Поделиться Поделиться

ПРЕДМЕТ ТА ІСТОРІЯ ЕРИСТИКИ

Суперечка як предмет еристики

Термін "еристика" має давню історію. Він походить з грецької та означає "мистецтво суперечки". Спочатку під "еристикою" розуміли звід прийомів, якими потрібно користуватися в спорі, щоби одержати перемогу. У наш час значення цього терміна дещо змінилося. Його визначають так.

Еристика - це напрям досліджень, мета яких полягає в розгляді різноманітних характеристик (логічних, семіотичних, психологічних тощо) такого складного комунікативного процесу, як суперечка.

Таким чином, предметом вивчення еристики є суперечка.

Суперечка - це комунікативний процес, у якому наявне активне ставлення до точки зору співрозмовника, що виражене в її критичній оцінці.

Будь-яка суперечка передбачає розходження в думках, зіткнення позицій. Кожна сторона активно відстоює свою точку зору та намагається розкритикувати точку зору супротивника. Коли немає такого зіткнення думок, то немає й самого спору, а є якась інша форма комунікації. Наприклад, проповідь, молитва, доповідь, інформаційна доповідь - це не суперечки. Коли аргументація з приводу якогось питання спрямована на людей, які байдуже чи позитивно (тобто некритично) ставляться до неї, то немає ніяких підстав вважати цю комунікативну ситуацію суперечкою.

Учасники суперечки

Обов'язкові учасники суперечки:

o пропонент;

o опонент;

o аудиторія.

Пропонент - це той, хто висуває та обґрунтовує певну точку зору.

Без пропонента не може бути суперечки, оскільки спірні питання не виникають самі по собі. їх повинен хтось сформулювати та поставити на обговорення. Точка зору пропонента може виражати власну думку чи репрезентувати колективну позицію з того чи іншого питання.

Опонент - це той, хто піддає сумніву чи заперечує істинність чи слушність точки зору пропонента.

Опонент може бути безпосередньо присутнім і особисто брати участь у спорі. Проте може бути й така ситуація, коли опонент безпосередньо не бере участі в ньому.

Аудиторія - це колектив, котрий має свої переконання, свої позиції, точки зору з приводу обговорюваного питання.

Аудиторія є головним об'єктом аргументативного впливу в спорі.

Позитивні та негативні точки зору

Суперечка має місце тоді, коли пропонент та опонент мають розходження в думках з приводу певного питання. Одна сторона висуває точку зору, а друга висловлює сумнів відносно неї чи взагалі заперечує її. Таке розходження може бути виражене в точці зору явно (експліцитно) чи неявно (імпліцитно).

Точка зору - це думка, яка фіксує відношення людини до твердження, змістом якого є певна пропозиція.

Відносно пропозиції дозволяється зайняти позитивну, негативну чи нейтральну позиції.

Наприклад Розглянемо твердження: "Неземні цивілізації існують".

Позитивна точка зору: "Я думаю, що неземні цивілізації існують".

Негативна точка зору: "Я не думаю, що неземні цивілізації існують".

Нейтральна точка зору: "Я не знаю, існують чи ні неземні цивілізації".

Розходження в думках, яке є передумовою будь-якої суперечки, передбачає, що один з учасників має позитивну чи негативну точку зору відносно певного твердження, а другий учасник має сумніви відносно неї.

Можлива й складніша форма розходження в думках, коли друга сторона не тільки сумнівається, а й підтримує протилежну точку зору.

Нейтральну точку зору, як правило, ні пропонент, ні опонент не підтримують. Інакше комунікативний процес не дозволяється було б кваліфікувати як суперечку.

Типи суперечок

Типи суперечок виокремлюють залежно від типів розходження в думках.

Розходження в думках залежно від кількості пропозицій, які містить точка зору може бути:

o одиничним;

o множинним.

Розходження в думках вважають одиничним, коли до уваги беруть точку зору, яка ґрунтується тільки на одній пропозиції.

Розходження в думках вважають множинним, коли до уваги беруть точку зору, яка ґрунтується більше ніж на одній пропозиції. Це відбувається, коли пропонент висловлює точку зору з приводу складної проблеми, яка містить багато пунктів, чи дає відповідь одразу з цілого ряду питань.

Розходження в думках залежно від позиції, якому займає опонент у суперечці, може бути:

o незмішаним;

o змішаним.

Розходження в думках вважають незмішаним, коли тільки пропонент бере на себе зобов'язання захищати свою точку зору. Опонент піддає її сумніву: ставить запитання, проте власної точки зору не висуває.

Розходження в думках вважають змішаним, коли відносно однієї пропозиції учасники спору висловлюють різні точки зору. При цьому кожна сторона аргументує свою позицію.

Наведені типи розходження в думках можуть комбінуватися різними способами. У результаті отримуємо різні типи суперечок.

1. Суперечка ґрунтується на одиничному незмішаному розходженні в думках

Пропонент висуває точку зору, яка ґрунтується на одній пропозиції, та бере на себе зобов'язання захищати її. Опонент піддає її сумніву: ставить запитання, проте власної точки зору не висуває.

2. Суперечка ґрунтується на множинному незмішаному розходженні в думках

Пропонент висуває точку зору, яка ґрунтується більше ніж на одній пропозиції. Опонент піддає її сумніву: ставить запитання, проте власної точки зору не висуває.

3. Суперечка ґрунтується на одиничному змішаному розходженні в думках

Пропонент висуває точку зору, яка ґрунтується на одній пропозиції. Опонент піддає її сумніву та висуває протилежну точку зору. При цьому кожна сторона аргументує свою позицію.

4. Суперечка ґрунтується на множинному змішаному розходженні в думках

Пропонент висуває точку зору, яка ґрунтується більше ніж на одній пропозиції. Опонент піддає її сумніву та висуває протилежну точку зору. При цьому кожна сторона аргументує свою позицію.

Зверніть увагу на те, що під час аналізу різних типів суперечок треба вміти відрізняти головне розходження в думках від другорядних, які виникають у ході обговорення головного спірного питання.

← Предыдущая страница | Следующая страница →