Поделиться Поделиться

КОРОТКИЙ РЕЛІГІЄЗНАВЧИЙ СЛОВНИК

Аватара - в індуїзмі втілення бога в образах інших богів, людей чи тварин.

Автокефалія-самоврядування, адміністративна незалежність по-місних Православних Церков.

Азан-заклик до щоденної ритуальної молитви (намазу), що п’ять разів на день лунає з мінаретів мечетей у країнах чи територіях, де поширений іслам.

Амулет - невеликий предмет, котрий наділяється надприродною силою, здатністю захищати, оберігати його власника від всіляких нещасть, ворожих чар тощо.

Анафема-у християнстві найвища кара для віруючого, яка означає його відлучення від Церкви.

Ангели-згідно з віровченням іудаїзму, християнства та ісламу, створені Богом безтілесні надприродні істоти, що повідомляють людям його волю.

Анімізм - віра в надприродне існування душі і духів, як своєрідних двійників людей, тварин, рослин, предметів і природних явищ. Виникає як форма первісної релігії, надалі стає невіддільним елементом будь-якої релігії.

Апостоли - мандрівні проповідники у первісному християнстві, які поширювали його у давніх громадах, а також серед нехристиян. Пізніше Церква стала називати апостолами переважно тільки 12 найближчих учнів Ісуса Христа, які, згідно з новозаповітними текстами, були обрані ним для проповіді його вчення.

Архат-згідно з буддійським вченням: 1) епітет Будди; 2) у буддизмі тхеравади людина, яка шляхом перевтілень наблизилася до найвищого рівня духовного розвитку - нірвани; 3) праведник, святий. Архатами вважались найближчі учні Будди Шак’ямуні.

Архідиякон-духовний сан у християн, старший з дияконів, помічник єпископа при богослужінні, найчастіше - чернець.

Архієпископ - старший єпископ, один з вищих титулів у Християнській Церкві, середній поміж єпископом і митрополитом. Як правило, очолює велику за розмірами єпархію. У той же час даний титул надається на знак великих заслуг перед Християнською Церквою.

Архієрей – у східному християнстві загальна назва вищих церковних ієрархів (єпископів, архієпископів, митрополитів, патріарха) з числа т. зв. "чорного", тобто чернечого духовенства.

Архімандрит - вищий перед єпископом чернечий чин у східному християнстві, почесний титул настоятелів великих монастирів.

Аскетизм релігійний - концепція і певний спосіб життя, що передбачають добровільну відмову від життєвих благ та задоволень.

Ахімса - в індуїзмі, буддизмі релігійно-етичний принцип, КОТРИЙ означає: не слід робити нічого, що завдає страждань чи бентежить будь-які живі істоти.

Айят, аят – найменший відокремлюваний уривок коранічного тексту, вірш Корану.

Аятола - найвищий титул шиїтських релігійних провідників.

Богослов’я, теологія - у християнстві система обґрунтування і захисту релігійного вчення про Бога, сукупність доказів істинності догматики, релігійної моралі, правил і норм життя духовенства і віруючих, боговстановл ення віровчення і Церкви.

Бодхисатва - у буддизмі людина чи будь-яка інша істота, яка упритул наблизилась до виходу з колеса сансари-з кола нескінченних перероджень, проте добровільно вирішила залишитися в ній, щоби допомогти просвітленню інших. У пантеоні буддизму посідають промокне місце поміж буддами і архатами.

Брахман - в індуїзмі жрець, представник особливої жрецької верстви.

Будда - 1) ототожнюється з Сщцхартхою Гаутамою Шак’ямуні, котрий є засновником буддизму; 2) у буддизмі тхеравади людина, яка досягла найвищої межі духовного розвитку; 3) у буддизмі махаяни унаочнений Гаутамою Шак’ямуні символ, котрий втілює в собі ідеал межі духовного розвитку.

Булла - най важливіший документ Папи Римського, що містить його звернення, постанову чи розпорядження.

Вікарій - заступник духовної особи. У Католицькій Церкві вікарієм Ісуса Христа називають Папу Римського. У протестантизмі часто зустрічається як посада помічника священика. У Православній Церкві Заступник правлячого у певній єпархії архієрея, може мати титул єпископа, архієпископа.

Віра релігійна- невіддільна ознака релігійної свідомості, особливістю якої є прийняття істинності релігійного вчення, визнання реального існування надприродних сил, властивостей і відносин без жодних раціональних доказів.

Гріх - вчинок (поведінка) людини, що виявляється у неприйнятті чи порушенні релігійних цінностей.

Гріх первородний, чи гріхопадіння - за іудейським і християнським віровченням порушення першими людьми Адамом і Євою, яких спокусив змій, Божої заповіді не споживати плодів з дерева пізнання добра і зла.

Громада релігійна-первинне територіальне об’єднання віруючих, які відносять до певного релігійного напрямку.

Гуру - духовний дорадник індуїстської родини, вчитель.

Демон-дух, котрий керує природними явищами і розпоряджається долями людей. У християнстві синонім слів "біс", "диявол".

Деномінація - релігійне об’єднання, що перебуваєу процесі організаційного оформлення. Даний термін використовується також як синонім слів "віросповідання", "конфесія", що означають приналежність до певної релігії.

Дервіш - в ісламі-злиденний мандрівний аскет, часто член одного з містичних суфійських братств.

Диякон - перша ступінь свяще нства. Помічник священика чи єпископа у здійсненні богослужінь, проте самостійно не має права здійснювати таїнства.

Догмати релігійні - головні положення віровчення тієї чи іншої релігійної конфесії, що визнаються як вічні і незмінні Істини, встановлені Богом і обов’язкові для віри в них усіх віруючих.

Духовенство - особлива, як правило, організована за ієрархічним п ринципом група професійних служителів культу в ряді розвинутих релігій.

Екзархат-у східному християнстві-церковний округ, наділений певною самостійністю у справах внутрішнього управління. Екзархат очолюється єпископом, підпорядкованим главі Церкви.

Есхатологія - релігійне вчення про кінцеву долю людства і світу.

Єпархія-церковно-адміністративний округ у Християнській Церкві на чолі з єпархіальним архієреєм (митрополитом, архієпископом, єпископом).

Єпископ - вищий ієрарх у більшості Християнських Церков, керівник єпархії.

Єресі - релігійні вчення, відмінні від офіційної доктрини та організації.

Жрецтво (від старослов. "жрети" - приносити жертву) - група людей, яка в політеїстичних релігіях виконує функції посередника поміж віруючими і надприродними силами, а також здійснює релігійні обряди.

Ібліс – в ісламі-ім’я духа, що спочатку був одним із створених з вогню ангелів, проте відмовився вклонитися Адаму, якого сотворив Аллах з праху, і був за це скинутий з небес. Відповідник диявола в християнстві.

Ігумен-у східному християнстві настоятель чоловічого монастиря (ігуменя-жіночого). Сан священнослужителя з ченців, наступний за ієромонахом.

Ідол-виготовлений з дерева, каменю чи іншого матеріалу предмет, що зображає, уособлює божество для поклоніння. Часто ідоли наділені тваринними чи людськими рисами.

Ієрарх-представник вищого християнського духовенства (Папа Римський, патріарх, кардинал, митрополит, архієпископ, єпископ).

Ієрархія церковна-сукупність чинів духовенства в порядку субординації, прийнятої в тій чи іншій Церкві, форма організаційного церковного устрою.

Імам - духовний керівник, голова мусульманської громади, людина, яка керує молитвою в мечеті.

Ініціації релігійні - у первісних релігіях сукупність обрядів, що знаменували перехід до дорослого життя і супроводжувалися низкою фізичних і моральних випробувань, покликаних засвідчити готовність юнака (чи дівчини) до виконання нової соціальної ролі.

Індульгенція - папська грамота, свідоцтво про відпущення як скоєних, так і не скоєних також гріхів, яке видавалось за гроші чи особливі заслуги перед Церквою.

Кааба-головне святилище ісламу, будівля в центрі Священної Мечеті (аль-Масждид аль-Харам) у Мецці. У східному куті будівлі знаходиться Чорний Камінь, нібито посланий Аллахом з неба. Мусульмани всього світу під час молитви звертаються обличчям у напрямі Кааби.

Каббала-релігійно-містичне вчення з елементам и магії, спрямоване на осягнення "справжнього", потаємного сенсу Тори та інших священних книг іудаїзму.

Каді, казі - релігійний суддя і чиновник в мусульманській громаді, котрий керується у своїй діяльності нормами релігійного права -шаріату.

Канон - у релігійному контексті - зразок, порядок, правило, установлення відносно віровчення, культу, релігійної організації. У християнстві вважається, що канони ведуться від апостолів, отців Церкви чи вироблені церковними соборами; а через те є законом, якого треба неухильно дотримуватися.

Капище-давнослов’янське язичницьке святилище.

Кардинал - другий за значенням чин після Папи Римського в Католицькій Церкві. Кардинали - найближчі радники Папи. Після смерті Папи вони обирають із свого середовища нового Папу.

Карма-в індуїзмі та буддизмі так називають особливу містичну силу чи універсальний вселенський принцип, автоматично діючий "закон віддяки", згідно з яким поведінка людини в реальному житті, її вчинки визначають її нинішню долю і наступне переродження її душі.

Катехізис - книга, що містить короткий, популярний виклад основ релігійної віри і моралі, призначений для навчання релігії.

Клір-у Християнській Церкві узагальнена назва священнослужителів.

Коан - логічно абсурдна загадка у дзен-буддизмі, що використовується як один з медитативних засобів досягнення Просвітлення.

Конклав - зібрання кардиналів, яке скликається відразу після смерті Папи Римського для обрання нового.

Консисторія духовна - 1) церковно-адм ін і страти ний й орган при православному єпархіальному архієреї. В її віданні перебували всі справи єпархії, суд над духовенством, а також над мирянами у випадках, коли йшлося про шлюб і розлучення та про богохульство; 2) в Католицькій Церкві-нарада кардиналів; 3) у різних напрямах протестантизму -орган управління, подібний до православної консисторії.

Конфесія - приналежність до будь-якої Церкви, релігійної організації, яка має своє віровчення, культову практику та організаційну структуру.

Конфірмація - 1) таїнство миропомазання в Католицькій Церкві, проводиться єпископом в урочистій обстановці зазвичай над дітьми 7-12 років; 2) у протестантизмі не має містичного смислу і являє собою публічний акт, що означає досягнення молодими людьми церковного повноліття (14-16 років), свідоме прийняття ними християмської віри, а також включення їх до складу релігійного співтовариства.

Культ релігійний - система релігійних дій, предметів і символів, пов’язана з релігійними уявленнями віруючих і спрямована на задоволення їхніх релігійних потреб.

Курія Римська-уряд держави Ватикан і найвищий орган управління Римсько-Католицькою Церквою. Складається з очолюваних префектами (Папою Римським чи кардиналами) конгрегацій (департаментів, міністерств). За винятком конгрегацій, до складу курії входять трибунали, секретаріати тощо.

Лавра - назва великих і найбільш впливових православних чоловічих монастирів, підпорядкованих у своїй діяльності вищій церковній владі.

Лама – спочатку так називались ви щі ієрархи ламаїзму в Тибеті, опісля - всі буддистські ченці в Монголії, Бурятії, Туві, Тибеті. Найвищий духовний авторитет і керівник усіх тибетських буддистів - Далай-лама.

Легат-духовна особа, яка виконує в будь-якій країні особл и ве, постій не чи тимчасове доручення Папи Римського.

Магія-комплекс ритуальних обрядів і дій, які, згідно з переконанням їхніх виконавців, можуть спричинити надприродний вплив на навколишній світ із певною практичною метою.

Мандала - це кругла чи багатогранна діаграма (коло, вписане в квадрат, котрий в свою чергу також вписаний в коло), являє собою геометричну форму усвідомлення людиною Всесвіту. В основному використовується для медитації й проведення містичних обрядів у та нтрич ному буддизмі і ламаїзм і.

Мантри - вірші з текстів Вед, що використовуються як заклинання і чаклунські формули, а також для медитації.

Медресе-середній чи вищий мусульманський навчальний заклад для підготовки служителів культу, вчителів початкових мусульманських шкіл, а також службовців державного апарату у країнах Близького та Середнього Сходу.

Мекка - головне священне місто мусульман, де народився, жив та починав свою проповідницьку діяльність Мухам мад. У Мецці знаходиться головне святилище мусульман - Кааба. Паломництво до Мекки є одним з п’яти найзначніших релігійних обов’язків мусульманина.

Месіанізм, месія – віра у майбутнє пришестя Месії, тобто Божого Посланця, Спасителя, покликаного знищити зло і встановити на землі Царство Боже. Месіанізм поширений, за винятком іудаїзму і християнства, в індуїзмі (уявлення про аватари), буддизмі, ісламі та інших релігіях.

Мечеть-релігійно-культова споруда, в якій моляться мусульмани. Необхідними атрибутами мечеті є молитовний зал із міхрабом (ніша, що вказує напрямок на Каабу) і мінбаром (кафедра проповідника), книгосховище, приміщення для ритуальних омовінь.

Митрополит - вищий духовний сан у східних Християнських Церквах. У Церквах з патріаршою системою правління-другий після патріарха чин у церковній ієрархії.

Мінарет - вежа у мечеті чи поблизу неї, з якої кілька разів на день лунає заклик до молитви. Мечеть може мати декілька мінаретів.

Місіонерство - поширення представниками релігійних організацій своєї віри серед населення, яке сповідує іншу.

Містика, містицизм - в широкому розумінні визнання надприродної сутності явищ природи, суспільства, у вужчому-релігійно- філософська віра у можливість надчуттєвого і надрозумового спілкування з надприродним.

Монастир-громада ченців, які об’єдналися на основі загальних релігійних поглядів для спільного проживання за особливими правилами, зафіксованими в монастирських статутах. Зовні монастир виглядає як комплекс культових, житлових та господарських приміщень, обнесений огорожею чи стіною.

Монотеїзм-форма вірувань і культу, що полягає у поклонінні єдиному Богу, вища форма релігійної еволюції, властива світовим релігіям.

Муедзин - служитель мечеті, до обов’язків якого входить п’ять разів на день сповіщати з мінарету азан-заклик до молитви.

Мулла - служитель культу в мусульманстві. Мулли часто поєднують відправлення культу з посадами вчителів у релігійних навчальних закладах, релігійних судді в-каді, керуючих благодійними закладами. Становлять особливу соціальну групу. Мають великий вплив серед віруючих.

Намаз (перс), салят (араб.)-мусульманська ритуальна молитва, якому виконують п’ять разів на день.

Нунцій - постійний дипломатичний представник (посол) Вати-кану в державі, з якою останній підтримує дипломатичні відносини.

Обрізання - релігійно-магічний обряд відрізання крайньої плоті статевого органу чоловіків. В іудаїзмі обрізання-центральний, з точки зору етноконфесійної приналежності обряд, ознака заповіту поміж Богом і обраним ним народом. В ісламі має релігійно-містичне значення, постає своєрідним символом приналежності до даної релігії.

Обряди релігійні - сукупність символічних індивідуальних чи колективних дій віруючих, що спрямовані на встановлення двобічних стосунків поміж людиною і надприродними об’єктами.

Окультизм - містичне вчення, що визнає існування надприродних сил і можливість безпосереднього спілкування з ними за допомогою магічних обрядів, таємних ритуалів.

Ордени чернечі - властиві Католицькій Церкві об’єднання ченців, монастирів, на основі прихильності особливим ритуалам, певним принципам чернечого життя і з метою захисту, утвердження католицької віри.

Пагода – культова будди стська споруда у вигляді багатоярусної башти, в якій зберігаються буддистські святині. Пагода будується у дворах монастирів поруч з храмами.

Пантеон - сукупність богів будь-якої релігії.

Папа Римський (Верховний Первосвященик) - глава Римо-Католицької Церкви і монарх міста-держави Ватикан. Обирається конклавом-зборами кардинальської колегії-пожиттєво.

Парафія (приход) - термін, яким позначають первинну терито-ріально-адміністративну одиницю Церкви в християнстві (православ’ї, католицизмі). Ознаками парафії є наявність храму, молитовного будинку, штату служителів культу, а також громади віруючих. Центр парафії-парафіяльна (приходська) церква.

Пастор-у різних напря мах протестантизму служитель Церкви.

Патер - священику Римо-Католицькій Церкві.

Патріарх - духовний сан верховних ієрархів у ряді Християнських Церков; глава автокефальної Церкви у православ’ї; у католицизмі титул патріарха мають керівники окремих уніатських Церков.

Політеїзм - форма вірувань і культу, що полягає у поклонінні багатьом богам.

Прелат-загальна назва вищих духовних осіб у Римсько-Католицькій і Англіканській Церквах.

Пресвітер - у Православній Церкві - священик, в протестантизмі -обраний з мирян керівник громади.

Примас - у Католицькій і Англіканській Церквах даний титул належить єпископу, котрий має вишу владу відносно духовенства певної країни.

Протоієрей - старший свяшеникусхідному християнстві, найчастіше настоятель храму, належить до "білого" духовенства.

Пуджа - в індуїзм комплекс обрядів індивідуального і колективного безкровного жертвопринесення.

Рабин - духовна особа в іудаїзмі, авторитет у витлумаченні приписів та заборон для членів іудейської громади та застосування їх до конкретних соціальних умов.

Ритуал релігійний - сукупність приписів і правил, що визначають порядок виконання обрядів, церемоній релігійного культу. Регламентує порядок і характер дій служителів культу під час богослужіння, при здійсненні таїнств, визначає правила проведення молитви тощо.

Сангха - буддійська чернеча громада на певній території. Часто має відповідний власний монастир.

Священне Писання (Святе Письмо) - релігійні книги, що наділяються віруючими ореолом святості, оскільки вони, за їхніми уявленням, написані і заповідані людям за навіяннями самого Бога. Кожна розвинута релігія має своє Святе Письмо: в індуїзмі це - Веди, в іудаїзмі-Танах, в ісламі-Коран тощо. У християнстві Святим Письмом вважається Біблія, до якої увійшли книги Старого і Нового Заповітів.

Священне Передання - в християнському богослов’ї так називається (^окупність релігійних положень і приписів, які розглядаються як одкровення Бога, тобто як одержані від нього не в письмовій (як Святе Письмо), а в усній формі. Метою Святого Передання є витлумачення основних положень Святого Письма. Святе Передання визнається лише православ’ям і католицизмом. За догматичною значимістю і релігійним авторитетом Святе Передання прирівнюється там до Священного Писання. Протестантизм розглядає його як продукт людської творчості.

Священик - сан служителя культу у християнстві, якому надано п раво самостійно здійснювати богослужіння і таїнства (за винятком свяшен-ства). Офіційна назва священиків-ієрей, пресвітер.

Секта-замкнута релігійна група з незначною кількістю віруючих, яка відкололася від основної течії релігії в певній країні. Для сект характерна претензія на винятковість власної ролі, доктрини, ідейних приписів, цінностей та настанов.

Секуляризація-процес звільнення віл релігійного, сакрального. Стосується різних сфер суспільних відносин і особистого життя, свідомості, діяльності і поведінки людини.

Синагога - молитовний будинок в іудаїзмі.

Синод-у православ’ї та католицизмі дорадчі органи при східних патріархах та Папі Римському. До складу синодів входять представники вищої ієрархії. Число членів та порядок функціонування визначаються кожною Церквою згідно до місцевих традицій.

Скит – тип монастиря, розташованого у віддаленому, пустельному місці. Устав скитів відзначається більшою суворістю, вимогливістю відносно чернечої життєорганізації.

Собор – 1) кафедральний чи головний храм міста чи монастиря, де здійснюють богослужіння особи вишої духовної ієрархії; храми, що мають особливе значення; 2) зібрання представників певної чи кількох Церков для обговорення і вирішення питань віровчення, внутрішнього устрою і дисципліни, моральної поведінки членів Церкви. Собори розрізняються за значенням, яке вони відіфанзтьужитті віруючих (вселенські і помісні), за назвами Церков, країн чи народів, у яких вони відбувалися, за складом членів чи титулом головуючого (архієрейські, монастирські, патріарші тощо), а також за тривалістю п роведен ня (тимчасові і постійні), віросповіданням (протестантські, православні) та ін.

Сотеріологія - 1) учення про спасіння, проголошуване світови-ми та іншими релігіями; 2) частина богослов’я, що тлумачить питання про умови, шляхи та засоби спасіння.

Суна-Священне Передання ісламу, викладене у формі висловів Мухам мала та оповідей (хадисів) його діянь людьми, які близько Його знали.

Сура - окремий частина Корану. Коран містить 114 сур. Кожна сура має власну назву. У Корані сури розташовані за кіл ькістю віршів- айатів, з яких вони складаються.

Сутра - в індуїзмі та буддизмі назва релігійно-філософського трактату, в якому викладено віронавчальні положення цих релігій.

Схизма - церковний розкол у результаті суперечностей поміж поел ідовниками різних поглядів усередині Церкви.

Табу-у первісних релігіях система надприродно пояснюваних заборон і приписів, функціонування якої (накладання, зняття, покарання) відбувається за певним ритуалом.

Таїнство-у християнстві особливі обрядові дії. Вважається, що в процесі здійснення таїнств на людей невидимо сходить Божа благодать.

Теократія-форма правління, за якої вся повнота влади в державі належить главі Церкви і духовенству.

Тотемізм - комплекс обрядів і вірувань, пов’язаний із уявленням про надприродний зв’язок людини й окремих соціальних колективів із тваринами та рослинами.

Тризна - у давніх слов’ян комплекс поховальних обрядів після завершення поховання. Включала в себе: військові турніри, криваве жертвопринесення на жертовному вогнищі і жалобне частування.

Умма - мусульманська громада, спільнота всіх мусульман.

Унія церковна-об’єднання однієї з Церков християнського Сходу чи її частини з Римо-Католицькою Церквою на засадах визнання першості Римських Пап і католицької догматики за умов збереження притаманних їй традицій, обрядів, способів відправи таїнств, особливостей церковного устрою.

Фанатизм релігійний-доведена до крайньої міри відданість релігійним ідеям, прагнення неухильно дотримуватись їх у практичному житті, нетерпимість до інших вірувань та іновірців.

Хадис - розповідь про діяння і висловлювання Мухам мала і його однодумців. Хадиси складають Суну як Священне Передання в ісламі.

Халіф - духовний і світський глава теократичної мусульманської держави (халіфату). У ранньому ісламі, а потім у сунітів - голова мусульманської громади. Халіфи мали бути особливо набожними людьми, які обиралися громадою для того, щоби регулювати її життя згідно з шаріатом, стежити за виконанням настанов, заповідей, даних Аллахом. З X ст. халіфи перетворилися на мусульманських первосвящеників.

Харизма-благодать, Божий дар, особлива сила дарована апостолам Святим Духом в Єрусал имському храмі на П ’ятидесятницю для подолання гріховності та досягнення спасіння. У переносному значенні - сукупність видатних психофізичних якостей особистості.

Цезарепапізм - умовний термін для характеристики особливих стосунків поміж імператорською та церковною владою. І мператор фак-тично був главою Церкви, призначав патріархів. Вважається, що принцип цезарепапізму підштовхнув кн. Володимира І Святославича до прийняття Руссю християнства саме східного зразка.

Целібат-обов’язкова безшлюбність католицьких священиків.

Церква - 1) централізоване багаточисельне самоврядне ієрархі-зоване релігійне об’єднання священнослужителів (кліру) і простих віруючих (мирян), яке постійно відтворює й координує віронавчаль-ний, обрядово-культовий бік релігії; 2) молитовна споруда у християнстві (православ’ї).

Чотки - намистини, нанизані на шнурівку чи з’єднані одна з одною гачками, призначені для відрахування молитов і поклонів. Використовуються у багатьох релігіях.

Фетишизм-форма первісної релігії, поклоніння матеріальним предметам як наділеним надприродними властивостями.

Шабат - в іудаїзмі щотижневе свято суботи, встановлене четвертою заповіддю на згадку про сьомий день Творіння.

Шаманізм - особливий комплекс обрядів і ритуалів, пов’язаний з віруваннями в надприродні здібності і можливості давніх служителів культів-шаманів.

Шаріат – комплекс юридичних норм, принципів та правил поведінки, релігійного життя та вчинків мусульманина, дотримання яких є угодним Аллаху. Шаріат вважається божим законом, доведеним до людей через Коран і хадиси.

Шейх - 1) в новий та новітній час - титул голови племені в Аравії; 2) почесна назва визначних богословів, керівників ісламських громад.

Хрещення - християнське таїнство, що символізує прийняття людини у лоно Церкви.

Язичництво-різноманітні рел ігі йно-міфол огічні уявлення, обряди та культи, що існували в різних народів планети до прийняття ними-вищих релігійних форм (як правило, світових релігій).


Похожие статьи