Поделиться Поделиться

Головні складники методологічної частини програми соціологічного дослідження

Методологічний частина програми соціологічного дослідження складається з таких елементів-складових:

Формулювання теми, мети дослідження та його основних завдань

Переведення проблеми в назву дослідження

З'ясувавши попередньо суть проблемної ситуації, потрібно чітко зафіксувати проблему в назві дослідження. У нашому випадку вона може звучати так: "Причини конфлікту поміж робітниками та адміністрацією підприємства і вироблення конкретних шляхів його розв'язання". Тут міститься одночасно певне знання (про те, що конфлікт існує, а також про те, що повинні бути конкретні шляхи вирішення проблеми) і незнання (оскільки ми також не знаємо достеменно причин, які даний конфлікт викликали, а також тих заходів, за допомогою яких конфлікт дозволяється буде розв'язати).

Формулювання мети дослідження

Мета соціологічного дослідження визначає домінантну орієнтацію, від якої залежить уся логіка його здійснення і реалізації. Як зазначає В. Гречихін, програма соціологічного дослідження повинна дати відповідь на питання, вирішення якої проблеми і досягнення якого результату ставить на меті дослідження. У формулюванні мети треба чітко означити одну проблему; коли їх декілька, то даний фрагмент програми варто назвати у множині - "цілі".

Цілі соціологічного дослідження

Таким чином, цілі нашого соціологічного дослідження дозволяється сформулювати так:

- встановлення причин, котрі викликали появу напруженості, а згодом і конфлікт у стосунках поміж робітниками та керівним персоналом;

- визначення кола основних заходів, які дадуть змогу розв'язати конфлікт і запобігти його виникненню в майбутньому, допоможуть створити сприятливий соціально-психологічний клімат у трудовому колективі підприємства.

Завдання соціологічного дослідження

Завдання соціологічного дослідження - це сукупність цільових установок, спрямованих на аналіз і вирішення проблеми. Завдання дослідження безпосередньо випливають із поставлених перед дослідниками цілей і є їхньою конкретизацією. Так, для досягнення першої мети доцільно запланувати такі завдання:

- з'ясувати реальний стан соціально-психологічного клімату трудового колективу та його головної складової - стосунків робітників та адміністрації;

- визначити ступінь конфліктної напруженості у трудовому колективі (високий, середній, низький) та стадії чи фази її розгортання (початкова, найвища, завершальна);

- виявити характер причин, які викликали виникнення конфлікту (на особистісному рівні, внаслідок суперечностей відносно виконання виробничих завдань, пов'язаних із порушенням трудової дисципліни, чи на рівні соціально-економічних та організаційних складових виробничого процесу);

- вивчити взаємозв'язки поміж конфліктом і трудовою діяльністю робітників (чи впливає він, а коли так, то наскільки - на кінцевий результат і якість праці).

Досягнення другої мети буде можливе, коли виконати такі завдання:

- накреслити головні й допоміжні заходи, які сприятимуть розв'язанню існуючого конфлікту;

- виробити конкретні рекомендації, скеровані на уникнення конфліктів у майбутньому;

- з'ясувати, як узгоджуються запропоновані шляхи розв'язання та уникнення конфліктів із реальними можливостями:

а) цього підприємства;

б) галузі, до якої належить підприємство;

в) бюджетними ресурсами на міському, обласному та всеукраїнському (в разі потреби) рівнях.

Дані та інші можливі завдання, послідовність їх виконання встановлюють члени дослідницької групи, коли розробляють зміст першого пункту методологічного частини програми. Вони можуть коригувати їх чи навіть змінювати у випадках, коли плин конфлікту різко змінюється чи виникають нові обставини його перебігу.

← Предыдущая страница | Следующая страница →