Поделиться Поделиться

Методичні підходи до оцінки дієвості системи управління ланцюгом поставок на підприємстві 3 страница

3.4. Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості   збільшення     9,833     13,962     11,959     10,512
3.5. Коефіцієнт оборотності матеріальних запасів   збільшення     8,713     11,182     8,935     5,283
3.6. Коефіцієнт оборотності основних засобів   збільшення     3,975     4,292     4,137     4,041
3.7. Коефіцієнт оборотності власного капіталу   збільшення     3,651     4,204     4,154     3,562
4. Аналіз рентабельності підприємства
4.1. Коефіцієнт рентабельності активів   >0 збільшення   0,037     0,078   0,032
4.2. Коефіцієнт рентабельності власного капіталу   > 0 збільшення     0,064         0,133     0,049
4.3. Коефіцієнт рентабельності діяльності > 0 збільшення   0,018     0,032   0,037
4.4. Коефіцієнт рентабельності продукції   > 0 збільшення   0,025     0,039   0,048
5. Аналіз ймовірності банкрутства підприємства
5.1. Коефіцієнт банкрутства   зменшення   5,637   5,959   6,629   6,574

У короткостроковій перспективі критерієм оцінки фінансового стану підприємства виступає його ліквідність і платоспроможність. Термін “ліквідний” передбачає безперешкодне перетворення майна в кошти платежу. Чим менше час, необхідний для перетворення окремого виду активів, тим вища його ліквідність. Таким чином, ліквідність підприємства – це його здатність перетворити свої активи в кошти платежу для погашення короткострокових зобов’язань.

Оцінку ліквідності підприємства виконують за допомогою системи фінансових коефіцієнтів, які дозволяють зіставити вартість поточних активів, що мають різний ступінь ліквідності, із сумою поточних зобов’язань. До них належать:

1) коефіцієнт загальної ліквідності (коефіцієнт покриття);

2) коефіцієнт поточної ліквідності (коефіцієнт швидкої ліквідності);

3) коефіцієнт абсолютної ліквідності;

4) чистий оборотний капітал.

Коефіцієнт покриття – характеризує здатність підприємства забезпечити свої короткострокові зобов’язання з найбільшою легко реалізованою частиною активів – оборотних коштів. Цей коефіцієнт дає найбільш загальну оцінку ліквідності активів. Оскільки поточні зобов’язання підприємства погашаються в основному за рахунок поточних активів, для забезпечення нормального рівня ліквідності необхідно, щоб вартість поточних активів перевищувала суму поточних зобов’язань. Коефіцієнт покриття, що дорівнює більше 1 і з кожним роком зростає, свідчить про можливість підприємства погашати поточні зобов'язання. Нормальним значенням даного коефіцієнта вважається 1,5-2,5, але не менше 1. Однак на його рівень впливає галузева належність підприємства, структура запасів, стан дебіторської заборгованості, тривалість виробничого циклу й інші фактори.

У 2011 році коефіцієнт знизився порівняно із 2010 роком, що свідчить про складність підприємства погашати поточні зобов’язання. У 2012 році коефіцієнт збільшився у порівнянні з 2011 роком, що свідчить про можливість підприємства погашати поточні зобов'язання.

Значення коефіцієнта значно перевищує 1, тому можна зробити висновок про те, що підприємство володіє значним обсягом вільних ресурсів, які сформувалися завдяки власним джерелам. З позиції кредиторів підприємства такій варіант формування оборотних коштів є найбільш прийнятним. Одночасно, з погляду менеджера, значне нагромадження запасів на підприємстві, відволікання коштів у дебіторську заборгованість може бути пов’язане з неефективним управлінням активами. У той же час підприємство, можливо, не повністю використовує свої можливості з одержання кредитів.

Коефіцієнт загальної ліквідності обчислюється відношенням оборотних активів до поточних зобов’язань.

Коефіцієнт поточної ліквідності – показує, яку частину поточних зобов’язань підприємство спроможне погасити за рахунок найбільш ліквідних оборотних коштів – грошових коштів та їх еквівалентів, фінансових інвестицій та кредиторської заборгованості. Цей показник показує платіжні можливості підприємства щодо погашення поточних зобов’язань за умови своєчасного здійснення розрахунків з дебіторами. Теоретично значення коефіцієнта вважається достатнім, якщо воно перевищує 0,6.

Коефіцієнт поточної ліквідності протягом 2010 року зріс у порівнянні з 2009 роком, що свідчить про зростання спроможності підприємства щодо погашення своїх поточних зобов’язань найбільш ліквідними активами. У 2011-2012 рр. коефіцієнт поступово знижувався, що свідчить про зниження спроможності підприємства погашати свої поточні зобов’язання найбільш ліквідними активами в останньому аналізованому періоді. Значення коефіцієнта є достатнім оскільки воно перевищує 0,6 протягом трьох аналізованих років, що показує платіжні можливості підприємства щодо погашення поточних зобов’язань за умови своєчасного здійснення розрахунків з дебіторами.

Коефіцієнт поточної ліквідності обчислюється відношенням оборотних активів за мінусом запасів до поточних зобов’язань.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності дозволяє визначити частку короткострокових зобов’язань, які підприємство може погасити найближчим часом, не чекаючи оплати дебіторської заборгованості й реалізації інших активів. Коефіцієнт абсолютної ліквідності визначається відношенням грошових активів до поточних зобов’язань.

Теоретично значення коефіцієнта вважається достатнім, якщо воно перевищує 0,2…0,3. На практиці ж значення бувають значно нижчі, і за цим показником не можна відразу робити негативні висновки про можливості підприємства негайно погасити свої борги, тому що малоймовірно, щоб всі кредитори підприємства одночасно пред’явили б йому свої вимоги. У той же час, занадто високе значення показника абсолютної ліквідності свідчить про нераціональне використання фінансових ресурсів.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності показує, яку частину поточних зобов’язань підприємство може погасити своїми коштами негайно і як видно з розрахунків він збільшується у 2010 році порівняно з 2009 роком, що є позитивним для підприємства. У 2011 році коефіцієнт знижується, що свідчить про складності підприємства негайно погашати зобов’язання власними коштами, але в 2012 році він знову починає зростати, що незначну стабілізацію виплат короткострокових зобов’язань, які підприємство може погасити найближчим часом, не чекаючи оплати дебіторської заборгованості й реалізації інших активів.

Чистий оборотний капітал необхідний для підтримки фінансової стійкості підприємства, оскільки перевищення оборотних коштів над короткостроковими зобов'язаннями означає, що підприємство не тільки може погасити свої короткострокові зобов'язання, але і має резерви для розширення діяльності. Оптимальна сума чистого оборотного капіталу залежить від особливостей діяльності компанії, зокрема від її масштабів, обсягів реалізації, швидкості оборотності матеріальних запасів і дебіторської заборгованості. Недолік оборотного капіталу – свідчить про нездатність підприємства вчасно погасити короткострокові зобов'язання. Значне перевищення чистого оборотного капіталу над оптимальною потребою свідчить про нераціональне використання ресурсів підприємства. Важливе аналітичне значення має розгляд темпів росту власного оборотного капіталу підприємства на фоні темпів інфляції. Розраховується відношенням поточних активів до поточних пасивів.

Чистий оборотний капітал підприємства протягом 2009-2012 років поступово зростав, отже можна зробити висновок, що підприємство не тільки може погасити свої короткострокові зобов'язання, але і має резерви для розширення своєї діяльності.

Умовою й гарантією виживання й розвитку будь-якого підприємства, як бізнес-процесу, є його фінансова стабільність. Якщо підприємство фінансово стійке, то воно в стані “витримати” несподівані зміни ринкової кон’юнктури, і не опинитися на краю банкрутства. Більш того, чим вище його стабільність, тим більше переваг перед іншими підприємствами того ж сектора економіки в одержані кредитів і залученні інвестицій. Фінансово стійке підприємство вчасно розраховується за своїми обов’язками з державою, позабюджетними фондами, персоналом, контрагентами.

Фінансова стабільність підприємства – це його надійно-гарантована платоспроможність у звичайних умовах господарювання й випадкових змін на ринку.

До основних факторів, що визначають фінансову стійкість підприємства, належить фінансова структура капіталу (співвідношення позикових і власних коштів, а також довгострокових і короткострокових джерел коштів) і політика фінансування окремих складових активів (насамперед необоротних активів і запасів). Тому з метою оцінки фінансової стійкості необхідно проаналізувати не тільки структуру фінансових ресурсів, але й напрямки їхнього вкладення.

Для оцінки рівня фінансової стійкості використовують наступні показники:

1) коефіцієнт співвідношення залучених і власних коштів;

2) коефіцієнт автономії (платоспроможності);

3) коефіцієнт маневреності власних коштів;

4) коефіцієнт ефективності використання власних коштів;

5) коефіцієнт використання фінансових ресурсів усього майна.

Коефіцієнт співвідношення позикових і власних коштів характеризує структуру фінансових ресурсів підприємства. Розраховується як частка від розподілу суми позикових коштів на суму власного капіталу. Максимально припустиме значення цього показника становить 1 (що припускає рівність позикових і власних коштів).

Коефіцієнт поступово збільшується протягом 2009-2011 рр. і наближається до значення 1, отже можна зробити висновок, що у підприємства достатньо позикових і власних коштів і їхнє співвідношення є майже рівним, що є хорошим показником фінансової стабільності. У 2012 році коефіцієнт зменшився у порівнянні з попередніми роками, що свідчить про погіршення фінансової стабільності підприємства.

Коефіцієнт автономії (коефіцієнт концентрації власного капіталу) характеризує частку коштів, вкладених власниками підприємства в загальну вартість майна. Розрахунок коефіцієнта автономії визначається відношенням власного капіталу до валюти балансу.

Нормальне мінімальне значення коефіцієнта автономії орієнтовано оцінюється на рівні 0,5, що припускає забезпеченість позикових коштів власними, тобто, реалізувавши майно, сформоване із власних джерел, підприємство зможе погасити зобов’язання. Однак, у ході оцінки цього коефіцієнта, необхідно приймати до уваги галузеву приналежність підприємства (наприклад, машинобудівні підприємства повинні мати більш високе значення коефіцієнта автономії, ніж підприємства торгівлі, що пояснюється більш високою питомою вагою необоротних активів у структурі балансу), наявність довгострокових позикових коштів й інші розглянуті вище фактори.

Коефіцієнт автономії на підприємстві знаходиться в оптимальному значенні 0,5 протягом 2009-2011 рр. і навіть перевищує його у 2012 р., отже підприємство забезпечене власними коштами і реалізувавши майно, сформоване із власних джерел, підприємство зможе погасити свої зобов’язання.

Коефіцієнт маневреності власних коштів характеризує ступінь мобільності використання власного капіталу, визначається відношенням власних оборотних коштів до власного капіталу.

Коефіцієнт маневреності показує частку власних коштів, вкладених в оборотні активи. Чітких рекомендацій у значенні цього коефіцієнта немає, але вважається, що його значення повинно бути не менше 0,2 , що дозволить забезпечити достатню гнучкість у використанні власного капіталу . Для оцінки коефіцієнта маневреності необхідно порівняти його значення з рівнем минулих періодів, середньогалузевим значенням або рівнем у найближчих конкурентів.

Коефіцієнт маневреності на підприємстві протягом 2009-2012 років більший за оптимальне значення 0,2 і кожним роком поступово збільшується, отже на підприємстві вкладено достатньо коштів в оборотні активи та забезпечується достатня гнучкість у використанні власного капіталу. Протягом аналізованого періоду повільно прослідковується тенденція до збільшення нераціонального використання власного капіталу.

Коефіцієнт ефективності використання власних коштів показує скільки прибутку дає 1 грн. власних коштів. Теоретично, нормальним значенням цього коефіцієнта є значення не менше 0,4. Коефіцієнт розраховується відношенням прибутку від звичайної діяльності до оподаткування до суми власного капіталу.

Коефіцієнт ефективності використання власних коштів на підприємстві у 2009 році був меншим, ніж оптимальне значення, у 2010 році він становив – 0, підприємство не отримало жодного прибутку, у 2011-2012 рр. коефіцієнт поступово зростає, що свідчить про ефективне використання власних коштів, а також про збільшення прибутку на 1 грн. власних коштів.

Коефіцієнт використання фінансових ресурсів усього майна дає змогу визначити, за який період одержаний прибуток може компенсувати вартість майна. Нормативного числового значення для цього коефіцієнта немає, позитивним вважається збільшення цього коефіцієнта по відношенню до попереднього періоду. Коефіцієнт розраховується відношенням прибутку від звичайної діяльності до оподаткування до суми активу балансу.

Коефіцієнт використання фінансових ресурсів усього майна на підприємстві у 2010 році становив — 0, отже фінансові ресурси протягом року використовувалися неефективно, за 2010 рік підприємство не отримало прибутку, отже не могло компенсувати вартість свого майна у цьому періоді. У 2011-2012 рр. значення коефіцієнта збільшилось у порівнянні із 2009-2010 роками, що є позитивною тенденцією. Отже, підприємство після 2010 року може компенсувати вартість свого майна.

Стабільність фінансового стану підприємства в умовах ринкової економіки обумовлена значною мірою його діловою активністю, що залежить від широти ринків збуту продукції, його ділової репутації, ступеня виконання плану за основними показниками господарської діяльності, рівня ефективності використання ресурсів і стабільності економічного зростання. Ділова активність підприємства у фінансовому аспекті проявляється, насамперед, у швидкості обороту його коштів. Аналіз ділової активності полягає в дослідженні рівнів і динаміки різноманітних коефіцієнтів оборотності, основними з яких є :

1) коефіцієнт оборотності активів;

2) коефіцієнт оборотності оборотних засобів;

3) коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості;

4) коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості;

5) коефіцієнт оборотності матеріальних запасів;

6) коефіцієнт оборотності основних засобів;

7) коефіцієнт оборотності власного капіталу.

Важливість показників оборотності пояснюється тим, що характеристики обороту багато в чому визначають рівень прибутковості підприємства.

Коефіцієнт оборотності активів – відображає швидкість обороту сукупного капіталу підприємства, тобто показує, скільки разів за аналізований період відбувається повний цикл виробництва й обіг, що приносить відповідний ефект у вигляді прибутку, або скільки грошових одиниць реалізованої продукції принесла кожна одиниця активів. Коефіцієнт розраховується відношенням чистої виручки від реалізації продукції до середньорічної вартості активів.

Коефіцієнт оборотності активів на підприємстві за 2010 рік збільшився у порівнянні з 2009 роком, що є позитивним явищем для підприємства оскільки за аналізований період швидше відбувся повний цикл виробництва й обіг, що приніс відповідний ефект у вигляді прибутку. У 2011-2012 рр. коефіцієнт показав зниження оборотності активів, що свідчить про повільне зниження повного циклу виробництва та обігу на підприємстві.

Коефіцієнт оборотності оборотних засобів характеризує відношення виручки (валового доходу) від реалізації продукції, без урахування податку на додану вартість та акцизного збору до суми оборотних засобів підприємства. Зменшення цього коефіцієнта свідчить про уповільнення обороту оборотних засобів.

Коефіцієнт оборотності оборотних засобів підприємства у 2010 році збільшився у порівнянні з 2009 роком, що є позитивним явищем для підприємства. У 2011-2012 рр. коефіцієнт поступово знижується, що свідчить про уповільнення обороту оборотних засобів.

У процесі господарської діяльності підприємство дає товарний кредит для споживачів своєї продукції, тобто існує розрив у часі між продажем товару й надходженням оплати за нього, у результаті чого виникає дебіторська заборгованість.

Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості показує, скільки разів за рік обернулися кошти, вкладені в розрахунки. Він визначається відношенням чистої виручки від реалізації продукції до середньорічної суми дебіторської заборгованості.

Чим вище цей показник, тим краще, тому що підприємство швидше одержує оплату по рахунках. З іншого боку, надання покупцям товарного кредиту є одним з інструментів стимулювання збуту, тому важливо знайти оптимальну тривалість кредитного періоду.

Використовуючи цей коефіцієнт, можна розрахувати більш наочний показник – період інкасації, тобто час, протягом якого дебіторська заборгованість перейде в кошти. Для цього необхідно розділити тривалість аналізованого періоду на коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості.

Показники оборотності дебіторської заборгованості корисно порівнювати з оборотністю кредиторської заборгованості. Такий підхід дозволяє зіставити умови комерційного кредиту, наданого аналізованим підприємством своїм клієнтам з умовами кредитування, якими воно користується з боку постачальників. Для цього необхідно визначити коефіцієнт оборотності й строк обороту дебіторської й кредиторської заборгованості по товарних операціях.

У ході економічної діагностики доцільно зіставити фактичні строки погашення дебіторської заборгованості із тривалістю наданого покупцям періоду відстрочки платежу, що дозволить оцінити ефективність контролю за станом розрахунків з дебіторами й зробити висновки про рівень їхньої кредитоспроможності.

Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості у 2010 році зменшився у порівнянні з 2009 роком, отже підприємство із затримкою отримало оплату по рахунках. У 2011 році коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості зменшився у порівнянні з 2010 роком, отже підприємство знову має проблеми з надходженням оплати по своїх рахунках.

Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості у 2012 році значно збільшився у порівнянні з 2009-2011 рр., отже підприємство вчасно отримало оплату по рахунках, на відміну від минулих років.

Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості – показує розширення або зниження комерційного кредиту, наданого підприємству. Зростання коефіцієнта означає збільшення швидкості оплати заборгованості підприємства, зниження – ріст покупок у кредит. Коефіцієнт розраховується відношенням чистої виручки від реалізації продукції до середньорічної суми кредиторської заборгованості.

Період обороту кредиторської заборгованості визначається як частка від розділу тривалості аналізованого періоду на коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості.

Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості на підприємстві у 2010 році збільшився у порівнянні з 2009 роком, що є свідченням того, що збільшилась швидкість оплати заборгованості підприємства. У 2011-2012 рр. коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості поступово зменшувався, отже зросли покупки підприємства у кредит.

Коефіцієнт оборотності матеріальних запасів – відображає число оборотів товарно-матеріальних запасів підприємства за аналізований період. Зниження даного показника свідчить про відносне збільшення виробничих запасів і незавершеного виробництва або про зниження попиту на готову продукцію. У цілому, чим вище показник оборотності матеріальних запасів, тим менше коштів використовується в цій найменш ліквідній статті оборотних активів, тим більш ліквідну структуру мають оборотні активи й тим стійкіше фінансове становище підприємства. Коефіцієнт оборотності матеріальних запасів визначається відношенням чистої виручки від реалізації продукції до середньорічної вартості запасів.

Коефіцієнт оборотності матеріальних запасів у 2010 році збільшився у порівнянні з 2009 роком, що є позитивним явищем для підприємства, але у 2011-2012 рр. показник зменшувався порівняно з минулими роками, що свідчить про відносне збільшення виробничих запасів і незавершеного виробництва або про зниження попиту на готову продукцію.

Коефіцієнт оборотності основних засобів (фондовіддача) розраховується як відношення чистої виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) до середньорічної вартості основних засобів. Він показує ефективність використання основних засобів підприємства.

Коефіцієнт оборотності основних засобів у 2010 році збільшився порівняно з 2009 роком, що свідчить про підвищення ефективності використання основних засобів на підприємстві. У 2011-2012 рр. коефіцієнт зменшився порівняно з 2010 роком, що свідчить незначне зниження ефективності використання основних засобів на підприємстві.

Коефіцієнт оборотності власного капіталу розраховується як відношення чистої виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) до середньорічної величини власного капіталу підприємства і характеризує ефективність використання власного капіталу підприємства.

Коефіцієнт оборотності власного капіталу у 2010 році збільшився порівняно з 2009 роком, що характеризує ефективність використання власного капіталу підприємства. У 2011-2012 році коефіцієнт зменшився порівняно з 2009-2010 рр., що свідчить про незначне зниження ефективності використання власного капіталу підприємства.

На короткострокову ліквідність або платоспроможність підприємства впливає його здатність генерувати прибуток. У цьому зв’язку розглядається такий аспект діяльності підприємства як рентабельність. Це і якісний і кількісний показник ефективності діяльності всякого підприємства.

До основних показників рентабельності, які використовуються у ході аналізу фінансового стану підприємства, належать:

1) коефіцієнт рентабельності активів;

2) коефіцієнт рентабельності власного капіталу;

3) коефіцієнт рентабельності діяльності.

Коефіцієнт рентабельності активів (економічна рентабельність) характеризує – рівень прибутку, що створюється всіма активами підприємства, які перебувають у його використанні згідно з балансом. Даний показник розраховується відношенням прибутку від звичайної діяльності до оподаткування до валюти балансу.

Зменшення рівня рентабельності активів може свідчити про падаючий попит на продукцію підприємства, а також про перенагромадження активів.

Коефіцієнт рентабельності активів у 2010 році становив – 0 у порівнянні з 2009 роком, що є негативним явищем для підприємства і свідчить про падіння попиту на продукцію підприємства і перенагромадження активів. У 2011 році показник збільшився у порівнянні з 2009 і 2010 роками, що свідчить про зростання попиту на продукцію та нормалізацію нагромадження активів підприємства. У 2012 році коефіцієнт зменшився і показав найменше значення за 4 роки, отже перенагромаджуються активи підприємства і падає попит на продукцію.

Коефіцієнт рентабельності власного капіталу (фінансова рентабельність) характеризує рівень прибутковості власного капіталу, вкладеного в дане підприємство, тому найбільший інтерес представляє для наявних і потенційних власників й акціонерів й є одним з основних показників інвестиційної привабливості підприємства, тому що його рівень показує верхню межу дивідендних виплат. Розраховується відношенням чистого прибутку до власного капіталу.

Коефіцієнт рентабельності власного капіталу у 2010 році становив – 0 у порівнянні з 2009 роком, що є негативним явищем для підприємства і свідчить про зниження рівня прибутковості власного капіталу, вкладеного в дане підприємство. У 2011 році показник збільшився у порівнянні з 2009 і 2010 роками, що свідчить про зростання рівня прибутковості власного капіталу, вкладеного в дане підприємство. У 2012 році коефіцієнт зменшився і показав найменше значення за 4 роки, що свідчить про зниження рівня прибутковості власного капіталу, вкладеного в підприємство.

Коефіцієнт рентабельності діяльності розраховується як відношення чистого прибутку підприємства до чистої виручки від реалізації продукції. Збільшення цього показника свідчить про зростання ефективності господарської діяльності підприємства, а зменшення навпаки.

Коефіцієнт рентабельності діяльності у 2010 році становив – 0 у порівнянні з 2009 роком, що є негативним явищем для підприємства і свідчить про зниження ефективності господарської діяльності підприємства. У 2011-2012 рр. показник збільшився у порівнянні з 2009 і 2010 роками –найбільше значення коефіцієнта рентабельності діяльності було у 2012 році, що свідчить про зростання ефективності господарської діяльності підприємства.

Коефіцієнт рентабельності продукції розраховується як відношення прибутку від реалізації продукції (робіт, послуг) до витрат на її виробництво і збут – характеризує прибутковість господарської діяльності підприємства від основної діяльності.

Коефіцієнт рентабельності продукції у 2010 році становив – 0, що є негативним явищем для підприємства. Підприємство не отримало жодного прибутку у звітному році, тобто воно було збитковим. Коефіцієнт рентабельності продукції зростає протягом 2011-2012 рр. і показав найбільше значення у 2012 році – 0,048, він характеризує зростання прибутковості підприємства від основної діяльності.

Для встановлення ймовірності банкрутства необхідно проводити розрахунок коефіцієнту вірогідності банкрутства. Коефіцієнт вірогідності банкрутства для підприємств України розраховується за формулою:

R=8,38*K1+K2+0,054K3+0,63K4 (2.1.)

Алгоритм розрахунку показників:

К1 = Обіговий капітал/ Середньорічна вартість активів

К2 = Нерозподілений прибуток/ Власний капітал

К3 = Чистий дохід від реалізації/ Середньорічна вартість активів

К4 = Нерозподілений прибуток/Загальні витрати

Таблиця 2.3.

Ймовірність банкрутства відповідно до величини R

Величина R Ймовірність банкрутства,%
Менше 0 Максимальна (90-100)
0-0,18 Висока (60-80)
0,18-0,32 Середня (35-50)
0,32-0,42 Низька (15-20)
Більше 0,42 Мінімальна (до 10)

Отже, протягом аналізованого періоду 2009-2011 років коефіцієнт ймовірності банкрутства був значно вищий значення 0, 42, а саме у 2009 році – 5,637, у 2010 році – 5,959, у 2011 році – 6,629, у 2012 році – 6,574. Можна зробити висновок, що ймовірність банкрутства ТзОВ “Імперія жирів” є мінімальною і знаходиться в межах до 10%.

Фінансовий стан підприємства є комплексним поняттям, що характеризується системою багатьох показників, які відображають наявність і розміщення коштів, реальні й потенційні фінансові можливості. Його можна представити як міру забезпеченості підприємства необхідними фінансовими ресурсами, ефективністю їх розміщення та використання й своєчасного здійснення розрахунків за своїми обов’язками.

Фінансовий стан залежить від зовнішніх і внутрішніх факторів. До основних зовнішніх факторів відносять кон’юнктуру ринку, умови господарювання, економічну, фінансово-кредитну й податкову політику держави. До внутрішніх факторів належать склад і структура продукції і рівень її конкурентоздатності, розмір витрат, ефективність організації процесів виробництва, постачання й збуту, стан і структура майна й фінансових ресурсів, кваліфікація управлінського персоналу й ін.

Основною ціллю аналізу фінансового стану є його оцінка й виявлення резервів його стабілізації й поліпшення та в подальшому організація раціональної фінансово-економічної політики.

Існує широке коло користувачів результатів економічного аналізу фінансового стану підприємства, тому цілі її проведення для кожної із цих груп будуть відрізнятися. Виділяють внутрішніх і зовнішніх користувачів фінансової інформації. До внутрішніх користувачів належить керівництво підприємства, котре за даними звітності оцінює ефективність діяльності підприємства й рівень стабільності його фінансового стану у звітному періоді, розробляє прогнозні форми фінансової звітності й здійснює на їхній основі попередні розрахунки економіко-фінансових показників для планових періодів.

До зовнішніх користувачів належать:

1) існуючі й потенційні інвестори;

2) кредитори;

3) постачальники;

4) клієнти;

5) державні установи;

6) працівники підприємства;

7) аудиторські фірми;

8) профспілки;

9) органи статистики;

← Предыдущая страница | Следующая страница →