Поделиться Поделиться

Тротуари, пішохідні та велосипедні доріжки

Тема 1.4. Класифікація доріг, доріжок та їх благоустрїй

Класифікація доріг і їх технічні параметри.

Автомобільні дороги поділяються на дороги загального користуванняі відомчі.Автомобільні дороги загального користування за народногосподарським і адміністративним значенням державні і місцеві (обласні, районі).

Відомчі автомобільні дороги перебувають на балансі підприємств та організацій і поділяються на такі групи:

а) промислово-технологічні дороги на території промислових та інших підприємств і організацій, що обслуговують їхні виробничо-технологічні перевезення і під’їзди до підприємств і організацій;

б) внутрішньогосподарські дороги сільськогосподарських підприємств та організацій, кооперативних і фермерських господарств, які є на їх територіях, і під’їзди до них;

в) службові та патрульні дороги вздовж каналів, трубопроводів, ліній електропередач та інших комунікацій та споруд; службові під’їзди до гідротехнічних і інших споруд.

Автомобільні дороги в залежності від розрахункової інтенсивності руху та їх народногосподарського та адміністративного значення ділять на категорії згідно табл.1.

Таблиця 1

Категорії дороги Розрахункова інтенсивність руху авт/добу Народногосподарське та адміністративне значення автомобільної дороги
приведена до легкових автомобілів в транспортних одиницях
І-а >14000 >7000 Магістральні дороги загальнодержавного значення(і міжнародного)
І-б >14000 >7000 Загальнодержавні (не віднесені до категорії І-а), обласні
ІІ >6000 до 14000 >3000 до 7000
ІІІ >2000 до 6000 >1000 до 3000 Державні і обласні (не віднесені до категорії І-б і ІІ), дороги місцевого значення
ІV >200 до 2000 >100 до 1000 Державні, обласні, місцеві, не віднесені до категорії І-б, ІІ і ІІІ
V До 200 До 100 Дороги місцевого значення, не віднесені до ІІІ і ІV категорії

Вулиця- елемент дорожньої інфраструктури. Зазвичай два ряди будинків і простір між ними для пересування.

Класифікація вулиць

Вулиці класифікуються за їх функціональним призначенням.

Міські вулиці

· Магістральна вулиця загальноміського значення;

· Магістральна вулиця районного значення;

· Вулиця місцевого значення:

o Міжквартальна вулиця;

o Внутрішньоквартальна вулиця;

o Житлова вулиця;

o Трамвайно-пішохідна вулиця;

o Пішохідна вулиця.

Селищні та сільські вулиці

· Головні вулиці;

· Житлові вулиці;

· Проїзди.

Кожна вулиця має свій поперечний профіль. Його вигляд залежить від категорії вулиці, значення міста ( населеного пункту), в якому вона розташована, розміру міста (населеного пункту), кількості населення, рельєфу території, кліматичних та гідрогеологічних умов, характеру забудови, видів, розмірів та напрямки міського руху, способу відведення дощових та поверхневих вод, наявності та розміщення підземних споруд, наявності ліній електропередач та зв'язку, і багатьох інших факторів.

Типи вулиць

Назви вулиць і їх типи досить умовні. Крім того, з розвитком населеного пункту і новобудовами змінюється зовнішній вигляд вулиць. Провулок, наприклад, може перестати бути провулком, але назва може не мінятися. На деяких вулицях може бути заборонений проїзд автомобілів і мотоциклів, на інших - рух дозволено лише в одну сторону.

Типи вулиць
Тип   Пояснення
Алея   Вулиця, обсаджена з обох боків деревами, часто в парку або саду.
Бульвар   Вулиця з лавками, газонами і алеями, призначеними для пішохідного руху і короткочасного відпочинку
Вал   Вулиця виникла на місці вала - старовинної земляного насипу.
Узвозу   У деяких містах те ж, що з'їзд або спуск
В'їзд    
Дорога   Будь-який шлях повідомлення, як правило, виходить або історично виходив за межі міста.
     
Кільце   Вулиця, що має форму круга.
     
     
Магістраль   Головна широка вулиця з інтенсивним транспортним рухом.
Набережна   Вулиця вздовж річки чи іншого великого водойми
Площа   Відкритий простір, обрамлене будівлями та зеленими насадженнями, як правило знаходиться на перехресті вулиць.
Проїзд   Зазвичай невелика вулиця, що з'єднує дві більші вулиці, то ж, що провулок.
Проспект   Пряма, довга і широка вулиця в місті, зазвичай осаджені зеленню (наприклад, Невський проспект).
Провулок   Невелика і вузька вулиця, що з'єднує дві великі, невеликий і вузький провулок.
     
Спуск   Вулиця, що має похилий рельєф.
З'їзд   Вулиця, що має похилий рельєф, то ж, що спуск.
Тракт   Тип дороги, як правило, виходить або історично виходив за межі міста.
Тупик   Вулиця, яка не має наскрізного проїзду.
Вулиця   Стандартне назву.
Шосе   Магістральна вулиця, спрямована на виїзд з міста (наприклад, Варшавське шосе), або збережений у міській межі ділянку старовинної позаміський дороги (наприклад, Старокалужское шосе). На початку XX століття - будь-яка асфальтована дорога.

Крім вулиць можна виділити вуличні освіти.До них відносять такі типи: парк( сад , бор ), сквер , міст , просіка (просік), доріжка , станція , гай .

Крім того, в системах найменування елементів дорожньої інфраструктури поза зоною розповсюдження російської мови зустрічаються найменування, що не мають точних аналогів у російській системі. Наприклад, авеню(у англо- і франкомовних країнах) або авеніда(в іспано- і португаломовних) - це широка вулиця, звичайно обсаджена деревами (російські аналоги - алея і проспект).

Тротуари, пішохідні та велосипедні доріжки

Ширину тротуарів слід визначати з урахуванням категорії та функціонального призначення вулиці (дороги) залежно від інтенсивності пішохідного руху, а також розміщення в їх межах опор, щогл, дерев тощо. Ширина однієї смуги пішохідного руху повинна бути кратною 0,75 м, але не менше наведеної в таблиці 2.

Таблиця 2.

Категорія вулиць і доріг   Найменша ширина тротуарів, м  
Магістральні вулиці: загальноміського значення безперервного руху регульованого руху районного значення   4,5 3,0 3,0*  
Житлові вулиці   1,5  
Дороги промислових і комунально-складських зон 1,5
Площі 3,0  
* В умовах реконструкції та в малоповерховій забудові - 2,25 м.
Примітка. Тротуари або пішохідні доріжки на дорогах з узбіччями улаштовуються тільки в зоні прилеглої до дороги забудови завширшки не менше 1,0 м.

Пропускну здатність однієї смуги тротуару та пішохідної доріжки слід приймати за табли­цею 3.

Таблиця 3

Розташування трас пішохідного руху Пропускна здатність однієї смуги руху, піш./год
Тротуари, розташовані уздовж забудови за наявності в прилеглих будинках магазинів  
Тротуари, віддалені від будинків з магазинами, а також уздовж громадських будинків і споруд  
Тротуари в межах зелених насаджень вулиць і доріг
Пішохідні вулиці та доріжки (прогулянкові)
Примітка 1. Ширину тротуарів у місцях інтенсивного руху пішоходів (поблизу вокзалів, вузлів пересадки) слід приймати за розрахунком залежно від перспективної інтенсивності пішохідного руху. Примітка 2. Розташовані в населених пунктах залізничні переїзди повинні облаштовуватися пішохідними доріжками та звуковими сигналами незалежно від інтенсивності пішохідного руху.

Споруди торговельно-побутового призначення (крім кіосків з продажу проїзних квитків на зу­пинках маршрутних транспортних засобів) і рекламоносії повинні розміщуватися за межами тротуарів або узбіч згідно з вимогами існуючих законодавчих та нормативних актів, затвердженою містобудівною доку­ментацією та місцевими правилами забудови населених пунктів. При їх розміщенні не допускається пош­кодження або знищення зелених насаджень. Між тротуарами та прилеглими до них укосами насипу чи виїмки, а також підпірними стінками заввишки більше 1 м слід передбачати берми завширшки не менше 0,5 м. За висоти насипу більше 2 м на тротуарах необхідно влаштувати бар'єрне огородження. Перильні огородження для пішоходів улаштову­ються біля пішохідних переходів на відстані не менше ніж 50 м у кожен бік.

Острівці безпеки для пішоходів і напрямні острівці слід улаштовувати на перетинах і переходах вулиць і доріг піднятими на 15 см над проїзною частиною. Острівці безпеки влаштовуються за ширини проїзної частини більше 15 м, рівними ширині цент­ральної розділювальної смуги, а в умовах її відсутності - завширшки не менше 2 м за рахунок звуження смуги руху до 3,25 м на магістральних вулицях і дорогах загальноміського та районного значення, а також за рахунок смуг озеленення і тротуарів. У випадку розширення проїзної частини у бік червоних ліній дов­жина ділянок розширення приймається згідно з ГОСТ 23457, але не менше 40 м, мінімальний радіус заокруглення захисних елементів - 1 м. Довжину острівців слід приймати такою, що дорівнює ширині пішохідного переходу.

На пішохідних переходах поблизу загальноосвітніх шкіл, навчальних закладів при значній інтен­сивності руху пішоходів без влаштування регульованого переходу перед переходами можуть улаштову­ватися підвищення проїзної частини для примусового зменшення швидкості транспортних засобів.

Поздовжні похили тротуарів і пішохідних доріжок слід приймати не більше 60 ‰ (в районах з частою ожеледицею - не більше 40 ‰), а в гірській місцевості - не більше 80 ‰ за умови довжини ділянки з цим похилом до 300 м.

Тротуари і пішохідні доріжки з поздовжніми похилами більше 60 %о та 80 %о повинні мати обладнані поручнями сходи (не менше 3 і не більше 12 східців у одному марші). Висоту східця слід приймати не більше 12 см, ширину - не менше 38 см; після кожного маршу (10-12 східців) необхідно влаштовувати площадки завдовжки не менше 1,5 м.

Тротуари необхідно проектувати односхилими з похилами 20 ‰ у бік проїзної частини, в обмежених умовах та в разі реконструкції - до 25 ‰ і розміщувати в одному рівні з газонами та смугами озеленення вище проїзної частини на 15 см (за винятком ділянок з пилоподібним поздовжнім профілем, а також місць сполучення тротуарів з проїзною частиною в'їздів у двори, де висота приймається 8 см). На пішохідних переходах висота бордюрного каменю не повинна перевищувати 10 см.

Примітка.Пішохідні доріжки і тротуари для руху інвалідів та інших маломобільних груп населення проектуються за вимогами ДБН 360 та ВСН 62.

Велосипедні доріжки , які розміщуються на магістральних вулицях регульованого руху, вулицях місцевого значення, селищних і сільських вулицях (дорогах) та такі, що забезпечують під'їзд до торго­вельних центрів, промислових підприємств, стадіонів, парків, виставок, ринків, гаражів і автостоянок улаштовуються за інтенсивності руху більше 50 велосипедистів за годину "пік", як правило, для однобіч­ного руху з смугами зелених насаджень (смуги безпеки) завширшки не менше 0,8 м; в обмежених умовах замість смуг безпеки допускається встановлення огородження перильного типу.

У разі розташування велосипедних смуг по краю проїзної частини вулиць і доріг обов'язковим є їх виділення лініями розмітки.

Ширина велосипедної доріжки повинна бути не менше 1,5 м, а велосипедної смуги - 1,0 м.

Кількість смуг на велосипедних доріжках необхідно приймати виходячи з розрахункової пропускної здатності однієї смуги - 300 велосипедистів на годину.

Велосипедні доріжки повинні влаштовуватися з поздовжнім похилом не більше 30 ‰ та попереч­ним - у межах 15-25 ‰. У складних рельєфних умовах допускаються поздовжні похили до 40 і 60 ‰ на ділянках завдовжки не більше відповідно 300 і 100 м. На ділянках з більшою протяжністю слід передбачати ділянки завдовжки не менше 20 м з похилом не більше нормативного (30 ‰).

Тимчасові стоянки для зберігання велосипедів розміром 2х0,6 м на велосипед, відокремлені стояками (клямками) заввишки 0,75 м і завдовжки 1,6 м, улаштовуються в комплексі з об'єктами від­відування, а також біля станцій метрополітену та зупинок приміських електропоїздів, на кінцевих зупин­ках та у вузлах пересадки з вуличного пасажирського транспорту на приміський.

Історично потреба в дорогах виникла дуже давно, із винайденням колеса, або ще раніше. Заселення людьми місцевостей, де бракувало тих чи інших життєво необхідних ресурсів, викликало необхідність торгівлі, а, отже, й транспорту. Природні транспортні шляхи, як моря та річки, не завжди були доступні, тож виникла необхідність в сухопутному транспорті. Оскільки колесо котиться добре рівною поверхнею, поступово людство навчилося дбати про дороги.

Особливих успіхів у будівництві доріг досягли древні римляни. Вміння будувати дороги і шляхи дозволило їм побудувати могутню і велику імперію. Деякі з римських доріг збереглися в Британії в непоганому стані до наших днів. Римська технологія будівництва доріг була доволі складною. Спочатку в землі викопувалося заглиблення до 30 см, в яке складали велике каміння. Потім проміжки між каменями заповнювалися дрібнішим щебенем, галькою, гравієм. Все це утрамбовувалося, створюючи міцну й стійку поверхню, якою можна було транспортувати видобуте в копальнях Корнулу чи Шотландії олово та інші матеріали до побережжя, звідки його можна було допровадити до Риму.

Загальний принцип побудови дорожнього покриття в наш час залишився тим же, змінилися тільки матеріали. Використання тесаного каміння для бруківки в 20-х, 30-х роках минулого століття стало занадто трудомістким (вони залишилися тільки у складних умовах, наприклад, на спусках, в зоні зупинок транспорту тощо), і були винайдені більш дешевші та технологічні матеріали та покриття — асфальтобетон та бетон, які дозволити створити у світі широку мережу шляхів, доріг, магістралей, шосе, автобанів.

Типи дорожнього покриття:

цементобетонне - удосконалене покриття капітального типу, монолітне, що споруджується з цементобетонних сумішей, які ущільнюються на місці робіт, або збірне покриття із залізобетонних плит;

асфальтобетонне - удосконалене покриття капітального типу, яке збудовано з ущільнених асфальтобетонних сумішей (гарячих, теплих);

чорне шосе (щебеневе, гравійне) - удосконалене покриття полегшеного типу зі щебеневих та гравійних матеріалів, які оброблені рідкими органічними в'яжучими;

біле шосе (щебеневе, шлакове, гравійне) - покриття перехідного типу з подрібнених кам'яних матеріалів, які укладаються шарами (спочатку великі фракції, потім - більш дрібні), з розклинкою дрібним щебенем і ущільненням шарів;

бруківка - дорожнє покриття перехідного типу із булижного або колотого каменю;

грунтові покриття, оброблені в'яжучими матеріалами - це покриття перехідного типу із шаром зносу у вигляді ущільненої суміші грунту з в'яжучими матеріалами (рідкий бітум, гудрон, дьоготь, цемент та інше).

← Предыдущая страница | Следующая страница →