Поделиться Поделиться

Пресвітеріани

Пресвітеріани - близькі до реформатства (кальвінізму) представники напряму, яке на перший план виносило питання церковного устрою. Вони наполягали на поверненні до устрою ранньої Християнської Церкви. На практиці пресвітеріанство відзначається 4-ма організаційними принципами: 1) визнається лише сан пресвітера (другий ступінь священства, відповідає сану священика), котрий обирається громадою; 2) рішуче відкидається єпископат як пізніше перекручення засад християнства; 3) п рекламується відділення Церкви від держави; 4) пресвітеріанські об’єднання будуються виключно на федеративних началах.

Пресвітеріанство поширене в Шотландії (де з кінця XVI ст. ствердилась національна "Шотландська об’єднана пресвітеріанська Церква" та в СШ А. Пресвітеріанський культ надзвичайно простий. Він зводиться до вислуховування молитов, запропонованих пресвітером, його проповіді, піснеспівів. Релігійні обряди під час одруження та похорону провадяться вдома. Ніяких свят, за винятком неділі, немає.

Квакери

Квакери - послідовники радикального напряму в протестантизмі. Свою назву вони отримали від звички їхнього засновника - проповідника Дж. Фокса (1624- 1691) закликати "Тремтіти в очікуванні Божого суду!" (англ. quake - тремтіти). Головна їхня ідея - ідея "внутрішнього світла", прислуховування до свого внутрішнього голосу, котрий і є голосом Бога. "Внутрішнє світло" адекватно утілене в Біблії. Квакери заперечують обов’язкове богослужіння, таїнства та обряди, навіть проповіді. У неділю вони збираються разом й занурюються у мовчання, яке триває доти, доки хтось із присутніх не відчує потребу щось сказати. Соціальна поведінка та етика квакерів побудована на повному й беззаперечному пацифізмі, адже вбивство носія "внутрішнього голосу" є одночасно вбивством самого Бога. Вона також відзначається надзвичайною терпимістю до всіх, на знак якої квакери не перед ким не знімають капелюха і завжди звертаються на "ти". За доброчинну діяльність квакерам було 1947 р. присуджено

Нобелівську премію миру. Релігійна організація квакерів - це секта, яка завдяки практиці шлюбів виключно у власному середовищі збереглася протягом кількох століть. Центр квакерів - США, куди вони поступово почалися переселятися з Великобританії із середини XVII ст.

Меноніти

Меноніти – течія в протестантизмі, яка виникла у першій половині XVI ст. Отримала назву від імені нідерландського релігійного лідера Менно Сімонса (1492- і 559). Спочатку вони іменувались анабаптистами, себтоперехрещенними, оскільки заперечували хрещення немовлят і практикували повторне хрещення дорослих. Спершу біли визнані в Голландії. З кінця XVIII ст. були запрошені до Російської імперії-для господарчого освоєння південних регіонів, щойно приєднаних до держави. Центр менонітської колонізації знаходився у Таврійській губернії неподалік від річки Молочна. На загал, напередодні революційних подій 1917 р. меноніти володіли в імперії майже 1 млн. десятин землі. Із другої половини XIX ст. центр менонітства перемістився до США.

Меноніти сповідують радикальні погляди і вважають себе наступниками і завершителями Реформації. Вони очікують відновлення Царства Божого на землі через заснування та розповсюдження чистої і святої Церкви. Безумовно визнають лише Біблію, як і право кожного віруючого на її особисте розуміння, здійснюють хрещення тільки над дорослими людьми, до причастя допускають тільки у 16-17 років після засвоєння Закону Божого. Заперечують судові тяжби, присягу, військову службу, натомість намагаються вести життя, гідне перших християн. В організацій йому відношенні менонітські громади повністю автономні, важливі справи вирішуються загальними зборами. 1898 р. у США було утворено Генеральну конференцію. Вона збирається раз на два роки, проте її рішення для менонітських об’єднань не є обов’язковими. У Російській імперії меноніти брали шлюб тільки серед представників своєї деномінації, що призвело до утворення єдиної етноконфесійної спільноти. Комуністичною владою ця спільнота була зруйнована. Загальну кількість менонітів у світі дослідники оцінюють у 700 тис. осіб.

"Армія спасіння"

"Армія спасіння" - міжнародна релігійно-філантролічна організація, яка поєднує у своїй діяльності проповідь Євангелія й практичну соціальну службу на допомогу найбіднішим. Була заснована наприкінці XIX ст. американським проповідником-методистом У Бутсом (1829-1912). Згідно до своєї назви, ця організація побудована за мілітарними зразками, на основ суворої дисципліни та суборди нації. її керівники носять офіцерські звання. Солдати Армії спасіння приносять клятву на вірність Богові, відмову від алкоголю, паління, вживання наркотиків, мають особливу червоно-синю уніформу. Дві наріжні ідеї даної організації: 1) духовне спасіння неможливе без соціальної та матеріальної допомоги; 2) "спасіння поза храмами". Хіба ж той, хто завжди життя провадить у злиднях відкритий для дійсного спасіння? - запитують ідеологи даної Армії. Відтак, найперше людині треба надати дієву соціальну допомогу. Це може бути й якась одноразова акція, і створення спеціальних закладів, і проведення соціальних реформ у суспільстві. Реалізація ж другого принципу стає можливою завдяки багатолюдним зібранням та публічним ходам у супроводі духового оркестру. Саме так солдати "Армії спасіння" розраховують привернути увагу якомога більшої кількості людей, запросити їх на свої збори й там підвести до покаяння й навернення у релігійне життя.

Загальна схема еволюції християнства

КОРОТКІ ПІДСУМКИ

1. Історично в християнстві склалися три напрямки: православ’я, католицизм і протестантизм. Католики становлять приблизно 50-60% усіх християн, православні - 10-15%, протестанти - 20-25 %.

2. Поділ християнства на православ’я й католицизм відбувається в 1054р. У ХVІ ст. в результаті широкого релігійно-політичного руху Реформації - виникає протестантизм.

3. Розділяючи головні принципи віровчення, дані три галузі християнства мають догматичні, канонічні, богослужбові й організаційні особливості.

4. На відміну від католицизму і православ’я, у протестантизмі відсутня організаційна єдність; з численних протестантських організацій, громад, сект і т.д. виділяються чотири найбільш масові і поширені течії: баптисти, п’ятидесятники, методисти й адвентисти.

5. Протягом XX ст. християнство продовжувало зберігати лідируючі позиції серед інших світових релігій, об’єднуючи до 1/3 населення земної кулі.

ЗАПИТАННЯ

1. Коли сталися два найбільших розколи в християнстві?

2. У що вірить православний християнин?

3. У якому з напрямів християнства - католицизмі чи православ’я існує віра в чистилище?

4. У через що виявляються головні відмінності поміж католиками і православними у виконанні ними трьох наступних таїнств: хрещення, шлюбу й причастя?

5. Яка різниця в організації та управлінні Католицькою та Православною Церквами ?

6. Які особливості віровчення та культової практики виокремлюють протестантизм як напрям у християнстві?

7. Які три найбільш впливових і поширених напрями в ранньому протестантизмі Вам відомі?

8. Назвіть також три напрями в протестантизмі, які нарівні з методизмом досягли в XX ст. статусу Церкви (деномінації).

9. Котрий вплив на формування сучасної західноєвропейської раціоналістичної культури справив протестантизм?

ЗАВДАННЯ

1. Поясність, що мав на увазі продавець індульгенцій, коли казав: "Тільки-но ваші гроші задзеленчать на дні мого гаманця, як душі ваших рідних і близьких опиняться у раю" ?

2. Поміркуйте, на якому особливість віровчення протестантизму вказував К.Маркс, коли казав: "Він обернув попів на мирян, обернувши мирян на попів"?

3. З’ясуйте, на якому особливість протестантського культу вказував Вольтер, коли казав: "Кальвін розкрив двері монастирів, проте не для того, щоби усі ченці вийшли з них, а для того, щоби загнати туди весь світ" ?

4. Ви зустрілися з віруючим, котрий пояснює свої погляди: "Субота е знамення поміж Богом і людьми, через те додержання суботи е шанування Бога. Сатана, котрий перебуває у суперечності з Богом, мав намір зруйнувати знак Творця і Спокутника - дійсну суботу". До якої протестантської конфесії належить Ваш співрозмовник? Через що Ви так вирішили?


← Предыдущая страница | Следующая страница →