Поделиться Поделиться

ФОРМУВАННЯ ВІДНОСИН БІЗНЕСУ ІЗ ЗОВНІШНІМИ ОРГАНІЗАЦІЯМИ НА ЗАСАДАХ СОЦІАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ

Формування системи заходів забезпечення соціальної відповідальності

Соціальна відповідальність (СВ) сьогодні в Україні – це не просто новомодна концепція, що лежить в основі PR-заходів компаній. Це необхідна складова будь-якого успішного підприємства, метою якого є досягнення лідерських позицій на ринку і збереження їх. Соціальна відповідальність – це добровільний внесок у розвиток суспільства [206, с. ЗО], що здійснюється за допомогою соціальних інвестицій, спрямованих на професійний розвиток та соціальний захист персоналу, підтримку охорони здоров'я, спорту, культури, освіти, охорону навколишнього середовища. Діяльність у цій галузі повинна носити системний характер і узгоджуватися з інтересами всіх зацікавлених сторін.

Рішення будь-якого питання компанії вимагає реалізації організаційного, технічного, методичного та інформаційного забезпечення. Концепція СВ також передбачає необхідність формування певного складу ланок, служб, підрозділів, наділених відповідними завданнями і повноваженнями. Для цього необхідно будувати систему організаційного забезпечення СВ, що є функціональною підсистемою всього підприємства.

Система організаційного забезпечення корпоративної соціальної відповідальності являє собою взаємопов'язану сукупність внутрішніх служб і підрозділів підприємства, що забезпечують розробку і прийняття управлінських рішень з окремих аспектів його соціальної діяльності та несуть відповідальність за результати цих рішень.

На практиці підприємства по-різному підходять до формування підсистеми соціальної відповідальності. Це залежить від безлічі факторів, серед яких дозволяється відзначити такі: розмір компанії; організаційно-правова форма; рівень диверсифікації компанії, у через те числі відносно бізнес-ліній та продуктів, ринків збуту, фінансового портфеля; стан ресурсного та кадрового забезпечення; система нормативно- правового регулювання СВ; політики компанії відносно СВ; підтримка принципів СВ персоналом компанії і його керівництвом.

Основним фактором, що впливає на систему організаційного забезпечення соціальної відповідальності, є рівень соціальної відповідальності компанії. При цьому дозволяється виділити три рівні відповідальної поведінки фірми, згідно з Програмою розвитку ООН [150, с. 6].

1. Базовий рівень, на якому знаходяться всі компанії, що дотримуються чинного законодавства. Організаційне забезпечення компанії даного рівня не є специфічним, оскільки, по суті, мови про реалізацію принципів СВ не йде.

2. Другий рівень соціальної відповідальності бізнесу передбачає використання інструментів, спрямованих на підвищення якості внутрішнього середовища для працівників підприємства: забезпечення медичним добровільним страхуванням, можливості підвищення кваліфікації, забезпечення житлом, дитячими садками дітей працівників тощо. Такий тип відповідальності був умовно названий "відповідальністю підприємства".

3. Третій – вищий рівень відповідальності передбачає спрямованість на розвиток суспільства, підвищення якості життя населення території, де працює підприємство.

Для другого і, більшою мірою, третього рівня соціальної відповідальності гостро стоїть проблема формування системи організаційного забезпечення реалізації принципів СВ в компанії.

Підприємство, що перебуває на двох останніх рівнях застосування практик СВ при побудові організаційної структури, що забезпечує реалізацію концепції, на нашу думку, повинні дотримуватися таких принципів [206, с. 32]:

– Комплексності: впровадження принципів СВ у загальну стратегію компанії;

– Системності: підтримка принципів СВ усіма членами компанії та врахування їх при прийнятті управлінських рішень;

– Відкритість та інформаційна прозорість у діяльності;

– Формалізації і регламентації: чітка регламентація процедур і бізнес-процесів;

– Портфельного соціального інвестування (всебічна оцінка ефективності СВ);

– Принцип аналізу та контролю результатів реалізації СВ в діяльності компанії з метою розробки рішень, спрямованих на підвищення ефективності діяльності компанії.

Тобто ми дотримуємося тієї точки зору, що СВ повинна бути не самоціллю, а інструментом стратегічного сталого та успішного розвитку компанії. Алгоритм формування системи управління соціальною відповідальністю представлений на рис. 5.1.

Рис. 5.1. Цикл управління соціальною відповідальністю на рівні підприємства

Звернемо увагу на побудову організаційної структури в рамках системи управління соціальною відповідальністю.

Служба соціального управління чи ж служба соціальної відповідальності повинна органічно вписуватися в загальну структуру управління підприємством. При цьому, на нашу думку, можлива реалізація двох підходів до побудови системи організаційного забезпечення СВ.

1. Незалежна діяльність функціональних центрів управління (виробничою діяльністю, персоналом, збутовою діяльністю і фінансами), з виділенням центру управління соціальною відповідальністю. При цьому передбачається наявність обмеженого, чітко позначеного інформаційного зв'язку поміж основними підрозділами в організаційній структурі управління компанії з питань корпоративної соціальної відповідальності.

Головні напрямки роботи в рамках підсистеми СВ включають в себе вирішення певного кола завдань.

1. Визначення функціональних завдань [206, с. 35]:

– Інформація для формування проектів;

– Загальна схема проекту в рамках СВ;

– Деталізація схеми проекту.

2. Персонал:

– Підсистема найму, обліку персоналу, доступу до інформації;

– Підсистема організації робочого місця, умов оплати праці (оклад, відсотки);

– Посадові інструкції;

– Внутрішня взаємодія (документообіг, система контролю).

3. Підсистема "Мотивація персоналу":

– Вивчення проекту СВ;

– Планування та маркетинг (плановані і екстрені заходи);

– Підготовка планів – планований результат;

– Затвердження планів – експлуатація чи доопрацювання;

– Аналіз результатів.

4. Підвищення ефективності роботи за напрямком СВ:

– Оптимізація витрат на реалізацію принципів СВ;

– Виявлення використання нових засобів, методів, технік СВ;

– Підвищення ефективних діючих засобів.

При побудові підсистеми СВ в компанії також важливо, щоби реалізовували забезпечуючі елементи, серед яких дозволяється назвати програмну, нормативно-правову та методичну підтримку системи СВ, інформаційну підтримку і т. ін. (рис. 5.2).

Так, наприклад, є менеджер з соціальної відповідальності в компанії "Київстар". Він працює у відділі корпоративних комунікацій (підпорядковується генеральному директору), а в його головні обов'язки входить розробка й упровадження стратегії СВ. Також займається цим напрямком також один співробітник відділу – фахівець з соціальних комунікацій [160].

Рис. 5.2. Головні елементи організаційного забезпечення системи соціальної відповідальності

2. Взаємопов'язана діяльність центрів управління організацією. Передбачається, що більшість конкретних рішень приймаються самостійними виділеними центрами в рамках їх функціональних повноважень, а ряд синтезованих управлінських рішень виробляються і приймаються колективно, спільно з іншими зацікавленими центрами управління підприємством. Як правило, виділяються конкретні виконавці, відповідальні за таку комунікацію з іншими підрозділами, а перелік відповідних рішень визначається вищим керівництвом заздалегідь. Даний підхід у великій мірі усуває суперечності в задачах, що виникають нерідко поміж окремими підрозділами компанії. У даному випадку діяльність всіх підрозділів цілеспрямована на досягнення вищих цілей всієї компанії, а не окремої ділянки. З іншого боку, спостерігається перевантаження вищого керівництва при додаванні завдань і функцій, пов'язаних з реалізацією принципів СВ.

Такий підхід використовується в багатьох компаніях з виділенням структурних елементів залежно від зацікавлених сторін, з якими ведеться робота в рамках структурного елементу. Основними зацікавленими сторонами компанії є такі цільові групи:

– Акціонери (звичайно формується відділ по роботі з акціонерами, котрий підкоряються раді директорів, голові правління);

– Інвестори (формується відділ по роботі з інвесторами, котрий підпорядковується раді директорів);

– Співробітники (департамент з управління персоналом, підпорядковується генеральному директору);

– Державні структури (департамент по роботі з органами влади України, підпорядковується генеральному директорові);

– Споживачі (фізичні та юридичні особи) (департамент маркетингу, збуту, роботи з клієнтами, комерційний відділ тощо, підпорядковуються генеральному директору);

– Партнери (департамент перспективного розвитку, стратегічного управління тощо, підпорядковується генеральному директорові).

Тобто в рамках даної структури носієм принципів СВ є вищий рівень управління, принципи СВ пронизують всю діяльність компанії, головні взаємини з залежними особами будують відповідні відділи і підрозділи.

Щоби створити в компанії ефективну систему корпоративного управління з впровадженням елементів СВ, необхідно визначити відповідні процедури функціонування організації на наступних рівнях:

– Збори акціонерів;

– Рада директорів;

– Вищий менеджмент (перший і другий рівень).

Таким чином, підсумовуючи, дозволяється зазначити, що більшість українських підприємств також не дійшли то того, щоби управляти соціальною відповідальністю на стратегічному рівні. Хоча вже намітилися тенденції просування по цьому шляху. Наприклад, у ПАТ "НАФТОГАЗ" принципи екологічної діяльності визначені в "Політиці в галузі промислової безпеки, охорони праці та навколишнього середовища в XXI столітті". Для реалізації принципів і цілей цього документа в свою чергу розробляються програми в галузі охорони навколишнього середовища, промислової безпеки та охорони праці.

← Предыдущая страница | Следующая страница →