Поделиться Поделиться

Характеристика продукції і напівфабрикатів із крові.

Кров забійних тварин - один з найважливіших джерел високоцінного тваринного білка. Її висока харчова цінність обумовлена значним вмістом білків, мінеральних солей, ферментів, вітамінів, цукру, лецитину та інших речовин. За змістом білка кров практично не відрізняється від м'яса і містить лише на 5 ... 10% більше води. Вміст жиру в крові великої рогатої худоби становить близько 0,6%, в крові свиней - 1%, в плазмі - відповідно близько 1 і 2%. У форменних елементах міститься 2/3 усіх білків крові (табл. 1).

Таблиця 1

Коефіцієнт ефективності білка плазми (Кеб) становить 2,14, що наближається до аналогічного показника для казеїну. Цілісна кров і її фракції містять більшість амінокислот, за сумою незамінних амінокислот вони значно перевершують м’ясо (табл. 2). Однак білки крові не є повноцінними, так як в них мало изолейцина і метіоніну. У гемоглобіні изолейцин практично відсутня (0,2%). У той же час гемоглобін може служити чудовим джерелом гістидину, який необхідний для зростаючого організму. У білку освітленої крові відзначається низький вміст триптофану і метіоніну, які руйнуються в процесі освітлення крові перекисно-каталазного методом, а також изолейцина.

Вміст заліза в крові більше 30 мг% (в яловичині - 2,9, баранині - 2, свинині - 1,9 мг%). Воно легко засвоюється.

Таблиця 2

Крім високої харчової та біологічної цінності білки крові володіють хорошими функціональними властивостями, що особливо важливо при виробництві ковбасних виробів. Білки плазми, висушеної розпиленням, відрізняються відносно високою розчинністю при pH 3,0 ... 10,0, в той час як розчинність глобіна, отриманого відділенням гема екстракцією підкисленим ацетоном, різко знижується (до 7%) зі збільшенням pH до 7,0. Розчинність білка плазми при pH 7,0 не залежить від концентрації розчину хлориду натрію до 0,6 М. При pH 5,0, що відповідає ізоелектричній точці білка плазми, її розчинність в присутності хлориду натрію підвищується на 10%, а потім не змінюється. Розчинність глобіна при pH 5,0 в присутності солі різко знижується - з 97% в дистильованої воді до 2% в 0,6 М хлориду натрію - концентрації, типовою для м'ясних систем. Білок плазми має надзвичайно високу гелеутворюючу здатність, що перевершує таку соєвого ізоляту. Якщо звичайна концентрація, необхідна для желирования глобулярних білків 7 ... 10% (за вмістом білка), то білок плазми утворює тверді еластичні гелі вже при 8,4% білка (5% по сухій масі).

Для гелеутворення потрібна температура не нижче 75 ° С. При подальшому нагріванні до 95 ° С в 1,5 рази зростає твердість продукту, містячого плазму, в порівнянні з контролем. Одночасно підвищується і стабільність фаршу в лінійній залежності від рівня заміни м'ясної білка білками плазми.

Білок плазми має хороші емульгуючі властивості і утворює стабільні емульсії. Додавання солі чинить негативний вплив на стабільність емульсій плазми при pH 7,0. При цьому значенні pH глобін абсолютно не володіє емульгуючою здатністю, тоді як при pH 5,0 його емульгуючі властивості поліпшуються, додавання солі ще більш підвищує стабільність емульсії. Незважаючи на те що білки плазми і глобіну різні за функціональними властивостями, їх можна застосовувати при виробництві м'ясопродуктів: глобін - внаслідок своєї великої набухаємості, а білок плазми - через його високої желюючої здатності і хороших емульгуючих властивостей.

2. Характеристика продукції і напівфабрикатів із крові.

Проблема підвищення плодючості сільськогосподарських тварин однаковою мірою актуальна у скотарстві, свинарстві, вівчарстві й конярстві. Найпростішим методом збільшення виходу молодняку є стимуляція багатоплідності самиць гормональними препаратами, виробленими з крові й сечі жеребних кобил.

Кров жеребних кобил (КЖК) виявляє комбіновану, специфічну й неспецифічну дію при введенні в організм тварин. За специфічної дії гонадотропні гормони крові стимулюють функціонування статевих залоз (додатковий розвиток фолікулів за повноцінного статевого циклу, вирівнювання стадій статевого циклу за деяких форм безпліддя), прискорюють утворення сперматозоїдів, нормалізують здатність до парування. Кров жеребних кобил використовують як препарат тканинної терапії за методикою В.П. Філатова, як стимулятор росту й середньодобових приростів. Використовують цей препарат у вигляді дефібринованої і консервованої крові, плазми чи еритроцитарної маси.

Кров у кобил беруть у період від 45 до 90-го дня їх жеребності. Впродовж 30 днів кров від кобил-донорів беруть чотири рази по 4 – 5 л. Втрати такої кількості крові за належних умов годівлі, догляду й утримання нешкідливі для здоров’я кобил. Перед відбором крові тварин ретельно досліджують на сап, бруцельоз,

парувальну хворобу, інфекційну анемію,після чого проводять дегельмінтизацію.

Сироватка крові жеребних кобил (СЖК) – це рідка частина крові, з якої видалено фібрин і формені елементи. Вона на 90 – 92% складається із води і на 8 – 10 % із сухої речовини. Основним діючим компонентом сироватки є гонадотропні гормони - фолікулостимулюючий (ФСГ, фактор А) і лютенізуючий (ЛГ, фактор Б).

Обидва виробляються гіпофізом одночасно, проте активність і співвідношення їх у крові різних тварин неоднакові. СЖК використовують для стимуляції статевої функції сільськогосподарських тварин і хутрових звірів, боротьби з деякими формами безпліддя, лікування функціональної недостатності статевих залоз та імпотенції плідників, синхронізації охоти у свино - та вівцематок з метою парування їхню більш стислі строки та ін.

Болгарська фірма «Фархім» - виробник СЖК рекомендує такі її дози на одну голову: кобилам 4000-5000 ОД, коровам 1800-2500, телицям 800-1500, вівцематкам 800-1200, свиноматкам 800-1000,самицям собак малих порід 20-50, великих 100-200, кролицям 30-40, норкам 50-159, кішкам 20-50, куркам 200 і індичкам 400 ОД.

Гравогормон – це сухий очищений препарат російсько-болгарського виробництва, який виготовляють із крові (цитратної, дефібринованої) або із сироватки крові жеребних кобил. В 1 мг гравогормону міститься близько 200 МО (0,012 мкг) гонадотропного гормону, який має фолікулостимулюючу й лютенізуючу дію. Він стимулює функцію статевих залоз, підвищує плодючість, відновлює і нормалізує порушену статеву функцію. На відміну від СЖК не викликає анафілактичної реакції при повторному введенні. Гравогормон вводять внутрішньом’язово або підшкірно в таких дозах:коровам 4000 – 5000 ОД, бугаям 1500 – 2000, нетелям 3000 – 4000, свиноматкам 800 – 1200, кнурам 500 – 600, вівцематкам 1200 – 1600, баранам 1500 – 2000, норкам 100 – 300, собакам 50 – 100, котам 25 – 50 ОД.

Серогонадотропін – аналог гравогормону. Виготовляють його із крові жеребних кобил як ліофізований порошок. Препарат стимулює овуляцію, лізує жовте тіло.

Призначається при розладах функції яєчників, щоб викликати тічку і овуляцію, для лікування персистентних жовтих тіл вагітності та стимуляції сперматогенезу у плідників.

Сеча жеребних кобил. У 1941 р. в Канаді вперше із сечі жеребних кобил було отримано екстракт, який містив 9 естрогенів. Це відкриття зробило переворот у лікуванні естрогендефіцитних хвороб у жінок. Естрогени є групою жіночих гормонів, які утворюються в яєчниках і плаценті, а в незначній кількості – ще й у корі наднирникових залоз. Порушення балансу естрогенів в організмі призводить до значних відхилень його нормального фізіологічного стану, особливо нервової та серцево-судинної систем, зниження міцності кістяка тощо. Негативні прояви естрогендефіциту компенсується застосуванням препаратів, виготовлених із сечі жеребних кобил. Крім того, вони позитивно впливають на показники ліпідного спектра крові, обмін в ендотелії судин, що сприяє кращій прохідності, швидко зникають вазомоторні та психоемоційні розлади, сповільнюється зниження мінеральної щільності кісткової тканини, що зменшує частоту переломів шийки стегна на 50%, хребців – на 50-90%, не викликає збільшення живої маси (В.П. Сметник, 2003).

Лікувальні і профілактичні сироватки– це препарати крові, які виробляють після штучної імунізації різних тварин – коней, кіз, віслюків, кролів, морських пацюків. Проте за комплексом ознак кращими її продуцентами є коні. У них більше крові, ніж в інших тварин, тому й вихід сироватки з неї більший і вона має вищу імунну активність. Крім того, здатність виробляти антитіла в коней у десятки й сотні разів більша, ніж в інших тварин. Лише використання коней, здатних виробляти у своєму організмі надзвичайно велику – надфізіологічну кількість імуноглобулінів, зробило виробництво сироваток економічно доцільним.

Штучної імунізації досягають введенням в організм тварини ослаблених збудників хвороб або продуктів їх життєдіяльності. Після цього в організмі тварини утворюються антитіла, які надають сироватці лікувальних властивостей. Сироватка

ефективна лише проти тих мікроорганізмів чи отрути, якими імунізували тварин.

Лікувальною основою сироваток є гамаглобулінова фракція її білків, яка містить більшість антитіл.

Залежно від виду антитіл виготовляють сироватки: антитоксичні – проти ботулізму, гангрени, дифтерії тощо; антибактеріальні – проти сибірки; антивірусні – проти грипу, кору та ін.; протиотруйні – від укусів змій та павука каракурти; антигістамінова – для лікування запалень, алергічних реакцій, для застосування в імунології; антигангренозна – є єдиним лікувальним препаратом проти цієї хвороби; антилімфоцитарна – використовується при пересадках органів і тканин та лікування ряду захворювань. Три останні сироватки виготовляють лише з крові імунізованих коней.

Сироватка і плазма крові – яловичу і свинячу харчову сироватку і плазму крові використовують як сировину для одержання світлого харчового альбуміну і повноцінного замінника яєчного білка в ковбасно-кулінарному, кондитерському та хлібопекарському виробництві, у шкіряній і паперовій промисловості, для виготовлення лікувальної сироватки, а також при виробництві пластмас.

Кров натуральна харчова освітлена – освітлену кров використовують разом з молоком при виробництві ковбасних, кулінарних, кондитерських та інших виробів.

Білковий збагачувач – виготовляють із суміші пастеризованого знежиреного молока і харчової крові методом зсідання білків з додаванням хлориду кальцію при нагріванні. Використовують при виробництві харчових продуктів.

Альбумін харчовий – виготовляють світлий і чорний альбумін. Світлий одержують розпилювальним висушуванням харчової плазми або сироватки крові; чорний – стабілізованої або дефібринованої натуральної харчової крові або формених елементів. Харчовий альбумін використовують при виробництві лікувально-живильних білкових продуктів, ковбасно-кулінарних виробів, м’ясних і рослинних консервів, у кондитерській і хлібопекарській промисловості як замінник яєчного білка.

Фібрин – одержують дефібринуванням харчової крові великої рогатої худоби або свиней.

Гематоген дитячий – виробляють із крові великої рогатої худоби або свиней з додаванням цукру, меляси, згущеного молока. Використовують для хворих на анемію з метою поліпшення складу крові.

Гематоген рідкий – виробляють із крові великої рогатої худоби або свиней. Препарат використовують у медицині для поліпшення складу крові.

Симпатомиметин – препарат, що стимулює діяльність центральної нервової системи та підвищує працездатність скелетної і гладенької мускулатури. Одержують шляхом глибокого гідролізу фібрину у кислому середовищі з наступною нейтралізацією.

Пептон – використовують як складову частину живильних середовищ для вирощування мікроорганізмів та при лікуванні алергічних захворювань.

Фібринні плівки – використовують як пластичний матеріал при опіках, ранах і

виразках, що погано загоюються. Одержують із крові великої рогатої худоби і свиней, стабілізованої лимоннокислим натрієм.

Активоване вугілля – адсорбент спроможний поглинати гази і розчинні

речовини, ефективний засіб при шлунково-кишкових захворюваннях. Одержують його шляхом змішування кров’яної муки з подрібненим поташем.

Танальбін – ефективний засіб при захворюванні шлунково-кишкового тракту.

Одержують шляхом змішування концентрованого розчину таніну з розчином світлого альбуміну або з сироваткою.

Фібриносол – препарат, призначений виключно для білкового живлення організму, який використовують у хірургічній, реаніматологічній, гастроентерологічній та інших областях медицини. Сировиною для виготовлення є фібрин крові великої рогатої худоби і свиней.

Кровяне борошно – цінний корм, для виготовлення якого використовують натуральну, стабілізовану і дефібриновану кров, фібрин, формені елементи крові усіх видів тварин.

Кров консервована кормова – одержують із натуральної, стабілізованої та дефібринованої крові і формених елементів крові шляхом висушування або хімічної обробки, інколи у поєднанні із тепловою коагуляцією.

Альбумін чорний технічний– одержують висушуванням дефібринованої, стабілізованої крові та формених елементів від усіх видів тварин. Використовують у фанерному, шкіряному виробництві та у меблевій промисловості.

Альбумін світлий технічний – одержують шляхом розпилювального висушування сироватки і плазми крові. Використовують у шкіряній промисловості для ґрунтування шкір перед фарбуванням, у текстильній і паперовій – як закріплювач фарби, у хімічній – при виготовленні виробів із пластмас.

Кров консервована технічна – використовують у деревообробній промисловості як замінник чорного технічного альбуміну для склеювання фанери.

Виробляють шляхом дефібринування і консервування крові різними способами: крезолом, фенолом або заморожуванням.

Рекомендована література:

1. Баль-Прилипко Л.В. Актуальні проблеми м’ясопереробної галузі: Підручник / Л.В. Баль-Прилипко. – К., 2011. – 288 с.

2. Власенко В. В. Технологія продуктів забою тварин: Посібник / В. В. Власенко,

3. М.О. Захаренко, М.Д. Гаврилюк, О.С. Яремчик, І. Г. Конопко.: Вінниця, «Едельвейс і К », 2009 – 448 с.

4. Гопка Б.М. Практикум з конярства: Навч. посібник / Б.М. Гопка, В.Є Скоцик, П.М. Павленко, М.П. Хоменко, В.І. Колот. – К, 2011. – С. 246-254

5. Коваль О.А. Технологія забою та первинної переробки тварин / О.А. Коваль. –К.: Основа, 2002. – 144 с.

6. Коган И.Я. Практикум по технологии продуктов убоя животных / И.Я. Коган. –Новосибирск: Западно-Сибирское кн. изд-во, 1968. – 130 с.

7. Коряжнов В.П. Технология продуктов убоя животных / В.П. Коряжнов, М.Г. Таршис, Я.П. Шлипаков. – М.: Колос, 1967. – 208 с.

8. Пабат В.О. Технологія продуктів забою тварин / В.О. Пабат, А.Я. Маньковський. – К.:

9. “Оріон”, 2000. – 361 с.

Лекція 4

Тема 4: .Характеристика шляхів утилізації та виділення цінних компонентів з

відходів м'ясної промисловості.

План

Переробка гною та пташиного посліду:

- отримання,

- зберігання,

- обробка

- використання

На сучасних тваринницьких комплексах з прив’язним і безприв’язним, вигульним і безвигульним утриманням тварин утворюються різні види гною: підстилковий (твердий), безпідстилковий (напіврідкий або рідкий) і гноєві, розбавлені технічною водою стоки. Різні види гною містять різну кількість вологи. За цією ознакою розрізняють гній: твердий – до 85 % вологи, напіврідкий – до 92 %, рідкий – до 97 % і гноєві стоки – до 99 %. Вологість гноєвої маси має важливе значення при виборі системи і споруд для її видалення, очищення, зберігання та утилізації. При цьому звертають увагу на добову та річну кількості накопичення цієї маси.

Вважається, що за добу вихід екскрементів може становити: великої рогатої худоби – 8-10 %, свиней – 6-8 % від їх живої маси. В абсолютних величинах добовий вихід екскрементів від однієї голови сягає: корови – 55, молодняку залежно від віку – 8-14, поголів’я на відгодівлі – 26-27; свиноматки з поросятами – 15, холостої або супоросної матки – 8-10, молодняку на вирощуванні залежно від вік – 0,5-2, відгодівельного поголів’я – 5-6 кг. Річний вихід гною від кожної голови становить: корови – 15-20 м3, коня – 10-15, дрібних тварин – 2-3 м3. При цьому вологість екскрементів свиней становить 86-91 %, а великої рогатої – 85-92 % [5].

Виходячи з зазначених показників, на великих тваринницьких комплексах накопичується досить значна маса гною. За рік кількість їх може становити:– на свинокомплексах при поголів’ї: 12 тис., 36 тис. і 108 тис. голів –відповідно 101 тис. м3, 239 тис. м3 і 940 тис. м3;– на комплексах з виробництва яловичини при поголів’ї 10 тис. голів – 95тис м3 і при поголів’ї 30 тис. голів – 493 тис. м3;– на комплексах з виробництва молока при поголів’ї 800 корів – 16 і 31 тис. м3, 1200 корів – 12 і 46 тис. м3.Високий органічний вміст гною забезпечує відмінне середовище для збільшення бактерій, метаболічна активність яких поглинає кисень і зберігає гнойові купи в анаеробному стані. Анаеробна метаболічна дія здатна створювати цілий ряд добре відомих отруйних газоподібних побічних продуктів: вуглекислий газ, метан, сірководень та аміак.

В процесі анаеробного бродіння з органічних відходів виробляється біогаз. Біогаз складається з метану (55-85% – CН4) і вуглекислого газу (15-45% – CО2). Теплота згорання біогазу еквівалентна від 21 до 27,2 МДж/м3. За теплотою згорання 1 м3 біогазу еквівалентний: 0,8 м3 природного газу, 0,7 кг мазуту або 1,5 кг дров.

Біогаз може використовуватися як звичайний природний газ для виробництва електроенергії і тепла. Його можна спалювати, накопичувати, перекачувати, використовувати для заправки автомобіля.

У птахівництві найбільш об’ємною додатковою продукцією птахівничих підприємств є пташиний послід, стічні води та нехарчові продукти м’ясопереробних цехів. Лише від однієї середньої потужності птахофабрики (400,0 тис. курей -несучок або 6,0 млн. курчат-бройлерів) щорік посліду поступає в сховища понад 40,0 тис. тонн.

Неприйняття своєчасних заходів з їх ефективної переробки призводить до того, що великі об'єми такого вигляду органічних відходів накопичуються неподалік птахофабрик, а їх місця зберігання, часто несанкціоновані, перетворюються на потенційно небезпечні не лише джерела забруднення природного довкілля, але і я к резервації для розповсюдження збудників інфекційних захворювань птиці.

Пташиний послід – найбільш концентроване і цінне органічне добриво, яке можна використовувати на любих ґрунтах і під всі сільськогосподарські культури. Із введенням сучасних птахофабрик вихід його щороку зростає.

У практиці промислового птахівництва для якісної оцінки посліду використовують в основному наступні показники: відносну вологість і насипну масу, що визначає фізичний стан посліду (рідке, в’язке, сипке); вміст хімічних елементів, що характеризують якість посліду як сировини для отримання концентрованих органічних добрив або харчових добавок до раціону тварин.

У пташиному посліді виявлені в мікродозах наступні мікроелементи %: залізо – 0,01-0,04; магній – 0,019-0,044; марганець – 0,005-0,01; цинк – 0,004-0,056; мідь – 0,0025-0,0094. Фізичний стан посліду пов’язаний в першу чергу з його відносною вологістю. Вологість свіжого посліду курей і індик складає 78 %, качок і гусей – 83-85 %.

На птахофабриках існує переважно два способи утримання птиці – підстилковий і клітковий. Для підстилки використовують торф, подрібнену солому, потерть гречки, стрижні кукурудзи та інші вологоємкі матеріали. У середньому на день для однієї курки потрібно 10-15 г підстилки, для качок і гусей – 20-25 г (Розумна Р.А., 1981). Пташиний послід, одержаний на такій основі, найбільш цінний для землеробства. Проте на великих птахофабриках часто виникає проблема з постачанням необхідних наповнювачів, зростають транспортні ви трати на завезення і вивезення підстилкового матеріалу. Тому останнім часом дедалі ширшого застосування набуває гідравлічний спосіб видалення пташиного посліду з пташників. За літературними даними, понад 60 % виходу всього посліду становить розведений пташиний послід вологістю 80-90 % і вище (Попов П. Д., 1983).

Виходячи з різних технологій утримання птиці розрізняють наступні види_посліда: природний (нативний) послід вологістю 65-70%, напіврідкий – 70-90, рідкий – 91-95 і стічні води – понад 95% води. Поживна цінність пташиного посліду залежить від ступеня його розведення: чим більше води, тим нижча концентрація в ньому елементів живлення.

Отже, близько 73 % пташиного посліду в Україні одержують у вигляді безпідстилкового з різним ступенем розведення його водою. Найбільш цінним добривом є термічно висушений пташиний послід, який виготовляють на птахофабриках без розведення водою. Проте для його одержання необхідні значні капіталовкладення – будівництво критих майданчиків для зберігання і підсушування пташиного посліду, цеху з сушильним устаткуванням, складського приміщення для готової продукції, місткостей для зберігання палива – газу, мазуту (пічне паливо).

Для одержання 1 т готового продукту необхідно мати 4 т вологого посліду і до 270 кг палива. Повільне впровадження термічного висушування пов’язане з високими енергетичними витратами.

Підстилковий послід характеризується добрими фізичними властивостями для транспортування і зберігання в польових буртах. Нативний безпідстилковий послід має незадовільні фізичні властивості, він не текучий і не сипкий, легко злипається, погано піддається транспортуванню і рівномірному внесенню. Найкращий спосіб поліпшення його властивостей – приготування компостів.

Напіврідкий і рідкий пташиний послід має добру текучість, що дає змогу механізувати всі процеси по його видаленню, зберіганню і внесенню. Проте додавання води збільшує транспортні витрати, вимагає додаткового будівництва прифермських і польових послідосховищ.

Стічні води одержують при ненормованих витратах води, але це невигідний вид добрива, тому що в ньому вміст поживних речовин зменшується в 3 — 4 рази і більше порівняно з вихідним послідом. Через відсутність послідосховищ рідкий пташиний послід та стічні води птахофабрик, не використані для удобрення, часто є джерелом забруднення навколишнього середовища – їх зливають у земляні траншеї, мікропониження, що призводить до тривалого відчуження земельних угідь й інфільтрації хімічних елементів у глибші шари ґрунту. Ось чому позитивне вирішення питання утилізації пташиного посліду можливе за умови впровадження індустріальних методів. Для цього насамперед необхідно побудувати 1 прифермські і польові послідосховища, криті майданчики тощо, щоб в них можна було З–4 міс зберігати пташиний послід.

На відміну від інших органічних добрив пташиний послід в процесі зберігання має властивість інтенсивно втрачати азот та органічну речовину. Тільки протягом 2 міс вони становлять 40 %, а при тривалому зберіганні – і більше.

Компостування пташиного посліду вважається одним із кращих способів зберігання поживних речовин і надання йому задовільних фізичних властивостей.

Компости можна готувати із підстилкового, безпідстилкового сирого, напіврідкого і рідкого посліду. Для цього його змішують або складають пошарово з одним із компонентів – торфом (30-50% загальної маси), соломою, тирсою і рослинними рештками.

Якщо немає можливості готувати компости, то для кращого зберігання в послід додають 5–15 % суперфосфату. При цьому втрати азоту зменшуються в 3–4 рази, підвищується ефективність добрив.

Стічні води птахофабрик компостуванню не підлягають, адже для величезної маси стоків: потрібні невиправдано великі транспортні витрати на перевезення торфу, при цьому погіршується і якість компосту. Пташиний послід як найбільш концентроване органічне добриво забезпечує, високу ефективність при внесенні під просапні культури.

За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я послід і стічні води птахівничих підприємств можуть бути чинником передачі більш ніж 100 збудників інфекційних і інвазійних хвороб, у тому числі зоонозів. До того ж самі органічні відходи можуть служити сприятливим середовищем для розвитку і тривалої виживаності патогенної мікрофлори, містити підвищену кількість важких металів, пестицидів, медикаментозних препаратів, радіоактивних речовин, насіння засмічуючих рослин та інших забруднень. Разом з тим у світовій та вітчизняній практиці сільськогосподарського виробництва всі види посліду використовуються в землеробстві, як органічне добриво для підвищення родючості ґрунтів з метою отримання високих врожаїв вирощуваних культур: картоплі, овочів, насіннєвих, садово-городніх, тепличних та ін.

Тому дуже важливо своєчасно й відповідно до вимог ветеринарного і екологічного нагляду здійснювати підготовку і переробку посліду для отримання якісного органічного добрив, безпечного в санітарному і екологічному відношенні продукту. Основні ветеринарно-санітарні і екологічні вимоги по використанню посліду для виробництва органічних добрив повинні включати виконання в певній послідовності ряд наступних умов.

Сховища для посліду мають бути розташовані за межами загорож виробничих зон птахофабрик з підвітряного боку на височині, щоб виключити надходження поверхневих вод і опадів у послід. Всі споруди і будівельні елементи систем зберігання рідкого посліду мають бути виконані з гідр оізоляцією, що виключає фільтрацію його у водоносні горизонти.

Територія споруд для зберігання посліду має бути огороджена, захищена багатолітніми зеленими насадженнями, упорядкована і мати проїзди та під'їзну дорогу з твердим покриттям шириною не менше 3,5 метра. Для карантинування посліду з підстилкою (при клітинному утриманні птиці) передбачають майданчики секційного типа з твердим покриттям.

У складі споруд має бути ємкість для карантинування посліду протягом не менш ніж 6 діб, необхідних для уточнення діагнозу в разі підозри на інфекційну хворобу.

Для приготування (виробництва) органічних і органо-мінеральних добрив використовують підготовлений субстрат, отриманий на птахівничих підприємствах, благополучних по інфекційним та інвазійним захворюванням.

На випадок виникнення інфекційних хвороб у сільськогосподарської птиці на кожному птахівничому підприємстві мають бути передбачені способи і технічні засоби для знезараження посліду та стоків. Тривалість карантину в неблагополучних господарствах визначається інструкціями, що діють, про заходи щодо ліквідації конкретних інфекційних хвороб з врахуванням способів знезараження органічних відходів, наявності дезінфектантів і технічних засобів, а також виду та стійкості збудника хвороби.

При виникненні інфекційних хвороб в господарствах всю масу отриманих в цей період органічних добрив знезаражують до розділення на фракції біологічними, хімічними або фізичними способами. Методи дезінфекції органічних відходів слід передбачати з врахуванням їх фізико-хімічних властивостей, перспективних технологій обробки і можливості використання як добрива. Знезараження проводять відповідно до вимог «Ветеринарно-санітарних правил підготовки до використання як органічні добрива гною, посліду і стоків при інфекційних і інвазійних хворобах тварин і птиці».

Природне біологічне знезараження нативного і посліду з підстилкою здійснюється шляхом витримки в секційних гноєсховищах протягом 12 місяців.

Секції сховищ, що заповнюються напіврідким послідом з підстилкою, в яких виявлені збудники хвороб, вкривають торфом, тирсою і соломою завтовшки 10–20 см.

Послід з вологістю 85–92% можна знезаражувати шляхом приготування суміші з органічних компонентів (подрібнена солома, торф, деревинна тирса, кора, лігнін) і укладанням її в бурти. Для забезпечення необхідної вологості компостованої маси компоненти повинні змішуватися в потрібному співвідношенні з врахуванням вмісту в них вологи. При приготуванні органічних сумішей на основі посліду курей вологість компонентів наступна: послід – 64–82%, торф – 50-60, солома – 14-16, тирса – 16-25, деревинна кора – 50-60, лігнін – 60, гумусні ґрунти – 20-30%.

Для забезпечення оптимальних умов протікання біотермічних процесів у всій масі органічної суміші необхідно в однаковій мірі витримувати кожну з наступних умов:

– оптимальна вологість компостної маси – 65-70%;

– співвідношення компонентів не менше 1:1;

– висока гомогенність (однорідність) суміші;

– оптимальна реакція середовища, рН 6,5-7,7;

– достатня аерація маси в процесі зростання і розвитку мезо- і термофільних мікроорганізмів в суміші, тобто рихле укладання буртів;

– позитивний тепловий баланс і оптимальне співвідношення вмісту вуглецю до азоту 20–30.

Якщо температура маси підвищується до 50–60 °C у всіх шарах бурту протягом перших 10 днів після складування, то компости витримують 2 місяці в літній і 3 місяці в зимовий періоди року, потім використовують за прийнятою технологією.

Для запобігання поширення збудників інфекційних хвороб переукладання буртів не проводиться.

При контамінації посліду особливо небезпечними збудниками інфекцій із споровими формами, компости не готують. Послід з клітинних батарей, послід з підстилкою і осад з відстійників спалюють або знезаражують термічним способом в пароструйних установках при температурі 130°С, тиску 0,2 мПа і тривалістю не менше 10 хвилин.

При прискореному компостуванні посліду з використанням органічних сорбентів (вологість маси не вище 75%) в установках різної конструкції із застосуванням систем активного вентилювання повітрям знезараження від вегетативної мікрофлори досягається при підвищенні температури компосту до 60-70°С протягом 24-48 годин і подальшій обробці його протягом 10-14 днів.

Внесення до компосту інокуляту з термофільних мікроорганізмів скорочує терміни знезараження до 4–7 діб.

Технологію приготування вермикомпостов (отримання біогумусу) на основі посліду птиці здійснюють за допомогою розведення в підготовленому компості червоного каліфорнійського черв'яка і інших підвидів дощового черв'яка (Е. foetida).

Субстрати для вермикомпостування заздалегідь готують шляхом біотермічної обробки, потім використовують за прийнятою технологією.

Вермикомпостування проводять в цехах з набором технологічного устаткування, що забезпечує оптимальні параметри середовища (температура 20 ± 2,5 °С, вологість маси компосту – не більше 70%, рН – 7,0 ± 0,5) для маткової вермікультури, яке вносять до компосту в кількості 30-50 екземплярів на 1 кг субстрату. Вермикомпост готовий до вживання через 4-5 місяців після закладки в субстрати культури каліфорнійського черв'яка.

Склад для прийому готової продукції (біогумус, біомаса черв'яка) відокремлюють стіною від технологічного устаткування цеху і в місцях сполучення обладнують дезковрики, щоб виключити вторинне обсіменіння умовно-патогенною мікрофлорою отриманих продуктів.

Обробка посліду на крупних птахофабриках шляхом висушування в послідосушильних установках барабанного типу з прямоточним і протиточним рухом сировини і теплоносія забезпечує знезараження його від патогенних бактерій, вірусів і збудників гельмінтозів. Знезараження посліду в прямоточних установках досягається при температурі вхідних газів 800–1000 °С, що виходять – 120–140°С і експозиції не менше 30 хвилин. У протиточних установках (УСПП-1) знезараження оброблюваної маси забезпечується при температурі вхідних газів 600–700°С, у барабані – 220–240°С і що виходять 100–110°С, при експозиції 50–60 хвилин.

Вологість висушеного посліду не повинна перевищувати 10–12%, а загальне мікробне обсіменіння – 20 тис. мікробних клітин в 1 г.

Органічні добрива, отримані на основі посліду, мають бути вільні від патогенних мікроорганізмів, життєздатних яєць і личинок гельмінтів. Вміст життєздатного насіння засмічених рослин не має бути більше 17,0 шт./л.

Контроль за ефективністю знезараження органічних добрив отриманих на підприємствах, здійснюють мікробіологічними методами з виживаності індикаторних (санітарно-показових) мікроорганізмів: бактерій групи кишкової палички, стафілококів і спор роду Ваcillus відповідно до Інструкції по лабораторному контролю очисних споруд на тваринницьких комплексах, Інструкцією по проведенню ветеринарної дезинфекції об'єктів тваринництва і Ветеринарно-санітарними правилами підготовки до використання як органічні добрива гною, посліду і стоків при інфекційних і інвазійних хворобах тварин і птиці.

Знезараження органічних відходів вважають ефективним за відсутності в 10 г (см3) проби кишкових паличок, стафілококів, ентерококів або аеробних спороутворюючих мікроорганізмів залежно від вигляду збудників інфекційних хвороб при трьохкратному дослідженні. Бактеріологічний і гельмінтологічний контроль посліду і компостів на його основі повинні здійснювати фахівці ветеринарних лабораторій.

Нагадаємо, що Інститутом птахівництва НААН України розроблено проект державного стандарту “Послід пташиний. Переробляння на органічні та органомінеральні добрива. Технологічні процеси. Основні параметри”. Цей стандарт встановлює вимоги до основних параметрів технологічного процесу переробляння пташиного посліду на органічні та органомінеральні добрива способом високотемпературного висушування. Вимоги щодо безпеки технологічного процесу переробляння посліду та охорони довкілля.

Реалізація вказаного стандарту в птахівничих господарствах дозволить:

– підвищити рівень безпеки життя і здоров’я громадян;

– забезпечити національну, екологічну безпеку технології виробничого процесу підприємств;

– підвищити якість і конкурентоспроможність побічної продукції птахофабрик;

– раціонально використовувати внутрішні ресурси;

– використовувати національний стандарт для вирішення суперечок господарюючих суб’єктів;

– сприяти взаємопроникненню технології, знань і досвіду, накопичених в різних галузях економіки і екології, які можуть бути успішно використані нашими птахівничими господарствами.

Рекомендована література:

1. Бессарабов Б.Ф. Птицеводство и технология производства яиц и мяса птицы. / Б.Ф. Бессарабов и др. – Санкт-Петербург: «Лань», 2005. – 352 с.

2. ДСТУ “Послід пташиний. Переробляння на органічні та органомінеральні

добрива. Технологічні процеси. Основні параметри” (проект). – Режим доступу: http://market.avianua.com/?p=1435

3. Иванова Н.В. Нормативно-справочные материалы по животноводству. / Н.В.Иванова. – Феникс, 2008. – 243 с.4. Рогов, И.А. Общая технология мяса и мясопродуктов: учеб. пособие / И.А.Рогов, А.Г.Забашта, Г.П.Казюлин. - М.: Колос, 2000. - 367 с.

5. Кузнецов А.Ф. Практикум по зоогигиене с основами проектирования животноводческих объектов / А.Ф. Кузнецов др. – М.: Колосс ООО, 2006. – 343с.

6. Лысенко В.П. Утилизация отходов – проблема не новая / В.П. Лысенко //Птицеводство. – 2003. – № 6.

7. Писаренко В.Н. Агроэкология / В.Н. Писаренко, П.В. Писаренко, В.В. Писаренко. – Полтава, 2008. – 346 c.

8. Popendorf W. Industrial Hygiene Control of Airborne Chemical Hazards / William Popendorf. - New York: CRC Press Taylor &Francis Group, 2006. – 689 p.

Похожие статьи