Поделиться Поделиться

Комплекс з виробництва товарів народного споживання

Виробництво товарів народного споживання представлене галузями легкої та харчової промисловості. Легка промисловість спеціалізується на виробництві непродовольчих товарів, а харчова - продуктів харчування.

Комплекс галузей, що спеціалізуються на виробництві непродовольчих товарів, охоплює легку промисловість, а також цілу групу підгалузей машинобудування: радіоелектронну, годинникову, виробництво телевізорів, відеомагнітофонів, мікропроцесорних засобів, легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів і велосипедів, в'язальних, пральних і швейних машин, холодильників, фотоапаратів, пилососів, товарів побутової хімії тощо. Сюди належить виробництво меблів, музичних інструментів з дерева, засобів захисту рослин, плодових дерев.

У структурі виробництва непродовольчих товарів народного споживання одне з важливих місць займає легка промисловість. В умовах соціальної переорієнтації економіки галузі легкої промисловості відіграють провідну роль у підвищенні життєвого рівня населення, оскільки вони виробляють переважно товари народного споживання і низку виробів промислового призначення. Зокрема до них відносять підприємства первинної обробки льону-довгунця та інших луб'яних культур, конопледжутове, сітков'язальне, трикотажне, швейне, валяльно-повстяне, шовкомотальне, лляне, вовняне, шовкове виробництва. Галузь охоплює виробництво взуття, випуск нетканних матеріалів, натуральних і штучних шкір, штучного хутра, хутрових виробів. Виробництво продукції легкої промисловості значною мірою залежить від забезпеченості України такими видами сировини, як льоноволокно, вовна, шкіра, та потребами ринку (внутрішнього і зовнішнього).

Кризові явища в економіці України, що розпочалися після 1990 р., призвели до різкого спаду обсягів виробництва в легкій промисловості. Порівняно з 1990 р. обсяг виробництва в галузі у 2010 р. сягав 19 %, зокрема бавовняних тканин - 4,2 %, вовняних - 4,5, лляних - 2,6, шовкових - 1,0, панчішно-шкарпеткових виробів - 3,2 %. За даний час виробництво білизняного трикотажу становило 1,5 %, а взуття 2,2 % рівня 1990 р.

Причинами такого становища галузі є насамперед порушення зв'язків з країнами СНД і невирішення питань, пов'язаних із закупівлею сировини; відсутність державної протекціоністської політики відносно захисту національного товаровиробника, що призвело до незахищеності внутрішнього споживчого ринку від напливу імпортних дешевих і неякісних товарів, а також товарів тіньового виробництва; низька купівельна спроможність населення України; слабке інвестування підприємств державою та несприятливі умови для іноземних інвестицій; відсутність повноцінної митної статистики, яка б відповідала фактичному стану справ на внутрішньому ринку; неконкурентоспроможність деяких вітчизняних товарів, що призвело до заповнення ринку України на 80- 90 % імпортними і тіньовими виробами.

У табл. 2.3 показано рівень сучасного розвитку легкої промисловості України. Однією з головних підгалузей легкої промисловості є текстильна. На неї припадає майже третина чисельності промислово-виробничого персоналу і більше половини вартості основних виробничих фондів. Провідне місце у текстильному виробництві належить бавовняній промисловості, яка випускає половину всіх тканин, що виробляється. У структурі бавовняної промисловості представлені такі виробництва: прядильне, ткацьке, крутильно-ниткове, фарбувально-обробне. Основна сировина для більшості видів тканин -- бавовна з домішкою синтетичних і штучних волокон. Працюють два великих бавовняних комбінати (у Херсоні і Тернополі), бавовнопрядильний комбінат у Донецьку, бавовняна фабрика у Нововолинську, прядильна фабрика у Полтаві, ватно-ткацька фабрика у Києві, ткацькі фабрики у Чернівцях, Івано-Франківську, Коломиї, Коростишеві, Радомишлі та ниткова фабрика у Нікополі.

Традиційною галуззю текстильної промисловості є вовняна, яка здійснює первинну обробку вовни, виготовляє пряжу та ви-

Таблиця 2.3. Виробництво товарів легкої промисловості

роби з неї. У технології виробництва вовняних тканин використовують бавовняні, хімічні та синтетичні волокна. Фабрики даної галузі розміщені у Харкові, Сумах, Дунаївцях (Хмельницька область), Одесі, Богуславі, Кременчуці, Донецьку, Лубнах, Луганську. Камвольно-суконний комбінат працює у Чернігові, а вовнопрядильна фабрика у Кривому Розі.

Досить великого поширення набуло виробництво килимів і килимових виробів з вовни та синтетичних волокон. Підприємства розміщені у Києві, Богуславі, Черкасах та в міських поселеннях Прикарпаття (Косів, Криворівня, Коломия) і Закарпаття.

Розвинена шовкова промисловість. Вона виробляє натуральний шовк і шовкові тканини (крепдешин, креп-жоржет), зосереджена у Києві. Тканини зі штучного і синтетичного шовку випускаються у Києві та Черкасах; меланжеві шовкові тканини - у Луганську, шовкові тканини технічного призначення - у Києві і Лисичанську.

Важливого значення для України набула лляна промисловість. Вона має достатню сировинну базу в поліських областях, де культивують льон і здійснюють його первинну переробку на льонозаводах. Виробництво лляних тканин зосереджене на Житомирському і Рівненському льонокомбінатах, а також на Коростенській та Марчихіно-Будській фабриках у Житомирській області. Із лляною галуззю тісно пов'язана конопляно-джутова промисловість, яка використовує волокно конопель, льону, бавовняну пряжу, хімічні волокна. Виробництво зосереджене на Одеській джутовій фабриці і Харківському канатному заводі.

Одне з найбільш популярних виробництв легкої промисловості - трикотажне. В Україні переважає виробництво білизняного трикотажу і панчішно-шкарпеткових виробів. За виробництвом трикотажних виробів виділяються Донецька, Київська, Полтавська, Луганська, Запорізька області (понад 50 % від загального виробництва в Україні). Головні центри панчішно-шкарпеткових виробів розміщені у Львівській, Житомирській, Чернівецькій, Харківській областях та в АР Крим (рис. 2.3).

Друге місце в структурі легкої промисловості займає швейна промисловість. Розміщується ця галузь у районах споживання, здебільшого у великих містах. До найбільших підприємств галузі відносять фабрики у Києві, Харкові, Львові, Одесі, Дніпропетровську, Запоріжжі, Донецьку, Миколаєві та в інших містах. Деякі підприємства швейної промисловості функціонують як виробничі об'єднання та фірми з основним виробництвом і філіалами.

Рис. 2.3. Легка промисловість

Третє місце належить шкіряновзуттєвій і хутровій галузям. Сировиною для них слугує природна шкіра свійських, диких і морських тварин, хутро натуральне і штучне. Широко використовуються нові синтетичні матеріали, зокрема штучна шкіра, парусина, гума. Підприємства шкіряної промисловості розміщені у Києві і Василькові (Київська область), Харкові, Львові, Бердичеві, Миколаєві. Всі вони використовують натуральну тваринну сировину. Значна кількість продукції виготовляється зі штучної сировини (шкірозамінники), її виробляють на підприємствах Києва, Запоріжжя, Тернополя, Луцька, Одеси.

Зі шкіряною галуззю тісно пов'язана взуттєва промисловість. Всього в Україні діє 16 шкіряних і 33 взуттєвих виробничих об'єднань і підприємств. Найбільші об'єднання взуттєвої промисловості розміщені у Луганську, Львові, Харкові, Києві, Хмельницькому.

Головні центри розвитку хутрової промисловості - Харків, Красноград (Харківська область), Тисмениця (Івано-Франківська область), Львів, Жмеринка, Одеса, Валта (Одеська область). Легка промисловість належить до найбільш мобільних галузей господарства, яка в найкоротший строк спроможна при невеликих капіталовкладеннях розширити виробництво, повернути інвестиційні кошти і надати поштовх розвитку іншим важливим галузям. Через те розвиток галузі у перспективі має базуватись на впровадженні цілеспрямованої протекціоністської державної політики, спрямованої на інвестування виробництва, розвиток діючих та створення підприємств усіх форм власності.

Комплекс галузей харчової промисловості об'єднує понад 25 підгалузей. Харчова промисловість разом з підприємствами, що переробляють сільськогосподарські продукти, у 2010 р. виробила 17,9 % продукції від загального обсягу промислового виробництва в Україні. Економічна роль харчової промисловості у господарському комплексі держави визначається насамперед забезпеченням продовольчих потреб населення міських і сільських поселень.

Розміщення підприємств і галузей харчової промисловості залежить від ступеня впливу на них переважно двох основних факторів - сировинного і споживного. Залежно від цього розрізняють три групи галузей харчової промисловості:

1) галузі, що переробляють нетранспортабельну сировину, яка має обмежений строк зберігання і характеризується високими нормами витрат на виробництво одиниці продукції. Вони орієнтуються на райони зосередження виробництва сировини (цукрова, спиртова, крохмале-патокова, плодоовочеконсервна, маслоробна, олійножирова);

2) галузі, що переробляють транспортабельну сировину і випускають малотранспортабельну продукцію чи продукцію з обмеженими строками її зберігання. Вони зосереджуються переважно в районах споживання готової продукції (хлібопекарська, переважна частина підприємств кондитерської промисловості, пивоварна, макаронна, молочна (за винятком молочноконсервної), безалкогольних напоїв);

3) галузі, що можуть розміщуватись як у районах виробництва сировини, так і в районах споживання готової продукції (м'ясна, м'ясоконсервна, ковбасна, борошномельно-круп'яна). При переробці сировини і виробництві готової продукції у галузях даної групи стадії технологічного процесу часто бувають відокремленими. У сировинних районах здійснюється первинна обробка сировини, а в районах споживання - завершальний процес переробки. Так розділяється ферментація тютюну і виробництво сигарет, виробництво винних матеріалів, коньяків, десертних і шампанських вин.

Провідними галузями харчової промисловості України є цукрова, м'ясна, молочна, олійножирова, плодоовочеконсервна, кондитерська, спиртова, виноробна, соляна. Починаючи з 1991 р. всі галузі скоротили виробництво, проте найбільший спад відбувся в м'ясо-молочній галузі. За останні роки вдалося уповільнити згортання виробництва. Коли протягом 1991-1994 році. спад виробництва становив 38 %, то за 1995-1998 - 17 %. У 1998 р. спад майже припинився, а в 2000-2010 році. відбувалося зростання виробництва у більшості галузей (табл. 2.4).

Цукрова промисловість - одна з найважливіших галузей харчової промисловості. В Україні раніше налічувалось 192 цукрових заводів, що розміщені в 19 областях. Найбільша їх кількість зосереджена у лісостеповій зоні, на правобережній Україні. Проте зараз їх працює лише близько 30. За виробництвом цукру виділяють області Поділля, а також Київську, Черкаську та Полтавську області. Певна частина цукру виробляється в областях українського Полісся, незначна кількість - у районах степової зони.

Цукрові заводи відрізняються за потужністю. У центральних областях (старому районі цукробурякового виробництва) переважна кількість підприємств мають невелику потужність. На заході України побудовані нові заводи, потужність яких набагато вища. Нові потужні цукрові заводи побудовані також у південних

областях та на сході України. Найбільші за потужністю підприємства: Лохвицький і Орільський заводи (Полтавська область), Первомайський і Засільський (Миколаївська область), Саливонківський (Київська область), Куп'янський (Харківська область).

Великі цукрові комбінати виробляють цукор-пісок і рафінад. Рафінадні виробництва розміщені у таких центрах: Ходорів (Львівська область), Шепетівка (Хмельницька область), Черкаси, Суми, Дружба (Сумська область), Бердичів (Житомирська область). Одеський рафінадний завод працює повністю на довізній сировині.

М'ясна промисловість забезпечує населення свіжим і мороженим м'ясом, м'ясними напівфабрикатами, різноманітними готовими виробами з м'яса. Виділяють три головні напрями виробництва м'ясної промисловості - м'ясний, ковбасний і м'ясоконсервний. Виробництво м'ясної продукції зосереджується на потужних м'ясокомбінатах, що оснащені сучасним устаткуванням і потужними холодильними камерами. Такі комбінати зосереджені переважно у великих містах. Разом з тим за останні роки виникло багато невеликих підприємств і фірм, що виробляють різноманітну м'ясну продукцію.

За останнє десятиріччя виробництво м'яса в Україні відчутно скоротилось. Коли в 1990 р. було вироблено 2710 тис. т, то у 2010 р. - лише 1063 тис. т. У структурі промислового виробництва м'яса переважає м'ясо птиці (64,7 %), потім м'ясо свинини (15,4 %), яловичина і телятина (10,2 %). Найпотужніші м'ясокомбінати розміщені у містах-мільйонерах, у Вінниці, Черкасах, Луганську, Миколаєві, Львові та інших містах. На території України працює більше сотні м'ясокомбінатів.

Молокопереробна промисловість об'єднує маслоробну, сироварну, молочноконсервну галузі та виробництво продуктів з незбираного молока. Вона є складовою частиною молокопродуктового під комплексу АПК.

Розміщення молокопереробних підприємств залежить від наявності сировини і масового споживача. У районах споживання розміщують підприємства, що випускають продукцію з незбираного молока. Такі заводи зосереджені переважно у містах. На сировину орієнтуються заводи, що спеціалізуються на виробництві тваринного масла, сиру та молочних консервів. В Україні працює майже 500 підприємств молокопереробної промисловості. Маслоробні, сироварні і молочноконсервні заводи розміщені у центрах сільськогосподарських регіонів з добре розвиненим тваринництвом. Найбільшими виробниками тваринного масла є такі області: Вінницька, Житомирська, Черкаська і Чернігівська. Значне виробництво цього продукту зосереджене також у Сумській, Київській, Волинській, Полтавській областях.

В Україні працює 10 молочноконсервних заводів. Найбільші з них - у Бахмачі (Чернігівська область), Первомайську (Миколаївська область), Смілі (Черкаська область), Куп'янську (Харківська область), Городку (Хмельницька область) та ін.

Олійножирова промисловість як галузь харчової промисловості виробляє і переробляє рослинні жири і пов'язані з ними продукти. Галузь представлена великими державними олійножировими комбінатами і заводами, а також багатьма олійними цехами. Вони розміщуються в районах виробництва сировини, оскільки на 1 т олії витрачається від 3 до 8 т насіння олійних культур. Для виробництва олії використовується насіння соняшника, рапсу, сої, гірчиці, а також льону-кучерявцю і коноплі.

Орієнтуючись на наявність сировини, олійні підприємства зосереджені переважно в областях степової зони, а також у деяких лісостепових районах. У межах України функціонує 30 великих державних олійних комбінатів та заводів і більше 415 олійницьких цехів. Більше половини виробленої в Україні олії припадає на підприємства Дніпропетровської, Запорізької, Донецької і Харківської областей. Найбільшими центрами виробництва цього продукту є Дніпропетровськ, Запоріжжя, Пологи, Маріуполь, Вовчанськ, Слов'янськ, Кіровоград, Полтава, Одеса, Вознесенськ, Херсон. Великі підприємства працюють у Вінниці та Чернівцях.

Плодоовочеконсервна промисловість переробляє продукцію плодівництва й овочівництва. Така сировина малотранспортабельна, а через те переробні підприємства зосереджені в районах масового вирощування плодів і овочів. Найвища концентрація плодоовочеконсервного виробництва спостерігається у південних областях України - Одеській, Миколаївській, Херсонській, в Автономній Республіці Крим, у Придністров'ї та Закарпатті. Найбільші центри виробництва галузі - Одеса, Херсон, Сімферополь, Ізмаїл, Мелітополь. Великі підприємства працюють у Черкасах, Кам'янець-Подільську, Вінниці.

Деякі галузі розміщені в районах споживання готової продукції. До них відносять борошномельно-круп'яна, хлібопекарська, макаронна, кондитерська, крохмале-патокова, спиртова, пивоварна.

У сучасний період набувають поширення принципово нові міжгалузеві господарські структури, засновані на приватно-акціонерній формі власності й адаптовані до умов ринку. На базі переробних підприємств, господарств сировинної зони, виробників тваринницької продукції створюються міжгалузеві асоціації.

Основою для випуску конкурентоспроможних харчових продуктів є розробка і реалізація державних науково-технічних програм, в яких не тільки скоординовані результати наукових досліджень, а й враховані реальні можливості сировинної бази і виробництва.

← Предыдущая страница | Следующая страница →