Поделиться Поделиться

Перша спроба. Альманах "Хата"

З невідомих причин П. Куліш відповів відмовно, кажучи: "Про журнал я і не помишляю...". Шевченко занотував це в своєму щоденнику 17 грудня 1857 р. такими словами:

"...Від журналу, про котрий я йому писав, він (Куліш) навідріз відмовився".

А тим часом Куліш саме тоді, коли так відповідав Шевченкові, мав ту ж саму думку.

"У мене така думка, - писав він на початку того ж року до Гр. Галагана, - що нам би не вадило завести відповідний журнал". А пізніше - В. Тарновському: "У мене в голові важне діло, що вимагає нарад і переговорів з вами, а саме - журнал з малоросійським напрямком".

Реалізуючи цю думку, П. Куліш дня 23-го жовтня 1858 р. звернувся до міністра народної освіти Ковалевського з проханням дозволити видавати під назвою "Хата. Южно-Русский журнал словесности, истории, етнографии и сельскаго хазяйства". Міністерство звернулося по опінію головного начальника III відділу князя Долгорукова, від якого дістало "отзив" з вказівкою, що Куліш "в літературній своїй діяльності продовжує йти тим самим шляхом, що був причиною особливих заходів, вжитих проти нього урядом, через що я вважаю дозвіл губернському секретарю Кулішу на видання журналу відхилити (отклонить)".

Внаслідок цього міністерство 22.ХІІ.1858 р. повідомило Куліша, що воно "не визнало можливим ходатайствовать" (просити) про дозвіл йому на видання журналу.

Діставши таку відповідь, Куліш приступив 1859 р. до видання замість журналу альманаху під тією ж назвою "Хата". Появився даний альманах 1860 p. у Петербурзі в розмірі 215 сторінок з такими бадьорими словами видавця до громади:

"Вмовчана правда краща від голосної брехні... Се дарма, панове браття, що ми вряди-годи появимо невеличку книжку, як отся "Хата", аби була в ній щира правда на-родня. Аби ми своє діло щирим серцем зробили, а вже наше слово дасть плод свой во время своє"...

Зміст альманаху склався з поезій, оповідань тощо. Серед поезій перше місце займає "Кобзарський гостинець" - вибрані твори Шевченка. За винятком того, "Первоцвіт" Щоголева і Кузьменка з передмовою, в якій цю збірку названо "пробою пера", та збірка байок Є. Гребінки. З оповідань - "Чари" Марка Вовчка, "Лихо не без добра" Г. Барвінок, "Сіра кобила" Іродчука (Куліша), "Колії" - драма з часів останнього польського панування в Україні.

Альманах зустрінуто було в українському суспільстві дуже прихильно і з широким відгуком. Це підтримало Куліша в його намірах відносно журналу.

Журнал "Основа". Підготовча праця "Основ'ян"

З приїздом до Петербурга Т. Шевченка справа журналу набрала також більш активного характеру. Вирішено було подати нове прохання про дозвіл на даний раз на ім'я Маркова. Пізніш даний намір було змінено і прохання було подано для шурина Куліша Василя Білозерського. Залишаючи в цілому попередній зміст прохання, змінено було в ньому лише назву "Хати" на "Основу".

Дозвіл на даний раз було одержано і в червні 1860 р. оповіщено в часописах про видання та заклик до письменників і учених брати в журналі участь.

Головним керманичем і організатором залишився П. Куліш. "Саме ім'я сему місячникові нарек аз; програму до нього скомпонував аз", - писав так він пізніше до М. Павлика.

Вихід журналу визначено було на січень 1861 р. Загальна програма остаточно була опрацьована в таких точках: 1) красне письменство; 2) історія; 3) народопис, мовознавство, побут (суспільний і особистий); 4) освіта і виховання; 5) географія, природознавство, медицина; 6) сільське господарство, промисловість, торгівля; 7) урядові розпорядження відносно України; 8) бібліографія, рецензії на видання; 9) вісті, дописи, з уст народу і т. д.

Підготовчу працю провадили, за винятком Куліша і Білозерського, також учасники гуртка, що прибрав назву "Основ'ян". Був серед них і Т. Шевченко, присутність якого на сходинах гуртка була завжди бажаною і вітаною.

"...Усі ми дуже жалкували , що Ви недужі, - писав до нього 2 січня 1861 р. В. Білозерський, - проте сподіваємося, що при доброму бажанню Ви переможете трохи себе і не позбавите нас радости бачити Вас серед "Основ'ян", як первоначальника загального нашого діла".

Та недуга виявилася сильнішою і здійснення давньої мрії застало Т. Шевченка вже в останніх днях його життя.

Перше число "Основи" появилося за січень 1861 року в формі книжки в 23x15, якому і додержувано впродовж усього часу видання. До загальної сторінки кожної книжки додавано мотто: "Добра хочу братьи и Руськой Земли" (Володимир Мономах).

Виходив журнал у Петербурзі. Редактором його став В. Білозерський. Подекуди згадується також секретар редакції проф. Київського університету О. Кістяковський. Видавець на журналі не зазначений. Технічний та господарський бік часопису доручено було Д. С. Каменецькому, котрий того часу був управителем друкарні Куліша, де друковано "Основу". Періодичність часопису не було вказано. Про неї згадувано лише в проспекті та в деяких листах Куліша. Незважаючи на те, що в проспекті розмір журналу визначено було на 12- 15 аркушів друку кожного числа, вже перша книжка не дотримала його і появилася в 22 аркуші. Це ж повторювалося і з іншими числами журналу, доходячи в деяких місяцях до 24 аркушів.

← Предыдущая страница | Следующая страница →