Поделиться Поделиться

Київський економічний регіон

Територіально Київський регіон виділяється у складі Київської, Чернігівської, Житомирської і Черкаської областей. На його території знаходиться столиця України - м. Київ - головний промисловий, громадський і політичний центр держави.

Регіон належить до таких, що недостатньо забезпечені мінерально-сировинними ресурсами. У компонентній структурі природно-ресурсного потенціалу переважають земельні ресурси - важлива умова розвитку агропромислового комплексу і промислових галузей, що переробляють сільськогосподарську сировину. Мінеральні ресурси регіону представлені такими видами: паливні - нафта і природний газ (Гнідинцівське, Леляківське, Прилуцьке, Богданівське та інші родовища Чернігівщини), буре вугілля у Житомирській і Черкаській областях (Дніпровський буровугільний басейн), торф у поліських районах Київської, Чернігівської і Житомирської областей; рудні: титанові руди (ільменіти) на Житомирщині, у басейні р. Ірша; нерудні: фосфорити у Семенівському районі Чернігівської області; граніти і мармур у Житомирській області та у басейнах річок Рось, Тетерів, Ірпінь; глини, піски, крейда, мергелі, каолін у Київській і Житомирській областях та деякі інші види сировини для промисловості будівельних матеріалів.

У функціонально-галузевій структурі промислового комплексу регіону значне місце посідають такі міжгалузеві промислові комплекси: машинобудівний (виробництво устаткування і апаратури для різних галузей промисловості, хімічного машинобудування, приладів та електротехнічних виробів, устаткування для харчової промисловості, продукції дорожнього машинобудування); хімічний (нафтохімічна промисловість, виробництво хімічних волокон, лаків і фарб, гумотехнічних виробів, пластмас, мінеральних добрив, хіміко-фармацевтичної продукції, хімпрепаратів, предметів побутової хімії); лісопромисловий (лісозаготівля, деревообробка, меблева та лісохімічна галузі); комплекс виробництва товарів народного споживання (виробництво натурального шовку, тканин із льону, вовняна промисловість, трикотажна, швейна, шкіряно-взуттєва, хутрова); будівельно-індустріальний (залізобетонна, виробництво будівельних конструкцій, черепиці, облицювальних матеріалів); агропромисловий (молочна, м'ясна, цукрова, овочеконсервна).

Серед регіональних циклів виробництв найбільшого розвитку набули машинобудівний і агропромисловий. Однак машинобудівний цикл характеризується незавершеністю ряду стадій виробництва, а також відсутністю деяких виробничих ланок. Це зумовлює розвиток кооперування підприємств з галузями машинобудування інших регіонів України та сусідніх держав, зокрема Росії і Білорусі.

У територіальній структурі промислового комплексу Київського регіону домінуюча роль належить Київській промисловій агломерації та великим промисловим вузлам. Київська промислова агломерація - це складна система, ядром якої постає промисловий вузол міста-мільйонера Києва. її територія охоплює всі прилеглі до ядра адміністративні райони, пов'язані з ним виробничими, ресурсними, трудовими, комунікаційними, матеріально-технічними і транспортними зв'язками.

Великі промислові вузли функціонують в обласних центрах, які виконують ряд функцій, у через те числі одну з найважливіших функцій - промислову. На території Київського економічного регіону таких вузлів чотири: Чернігівський, Житомирський, Білоцерківський і Черкаський. їх територія не обмежується лише межами обласних центрів, а охоплює всі ті поселення, що розміщені в зоні впливу великих міст.

Значними промисловими центрами є такі міста: Ніжин, Прилуки, Коростень, Бердичів, Умань та ін. За винятком промислових вузлів і центрів функціонують малі міста і поселення міського типу, на території яких зосереджені різні промислові підприємства (будівельні, деревообробні, плодоовочеконсервні, м'ясні, молочні, цукрові тощо).

Київська промислова агломерація - це потужне промислово-територіальне утворення, що сформувалось на базі промислових об'єктів міста-мільйонера Києва (2693,1 тис. осіб) та прилеглих до нього поселень приміських районів. За винятком Києва, до територіального складу промислової агломерації входять такі адміністративні приміські райони: на півночі Броварський, Вишгородський; на півдні - Васильківський, Обухівський, Фастівський, Кагарлицький; на заході - Києво-Святошинський, Бородянський, Макарівський, на сході - Бориспільський. До складу Київської агломерації, за винятком столичного міста, входять також: Ірпінь, Вишневе, Боярка, Буча, Вишгород, Бровари, Бориспіль, Васильків, Українка, Обухів, Фастів, Кагарлик.

Розміщення промисловості склалось нерівномірно внаслідок впливу багатьох факторів, серед яких найбільше значення мали вигідне транспортне і економіко-географічне положення та наявність трудових ресурсів. Завдяки їх вирішальному впливу промисловість зосереджується у певних напрямках, починаючи з ядра агломерації і закінчуючи віддаленими від нього поселеннями. Головними напрямками (секторами) розміщення промисловості Київської промислової агломерації виступають: північно-східний (Броварський), північно-західний (Ірпінсько-Бучансько-Гостомельський), південно-західний (Васильківсько-Фастівський). Усі три сектори сформувались вздовж головних залізничних магістралей.

Київська промислова агломерація має складну галузеву структуру з переважанням машинобудування і металообробки. В її межах зосереджено близько 500 промислових підприємств різних галузей. За винятком машинобудування, значного розвитку дістали хімічна і нафтохімічна, деревообробна, легка, харчова, будівельна і поліграфічна.

Провідна роль у галузевій структурі належить великій групі підприємств машинобудування і металообробки (понад 130 підприємств). Характерно, що переважна більшість підприємств машинобудівного комплексу розміщені у Києві, де найбільше виділяються виробництва електротехнічної, приладобудівної галузей та виробництва апаратури. У межах території міста виділяють внутрішньоміські промислові утворення з великими машинобудівними заводами, об'єднаннями і акціонерними товариствами, зокрема "Арсенал", "Атек", "Авіант", "Електронмаш", "Точелектроприлад", "Київторгмаш", "Більшовик", "Медапаратура", "Укркабель" та ін. На багатьох підприємствах, що працювали на військово-промисловий комплекс, розпочалася і продовжується конверсія.

У межах Києва склалася надмірна концентрація галузей хімічного та нафтохімічного комплексу, загального машинобудування, енергоємних та ресурсномістких галузей будівельної індустрії. Водночас для Києва актуальним є питання подальшого розвитку легкої і харчової промисловостей, високоточного машинобудування, приладобудування, верстатобудування, виробництва ЕОМ, побутової техніки та інших наукомістких галузей.

Хімічна і нафтохімічна промисловість представлені виробництвом хімічних волокон, гумотехнічних виробів, лаків, фарб, медичних препаратів, отрутохімікатів. Флагманом хімічної промисловості є Дарницький хімічний комбінат.

Підприємства легкої промисловості спеціалізуються на виробництві шовкових тканин, трикотажних і швейних виробів та шкіряного взуття. Найбільші з них: трикотажна фабрика "Киянка", експериментальне взуттєве об'єднання "Київ".

Одна з найбільш розвинених галузей - харчова промисловість, представлена всіма галузями, які повинні розвиватись у містах-мільйонерах. Особливо виділяють такі галузі: кондитерська, хлібопекарська, пивоварна, м'ясна, молочна.

У Києві працюють три домобудівні комбінати та підприємство "Будіндустрія". Добре розвинена деревообробна та поліграфічна галузі.

До Київської промислової агломерації належить багатогалузевий промисловий центр Бровари. Тут розміщені підприємства машинобудування, порошкової металургії, алюмінієвих будівельних конструкцій, виробництва пластмас, деревообробки, легкої і харчової галузей. Всі вони мають виробничі зв'язки з київськими підприємствами і виконують важливі функції у розвитку Київського промислового утворення.

Значними промисловими центрами є Фастів і Бориспіль. Фастів - це не тільки промисловий центр, а й великий залізничний вузол. Тут розміщені заводи машинобудування, меблева і швейна фабрики, кілька підприємств будівельної індустрії і харчової промисловості. Фастівський залізничний вузол виконує велику роботу з вантажообігу в межах Південно-Західної залізниці.

Бориспіль - промисловий центр, що знаходиться на схід від Києва на авто- та залізничній магістралях харківського напрямку. Провідними галузями промисловості Борисполя є легка, харчова та будівельна індустрія (швейна і ворсова фабрики, молочний і продовольчих товарів заводи, залізобетонне підприємство). Поблизу Борисполя функціонує міжнародний аеропорт.

На північний захід від Києва розташовані промисловий центр Ірпінь та населені пункти Буча і Ворзель, а на південний захід - промисловий центр Боярка. У промислових центрах розміщені філіали Київських машинобудівних заводів, працюють підприємства меблевої, шкіргалантерейної, легкої і харчової галузей промисловості.

На південний захід від Києва знаходиться Васильків - багатогалузевий промисловий центр з переважанням галузей: машинобудування (завод холодильників та "Електропобутприлад"), легкої промисловості (шкіряний завод і шкіряне об'єднання, фабрика художніх виробів і майоліковий завод), харчової промисловості (цукрової, м'ясної, молочної).

До складу Київської промислової агломерації належить гідровузол поблизу м. Вишгород - Київська ГЕС і Київська ГАЕС. Він відіграє важливу роль в енергопостачанні Києва і приміської зони.

На території Київської області південніше Києва сформувався Білоцерківський промисловий вузол - моноцентричне утворення, ядром якого виступає м. Біла Церква (200 тис. осіб). До складу цього вузла входять поселення, що знаходяться в зоні тяжіння до ядра (виробничі зв'язки, трудові поїздки, комунікаційні зв'язки, матеріально-технічні, сировинні).

Вузол має вигідне транспортно-геграфічне положення відносно Києва і промислових центрів Придніпров'я, що сприяє його промисловому розвитку. Профілюючими галузями вузла є: хімічна промисловість (об'єднання "Білоцерківщина"), машинобудування і харчова промисловість. Розвинута легка промисловість і галузі будівельної індустрії. Машинобудування представлено підприємствами, які спеціалізуються на виробництві сільськогосподарської техніки, електроприладів, ремонтних операціях для певних галузей. Розвинені також галузі легкої і харчової промисловості, а саме: взуттєва, трикотажна, м'ясна, овочеконсервна. Є підприємства деревообробної промисловості (найбільше з них - меблева фабрика) та будівельної промисловості (домобудівний комбінат і "Будіндустрія").

За промисловим потенціалом Білоцерківський промисловий вузол може прирівнюватись до тих вузлів, які сформувались на базі обласних центрів України і Київського економічного регіону.

Чернігівський промисловий вузол розміщений на перетині залізничних, автомобільних та річкових шляхів, на правому березі Десни за 141 км від Києва. Для нього характерне моноцентричне розміщення промислових підприємств у межах ядра - м. Чернігова (305 тис. осіб). Економіко-географічне положення вузла - один з провідних факторів, які впливають на його формування. Вузол має постійні виробничі зв'язки з Києвом і головними промисловими центрами Чернігівської області - Ніжинським, Прилуцьким.

У структурі зайнятості населення провідне місце займає промисловість, транспорт, зв'язок і будівництво. Основними галузями промисловості виступають: машинобудування і металообробка (радіоприладобудування, виробництво автомобільних запасних частин, інструменту, металоконструкцій і металооснащення); легка (камвольно-суконний комбінат, швейне виробниче об'єднання, взуттєва, валяльно-войлочна фабрики та первинна обробка шерсті); хімічна (виробниче об'єднання "Хімволокно", фабрика гумотехнічних виробів); харчова (хлібний, м'ясний і птахокомбінати, кондитерська і макаронна фабрики, овочесушильний завод, виробниче об'єднання пивобезалкогольної промисловості "Десна" та ін.). Унікальне підприємство - Чернігівська фабрика музичних інструментів.

Зовнішня зона промислового вузла охоплює територію переважно сільських поселень прилеглих до Чернігова районів, що спеціалізуються на виробництві сільськогосподарської сировини для промислової переробки.

На Чернігівщині виділяються два найбільші полігалузеві промислові центри - Ніжинський і Прилуцький.

Основними галузями промисловості Ніжина є: сільськогосподарське машинобудування (завод "Ніжинсільмаш"), хімічна (побутова хімія, виробництво гумотехнічних виробів), харчові (виробниче об'єднання консервної промисловості, молочна, жиркомбінат та ін.). Розвинені такі галузі: швейна, меблева, виробництво будівельних матеріалів.

Прилуцький промисловий центр розміщений на відстані 156 км від Чернігова. Він спеціалізується на виготовленні машин для будівельної промисловості, тваринницьких ферм та протипожежного устаткування, на виробництві пластмас, будівельних матеріалів, меблів та виробів легкої промисловості (чулочне, швейне, взуттєве, шкіряно-галантерейне, прядильне виробництва). Розвинені галузі харчової промисловості (плодоконсервна, м'ясо-молочна і тютюнова). Діє нафтогазопромисел (видобуток нафти і газу та первинна переробка).

Ніжинський і Прилуцький промислові центри розміщені на перетині важливих залізничних і автомобільних шляхів. Поступово з розвитком промисловості вони можуть стати ядрами однойменних промислових вузлів.

Житомирський промисловий вузол знаходиться на відстані 135 км від Києва. Зі столицею України його зв'язує першокласна автомобільна магістраль і залізниця. Як обласний центр Житомир (284 тис. осіб), за винятком промислової функції, виконує й деякі інші функції і виступає ядром промислового вузла.

Головні галузі промисловості такі: машинобудування і металообробка (виробництво електровимірювальних приладів, верстатів-автоматів, автозапчастин), легка (лляна, чулочна, хутрова, швейна, взуттєва), харчова (кондитерська, м'ясна, молочна, консервна), деревообробна (меблева, фабрика музичних інструментів, іграшок і сувенірних виробів), хімічна (завод "Хімволокно"). Працюють підприємства будівельної промисловості та дзеркальна фабрика. У зоні впливу Житомирського промислового вузла знаходяться промисловий центр Бердичів, розміщений на відстані 43 км від Житомира, районний центр Коростишів за 29 км та місто Андрушівка за 47 км.

Головними промисловими центрами на території Житомирської області є Бердичів, Коростень і Новгород-Волинський.

Бердичів - друге за чисельністю населення місто на Житомирщині з переважним значенням промислових функцій. Головні промислові підприємства міста: заводи хімічного машинобудування, шкіряно-взуттєвий комбінат, рафінадний завод, м'ясокомбінат та ін. Розвинена комбікормова, меблева, друкарсько-офсетна, швейна галузі.

Коростень розміщений на північ від Житомира на відстані 87 км і виступає вузлом автомобільних і залізничних шляхів. Через те він належить до промислово-транспортних центрів. Промисловість центру спеціалізується на випуску дорожніх машин, залізобетонних шпал, металоконструкцій і залізобетонних виробів, а також фарфоровій і деревообробній галузях. Розвивається швейна, бавовнопрядильна та харчова промисловості. Діють підприємства з видобутку й обробки граніту.

Новоград-Волинський знаходиться на заході області і віддалений від Житомира на 87 км. Він є значним вузлом залізничних і шосейних доріг і районним центром. Головні промислові підприємства: заводи сільськогосподарських машин, ремонтно-механічні, кормових антибіотиків, металовиробів, будівельних матеріалів та деяких інших підприємств харчової промисловості.

На території Черкаської області територіальна структура промисловості представлена Черкаським і Уманським промисловими вузлами та промисловими центрами.

Черкаський промисловий вузол розміщений на правому березі Дніпра на відстані 186 км від Києва. Він має вигідне транспортне й економіко-географічне положення. Через нього пролягають залізничні та автомобільні магістралі, що сполучають правобережні і лівобережні регіони України, а водний дніпровський шлях дає вихід до Чорного моря. Формуванню промислового вузла сприяли такі фактори: транспортно-географічне положення, наявність трудових ресурсів, виробничі зв'язки з промисловими підприємствами Києва, перетворення Черкас (295 тис. осіб) на обласний центр.

Основними галузями промислового вузла є хімічна, харчова і машинобудівна. Серед хімічних підприємств виділяють виробничі об'єднання "Азот" та "Хімволокно", завод хімічних реактивів і побутової хімії "Аврора". Харчова промисловість представлена консервною, м'ясною, цукровою, молочною і молочноконсервною, тютюновою та іншими галузями. Найбільші машинобудівні підприємства - НВО "Ротор", заводи "Строймашина", "Фото-прилад", спеціального технічного устаткування, телеграфної апаратури.

У Черкасах розвинена легка промисловість (виробництво шовку, трикотажу, швейних і художніх виробів, валяльно-войлочва). Працюють підприємства меблевої (ВО "Черкасмеблі") та будівельної індустрії (ВО "Черкасизалізобетон").

Уманський промисловий вузол розвивається на базі промислового центру однойменного району, що розташований на південному заході Черкаської області на р. Уманка за 194 км від Черкас. Головні галузі промисловості: машинобудування (заводи "Маго-метр", "Вега", оптико-механічний, ВО "Уманьферммаш"); харчова (птахокомбінат, продтоварний, молочний, пивобезалкогольний заводи); легка (швейна, взуттєва, художніх виробів фабрики). Працює також вітамінний завод, підприємства будівельної промисловості і будівельної індустрії. У зоні впливу промислового вузла знаходяться залізничний вузол Христинівка, районні центри Монастирище і Тальне.

Найбільші промислові центри Черкаської області - Сміла і Золотоноша. У промисловому виробництві цих центрів переважають галузі машинобудування і харчової промисловості. Обидва центри знаходяться в зоні впливу Черкаського промислового вузла.

Інші центри спеціалізуються переважно на розвитку галузей харчової промисловості, виробництві будівельних матеріалів, виконують транспортні функції.

← Предыдущая страница | Следующая страница →