Поделиться Поделиться

Психологічні засоби підвищення безпечної поведінки працівників у професійній діяльності

Нині є два загальні напрями у вирішенні проблеми створення психологічного настрою на безпеку: зниження рівня виробничих загроз шляхом створення безпечніших знарядь, предметів та умов праці чи ефективніших засобів захисту; підвищення рівня індивідуальної захищеності працівників, організовуючи безпечнішу поведінку [6].

Ми розглянемо шлях організації безпечної поведінки працівника, через те далі йтиметься тільки про нього.

Безпечна діяльність є, передусім, наслідком правильного ставлення працівника до питань охорони праці, його настрою на роботу без нещасних випадків. "Ставлення до чогось не вчать - його переймають. Таким чином, щоби досягнути сприятливого ставлення працівників до питань безпеки праці, таке ставлення треба створити у керівників - і воно повинно захопити" працівника.

Розходяться міркування керівників і працівників з питань ролі матеріального стимулювання та психологічного клімату у колективі. Керівники переоцінювали значення заробітку та грошового стимулювання у питанні безпеки праці, для працівників дані фактори не були найважливішими. Водночас керівники суттєво недооцінювали важливість хорошого психологічного клімату в колективі, а працівники оцінювали даний фактор вище, ніж думали керівники. Отож, керівники недооцінювали роль того фактора, на котрий вони впливали (створення хорошого психологічного клімату), і переоцінювали значення фактора, де їх можливості обмежені (збільшення заробітку) [6].

Щоби створити настрій працівникам на безпечну роботу, потрібна "загальна політика керівництва" (а не окремі заходи) в цьому напрямі. Таку політику треба активно рекламувати.

Важливе значення має стимуляція безпечної діяльності. Під час вирішення трудових завдань можуть виникати конфлікти мотивів, існуюче становище може підсилювати мотиви вигоди на шкоду мотивам безпеки праці. По-перше, треба формувати психологічне настроювання на безпечну поведінку, по-друге, так стимулюватиметься безпечна поведінка.

Мотив безпеки праці дозволяється підсилити соціально (соціальна підтримка, підвищення оплати, додаткові вихідні дні, спеціальні привілеї, підвищення в посаді).

Безпечну діяльність дозволяється формувати і за допомогою негативної стимуляції, тобто покарань. X. Фітг [16] описав навчальний експеримент, в якому суб'єктів дослідження карали за загрозливі дії. Виходячи з умов експерименту, такі дії призводили ніби до "вибуху" колеса і винного оббризкувало струменем холодної води. Досліди показали, що подібні покарання привели до зменшення частоти "нещасних випадків" порівняно зі звичайним навчанням без покарань.

У психології використовують незвичний метод стимуляції безпечної праці, котрий ґрунтується на використанні ігор [18]. Фірма "Еіекігіс" проводить гру "Винагорода за обережність". Працівники мають спеціальні кодові номери і щоденно розігрують поміж собою в лотерею призи від 25 до 100 дол. Коли на певній ділянці трапляється нещасний випадок з втратою працездатності, то виграші у даний день зменшуються вдвічі і до кінця тижня лотерея не проводиться. Коли почали застосовувати даний метод, то на підприємствах травматизм знизився на 75 %. Застосовують й інші варіанти ігор, проте суть їх зводиться до того, що при безпечній праці у людини є реальна можливість отримати деякий виграш, котрий вона втрачає з виникненням травми. Через те такі ігри стимулюють безпечну роботу не тільки заради себе, а й заради вигоди працівників певної галузі.

Велике значення має навчання та виховання безпечній діяльності. Питанням навчання безпечної діяльності присвячена праця англійського вченого П. Павела [19]. Методи навчання автор вибирає на основі аналізу помилок. Усі помилки працівників він поділяє на дві загальні категорії:

1) помилки психомоторні (автор називає їх помилками фізичного досвіду);

2) помилки прийняття рішень (помилки пізнавального досвіду).

Помилки психомоторної сфери виникають на рівні рухових операцій, виявляються в нечітких рухових актах. Виникають вони, як свідчить досвід, не через недостатній розвиток навиків чи їх руйнування (у зв'язку з втомою, хворобою), а внаслідок неповного сенсорного синтезу. Неврахування окремих зовнішніх умов призводить до неправильної оцінки обставин, завдання, а через те й до вибору неправильного способу дії відносно його вирішення. Усі дані взаємозв'язані фактори і породжують помилки психомоторної сфери. Таким чином, для безпечного виконання моторних дій треба, передусім, виробити вміння повно і правильно оцінити ситуацію, яка склалася. Коли є необхідні рухові навики, то вміння допомагатимуть виключенню психомоторних помилок і нещасних випадків даної категорії.

Значно складніше навчати працівників умінню приймати правильні рішення й уникати загрозливих помилок. П. Павел [19] виділив два типи таких помилок:

1) помилки, які допускають у завданнях з обмеженим вибором (коли вимагають прийняти рішення про вибір одного з можливих дій);

2) помилки в завданнях з відкритим кінцем (де є багато шляхів, проте при виборі будь-якого з них виникають нові завдання).

Прийняттю доцільного рішення в завданнях з обмеженим вибором навчити нескладно. Важче навчити прийняттю рішень у завданнях з відкритим кінцем. П. Павел запропонував використати для цього методику Б. Блоома, яка визначає деяку ієрархію рівнів мислення у подібних завданнях:

Знання - здатність впізнавати, ідентифікувати окремі явища. Розуміння - здатність пояснити це явище.

Застосування - здатність у відповідних ситуаціях застосувати та використати свої знання, розуміння. Аналіз - здатність розкласти це явище на його складові. Синтез - здатність за складовими відтворити це явище. Оцінка - здатність критично усвідомити це явище.

Під час навчання потрібно послідовно переводити учня від рівня знання до рівня розуміння, і аж до здатності критично оцінювати ситуацію, яка склалася. Навчання безпечній праці повинно бути органічно пов'язано з навчанням професії. Водночас вироблення рухових, сенсомоторних та інших навиків праці дають змогу орієнтуватися не тільки на економне отримання високих результатів, а й на досягнення їх безпечним шляхом. Враховуючи міркування безпечності, треба навчати вирішувати розмовні завдання і проблемні ситуації, які виникають у процесі роботи.

Правила є засобом відмежування діяльності від небезпеки. Правила безпечної праці визначають, як повинен і як не повинен діяти працівник у процесі праці і на території виробництва, щоби уникнути нещасних випадків і аварій. Корисного ефекту правил досягають попередженням працівників про наявність тих чи інших загрозливих факторів, шляхів заборони тих дій, операцій, способів поведінки, які можуть зумовити згадані випадки та аварії.

Психологічні дослідження [6] свідчать, що треба спеціально виділяти в інструкціях (шрифтом, великими буквами, рамками) ті пункти, порушення яких пов'язано з особливо важкими наслідками, окремо виділяти пункти, які часто порушують. Потрібно скорегувати кількість пунктів діючих інструкцій за рахунок: вилучення непотрібних вимог; вилучення вимог, які очевидні для нормальних людей (як-от "не лізь до полум'я, бо обпечешся"); переведення пунктів, які мають загальні положення, з інструкцій з безпеки в інструкції з експлуатації техніки та навчальні посібники; ліквідувати дублювання тих самих пунктів у різних правилах.

Таким чином, правила безпеки е важливою складовою проблемою психології безпеки праці, проблемою, де зібрано багато актуальних питань, вирішивши які дозволяється зменшити трудовий травматизм.

Важливе значення мають різні методи виховання безпечної поведінки працівника залежно від інтересів і соціальних особливостей окремих працівників.

Виділяють сім груп, яким адресовані дані дії:

1) працівники, які цікавляться питаннями безпеки, вважають ефективним засобом впливу плакат, а ті, хто байдужий до цих питань, зазначають кінофільми;

2) бесіди вважають корисними тільки ті працівники, начальники яких і їхня група позитивно належить до питань безпеки;

3) літературу вважають корисним засобом ті працівники, керівники яких і їхня група позитивно ставляться до питань безпеки;

4) навчання безпечній поведінці вважають корисним там, де працівники чи їхні майстри позитивно розглядають питання безпеки;

5) змагання доцільні в тих групах, де зацікавлення безпекою незалежне від того, як до неї ставиться їхній керівник;

6) покарання можуть мати ефект тільки в тій групі, де цікавляться питаннями безпеки;

7) інспекція корисна в тих групах, де працівники вважають, що їхній майстер зацікавлений у безпечній праці.

Дослідження [6] показало, що ефект впливу майже всіх розглянутих методів виховання безпосередньо залежить від інтересу до питань безпеки праці, котрий виявляє сам працівник і його група. Найефективнішим засобом виховання визнали бесіду та плакат, найменш ефективним - покарання і змагання.

Важливе значення має психологічний аналіз нещасних випадків як метод боротьби з травматизмом будь-якого вигляду. З'ясувавши причини, які спричинили той чи інший нещасний випадок, виникає можливість виявити шляхи вилучення чи зниження можливості його повторення. Найперше треба шукати відповіді на такі запитання: через що працюючий вибрав саме таку дію і виконав її саме такою операцією, при якій відбулася травма? Через що при виконанні дій він не помітив загрози, не попередив подію? Дані запитання спрямовані на виявлення психологічної причини нещасного випадку. Навіть тоді, коли виявлено, що подія виникла лише з технічних причин, то треба аналізувати, через що працівник своєчасно не помітив порушення в роботі техніки, а коли помітив, то які обставини заважали йому попередити подію.

Нині дозволяється виділити три головні підходи до проведення подібних психологічних аналізів: клінічний, статистичний і підхід, котрий ґрунтується на моделюванні.

Клінічний підхід (його іноді називають монографічним [1]) полягає у різнобічному вивченні всіх зовнішніх і внутрішніх факторів, які могли окремо чи в поєднанні бути причиною неправильних дій людини і призвести до нещасного випадку. Оскільки даний підхід спрямований на виявлення психологічних причин таких помилкових дій, то всі дані фактори розглядають у реальному виявленні з погляду їх відображення у свідомості людини.

За допомогою статистичного підходу дозволяється проаналізувати обмеженішу кількість показників нещасного випадку, які чітко стандартизовані за видами, категоріями. Даний метод вимагає збору великого статистичного масиву даних за всіма необхідними показниками. За допомогою різних видів статистичного аналізу дозволяється знайти деякі закономірності, які є поміж показниками, що аналізують, вивчаючи особливості виникнення нещасних випадків в окремих професіях, на окремих виробничих ділянках, у відповідних категорій працівників тощо [20].

Статистичні методи часто доповнюють психологічними методами збирання статистичних даних: інструментальні заміри психофізіологічних показників суб'єктів дослідження; використання бланкових тестових методик для оцінки їхніх відмінностей індивідуальних якостей; застосування методів анкет (запитальників), інтерв'ю і бесід зі збирання стандартизованих даних; збір відомостей методом спостереження.

Для цього підходу важливо, щоби будь-яка методика, якому використовують, давала змогу збирати однорідні відомості за кожним показником, котрий оцінюють. У таких випадках зібрану переліченими методами інформацію дозволяється подати у вигляді таблиці, стовпці яких визначають відповідні замірювані ознаки, а в кожній лінійці записують оцінки всіх тих ознак, які одержали по окремих працівниках. Подібні таблиці з масивом отриманих даних опрацьовують ЕОМ і різні види статистичних аналізів: визначення середніх значень за окремими ознаками і їхні довірчі інтервали, проведення кореляційного, багатофакторного, дисперсійного, регресивного аналізів, процедури "розпізнавання образів".

Статистичний підхід спрямований на виявлення загальних закономірностей травматизму. Травматизм розглядають як функцію психологічних змінних. Він виявляє загальні закономірності виникнення травматизму і розробляє загальні шляхи боротьби з ним, з окремими його видами.

Важливе значення має моделювання нещасних випадків і їхніх закономірностей. Моделлю явища у цілому прийнято називати його відображення, яке використовують як "замісник", а моделюванням - дослідження цього явища на моделі. Моделювання нещасних випадків полягає у відтворенні в натуральному експерименті ситуації, яка була в реальному нещасному випадку, вивчення поведінки працівників у такій ситуації.

Ключові поняття теми

Безпека праці, людський фактор, нещасний випадок, виробничий травматизм, трудова експертиза, безпечні методи роботи, фактори безпеки праці, системний підхід, психологічні засоби підвищення безпечної поведінки працівників, типи загрозливих помилок, методи виховання безпечної поведінки працівника.

Формалізована структура змісту теми

Запитання для самостійного опрацювання

1. Які головні ознаки безпечної праці?

2. У через що виявляється вплив людського фактора на безпеку праці?

3. Як збігаються поняття "діяльність" і "безпека праці"?

4. У через що виявляється вплив психічних станів на нещасні випадки?

5. Як впливають індивідуальнопсихологічні якості на нещасні випадки?

6. Назвіть тимчасові та стійкі фактори безпеки праці?

7. Назвіть головні аспекти безпеки праці?

8. Як співвідносяться поняття "нещасний випадок" та "аварійна ситуація"?

9. Які головні фактори безпеки праці?

10. В через що виявляється вплив мотивації на безпеку праці?

Альтернативно-тестові завдання для самоконтролю

1. Чи згідні Ви з думкою, що працювати дозволяється без нещасних випадків та аварій?

2. Чи дозволяється стверджувати, що безпечна праця - це продукт суспільного буття людей?

3. Чи завжди безпечна праця опосередковується суспільним досвідом?

4. Чи завжди соціальний досвід є необхідною умовою безпечної праці?

5. Чи дозволяється стверджувати, що принципова відмінність поміж безпечною і небезпечною працею полягає в характері ЇЇ результатів?

6. Чи дозволяється стверджувати, що людський фактор пов'язаний з об'єктивними чинниками безпеки праці?

7. Чи дозволяється стверджувати, що безпека праці залежить від комплексу об'єктивних факторів?

8. Чи можлива безпечна діяльність без чіткого уявлення про її безпеку?

9. Чи правильно зазначено послідовність формування навички безпечної праці; демонстрація дії та пояснення її елементів, спроби виконання безпечної дії, автоматизація безпечної дії?

10. Чи завжди власний досвід є необхідною умовою виконання безпечної діяльності?

Завдання та проблемні ситуації

1. Які об'єктивні та суб'єктивні чинники сприяють формуванню навичок безпечної праці?

2. Як дозволяється психологічно обґрунтувати твердження, що інтерес до безпечної праці виникає водночас і як важливий мотив навчання безпечній праці, і як засіб підвищення її безаварійності?

3. Як, аналізуючи потреби особистості, дозволяється зробити висновок про рівень її безпеки праці?

4. Чи є рівень ризику закономірним наслідком травматизму працівників?

5. Чим пояснити такий факт, що збільшення інтенсивності дії подразника в одних випадках аварійної ситуації відчувається, а в інших - ні?

Література

1.Ачик В. А. Основы безопасности труда в строительстве. - Л., 1976.

2. Валинт Н., Мурани М. Психология безопасности труда. - М., 1968.

3. Береговой Г. Т., Завалова Н. Д. и др. Экспериментально-психологические исследования в авиации и космонавтике. - М., 1978.

4. Гребеняк В. П. Прогнозирование вероятности производственных травм по психофизиологическим показателям // Вопросы психологии,

1971. - № 2. - С. 86-97.

5. Дмитриева М.А., Елисеев С. А., ПарачевА. М. О личностном факторе производственного травматизма // Физиология человека. - 1976. - Т. 2. - №3. - С. 482-489.

6. Котик М. А. Психология и безопасность. - Таллин: Валгус, 1981.

7. Майстер Д., РабидоД. Инженерно-психологическая оценка при разработке систем управления. - М., 1970.

8. Манайлов В. Е. Основы электробезопасности. - Л., 1976.

9. Панов Г. Е., Барсуков И. А. О связи причин производственного травматизма с личностью рабочего // Безопасность труда в промышленности. -

1972. - № 4.

10. Петровский А. А. Поведение человека в ситуации опасности // Новые исследования в психологии. - М.: Изд-во АПН СССР, 1974.

11. Предрасположенность к несчастным случаям (по материалам зарубежной печати) // Наука и жизнь. - 1986. - № 6.

12. Психология труда / За ред. К. К. Платонова. - М.: Профиздат, 1979.

13. Совенко С. К. Бабич Н. Т. и др. Зависимость уровня травматизма от индивидуальных качеств работающих // Безопасность труда в промышленности. - 1972. - № 4.

14. Столяренко Л, Д. Основы психологии. - Ростов-на-Дону: Феникс, 1997.

15. Chossh S.t Banerjec D. Personality characteristics of industrial workers involved in accidents: a psychological study // Indian Journal of Industrial Medicine. - 1970. - XVI. - № 3.

16, Fitch H. G. Safe and behavior and its modification // Journal of Occupational Medicine. - 1976. - № 9.

17. Hartmann, T. Der Unfoiler // Soziale Sicherheit. - 1977. - № a.

18. Nemec M. M. Safety contest spars worker interest // Occupational Hazards. - 1978, - № 8.

19. Powell P, I, Accident prevention - a practical framework. Society for the Prevention of Accidents. - Surrey, 1972.

20. Redmond С. K. Comparison of methods for assessing occupational hazards // Journal of Occupational Medicine. - 1975. - № 5.

21. Sampson A. The myth of accident proneness Medical Journal of Australia. - 1971. - № 18.

← Предыдущая страница | Следующая страница →