Поделиться Поделиться

Країни Південно-Східної Азії в 20-30-х рр. ХХ ст.

Бірма.Кампанії громадянської непокори. Створення Законодавчої ради (1923 р.). Рух такінів в 30-і роки.

В’єтнам.Піднесення економічного розвитку після Першої світової війни. Диференціація політичних сил і створення нових політичних партій. Реформи 1936 – 1939 рр.

Таїланд. Утворення в Сіамі конституційної монархії. Політика етатизму. Прояпонська орієнтація напередодні Другої світової війни.

Індонезія.Формування національних політичних організацій. А. Сукарно. Створення єдиного національного фронту (1937 р.).

Арабські країни Близького Сходу та Аравійського півострова

Підмандатні території Англії та Франції на Арабському Сході після Першої світової війни.

Ірак. Антианглійські повстання 1918, 1920 рр. Незалежність країни з 1930 р.

Сирія та Ліван. Утворення держави Трансйорданії. Проголошення незалежності Саудівської Аравії (1932 р.).

Англійський протекторат над Оманом, Катаром, Бахрейном, Єменом. Політика Великої Британії в Палестині. Зародження арабо-єврейського конфлікту. Боротьба сіоністів у Палестині за створення держави Ізраїль.

Країни Азії і Африки в роки Другої світової війни

Воєнно-політичний розкол світу. Причини дієвості німецької антиколоніальної пропаганди. Криза мандатної системи.

Африка в роки війни. Початковий етап: розгром італійських військ і визволення Ефіопії. Протистояння італо-німецьких та союзницьких сил в Північній Африці в 1941-1942 рр. Битва під Аль-Аламейном. Капітуляція німецько-італійських військ в 1943 р.

Японська агресія у Китаї як пролог і складова частина Другої світової війни. Воєнно-політичний авантюризм японської політики. Японська експансія в Європі на початку війни.

Японія у війні на Тихому океані. Встановлення контролю над французьким Індокитаєм. Окупація країн Південно-Східної Азії. Контрнаступ американських сил (1943 – 1944 рр.) в Тихому океані. Новий наступ Японії на китайському фронті (1944 р.). Визволення союзниками Філіппін, Бірми. Ядерне бомбардування Хіросіми та Нагасакі. Наступ радянських військ у Маньчжурії. Капітуляція Японії. Підсумки війни. Значення Другої світової війни для народів Азії та Африки.

СТРУКТУРА ЗАЛІКОВОГО КРЕДИТУ КУРСУ

«НОВІТНЯ ІСТОРІЯ КРАЇН АЗІЇ ТА АФРИКИ (1918-1945 РР.)»

№ п/п Тема Кількість годин
Лекції Семінарські заняття Самостійна робота
Змістовний модуль 1
Вступ до курсу - -
Країни Азії та Африки після Першої світової війни
Індія: особливості національно-визвольного руху - -
Національний рух у Китаї
Японія в період між двома світовими війнами -
6. Монголія в період між двома світовими війнами -
Змістовний модуль ІІ
7. Боротьба за незалежність і модернізаційні процеси в ісламському світі (Туреччина, Іран, Афганістан)  
8. Країни Південно-Східної Азії у 20-30-х рр. ХХ ст. -
9. Арабські держави Близького Сходу та Аравійського півострова у 20-30-х рр. ХХ ст. -
10. Країни Азії та Африки в роки Другої світової війни -
Усього годин
               

СТРУКТУРА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПІЛНИ ЗА МОДУЛЬНОЮ СИСТЕМОЮ

    Вид роботи (год.) І модуль ІІ модуль Разом
Лекції
Семінари
Самостійна робота
Разом (год.)

РОЗПОДІЛ БАЛІВ ЗА РЕЙТИНГОВОЮ СИСТЕМОЮ

Модулі І ІІ Разом (балів)
Бали 0-100
Лекції 0-5 0-5 0-10
Семінари 0-32 0-32 0-64
Самостійна робота 0-13 0-13 0-26
Модульний контроль (модульна контрольна і самостійна робота) 0-50 0-50 0-100
Підсумковий контроль екзамен   до 25 балів

ШКАЛА ОЦІНЮВАННЯ ЯКОСТІ ЗНАНЬ СТУДЕНТІВ:

Шкала оцінювання ECTS Національна шкала оцінювання
Оцінка Визначення Кількість балів Оцінка Кількість балів
A Відмінно 90-100 Відмінно 90-100
B Дуже добре 83-89 Добре 75-89
C Добре 75-82
D Задовільно 68-74 Задовільно 60-74
E Достатньо 60-67
FX Незадовільно з можливістю повторного складання 35-59 Незадовільно з можливістю повторного складання 35-59
F Незадовільно з обов’язковим повторним курсом 0-34 Незадовільно з обов’язковим повторним курсом 0-34

КРИТЕРІЇ

ОЦІНЮВАННЯ ЗНАНЬ СТУДЕНТІВ

ЗА КРЕДИТНО-МОДУЛЬНОЮ СИСТЕМОЮ:

а) робота на лекціїдо 1 бала за одну лекцію

б) робота на семінарському заняттідо 8 балів за одне заняття

Оцінюються

  • Відповідь на семінарському занятті
  • Запитання на семінарському занятті
  • Рецензування відповіді на семінарському занятті
  • Доповнення на семінарському занятті
  • Участь у дискусії

в) самостійна робота до 26 балів,

г) модульний контроль

Модуль аудиторної роботи до 74 балів

Модуль самостійної роботи до 26 балів

д) екзамен до 25 балів

Робота на лекціїпередбачає сприйняття та засвоєння теоретичного матеріалу курсу, а також фіксацію основних його положень (конспектування). Нарахування балів за роботу на лекціях відбувається шляхом перевірки конспектів лекцій. Право на одержання балів за лекційну роботу має студент, який був присутній на лекції та законспектував її. Оцінювання лекційної роботи студента здійснюється, виходячи з наявності у конспекті усіх компонентів лекцій, які відповідають її змісту. Відсутність студента на лекції за наявності конспекту не дає підстави для нарахування балів.

Відповідь на семінарському занятті являє собоюповідомлення з питання винесеного на обговорення. Цей виступ повинен бути чітко структурований і містити основні результати наукового вивчення проблеми, аргументи на користь існуючих концепцій, а також власне бачення доповідачем обговорюваної проблеми у вигляді висновків. Доповідь не повинна тривати більше 10 хвилин.

Студенти мають змогу ставити питанняв ході обговорення проблем семінарського заняття. До уваги береться передусім якість питань. Ті з них, які провокують дискусію, актуалізують нові аспекти обговорюваної проблеми, створюють проблемні ситуації можуть бути оцінені високим балом, на відміну від питань репродуктивного характеру. При оцінюванні питань студентів їх кількість до уваги не береться.

Рецензування відповіді на семінарському занятті передбачає визначення рівня виступу з питання семінарського заняття. З позицій власного розуміння питання студент повинен оцінити рівень знань свого колеги, вказавши на здобутки та недоліки у відповіді. Рецензія повинна враховувати самостійність суджень доповідача, їх адекватність рівню розвитку історичної науки, здатність аргументовано відстоювати свою точку зору в дискусії.

Доповнення на семінарському занятті передбачає стислий виступ (повідомлення) у розвиток положень, висловлених доповідачем. Доповнення не повинно повторювати аргументацію та фактичний матеріал доповідача. Цінність доповнення полягає у привернені уваги до тих аспектів обговорюваного питання, які не знайшли висвітлення у виступі доповідача. При оцінюванні доповнень студентів їх кількість значення не має.

Самостійна робота передбачає опрацювання проблем, винесених на позааудиторне вивчення. Оцінювання якості самостійної роботи здійснюється в ході написання комплексних письмових робіт, що включають тестові та аналітичні питання.

Модульний контрольпроводиться за підсумками вивчення курсу – лекцій, семінарських занять та виконання завдань самостійної роботи. Модульний контроль дає змогу визначити рівень знань з курсу. Загальна оцінка за модульний контроль становить 100 балів, з них 74 бал за аудиторну та 26 балів за самостійну роботу. Відтак, виконавши модульну контрольну роботу, студент має право підтвердити або підвищити свій рейтинговий показник, набраний в ході роботи на лекціях та семінарських заняттях. Якщо при написанні модульної контрольної роботи студент отримав бал вищий, ніж він мав за результатами роботи на лекціях і семінарах, то цей бал приплюсовується до балу за самостійну роботу і виставляється, як підсумковий.В разі, якщо результати контролю модуля аудиторної роботи виявляться гіршими, аніж рейтинг за результатами аудиторної роботи, підсумкова рейтингова оцінка визначається за наявною напередодні модульного контролю сумою балів.

Складання екзамену.В разі, якщо студент впродовж семестру набрав від 35 до 59 балів, він повинен складати екзамен. Студент, який за результатами модульного контролю набрав більше 59 балів, може бути, за власною згодою, звільнений від складання екзамену, а його рейтингова оцінка є підсумковою і переводиться за визначеною шкалою на екзаменаційну оцінку за п’ятибальною системою, або має можливість підвищити свій рейтинг шляхом складання екзамену, але не більше, ніж на 25 балів. Підвищення рейтингу здійснюється, виключно за бажанням студента, шляхом складання усного іспиту згідно з переліком питань до екзамену.

Питання екзаменаційних білетів складаються на підставі програми курсу і адекватно відображають зміст усього навчального матеріалу курсу ”Новітня історія країн Азії та Африки (1918-1945 рр.)”. Якщо рівень знань, продемонстрованих студентом під час складання екзамену (у 100 бальному еквіваленті), виявиться нижчим, ніж його попередній рейтинг, підсумкова оцінка за курс виводиться з кількості балів, набраних впродовж семестру. В разі, якщо студент за підсумками модульного контролю та складання іспиту не набрав балів достатніх для виставлення позитивної оцінки (60 балів і більше), він має право перескласти іспит, при цьому не враховується результати складання іспиту – підвищення балів здійснюється від рейтингової оцінки за результатами аудиторної роботи та модульного контролю.

Студенти, які впродовж семестру набрали менше 35 балів до складання екзамену не допускаються і залишаються на повторний курс.

ПЛАНИ СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ

МОДУЛЬ І

Семінар 1.

ПІДНЕСЕННЯ НАЦІОНАЛЬНО-ВИЗВОЛЬНОГО РУХУ НА СХОДІ (1918-1922 РР.)

2 год.

1.Соціально-економічне становище країн Сходу після Першої світової війни.

2. Піднесення визвольного руху в країнах Азії та Африки.

3.Роль Комінтерну у підтримці національно-визвольних рухів народів Сходу.

Методичні рекомендації:

Розглядаючи наслідки втягнення колоній та залежних краї у війну, звернути увагу не тільки на погіршення економічного становища, але й на соціально-економічні зміни в країнах Сходу, які мали важливі політичні наслідки. Проілюструвати це на конкретних прикладах окремих країн.

Дати загальний огляд конкретних подій, пов’язаних з національно-визвольним рухом в окремих країнах (хронологічні рамки, характер, результати), а також визначити загальні риси, притаманні їм в період з 1918-до 1922 рр. (характер соціальних і політичних сил, їх співвідношення та розстановка).

Звернути увагу на деякі аспекти діяльності Комінтерну: теоретичну роботу та допомогу національно-визвольним рухам. Показати значення Другого конгресу Комінтерну і його основних документів.

Рекомендовані джерела:

Влияние Великой Октябрьской революции на подъём национально-освободительного движения в странах Востока. Практикум.– М., 1989.

Ленин В.И. Доклад на 2 Всероссийском съезде коммунистических организаций народов Восток. 22. 11. 1919. – ПСС. – Т.39.

Ленин В.И. Первоначальный набросок тезисов по национальному и колониальному вопросам. – Т.41. – С. 101-168.

Радек К. Съезд народов Востока // ААС. – 1960.– №10.

Хрестоматия по новейшей истории. – М., 1960. – Т.1.

Рекомендована література:

Всемирная история. – М., 1961. – Т.8.

Второй конгресс Коминтерна. Сборник статей. – М., 1972.

Кива А. Национально-освободительное движение в свете личности Ленина // ААС. – 1990. – № 4.

Коваль Б.И. Революционный опыт ХХ ст. – М., 1987.

Коминтерн и Восток. Борьба за ленинскую стратегию и тактику в национально-освободительном движении. Сборник стаей. – М., 1969.

Нежинский Л.И. Внешняя политика Советского государства в 1917-1921 гг., курс на мировую революцию или на мирное сосуществование // История СССР. – 1991. –№6.

Розалиев Ю.Н. Новая и новейшая история стран Азии и Африки. – М., 1987.

Тимофеев Н.Н. Дороги и судьбы первопроходцев (КУТВ) //ААС. –1989. –№ 11.

Тимофеева Н.Н. Коммунистический университет трудящихся Востока //НАА. – 1976. – № 2; 1979. – № 5.

Шаститко Л. Ленинская теория против сталинской догмы // ААС. –1989. – № 4.

Семінар 2.

ІНДІЯ: ОСОБЛИВОСТІ НАЦІОНАЛЬНО-ВИЗВОЛЬНОГО РУХУ

2 год.

1.Політика британської колоніальної адміністрації після Першої світової війни.

2. Розробка М.Ганді доктрини “Сатьяграха”.

3. Загальне піднесення національно-визвольного руху 1919-1922 рр.

4. Вплив світової економічної кризи на економіку Індії.

5. Роль компанії громадської непокори в національно-визвольному русі 1929-1933 рр.

Методичні рекомендації:

Обґрунтувати причини зміни колоніальної політики англійської влади. Дати оцінку реформам Монтегю-Челмсфорда та законопроекту Роулета.

Слід звернутися до біографії М.Ганді: розглянути основні етапи життя, визначити фактори, які впливали на формування світогляду. Необхідно також проаналізувати основи його вчення про ненасильство як метод політичної боротьби.

У подіях 1919-1923 рр. особливу увагу приділити Амрістарському розстрілу, подіям у Пенджабі, Мадраській провінції, Ауді. Розкрити позицію ІНК у ході піднесення національно-визвольного руху та у ході проведення кампанії неспівробітництва 1920-1922 рр.

Показати вплив світової економічної кризи на промисловість і сільське господарство Індії. Звернути увагу на зростання індійських монополій та їх особливості. Визначити причини нового піднесення визвольного руху.

Простежити хід подій 1930-1931 рр.: формування вимог ІНК, проголошення “Сатьяграхи” в 1930 р.; зміст і значення Делійського пакту Ірвіна-Ганді. Охарактеризувати позиції М.Ганді та Дж.Неру.

Рекомендовані джерела:

Акимкина Н.А., Люксембург М.А. Практикум по истории стран зарубежного Востока. – М., 1963.

Влияние Великой Октябрьской социалистической революции на подъем национально-освободительного движения в странах Востока. Практикум. – М.,1969.

Ганди М.К. Моя жизнь. – М., 1969.

Неру Дж. Автобиография. – М., 1955

Неру Дж. Открытие Индии. – М., 1955.

Хрестоматия по новейшей истории. – Т.1. – М., 1960.

Рекомендована література:

Антонова К.А. и др. История Индии. – М., 1979.

Бельский А.Г., Фурман Д.Е. Сикхи и индусы: религия, политика, терроризм. – М., 1992.

Бхатия В. Дж.Неру и становление индийско-советских отношений, 1917-1947. / Пер. с англ. –М., 1989.

Войдеман Д.Г. Ганди и колонизаторы // Индия: современность и история. –М., 1974.

Володин А. “Пусть не обманет надежда!” Жизнь и борьба Дж.Неру. – М., 1990.

Всемирная история. – Т. 8-9.

Ганди и гандизм. – М., 1984.

Гопал Сервепалли. Дж.Неру: Биография. – Т.1. – М., 1989.

Горев А.В. Махатма Ганди. – М., 1984.

Горев А.В., Зимянин В.М. Неру. – М., 1988.

Гусева Н.Р. Индия: общество и традиции. – М.: Знание, 1990.

Девяткина Т.В. Индийский национальный конгресс. – М., 1970.

Джилл С. Династия Ганди. – М., Прогресс, 1988.

Заболотный В.М. М.Ганди // Деятели национально-освободительного движения. Политические портреты. – М., 1989.

Кашин В.И. Гибель Ганди // ВИ. –1998. – Вып. 1. –С. 3-27.

Кашин В.И. Эксперименты М.Ганди как брахмачари // ААС. –1998. – № 9.– С. 65-69.

Коваль Б.И. Революционный опыт 20 века. – М., 1987.

Комаров Э.Н., Литман А.В. Мировоззрение М.К.Ганди. –М., 1980.

Мартышин О.В. Политик и святой. М.Ганди // Восток. – 1998. – №5. – С. 108-124.

Мартышин О.В. Политические взгляды Ганди. – М., 1979.

Митрохин Л.В. Новые данные об Амритсарском расстреле // НАА. – 1974. – № 4.

Национально-освободительное движение в Индии и деятельность Б.Г. Тилака. – М., 1958.

Новейшая история Индии. – М., 1985.

Полонская Л.Р. М.Ганди – смысл жизни // ННИ. – 1991. –№ 4. – С. 84-110.

Прокофьев В.И. Английская империалистическая политика в Индии в нач. ХХ в. // Вопросы новой и новейшей истории. – Вып. 8. – 1969. – С.76 -83.

Райков А.В. Амритсарская трагедия 1919 г. и освободительное движение в Индии. – М., 1985.

Райков А.В. Национально-революционные организации Индии в борьбе за свободу (1905 -1930). –М.,1958

Ульяновский Р.А. Аграрная Индия между мировыми войнами. – М., 1981.

Юрлова Е. М.Ганди – борец за социальную справедливость // ААС. – 1999. – № 12. – С. 45-51.

Семінар 3.

← Предыдущая страница | Следующая страница →