Поделиться Поделиться

Методичні поради до вивчення теми. Поняття про виробничий травматизм і профзахворювання

Поняття про виробничий травматизм і профзахворювання

При вивченні теми слід мати на увазі, що цілком безпечних та не­шкідливих умов праці немає. Реальним виробничим умовам прита­манна, як правило, наявність певних шкідливостей та небезпеки, на­слідком яких є профзахворювання та травматизм.

За даними Міжнародної організації праці (МОП), щороку в світі фіксується близько 125 млн випадків з тяжкими і 220 тис. зі смертель­ними наслідками. На сьогодні зареєстровано близько 60–150 млн ви­падків захворювань, пов’язаних з роботою, 60 млн працівників під­да­ються впливу канцерогенних речовин, 500 млн працівників непра­цездатні з причин невідповідності умов і стану безпеки праці сані­тарним вимогам.

За даними журналу «Охорона праці», статистика травматизму в Україні характеризується такими даними: на виробництві щороку травмується близько 25 тис. осіб, у тому числі зі смертельним наслід­ком – 1 100–1 300 осіб. Ризик одержати травму в Україні в 5–8 разів більший, ніж у економічно розвинутих країнах.

Тривалий період роботи в шкідливих умовах сприяє виникненню професійних захворювань.

Професійне захворювання вважається виявленим з того моменту, коли працівник, який захворів, змушений був уперше пройти курс лікування або втратив здатність працювати.

Крім професійних, виділяють групу так званих виробничо обумов­лених захворювань. До них відносять хвороби, що в принципі не відрізняються від звичайних хвороб, однак несприятливі умови праці стимулюють виникнення деяких із них або загострюють їхній перебіг. Наприклад, в осіб, що виконують фізичну роботу в поганих умовах, частіше виникають такі захворювання, як радикуліт, варикозне роз­ширення вен, виразкова хвороба шлунку і т. ін. Якщо ж робота вима­гає великого нервово-психічного навантаження, то частіше виникають неврози і хвороби серцево-судинної системи.

Необхідно зазначити, що до гострих професійних захворювань належать захворювання, викликані впливом: хімічних чинників – гострий бронхіт, трахеїт, анемія тощо; іонізуючих випромінювань – гостра променева хвороба, гострі променеві ураження; фізичними пе­ревантаженнями та перенапруженням органів і систем – радикуліт, міофасцит тощо.

До гострих професійних отруєнь належать випадки, що сталися після одноразового (протягом не більше однієї робочої зміни) впливу небезпечних факторів, шкідливих речовин.

У народному господарстві за умов, що не відповідають санітар­но‑гігієнічним нормативам, працюють понад 1 млн осіб, з них до 0,3 млн – жінки.

Прагнення зробити розбудову підприємств дешевою призвело до економії коштів саме на охорону праці, а поступове підпорядкування медичної служби адміністрації підприємств – до приховування про­фесійних захворювань та травматизму. За даними профспілок, в Ук­раїні приховується 25–30 % випадків травматизму і професійних за­хво­рювань.

Дослідження свідчать, що основне місце в структурі професійної захворюваності в Україні (70 %) належить: пиловим захворюванням легень, зокрема пневмоконіозу та хронічним бронхітам (основна частина з них припадає на підприємства вугільної промисловості), вібраційно-шумовій патології – вібраційній хворобі та невритам (до 10 %), захворюванням опорно-рухового апарата (до 15 %); значно менше поширена хімічна етіологія (3–5 %).

Слід зазначити, що частка жінок у всій профпатології, яка ви­являється в Україні, складає 5–6 % (700–750 випадків щорічно).

В останні роки ВООЗ розглядає як пріоритетну проблему не лише суто професійні захворювання, а й так звані виробничо-обумовлені або парапрофесійні захворювання, такі як гіпертонія, ішемічна хво­роба серця, хвороби опорно-рухового апарата. Факторами ризику їхнього розвитку є шкідливі професійні чинники, фізичні чи нервово-психічні перевантаження [48].

Розглянемо травматизм на виробництві, його причини та наслідки.

Вчені, які досліджують травматизм, називають наступні причинийого виникнення.

Організаційні:

– порушення виробничо-технологічного процесу;

– незадовільна організація робочого місця, умов праці;

– застосування невідповідного устаткування, інструментів, при­строїв;

– відсутність керівництва і нагляду за робітниками, допуск до ро­боти ненавченого персоналу;

– застосування небезпечних прийомів роботи;

– неузгодженість у діях працівників;

– порушення і недотримання інструкцій з техніки безпеки;

– відсутність або незадовільний стан індивідуальних засобів за­хисту.

Технічні:

– конструктивні недоліки електричних, механічних, транспортних систем;

– недосконалість виробничого обладнання, технологічних процесів;

– недосконалість або відсутність засобів безпеки (блокування загорож, запобіжних пристроїв, сигналізації).

Психофізіологічні:

– помилкові дії внаслідок утоми працівника через надмірну тяж­кість і напруженість роботи;

– монотонність праці;

– хворобливий стан працівника;

– необережність;

– невідповідність психофізіологічних чи антропометричних даних працівника щодо техніки, яка використовується при виконанні роботи.

Санітарно-гігієнічні:

– невідповідні метереологічні умови;

– нераціональна освітленість робочих місць;

– забрудненість повітря (запиленість, загазованість);

– високий рівень шуму і вібрації;

– наявність шкідливого електромагнітного і радіоактив­ного ви­про­мінювання;

– порушення правил особистої гігієни і антисанітарний стан ви­робничих і побутових приміщень.

Слід знати, що відповідно до впливу чинників виробничого сере­довища травми поділяють на механічні (забиті місця, переломи, рани та ін.), теплові (опіки, обмороження, теплові удари), хімічні (хімічні опіки, гостре отруєння, ядуха), електричні, комбіновані й ін. (напри­клад, викликані якимось випромінюванням). Відповідно до «Схеми розподілу виробничих травм за ступенем серйозності ушкоджень» і «Схеми розподілу гострих профотруєнь за ступенем їх серйозності», травми підрозділяють­ся на легкі, тяжкі і смертельні. Крім того, трав­ми можуть бути груповими (якщо травмовано двох і більше праців­ників).

Сукупність виробничих травм називають виробничим травма­тизмом.

Подію, яка викликала травму, називають нещасним випадком.

Класифікація нещасних випадків відображена на рис. 3.9 і 3.10.

Порядок розслідування та обліку нещасних випадків і професійних захворювань на виробництві

Вимоги Закону України «Про охорону праці» щодо розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій (стаття 22) такі.

Роботодавець повинен організовувати розслідування та вести облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій відповідно до положення, що затверджується Кабінетом Міністрів України за погодженням із Всеукраїнським об’єднанням профспілок.

За підсумками розслідування нещасного випадку, професійного захворювання або аварії роботодавець складає акт за встановленою формою, один примірник якого він зобов’язаний видати потерпілому або іншій зацікавленій особі не пізніше ніж через три дні з моменту закінчення розслідування.

У разі відмови роботодавця скласти акт про нещасний випадок чи незгоди потерпілого з його змістом питання вирішуються посадовою особою органу державного нагляду за охороною праці, рішення якої є обов’язковим для роботодавця.

Методичні поради до вивчення теми. Поняття про виробничий травматизм і профзахворювання - Инвестирование - 1


Рис. 9. Класифікація нещасних випадків [48]

 
  Методичні поради до вивчення теми. Поняття про виробничий травматизм і профзахворювання - Инвестирование - 2


Рис. 10. Видова класифікація нещасних випадків [48]

Розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворю­вань і аварій на виробництві організовує роботодавець відповідно до «Положення про порядок розслідування та ведення обліку нещас­них випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.2004 р. за № 1112.

Розслідуванню підлягають раптові погіршення стану здоров’я, по­ранення, травми, у тому числі отримані внаслідок тілесних ушкод­жень, заподіяних іншою особою, гострі професійні захворювання і гострі професійні та інші отруєння, теплові удари, опіки, обморо­ження, утоплення, ураження електричним струмом, блискавкою та іонізуючим випромінюванням, інші ушкодження, отримані внаслідок аварій, пожеж, стихійного лиха (землетруси, зсуви, повені, урагани та інші надзвичайні події), контакту з тваринами, комахами та іншими представниками фауни і флори, що призвели до втрати працівником працездатності на один робочий день чи більше або до необхідності переведення потерпілого на іншу (легшу) роботу терміном не менше як на один робочий день, а також випадки смерті на підприємстві.

Про кожний нещасний випадок свідок, працівник, який його вия­вив, або сам потерпілий повинні негайно повідомити безпосереднього керівника робіт чи іншу уповноважену особу підприємства і вжити заходів для надання необхідної допомоги.

Слід звернути увагу на те, що порядок розслідування нещасних випадків залежить від багатьох факторів. З рис. 11 ви дізнаєтесь, коли і яке розслідування проводять.

Послідовність дій роботодавця і комісії показано на рис. 12 і 13.

За висновками роботи комісії з розслідування, визнаються пов’я­заними з виробництвом нещасні випадки, що сталися з працівниками під час виконання трудових (посадових) обов’язків, у тому числі у відрядженнях, а також ті, які сталися під час:

– перебування на робочому місці, на території підприємства або в іншому місці роботи протягом робочого часу, або за дорученням ро­ботодавця в неробочий час, під час відпустки, у вихідні та святкові дні;

– приведення в порядок знарядь виробництва, засобів захисту, одягу, виконання заходів особистої гігієни перед початком роботи і після її закінчення;

– проїзду на роботу чи з роботи на транспортному засобі під­приємства або на транспортному засобі іншого підприємства, яке надало його згідно з договором (заявкою), за наявності розпорядження роботодавця;

– використання власного транспортного засобу в інтересах під­приємства згідно з договором;

– проведення дій в інтересах підприємства, на якому працює по­терпілий, тобто дій, які не входять до сфери виробничого завдання чи прямих обов’язків працівника (надання необхідної допомоги іншому працівникові, дії щодо попередження можливих аварій або рятування людей та майна підприємства, інші дії за наявності розпорядження роботодавця тощо);

 
  Методичні поради до вивчення теми. Поняття про виробничий травматизм і профзахворювання - Инвестирование - 3


Рис. 11. Вибір порядку розслідування нещасного випадку

– ліквідації аварій, пожеж та наслідків стихійного лиха на вироб­ничих об’єктах і транспортних засобах, що використовуються підпри­ємством;

– надання підприємством шефської допомоги;


       
    Методичні поради до вивчення теми. Поняття про виробничий травматизм і профзахворювання - Инвестирование - 4 Методичні поради до вивчення теми. Поняття про виробничий травматизм і профзахворювання - Инвестирование - 5
 
  Методичні поради до вивчення теми. Поняття про виробничий травматизм і профзахворювання - Инвестирование - 6


Продовж. рис. 12

 
  Методичні поради до вивчення теми. Поняття про виробничий травматизм і профзахворювання - Инвестирование - 7 Методичні поради до вивчення теми. Поняття про виробничий травматизм і профзахворювання - Инвестирование - 8


Методичні поради до вивчення теми. Поняття про виробничий травматизм і профзахворювання - Инвестирование - 9 Рис. 12. Дії роботодавця при «звичайному» розслідуванні та обліку нещасних випадків

 
  Методичні поради до вивчення теми. Поняття про виробничий травматизм і профзахворювання - Инвестирование - 10 Методичні поради до вивчення теми. Поняття про виробничий травматизм і профзахворювання - Инвестирование - 11


Методичні поради до вивчення теми. Поняття про виробничий травматизм і профзахворювання - Инвестирование - 12 Рис. 13. Дії комісії при «звичайному» розслідуванні


– прямування працівника до (між) об’єкта(ми) обслуговування за затвердженими маршрутами або до будь-якого об’єкта за дорученням роботодавця;

– прямування до місця відрядження та в зворотному напрямі від­повідно до завдання про відрядження.

Нещасні випадки визнаються пов’язаними з виробництвом також у випадках:

а) природної смерті працівника під час перебування на підземних роботах;

б) нанесення тілесних ушкоджень іншою особою або вбивством працівника під час виконання чи у зв’язку з виконанням ним трудових (посадових) обов’язків незалежно від порушення кримінальної справи;

в) які сталися з працівниками на території підприємства або в іншому місці роботи під час перерви для відпочинку та харчування, яка встановлюється згідно з правилами внутрішнього трудового роз­порядку, під час перебування працівників на території підприємства у зв’язку з проведенням роботодавцем наради, отриманням заробітної плати, обов’язковим проходженням медичного огляду тощо, а також у випадках, передбачених колективним договором.

За висновками роботи комісії з розслідування, не визнаються по­в’язаними з виробництвом , нещасні випадки, що сталися з праців­никами:

а) за місцем проживання та на території польових і вахтових селищ;

– під час використання ними в особистих цілях транспортних засобів, а також устаткування, механізмів, інструментів підприємства без дозволу роботодавця, крім ви­падків, що сталися внаслідок не­справності цього устатку­вання, механізмів, інструментів;

б) внаслідок отруєння алкоголем, наркотичними або іншими отруй­ними речовинами, а також унаслідок їхньої дії (асфіксія, інсульт, зу­пинка серця тощо) за наявності ме­дичного висновку, якщо це не ви­кликано застосуванням цих речовин у виробничих процесах або по­рушенням вимог безпеки щодо їх зберігання і транспортування, або якщо потерпілий, який перебував у стані алкогольного чи наркотич­ного сп’яніння, був відсторонений від роботи згідно з установленим порядком;

– під час скоєння ними злочинів або інших правопорушень, якщо ці дії підтверджені рішенням суду;

в) у разі природної смерті або самогубства, що підтверджено ви­сновками судово-медичної експертизи та органів прокуратури.

Якщо за висновками роботи комісії з розслідування прийнято рі­шення, що про нещасний випадок не повинен складатися акт за фор­мою Н-1, про такий нещасний випадок складається акт за формою НТ (невиробничий травматизм) – відповідно до «Порядку розслідування та обліку нещасних випадків невиробничого характеру» ,затвердже­ного Постановою Кабінету Міністрів України від 22 березня 2001 р. за № 270.

Контроль за своєчасністю і об’єктивністю розслідування нещасних випадків, їхнім обліком, виконанням заходів щодо усунення причин здійснюють органи державного управління, органи державного нагля­ду за охороною праці, Фонд відповідно до їхньої компетенції.

Громадський контроль здійснюють трудові колективи – через обра­них ними уповноважених з питань охорони праці та профспілки – через виборні органи і своїх представників.

Спеціальне розслідування нещасних випадків

Спеціальному розслідуванню підлягають:

– нещасні випадки зі смертельним наслідком;

– групові нещасні випадки, які сталися одночасно з двома і більше працівниками незалежно від тяжкості ушкодження їх здоров’я;

– випадки смерті на підприємстві;

– випадки зникнення працівника під час виконання ним трудо­вих обов’язків.

Спеціальне розслідування нещасного випадку зі смертельним на­слідком, групового нещасного випадку, випадку смерті, а також ви­падку зникнення працівника під час виконання ним трудових обов’яз­ків організовує роботодавець (якщо постраждав сам роботодавець, – орган, до сфери управління якого належить підприємство, а в разі його відсутності – відповідна місцева держадміністрація або виконав­чий орган місцевого самоврядування) (рис. 14).

Розслідування цього випадку проводиться комісією зі спеціального розслідування , яка призначається наказом керівника територіального органу Держгірпромнагляду за погодженням з органами, представни­ки яких входять до складу цієї комісії.

До складу комісії зі спеціального розслідування включаються
(рис. 15): посадова особа органу державного нагляду за охороною праці (голова комісії); представник відповідного робочого органу виконавчої дирекції Фонду; представник органу, до сфери управління якого належить підприємство, а в разі його відсутності – відповідної місцевої держадміністрації або виконавчого органу місцевого само­врядування; представник роботодавця; представник профспілкової ор­ганізації, членом якої є потерпілий; представник вищестоящого проф­спілкового органу або уповноважений трудового колективу з питань охорони праці, якщо потерпілий не є членом профспілки, а в разі роз­слідування випадків виявлення гострих професійних захворювань (отруєнь) – і спеціаліст відповідної установи (закладу) Державної сані­тарно-епідеміологічної служби.


       
    Методичні поради до вивчення теми. Поняття про виробничий травматизм і профзахворювання - Инвестирование - 13 Методичні поради до вивчення теми. Поняття про виробничий травматизм і профзахворювання - Инвестирование - 14
 
  Методичні поради до вивчення теми. Поняття про виробничий травматизм і профзахворювання - Инвестирование - 15


Методичні поради до вивчення теми. Поняття про виробничий травматизм і профзахворювання - Инвестирование - 16 Методичні поради до вивчення теми. Поняття про виробничий травматизм і профзахворювання - Инвестирование - 17 Продовж. рис. 14

Методичні поради до вивчення теми. Поняття про виробничий травматизм і профзахворювання - Инвестирование - 18 Рис. 14. Дії роботодавця з організації спеціального розслідування


Методичні поради до вивчення теми. Поняття про виробничий травматизм і профзахворювання - Инвестирование - 19


Рис. 15. Склад комісії зі спеціального розслідування
нещасного випадку [50]

Спеціальне розслідування нещасних випадків проводиться протя­гом не більше 10 робочих днів. У разі необхідності встановлений тер­мін може бути продовжений органом, який призначив розслідування.

За результатами розслідування складається акт спеціального роз­слідування за формою Н-5, а також оформляється карта обліку профе­сійного захворювання (отруєння) на кожного потерпілого за формою П-5, якщо нещасний випадок пов’язаний з гострим професійним захворюванням (отруєнням).

Акт за формою Н-1 або НПВ на кожного потерпілого складається відповідно до акта спеціального розслідування у двох примірниках, підписується головою та членами комісії зі спеціального розсліду­вання і затверджується роботодавцем протягом доби після одержання цих документів.

Роботодавець у п’ятиденний термін з моменту підписання акта спе­ціального розслідування нещасного випадку чи одержання припису посадової особи органу державного нагляду за охороною праці щодо взяття на облік нещасно­го випадку зобов’язаний розглянути ці ма­теріали і видати наказ про здійснення запропонованих заходів щодо запобігання виникненню подібних випадків, а також притягнути до відповідальності працівників, які допустили порушення законодавства про охорону праці.

Про здійснення запропонованих заходів роботодавець у письмовій формі повідомляє органи, які брали участь у розслідуванні, в терміни, зазначені в акті спеціального розслідування.

Роботодавець у п’ятиденний термін після закінчення спеціального розслідування нещасного випадку надсилає за рахунок підприємства копії матеріалів органам прокуратури, іншим органам, представники яких брали участь у розслідуванні, центральному органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить підприємство, відповідній місцевій держадміністрації або виконавчому органу місцевого само­врядування, Держгірпромнагляду, виконавчій дирекції Фонду, а у разі розслідування випадків виявлення гострого професійного захворю­вання (отруєння) – також відпо­відній установі (закладу) Державної са­нітарно-епідеміологічної служби.

Примірник матеріалів розслідування залишається на підприємстві та зберігається відповідно до п. 21 цього Положення.

Потерпілому або членам його сім’ї, довіреній особі надсилається затверджений акт за формою Н-1 або НПВ разом з копією акта спе­ціального розслідування нещасного випадку.

← Предыдущая страница | Следующая страница →