Поделиться Поделиться

Християнські релігійні свята і обряди

Релігійні свята і обряди пішли від первісних вірувань та магічних дій. Люди докласового суспільства, безсилі перед могутньою природою, намагаючись забезпечити собі успішне полювання чи рибальство, хороший приплід від тварин чи врожай, зверталися до колективних обрядових дій, через які вони розраховували вплинути на надприродне, в певні дні, які мали важливе господарське значення. В умовах класового суспільства поступово склався календар релігійних свят і обрядів.

Християнські релігійні обряди і свята численні. Попри всю їх різноманітність, у них є загальна функція: вони зміцнюють віру в надприродне, в дива, безсмертя душі, загробне життя. Релігійні свята і обряди - важлива складова частина релігійного культу, спосіб інтелектуального та емоційно-психологічного впливу на віруючих, засіб формування релігійних стереотипів у їхній свідомості й поведінці.

Серед обрядових дій у християнстві значне місце посідають таїнства, в яких "під видимим образом передається віруючим невидима благодать Божа". Слід зазначити, що з усіх християнських таїнств більшість протестантських течій здійснюють лише хрещення і причастя.

Хрещення - прилучення до християнства шляхом занурення у воду чи окроплення. Слово "хрещений" рівнозначне слову "християнин".

Обряд окроплення водою, як магічна дія, виник також в далекому минулому. V багатьох народів вважалося, що вода має здатність відганяти від людини "нечисту силу". Через те також до виникнення християнства існував звичай окроплювати немовля водою і при зануренні в неї давати йому ім'я.

Раннє християнство не знало обряду хрещення. Він впроваджувався поступово і тільки рішеннями перших вселенських соборів (IV ст. н.е.) хрещення було оголошене обов'язковим. Форма обряду у різних християнських церков різноманітна: католики обливають хрещеною водою, протестанти - окроплюють чи занурюють у воду. У православній церкві обряд хрещення здійснюється над немовлям, якого в перші дні народження приносять до церкви, де священик тричі занурює Його в "святу" воду. Цією дією він нібито змиває "первородний гріх", наслідуваний дитиною від "прабатьків людства" і відкриває перед ним шлях до спасіння. Служителі культу створюють під час обряду хрещення атмосферу урочистості і наділяють його особливою, священною силою, запевняючи, що хрещення "святою" водою оберігає від хвороб, "нечистої сили" тощо.

Здійснюючи обряд хрещення, віруючі вважають, що вода і проголошені заклинання визволять хрещеного від "злісного впливу сатани". Ідеї про злу владу непокірного Богу сатани і про "первородний гріх", від якого слід очищатися окроплениям водою, і лежить в основі церковного обряду хрещення.

Причастя, чи Євхаристія - з'їдання хліба та вина, які сприймають як тіло та кров Христа. Причащаючись, вчить церква, віруючий приймає "подячну жертву" і "прилучається до божественного єства". В деяких протестантських церквах і сектах специфічною формою причастя є хлібопереломлення. Проте на відміну від православ'я та католицизму причастя не вважається таїнством, а обрядом, що символізує духовну єдність віруючих у їхній вірі в друге пришестя Христа.

Першоджерелами таїнства причастя є ті ж самі стародавні вірування та обряди.

З появою землеробства хліб і вино почали вважатися кров'ю рослинницьких духів і божеств, до яких люди "причащалися". Християни запозичили своє таїнство причастя із стародавніх релігій, пов'язавши його з ученням про спокусливу жертовну смерть Ісуса.

Миропомазання - передавання хрещеному "благодаті святого духа", змазування Його ароматичною речовиною - миро.

Обряд змазування тіла маслянистими речовинами виник набагато раніше християнства. Люди того часу вірили в магічні властивості речовин. Пізніше помазання здійснювалося, наприклад, в Індії при хрещенні, на весіллях і похоронах. В Єгипті застосовували помазання при освяченні жерців; змазували голову при освяченні первосвящеником згідно з обрядом іудаїзму.

Запозичивши із стародавніх релігій обряд миропомазання, християни оголосили його таїнством. У ранніх християнських церквах миропомазання здійснювалося лише на пасху. Таїнство миропомазання виконували, як правило, над немовлям.

Сповідь - це розповідь віруючих про свої гріхи священикові, щоби одержати через нього прощення Бога.

Джерела таїнства сповіді чи покаяння - в первісних віруваннях про зло і гріх, "бісові сили", котрі переслідують людину і яких дозволяється позбутися, розповівши про свої гріхи іншим людям чи промовляючи слова закляття.

У християнстві сповідь спочатку була прилюдною і лише в кінці IX ст. замінена таємною, тобто сповідаю віруючого тільки священику, хоча в православ'ї поряд з таємною існує і загальна сповідь

Коли в православ'ї і католицизмі сповідь вважається таїнством, то протестанти започаткували прилюдне покаяння і не вважають його таїнством. У багатьох протестантських громадах покаяння здійснюють люди, що вирішили вступити до секти, а також віруючі, які мають "гріхи" перед релігійною общиною чи єдиновірцями.

← Предыдущая страница | Следующая страница →