Поделиться Поделиться

Надання першої допомоги при термічних впливах

Переохолодження. Розвивається внаслідок порушення процесів терморегуляції під час дії на організм холодового фактора і розладу функцій життєво важливих систем організму, який настає при цьому. Спричиняється втомою, малорухливістю. Ознаки: на початковому етапі потерпілого морозить, прискорюється дихання і пульс, підвищу­ється артеріальний тиск, потім настає переохолодження, рідшає пульс, дихання, знижується температура тіла. Після припинення дихання серце може ще деякий час (від 5 до 45 хвилин) скорочуватися. При зниженні температури тіла до 34...32 °С затьмарюється свідомість, припиняється довільне дихання, мова стає неусвідом­леною.

Допомога.За легкого ступеня переохолодження тіло розігрівають розтиранням, дають випити кілька склянок теплої рідини.

За середнього і тяжкого ступеня енергійно розтирають тіло вов­няною тканиною до почервоніння шкіри, дають багато гарячого пиття, молоко з цукром, 100...150 г 40-процентного спирту – ректифікату. Якщо потерпілий слабо дихає, треба розпочати штучне дихання. Після зігрівання потерпілого і відновлення життєвих функцій створюють спокій, закутують у теплий одяг.

Відмороження. Виникає тільки за тривалої дії холоду, внаслідок дотикання тіла до холодного металу на морозі, зі зрідженим і стис­неним повітрям або сухою вуглекислотою, за підвищеної воло­гості і сильному вітрі при не дуже низькій температурі повітря (навіть близь­ко 0 °С). Сприяє відмороженню загальне ослаблення організму внас­лідок голодування, втоми або захворювання. Найчастіше відморожу­ються пальці ніг і рук, а також ніс, вуха, щоки.

Розрізняють чотири ступені відмороження тканин: I – почервонін­ня і набряк; II – утворення пухирів; ІІІ – змертвіння шкіри і утворення струпа; IV – змертвіння частини тіла.

Допомога.Розтирання і зігрівання на місці події. Бажано помістити потерпілого біля джерела тепла (наприклад, біля вогнища) і тут про­довжувати розтирання. Краще розтирати відморожену частину спир­том, горілкою, одеколоном, а якщо їх немає, то м’якою рукавицею, хутровим коміром.

Не можна розтирати снігом. Після порожевіння відморожене місце витирають досуха, змочують спиртом, горілкою або одеколоном і утеплюють ватою або тканиною. Одяг і взуття із відморожених частин тіла знімати требадуже акуратно, якщо ж це зробити не вдається, треба розпороти ножем ту частину одягу або взуття, які утруднюють доступ до ушкоджених ділянок тіла.

Перегрівання. Настає внаслідок тривалого перебування на сонці без захисного одягу, при фізичному навантаженні – у нерухомому вологому повітрі. Легкий ступінь: загальна слабкість, нездужання, запаморочення, нудота, підвищена спрага, шкіра обличчя червона, вкрита потом, пульс і дихання прискорюються, температура тіла – 37,5...38,9 °С. Середній ступінь (температура тіла 39,0...40,0 °С): силь­ний головний біль, різка м’язова слабкість, миготіння в очах, шум у вухах, біль у ділянці серця, виражене почервоніння шкіри, сильне по­товиділення, посиніння губ, прискорення пульсу до 120...130 уд./хв, часте і поверхове дихання. Тяжчі ступені перегрівання тіла кваліфі­куються по-різному: якщо температура повітря висока і його вологість підвищена, йдеться про тепловий удар, якщо довго діяли сонячні промені – про сонячний удар. При цьому температура тіла підні­ма­ється вище 40 °С, мають місце непритомність і втрата свідомості, шкіра потерпілого стає сухою, у нього починаються судоми, порушу­ється серцева діяльність, може спостерігатися мимовільне сечо­виді­лення, припиняється дихання.

Допомога.Треба покласти потерпілого в тінь або в прохолодне місце, обмити його, облити прохолодною водою. На голову, шию, ділянку серця покласти холодний компрес, дати прохолодне пиття, піднести до носа ватку, змочену нашатирним спиртом. Якщо різко порушується серцева діяльність, зупиняється дихання, треба зробити штучне дихання.

Термічні опіки. Виникають внаслідок дії високої температури (по­лум’я, потрапляння на шкіру гарячої рідини, розжарених предметів тощо). Ознаки – залежно від тяжкості розрізняють чотири ступені опіку: І – почервоніння шкіри та набряк; II – пухирі, наповнені жовту­ватою рідиною; III – утворення некрозу шкіри (струпів); IV – обвуг­лю­вання тканин. При великих опіках виникає шок!

Допомога.Потрібно швидко вивести або винести потерпілого із зони вогню, негайно зняти одяг, що зайнявся, або накинути щось на потерпілого (покривало, мішок, тканину), тобто припинити до вогню доступ повітря. Полум’я на одязі можна гасити водою, засипати піском.

При опіках I ступеня треба промити уражені ділянки шкіри анти­септичними засобами, потім обробити спиртом-ректифікатом. До об­пе­чених ділянок не можна доторкатися руками, проколювати пухирі і відривати прилиплі до місць опіку шматки одягу, накладати мазі, порошки. Обпечену поверхню накривають чистою марлею. Якщо потерпілого морозить, треба зігріти його: укрити, дати багато пити. При сильному болю можна дати 100...150 мл вина або горілки. При втраті свідомості внаслідок отруєння чадним газом треба дати поню­хати нашатирний спирт. У разі зупинки дихання слід зробити штуч­не дихання.

← Предыдущая страница | Следующая страница →