Поделиться Поделиться

Монтаж збірних залізобетонних конструкцій

Монтаж фундаментів.

При монтажі фундаментів проводять підготовчі роботи і монтажно-вкладальні роботи.
До підготовчих робіт відносять:

1) Розбиття і закріплення осей будівлі.

2) Перевірка позначок основи (за допомогою нівеліра).

3) Вимірювання і підготовка основи.

Для забезпечення точності встановлення фундаменту стаканного типу осі переносять в
котлован або траншею до місця встановлення фундаменту і закріплюють з чотирьох боків
металевими штирями безпосередньо біля місця встановлення.

Стакан фундаменту обов'язково очищають і закривають інвентарними дерев'яними або
металевими щитами. Після цього стакан з допомогою теплових захватів переносять до
проектного місця і на висоті 8-10 см суміщають риски, нанесені масляними фарбами на
бокових поверхнях фундаменту з металевими штирями. Правильність розташування осей
перевіряється і якщо вони встановлені невірно, то процес монтажу повторюють заново.

Після монтажу проводиться часткове засипання.

Фундаменти стрічкового типу складаються з блок-подушки трапецевидної або
прямокутної форми і стінові блоки або панелі.

Блок-подушка вкладається на піщану підготовку товщиною 100 мм, яка влаштовується
по ущільненому гравію. Осі переносяться на дно котловану. Спочатку влаштовують маякові
подушки у строгій відповідності до осей будівлі в кутах будинку, в місцях примикання
поперечних стін, але не частіше, ніж через 20 м (за винятком місць примикання). По
внутрішньому обрису блок-подушки натягується шнур-причалка після чого встановлюють
рядові блоки після чого встановлюють рядові блоки. В місцях проектних комунікацій
залишають проміжки. Стінові фундаментні балки встановлюють на цементно-піщаному
розчину або по армованому шву по блок-подушках. Влаштовують за допомогою шнура-
-причалки строго прив'язуючи до осей. Вертикальні шви заповнюються цементно-піщаним
розчином одразу після монтажу чергового блоку.

Фундаментні балки (рант-балки).

Монтують одразу після монтажу у фундаменті на спеціальні фундаментні столики або
обрізки фундаменту з ретельним вивірюванням висотних відміток з допомогою нівеліра.

Монтаж колон.

Здійснюється або з транспортних засобів або з безпосереднім розкладанням. Якщо
монтаж з транспортних засобів, то використовують балансові траверси (або жорсткі
маніпулятори — гідравлічна важільна система).

Якщо монтаж з попереднім розкладанням, то застосовують фрикційні захвати,
штирьові захвати і рамкові захвати для колон з консолями. На вибір монтажного оснащення
впливає маса колон:

— до 10 т фрикційні захвати;

— > 10 т штиреві захвати.

Після розкладання перед монтажем колону оглядають, перевіряють цілісність, розміри і
позначку стакана фундаменту. Після цього колону обладнують навісними драбинами,
хомутами для навішування підмостків, струбцинами для навішування розчалок. З
врахуванням способу монтажу колону піднімають, встановлюють в проектне положення з
вивіренням, шляхом суміщення рисок на бокових поверхнях колони і стакана.
Вертикальність колони перевіряють за допомогою двох теодолітів, встановлених на взаємо
перпендикулярних осях або за допомогою виска.

Тимчасове закріплення колон висотою до 12 м здійснюють за допомогою дерев'яних (з
твердого породистого дерева), металевих або залізобетонних клинів довжиною 250-300 мм з
конусністю 1:10, які забивають між поверхнею колони і внутрішньою гранню стакана. При
ширині колони до 400 мм встановлюють один клин з бокової поверхні, при більшій ширині
не менше двох клинів. При висоті > 12м найраціональніше застосовувати кондуктори на
одну або декілька колон.

При висоті 12-18м їх додатково закріплюють розчалками (3 взаємно перпендикулярних
напрямках або 2 у площині найменшої жорсткості).

При висоті більше 18 м — 4 розчалки у взаємно перпендикулярних напрямках.
Допустиме відхилення +- 5 мм. Після вивірювання і тимчасового закріплення колони
забетоновують проміжок між поверхнею колони і стаканом фундаменту і засоби
попереднього закріплення знімають після набору міцності бетоном 70% від проектної (через
три доби).

Монтаж підкранових балок.

Здійснюється за допомогою спеціальних або універсальних траверс або двохвітковим
стропом при довжині балки 6 м. Для монтажу підкранових балок з полицями часто
застосовують кліщові захвати. Балки монтують або з коліс або з попередньо розкладених.
Вивірювання підкранових балок здійснюється з приставних драбин при висоті консолей до
6 м, з навісних драбин при більшій висоті відміток консолі, або з допомогою котючих
підмостків з огорожею (шляхом суміщення рисок нанесених на торцях балок з рисками на
консолях колон). Висотні відмітки розташування підкранових балок регулюються шляхом
додавання тонких металевих пластин-підкладок.

Рейки для мостових кранів встановлюються або на проектних відмітках після
монтажу підкранових балок або попередньо на нульових відмітках.

Монтаж ферм і плит покриття.

Здійснюється або з коліс або з попереднім розкладом.

Перед монтажем ферм або кроквяних конструкцій їх обладнують монтажними
пристосуваннями (хомути і струбцини). Ферми, як правило, монтують траверсами стропи
яких обладнані замками з дистанційним розстропуванням. Ферми стропують у двох або
чотирьох точках у вузлах верхнього пояса. Найбільш широко використовуються штиреві
захвати. Розвертання ферми в просторі здійснюється з допомогою двох конопляних відтяжок
або застосовують гнучкий маніпулятор (з кабіни машиніста).

Вивірювання ферм здійснюється шляхом суміщення рисок в торцях ферми і на
верхньому обрізі колони. Для тимчасового закріплення ферм використовують розпірки і
розчалки. Для ферм прольотом до 18 м одна розпірка, від 24м — дві розпірки. При кроку
колон до 6 м розпірка виконується із труб (до початку монтажу). При кроці колон 12 м
розпірка виконується у вигляді легкого гратчастого прогону. Розпірка знімається після
завару закладних деталей.

До монтажу плит покриття їх обладнують спеціальними монтажними огородженнями,
що кріпляться до монтажної плити. Монтують за допомогою чотиривіткових стропів, траверс і траверс з гірляндним підвішуванням (одночасно декілька плит). Кожна наступна плита
(окрім першої) кріпиться шляхом заварювання у трьох точках закладних. Після цього
знімається загородження окрім крайніх плит.

Монтаж конструкцій з транспортних засобів.

Монтаж конструкцій з транспортних засобів є більш економічним у порівнянні з
розкладанням конструкцій за рахунок скорочення витрат на утримання складів,
розвантаження/завантаження.

Існують наступні схема подання конструкцій з транспортних засобів:

1) Маятникова (при відстані перевезення конструкцій більше ніж на 10ікм без
відчіплювання тягачів). Передбачається використання трьох тягачів. Для підвищення
ефективності доцільно передбачати монтаж декількома кранами.

2) Човникова схема (застосовується при відстані перевезення конструкцій менше 10 км;
передбачає відчіплювання/зачіплювання тягачів на заводі і в зоні монтажу).

3) Напівчовникова (відчіплювання і зачіплювання тягачів тільки в зоні монтажу).

4) Комбінована.

При перевезенні конструкцій під монтаж з транспортних засобів складають
транспортно-монтажні графіки, в яких вказують: номер рейсу, назву заводу-виготовлювача,
місце доставки конструкцій, марку транспортного засобу, час прибуття під завантаження,
виїзду в рейс і прибуття на об'єкт, тривалість монтажу, час звільнення транспортних засобів,
перелік комплекту конструкцій та схему розташування і закріплення конструкцій на
транспортних засобах.

Укрупнювальне збирання конструкцій на будівельному майданчику.

Металеві конструкції перевозять, як правило, у вигляді відправних марок.

Укрупнения конструкцій здійснюється на стаціонарних майданчиках або стендах, які
розташовані в зоні дії монтажного крана або на переставних стендах безпосередньо на місці
монтажу.

Стаціонарні майданчики мають вигляд стелажів заввишки 80см і виконуються із стійок,
по яких укладено двотаври, рейки і стелажі. Переставні стенди мають вигляд ... кліток
висотою 30-80см.

← Предыдущая страница | Следующая страница →