Поделиться Поделиться

Характеристика окремих положень методики аудиту.

Методики в різних розділах обліку повинні розроблятися за єдиною схемою та охоплювати (див. табл. 4.1):

> вивчення основних нормативних документів;

> опис альтернативної облікової політики з питань, вибір яких наданий економічному суб'єкту за нормативними до­кументами;

> перелік первинних документів по розділу обліку;

> регістри синтетичного та аналітичного обліку та звітності;

> класифікатор можливих порушень (використання існуючого на фірмі та його розширення за рахунок набутого досвіду);

> довідник аудитора для складання програми перевірки;

> методи збирання аудиторських доказів, що застосовуються при перевірці;

> опис контрольних процедур.

Традиційна перевірка включає виконання положень, наведених у перших чотирьох пунктах методики. Наступні пункти методики доцільно використовувати, якщо до роботи залучаються асистенти.

Таблиця 4.1

Характеристика окремих положень методики аудиту

№ з/п Положення методики Суть методики
Перелік основних норматив­них документів Включає закони, положення з бухгалтерського обліку, методичні вказівки, інструкції ДПА тощо, якими повинен керуватись аудитор при перевірці відповідного розділу обліку.
Опис альтернативних облікових рішень Опис різних варіантів таких рішень дозволяє аудитору при необхідності порівняти їх з варіантом, який застосовується клієнтом, та виконати необхідний аналіз або дати рекомендації щодо покращення ведення обліку.
Перелік первинних доку­ментів Наводиться по кожному розділу обліку, що до­зволяє аудитору зробити висновок про стан етапу реєстрації господарських операцій в первинному обліку (чи застосовуються типові форми первин них документів, як оформлені документи тощо)
Регістри аналітичного і синтетичного обліку та звітності Представляють їх опис для відповідних форм обліку (журнально-ордерної, мемріально-ордерної, журнальної форми, журнально-головної, спрощеної тощо). Наявність переліку регістрів дозволяє аудитору визначити їх відповідність у клієнтазагально­прийнятим та, при необхідності, падати відповідні рекомендації. Звітність повинна включати передбачені Законом форми.
Класифікатор можливих по­рушень Містить перелік порушень, які найчастіше трапляються по відповідних розділах обліку. Так, наприклад, для аудиторської перевірки ка­сових операцій можна припустити наступну кла­сифікацію порушень: пряме розкрадання, при­своєння грошових коштів, що надійшли, над­лишкове списання коштів по касі тощо.
Довідник аудитора для скла­дання програми перевірки Містить необхідні питання, які потрібно включи­ти до плану перевірки. Ці питання направлені на виявлення можливих порушень в організації об­ліку, оформленні документів, доповненні звіт­ності, внутрішнього контролю. Довідники до­цільно складати у вигляді таблиць з варіантами відповідей та висновками.
Методи збирання аудиторських доказів Використовується вісім основних методів: спостереження за інвентаризацією або участь в ній, спостереження за виконанням господарських або бухгалтерських операцій, усне опитування, одержання письмових підтверджень, перевірка документів, одержаних клієнтом від третіх осіб, перевірка документів клієнта, перевірка арифметичних розрахунків, проведення аналізу.
Опис контрольних процедур Використовується для виявлення можливих по­рушень або зловживань по відповідному розділу обліку. Всі процедури будуються за єдиною схемою та включають: назву контрольної процедури, мету проведення контрольної процедури, перелік засобів (первинні документи, регістри аналітичного та синтетичного обліку клієнта, нор­ми, нормативи, різноманітна довідкова інфор­мація), необхідних для виконання процедури, опис техніки виконання процедури, опис форми надання результатів проведеної про­цедури головуючому аудитору.
    

У зв'язку з тим, що аудит є творчою діяльністю, направле­ною на дослідження фактів минулого, питання декомпозиції видів робіт, що підлягають перевірці, представлені в загальних рисах. У нормативних документах немає чіткої градації видів робіт, визначення їх трудомісткості та черговості проведення. Найбільш раціональною є декомпозиція, яка базується на виді­ленні комплексів, що підлягають аудиту, відповідно до плану рахунків бухгалтерського обліку, як вже зазначалось вище.

Оскільки користувачі фінансових звітів вважають, що внутрішній контроль і незалежна аудиторська перевірка фірми є достатньою гарантією достовірності фінансових звітів, аудитори несуть відповідальність за виявлення помилок і порушень в гос­подарській діяльності суб'єкта господарювання.

Спеціально розроблені аудиторські нормативи розкривають питання зобов'язань аудиторів перед зацікавленими сторонами, відповідальність за помилки, неточності та незаконні дії.

З метою правильного формування думки аудитора щодо аудованої інформації, кожна перевірочна процедура повинна зістав­лятися з відповідними критеріями. Перевірочні процедури під час аудиту застосовуються до рахунків, господарських операцій і первинних документів.

Приклади критеріїв перевірки галузей (рахунків бухгалтерсь­кого обліку, статей балансу, розділів фінансової звітності, госпо­дарських операцій, документів), на які аудитори повинні орієн­туватись при проведенні аудиторського дослідження:

1. Повнота, точність, існування, обмеження облікового періоду, права, розкриття.

2. Наявність або явище, завершеність, обов'язки, подання.

3. Умови, реальність, повнота, підтвердження, точність, кла­сифікація, облік, вірність періодизації.

Розглянемо їх за наведеною схемою більш детально.

■ Повнота. Всі активи і пасиви, які належать організації на дату складання балансу, повинні бути відображені в балансі. Всі господарські операції, які відбулись на дату складання ба­лансу, повинні бути відображені в обліку.

■ Існування (права). Всі відображені в балансі активи і пасиви існують і належать організації на дату складання балансу.

■ Точність. Всі вартісні оцінки активів і пасивів балансу відповідають первинним документам, на основі яких вони були сформовані.

■ Оцінка. Всі вартісні оцінки активів і пасивів балансу сформовані на основі принципів бухгалтерського обліку в Україні та облікової політики підприємства.

■ Подання. Все відповідним чином класифіковано, описано, розкрито у фінансовій звітності.

■ Оподаткування. Результати господарських операцій відображені у відповідності з податковим законодавством..

Професійний обов'язок аудитора - розуміти зміст кожного критерію в застосуванні до всіх синтетичних і аналітичних ра­хунків бухгалтерського обліку. При цьому необхідно визначати пріоритетність одного критерію над іншим в розрізі різних ра­хунків. Так, критерій повноти є більш значимим для кредиторсь­кої заборгованості, а критерій існування є більш важливим у порівнянні з іншими для дебіторської заборгованості тощо. Для різних розділів значимість цих критеріїв є не однаковою. Наслідком цього є різні набори процедур перевірки.

Похожие статьи