Поделиться Поделиться

Практика психологічного тренінгу

Організаційно-практичні аспекти та процес групового тренінгу

Вимоги до комплектування групи

Без перебільшення дозволяється сказати, що підготовка керівника до тренінгу здійснюється впродовж життя. Маємо на увазі те, що керівником (тренером) не стають в одну мить. Даний процес іноді буває тривалий і залежить від власне професіоналізму особистості психолога, котрий пройшов відповідне навчання як учасник і керівник групових форм роботи. Поєднання цих двох форм дає можливість майбутньому керівникові тренінгу увібрати весь інструментарій і тонкощі групових форм роботи від ролі учасника до ролі ко-тренера, тренера за умови, що даний процес був підпорядкований власне навчанню, яке поєднувалося із самонавчанням. Під останнім ми маємо на увазі те, що практичну і теоретичну підготовку, яка мала місце на групових формах роботи, потрібно обов'язково доповнювати теоретичним самонавчанням. Для цього є відповідні теоретичні й практичні напрацювання, які описані в різних джерелах (не тільки на паперових носіях).

І завжди ж у тренінговій роботі існує низка питань, які тренер повинен розв'язати задовго до початку роботи з групою. Перш за завжди йому, пише О.О. Горбатова [24, с. 154], належить обдумати такі моменти:

• як провести рекламну акцію;

• як краще здійснити відбір учасників і сформувати групу;

• котрий режим роботи більше відповідає меті даної групи;

• як краще організувати середовище перебування для учасників тренінгу;

• яка оплата праці тренера найбільш адекватна і як краще організувати даний процес.

У цьому контексті неможливо не погодитись з В.Е. Пахальяном стосовно того, що "класична схема" підготовки недосвідченого, початківця до такої роботи - репродуктивна. В цьому разі процес підготовки спирається на схему чи сценарій. В одних випадках тренер-початківець просто відтворює те, що було з ним, коли він був учасником навчального чи справжнього тренінгу. В інших - відбувається те, що відповідає словам відомої пісні: "Я його зліпив з того, що було".

О.В. Євтіхов [34, с. 73-74] виокремлює два різних підходи в підготовці тренінгу. В першому - спочатку визначається модель тренінгу згідно до специфіки проблем, які потрібно буде проробити, розробляється програма, під якому набирається відповідна група. У другому підході спочатку визначаються проблеми, які мають місце в соціальній чи професійній групі, та згідно до них планується і організовується тренінг.

У підготовці тренінгу важливе місце посідає комплектування групи. Адже група є основним об'єктом і суб'єктом впливу на груповий процес і його результат. Заради учасників і проводиться той чи інший тренінг. Від комплектування групи (добору учасників) залежить успіх тренінгу, результат, котрий отримає кожний учасник. У тренінговій практиці є напрацювання (принципи), якими керуються ведучі при комплектуванні групи.

1. Принцип добровільності (даний принцип дотримується неухильно, оскільки всі члени групи мають бути зацікавленими у власних змінах; необхідно мати на увазі, що примусово дозволяється змусити відвідувати групу, проте навчатися в ній, домагаючись особистих змін, не дозволяється).

2. Принцип інформованої участі (учасник заздалегідь має право знати завжди, що з ним може статися, а також про ті процеси, які відбуватимуться в групі, через те з учасниками проводиться попередня бесіда про те, що таке тренінг, які його цілі, які результати можуть бути отримані).

За винятком цього, для комплектування груп дозволяється використовувати інші ознаки.

Особистісні якості. Значущими для комплектування груп учасників, вимірюваних тестами, виступають такі риси, як інтроверсія - екстраверсія, нейротизм - стабільність, ригідність гнучкість, екстернальність - інтернальність. У процес добору можуть бути включені й інші змінні, проте практика показує, що і цих показників вистачає, щоби скомплектувати групу із заздалегідь заданим потенціалом активності.

Спираючись на принцип гетерогенності при комплектуванні груп, необхідно добирати учасників з різним рівнем вираженості тих чи інших особистісних якостей, щоби вони взаємодоповнювали один одного. В одній групі не варто концентрувати людей з переважанням одних і тих самих особистісних якостей, наприклад ригідність чи екстернальність.

Рівномірний розподіл цих ознак припускає включення в групу осіб і з високою, і з низькою ригідністю чи екстернальністю. Гетерогенна структура особистісних рис зробить стимулювальний вплив на процеси групової динаміки, а також на налаштування оптимальних для тренінгу взаємин, видів комунікацій. Важливо оцінити здібності кожного члена групи до кооперації - взаємодопомоги і співпраці, хоча передбачається, що кожен кандидат у групу володіє цими якостями. Водночас небажано мати в групі декількох учасників, що проявляють виражену самоорієнтацію, егоцентризм і некооперативність. Надмірна "автономія" таких членів групи може призвести до того, що сформується псевдоструктура взаємин, тренінг проводитиметься як формальна процедура і ведучому буде дуже важко "розворушити" учасників.

Рівень інтелектуального розвитку. Він є важливою характеристикою групової структури навчальної групи. Відмінності в рівні інтелектуального розвитку учасників проявлятимуться, навіть коли групу вирівняти за освітньою ознакою. Гетерогенність в даному випадку виражається не в рівні розвитку інтелекту, а в різних оцінних стереотипах і уявленнях про норми поведінки, в різному локусі контролю. Це наочно проявляється в рольових іграх, в різному розумінні ролей, які виконуються, в дискусії з проблем способу життя тощо. В цілому ж група має бути однорідною за рівнем освіти й інтелекту.

Віковий склад групи. Групи комплектуються з осіб різної статі у віковому діапазоні від молодшого шкільного віку до 45 років. Бажано, щоби вік учасників однієї групи був приблизно однаковий. На думку багатьох фахівців, участь в тренінгу після 45 років не дає істотних результатів. Структура особистості до цього вікового періоду стабілізується, і її зміна вимагатиме від суб'єкта значних зусиль, на що людина не завжди згодна і здатна. Допустимі вікові межі - від 18 до 60 років, оптимальні - від 20 до 40 років.

Стать. Вона також впливає на ефективність проведення тренінгу. Помічено, що одностатеві групи неактивні та з меншим інтересом беруть участь у тренінгових вправах, ніж різностатеві. Психологи-практики підкреслюють доцільність включення до складу одностатевої чоловічої групи 1-2 жінок, а при іншому варіанті -1-3 чоловіків. Зазначимо, що багатьох проблем дозволяється уникнути, коли в одностатевій групі керівник протилежної статі.

Професійний склад. Прийнятніше дотримуватися принципу однорідності за професійним складом.

Взаємини учасників групи. Варто звернути увагу на взаємини учасників тренінгу. В групу не рекомендується включати близьких родичів; осіб, що знаходяться в службовій залежності один від одного; осіб, що відчувають стійку неприязнь один до одного. Найбільш оптимальний варіант - участь в тренінгу незнайомих поміж собою людей.

Досвід учасників. Він є значущим критерієм комплектування групи і роботи з нею. Активніше працюють люди приблизно одного покоління і одного життєвого досвіду. Групи формуються за ознакою ідентичності ділового досвіду.

Розмір групи. Усе залежить від можливостей тренера. Проте вважають оптимальною кількістю учасників 7-12, іноді до 15-17 осіб. Коли розмір групи перевищує 15 осіб, збільшується вірогідність незадіяності окремих учасників у спільній роботі. З'являється тенденція до порушення безпосереднього спілкування і формування мікрогруп. Для великих груп існують методики активізації їх діяльності. Найчастіше з цією метою проводиться реорганізація групи в декілька субгруп, кожній з яких дається окреме завдання. В цьому разі участь у виконуваних вправах здійснюється чи у формі активної участі, чи у формі співпереживання. Коли тренінг ведуть двоє ведучих, то група може бути більшою. Проте потрібно пам'ятати, що створення атмосфери довіри в групі можливо тільки тоді, коли кількість учасників не перевищує 20 осіб. Атмосфера малої групи сприяє швидшому зближенню учасників, об'єднанню і згуртованості групи. Коли ж група перевищує 20 осіб, то потрібно переглянути програму так, щоби завдання в основному були груповими (на індивідуальні завдання витрачатиметься багато часу). Велике значення для успіху тренінгу має рівень готовності учасників до "включення" в активний навчальний процес, а також їх мотивація до пізнавальної діяльності тощо.

Не рекомендується включати в тренінгову групу:

• осіб, що мають виражені фізичні дефекти із порушенням психічного здоров'я;

• осіб, які відчувають свою непридатність до праці в групі;

• невротиків і осіб зі зниженим рівнем розвитку інтелекту;

• осіб, які запізнилися на декілька годин;

• близьких родичів;

• осіб, що знаходяться в службовій залежності один від одного;

• осіб, що відчувають стійку неприязнь один до одного.

← Предыдущая страница | Следующая страница →