Поделиться Поделиться

Тестові завдання початкового рівня знань студентів

1. Що таке "Біоетика"?

А. Наука про правові, етичні й соціальні наслідки науково-технічного прогресу (НТП)

В. Наука про особливості розвитку медицини в період НТП

С. Наука про лікарську діяльність із використанням досягнень НТП

Д. Система правових законодавств, що регламентують діяльність лікаря в умовах НТП

Е. Система норм і принципів проведення клінічних наукових досліджень

2. Ким уперше був запропонований термін "біоетика"?

А. Гіппократом

В. Н. Петтенкофером

С. В. Потером

Д. К. Вернардом

Е. І. Павловим

3. У якому міжнародному документі сформульовані юридичні й етичні права, що регламентують медико-біологічні дослідження на людях і тваринах?

А. Міжнародний кодекс медичної етики

В. Нюрнберзький кодекс

С. Женевська декларація

Д. Лісабонська декларація

Е. Хельсінкська декларація

4. Яка стаття Кримінального Кодексу України регламентує відповідальність за незаконне проведення дослідів над людиною?

А. № 140

В. № 141

С. № 142

Д. № 145

Е. № 189

5. Для констатації "смерті мозку" донора створюється спеціальна бригада з фахівців, крім:

А. Невропатолога

В. Реаніматолога

С. Судового медичного експерта

Д. Члена трансплантаційної групи

Е. Офіційного представника стаціонару, де перебуває пацієнт

6. Найчастішою операцією в трансплантології є пересадження:

А. Серця

В. Нирок

С. Печінки

Д. Кісткового мозку

Е. Легенів

7. Основні принципи біоетики, сформульовані Т. Бошам і Д. Чайлдресом:

А. Автономія

В. Не нашкодь

С. Справедливість

Д. Роби добро

Е. Все перераховане вірно

8. Основні правила біоетики всі перераховані, крім:

А. Інформована угода

В. Правдивість

С. Вірогідність

Д. Справедливість

Е. Конфіденційність

9. У якому документі твердженні основні принципи й правила біоетики?

А. Міжнародний кодекс медичної етики

В. Етичний кодекс українського лікаря

С. Токійська декларація (1975)

Д. Конвенція про права людини й біомедицині

Е. Конвенція по захисту прав і достоїнства людини у зв'язку із впровадженням досягнень біології й медицини

10. Хто зробив перше пересадження серця хворому?

А. К.Бернард

В. В. Деміхов

С. В. Форсман

Д. Д. Кулі

Е. К. Леопольд

11. Генна інженерія – це:

А. Маніпуляція генетичним матеріалом з метою створення запрограмованого раніше організму

В. Перенос інформації с ДНК на РНК з метою створення нових організмів

С. Створення організмів, які є генетичною копією другого організму

Д. Операція по заміні тканин пацієнта тканинами з іншого організму

Е. Генетична селекція з метою покращення генофонду нації та всього людства

12. Клонування – це:

А. Маніпуляція генетичним матеріалом з метою створення запрограмованого раніше організму

В. Перенос інформації с ДНК на РНК з метою створення нових організмів

С. Створення організмів, які є генетичною копією другого організму

Д. Операція по заміні тканин пацієнта тканинами з іншого організму

Е. Генетична селекція з метою покращення генофонду нації та всього людства

Еталони відповідей: 1А. 2С. 3В. 4С. 5Д. 6В. 7Е. 8Д. 9В. 10А. 11А. 12С.

Зміст навчання :

Біоетика – це міждисциплінарна галузь знання і практичної діяльності, що має своїм предметом етичні проблеми, пов’язані з медициною, експериментами на людині, відношенням до живого загалом.

В умовах швидкого розповсюдження нових технологій, що радикально міняють не тільки життєдіяльність, але і природу людини, біоетика захищає фундаментальні людські цінності – право людини на життя, автономію і свободу вибору, обґрунтовувавши їх етичними принципами благоговіння перед життям і етичної відповідальності за все, що живе.

Термін «біоетика» отримав поширення в науці після виходу в світ (1971 р) праці американського вченого-біолога Ван Ренселера Поттера «Біоетика – міст у майбутнє». Засновник біоетики вважав, що нова дисципліна є глобальною і складається з двох основних елементів: екологічної та медичної біоетики. Дослідник дає таке визначення: біоетика – це поєднання біологічного знання з пізнанням системи людських цінностей, новий вид мудрості, що вказує, як застосовувати наукові знання для забезпечення соціальних благ. Біоетика, на думку Понтера, повинна стати наукою про виживання людства.

Сьогодні ця проблема особливо гостро стоїть у зв’язку з «небезпекою знання», яким володіє сучасна людина, що винайшла численні біомедичні, біохімічні, військово-промислові, сільськогосподарські технології, що дозволяють втручатися в самі основи життя на землі, новітні комп’ютерні теле- і відео-технології, що змінюють звичний стиль життя і образ мислення людини.

Активне розповсюдження науково-технічних досягнень і їх моральна визначеність породжують нову царину інтелектуальної діяльності, специфічну галузь людського знання – прикладну етику. Вона виникає на межі біології, економіки, техніки, політики з одного боку та етики з іншого. Нова галузь має на меті врегулювати існуючі протиріччя, владнати соціокультурний дисонанс.

Прикладна етика постала в умовах переосмислення і трансформації принципу гуманізму, пристосування його до невідкладних проблем, породжених індустріальним, технологічним поступом ХХ століття. Сучасна біоетика інтегрує в єдину систему елементи класичної етики та новітні аспекти медицини, екології, генної інженерії, біотехнології та інших наук. Прикладна етика, застосовуючи теоретичні аспекти етики до практики, сприяє суспільному дискурсу і прийняттю марально-відповідального вибору.

Прикладна етика сформувалося в останні десятиріччя ХХ століття. Вона пов’язана з так названими «відкритими проблемами». Йдеться про смертну кару, евтаназію, аборт, трансплантацію, егоїзм ринкової конкуренції та інше. Відкриті моральні проблеми наочно демонструють нормативну сутність етики обговорюючи питання про припустимість названих питань ми виявляємо свою моральну позицію.

Сучасна біоетика має два основних напрями:

· медичне – сконцентровано навколо відносин «лікар-пацієнт», найчастіше цей напрям називають біомедичною етикою або медичною біоетикою;

· екологічне – обґрунтовує цінність і права окремих живих істот (біоцентризм) і природних екосистем, дикої природи, біогеоценозів та інше (екоцентризм).

Дослідники вважають, що сьогодні біоетика існує на трьох рівнях:

4. Загальна біоетика у вигляді сучасної філософії моралі;

5. Спеціальна біоетика, що вивчає головні проблеми (евтаназія, генна інженерія та ін.)

6. Клінічна біоетика (чи біоетика рішень), яка вивчає конкретні випадки клінічної практики з метою дослідження шляхів вирішення етичних дилем.

Медична біоетика є найбільш розвинута у відношенні напрямам біоетики.

Очевидно що сьогодні традиційні медична етика і деонтологія не відповідають проблемам встановлення нової системи взаємин медика і пацієнта, фахівця і суспільства, медичного співтовариства і системи охорони здоров’я в умовах інтенсивного використання новітніх біомедичних технологій. Існує гостра необхідність трансформації колишніх уявлень і створення не тільки нової медичної етики але такої етики, яка мала б внутрішній потенціал для свого розвиту і була заснована не на одному, а на декількох принципах. Новітні медичні та біологічні технології і їх вплив на людський організм породили складні етичні колізії. Лікарі-реаніматологи, трансплантологи, а також біотехнологи щоденно стикаються з численними моральними проблемами, які вимагають певної позиції відповідальності.

Отже, можемо говорити про біоетику у широкому значенні як про певний філософсько-моральний світогляд; про її вузьке значення яке передбачає виділення спеціальних біологічних та медичних етичних проблем і, врешті, про конкретну ситуативну галузь біоетики кожного конкретного випадку.

Сьогодні в біотичній практиці використовують цілий арсенал різноманітних принципів та етичних правил: утилітарних, деонтологічних, теологічних, віртуальних.

Біоетика пропонує ряд нових етичних принципів і правил для регуляції діяльності ученого і клініциста-практика. Принципи біоетики виникають з необхідності з’єднання цінностей об’єктивного знання і універсальних духовних цінностей людської культури, при цьому людина виступає метою, а не засобом розвитку науки і суспільства.

Американські вчені Т. Бошам і Дж. Чайлдресс запропонували чотири важливих принципи біоетики: автономії, не нашкодь , благодіяння, справедливості. Використання цих принципів регулюється відповідними правилами: правдивості, приватності, конфіденційності, достовірності, інформованої згоди. Маючи важливе значення у біоетиці, вказані принципи застосовуються не тільки що до людини, а і до тварин та всіх інших представників живого світу. Варто наголосити, що вказані принципи доповнюють традиційні ідеї етики Гіппократа.

Наведені етичні принципи, згідно з міркуваннями дослідників, становлять систему, елементи якої ієрархічно організовані збалансовані, логічно не суперечливі. Тому їх застосування повинно враховувати взаємодію. Особливість біоетики полягає саме в тому, що її принципи діють системою, як смислова та логічна цілісність.

Вищезгадані біоетичні принципи знайшли втілення в схваленому на І Національному конгресі з біоетики (Київ, 2001) проекті «етичного кодексу українського лікаря». Подальше обговорення принципів біоетики відбулося на 2-сму Міжнародному симпозіумі з біоетики (Київ, 2002). У цьому контексті варто згадати, що етику в галузі науки і технологій ЮНЕСКО зробила з одним з пріоритетів своєї стратегії на 2002-2007 років.

Короткі методичні вказівки:

Форма заняття – семінар. Термін проведення заняття – 2 години.

На початку заняття викладач формулює мету та цілі заняття, перевіряє готовність студентів до заняття за допомогою тестових завдань. Далі студенти відповідають на контрольні питання, дають визначення поняттям «біоетика», «біомедична етика». «прикладна етика», «екологічна етика». В

Студенти доповідають про основні етапи розвитку біоетики. Далі іде обговорення загальних принципів біоетики. Підкреслюється особливість відношень між лікарем та хворим. Вертається увага студентів на те, що перед сучасним лікарем становляться нові морально-етичні вимоги і це пов’язано з розвитком медичної науки, появою нових складних методів діагностики і лікування, розвитком клінічного експерименту.

Далі студенти знайомляться і обговорюють офіційні документи, в яких відображені основні деонтологічні принципи, права та обов’язки медичних працівників.

Після обговорення теоретичного матеріалу студенти разом з викладачем опитує 1-2 хворих, ставлячи проблемні запитання: уявлення з позиції хворого, яким має бути сучасний лікар, які взаємовідношення повинні бути між лікарем та хворим, лікарем та родичами хворого. Що хворий знає про офіційні документи, які регламентують роботу медичних працівників та його права. Студенти записують відповіді хворих в зошити, а потім обговорюють разом з викладачем одержані дані, висловлюють свою думку, аналізують відповіді хворих.

Наприкінці заняття викладач підводить підсумки та перевіряє кінцевий рівень освоєння знань студентами у вигляді рішення ситуаційних задач.

Похожие статьи