Поделиться Поделиться

Перші спроби наукового пояснення походження релігії

Спроба знайти земні витоки релігії сягають у далеку давнину. Також в V ст. до п. е. Критій (бл. 460 - 403 до н.е.) висловив думку про те, що релігія є вигадкою Законодавців. Він був засновником політико-державної гіпотези виникнення релігії. Цю точку зору поділяв Лактацій (бл. 250-325), котрий називав засновником римської релігії другого легендарного царя Риму - Нумо Помпілія.

Ефектного і гострого вигляду ця гіпотеза набула у гуманістів та енциклопедистів XVII-XVIII ст. Відомі атеїсти тієї епохи Жан Мельє (1664-1729), Франсуа Вольтер (1694-1778), Жан-Жак Руссо (1712-1778), ціла плеяда матеріалістів XVII-XVIII ст. у Франції вважали релігію продуктом ошуканства, вигадки, невігластва, наслідком свідомої нечесної змови для досягнення певних інтересів чи загального суспільного спокою.

Стародавньому світові належить також одна концепція виникнення релігії, яка дістала назву євгемеризму. Її автор, стародавній філософ Євгемер (бл. 340 - 260 до н.е.) вчив, що релігія бере початок із шанування і обожнення найстародавніших царів.

У стародавньому світі народилася натуралістична концепція походження релігії.

Також софіст Продікт (бл. 470 до н.е. – р. см. невід.) вбачав джерело релігії в ціануванні хліба, вина, Місяця, річок тощо як корисних і потрібних людині речей. Ця точка зору ґрунтується на через те, що завжди духовне, в через те числі й релігія, виникло в процесі розвитку матеріального світу як похідне від нього. Релігія є наслідком відображення світу в свідомості людей, відображення взаємовідносин людей й природи і поміж собою, відображення перекручене, фантастичне.

Безумовно, таке широке розуміння процесу виникнення релігії виникло не відразу: Окремі мислителі, більшою чи меншою мірою поділяючи таку матеріалістичну у своїй суті точку зору на світ, вихопили якусь часточку, якийсь бік цього процесу, лише один момент розвитку суспільної свідомості, бо вони також не розуміли матеріалістичного характеру історії суспільства. Це були геніальні припущення, здогади з дуже обмеженою аргументацією, іноді суто логічного порядку.

З числа таких мислителів насамперед назвемо Епікура (324 - 270 до н.е), котрий висловив думку про те, що світ вічний і нескінченний, а таким чином, не міг бути створений богами. Учень Епікура Лукрецій Кар (бл. 96 - 55 до н.е.), розвиваючи думки вчителя в поемі "Про природу речей", писав, що люди створили уявлення про богів зі своїх спостережень природи, що жах людей перед могутніми силами природи штовхає їх споруджувати богам капища. Також один учень Епікура Петроній (р. нар. невід. - 66) є автором відомого афоризму: "Перших богів на землі створив страх". Цю думку висловив також засновник матеріалістичної лінії в філософії Демокрит (460 - 361 до н.е.). За часів Демокрита побутувала думка, що релігію винайшли стародавні єгиптяни, які зробили це через страх перед грізними силами природи, а від них її запозичили інші люди. Про це також писав відомий історик стародавнього світу Діодор Сицілійський (бл. 90 - 21 до н.е.), а також відомий своїм відвертим атеїзмом стародавній письменник із сирійського міста Самосата Лукіан (бл. 120 - після 180). Дозволяється було б назвати також чимало інших імен.

Натуралістична концепція походження релігії знайшла своє відображення в численних працях як матеріалістів, так і нематеріалістів у подальшому розвитку релігієзнавства. Тут треба згадати Давида Юма (1711 - 1776) і його "Природну історію релігії", Томаса Гоббса (1588 - 1679), Г.Гегеля (1770 - 1831), його учня Д.Штрауса (1808 - 1874), Ф.Ніцше (1844 - 1900), Л.Фейєрбаха (1804 - 1872), Ф.Енгельса (1820 - 1895) та багатьох інших. Кожен з них зробив певний внесок у наукову теорію походження релігії, проте вони здебільшого обмежувалися філософським аспектом цього питання, віддаючи данину матеріалістичному чи ідеалістичному її трактуванню, разом з тим прокладаючи шляхи для її наукового вирішення.

← Предыдущая страница | Следующая страница →