Поделиться Поделиться

ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ МАЛИХ СОЦІАЛЬНИХ ГРУП

Поняття малої соціальної групи у психології

План

1. Поняття про соціальні групи, їх класифікація

2. Соціально-психологічні ознаки колективу

3. Міжособистісні взаємини та розвиток соціальної групи

4. Поняття соціально-психологічного клімату колективу

Поняття про соціальні групи, їх класифікація

У суспільстві люди згуртовані за певними ознаками в більш чи менш стійкі об'єднання – соціальні групи. За ознакою чисельності вирізняють великі й малі соціальні групи (див. рис. 11). Великі групи (держава, нація, партія) впливають на особистість опосередковано – через політику, право, ідеологію. їх вивчають переважно в соціології. Мала група (від 2 до 40 осіб) безпосередньо впливає на поведінку людини, взаємини в ній створюють умови формування психіки особистості. Психологічні явища в малих групах (взаємини, діяльність, настрій) – це головний об'єкт досліджень соціальної психології. Люди в цих групах перебувають у безпосередніх особистих контактах, об'єднані на основі певної спільності (сім'я, клас, спортивна команда). Рівень розвитку спільності чи згуртованість – це основна характеристика розвитку групи (чим більш згуртована група, тим вищий її рівень).

Головні ознаки, що відзначають малу групу, такі: – кількісний склад чи розмір групи, визначається кількістю учасників;

- індивідуальний склад чи композиція, визначається поєднанням індивідуальних особистісних властивостей учасників;

- соціально-психологічний клімат як переважаючий настрій групи;

- групові норми (правила поведінки членів групи).

Рис. 11. Класифікація соціальних груп

Серед малих груп (рис. 11) за ознакою способу їх утворення виділяють:

1) умовні – об'єднання, створені уявою дослідника з метою їх аналізу. Реальні зв'язки поміж членами групи відсутні, їх

об'єднують лише спільні ознаки (жителі області, підлітки, вчителі міста);

2) реальні: дійсні об'єднання людей, що контактують поміж собою.

Реальні групи поділяють на два види: природні й лабораторні. Природні – утворені, виходячи з потреб суспільства, без дослідницьких цілей; лабораторні спеціально сформовані для дослідження.

Природні в свою чергу бувають: формальними й неформальними. Виникнення та існування формальних (офіційних) груп регулюється офіційними документами (шкільний клас, робітники підприємства). Неформальні виникають за ініціативою самих учасників, на основі їх симпатій.

За рівнем організації вирізняють групи:

1) високорозвинені (колектив, де спільна діяльність має соціальну спрямованість; корпорація, де спільна діяльність малокорисна чи шкідлива);

2) слаборозвинені чи дифузні з поверхневою спільністю. Наприклад, асоціація – випадкове скупчення людей (черга). За значущістю для особистості мала група може бути:

1) референтною – зразковою для даної людини, яка намагається відповідати її нормам;

2) нереферентною, яка не має впливу на особистість;

3) антиреферентною, норми якої людина засуджує. Референтна група реально може не існувати і бути умовною. Наприклад, дорослі для підлітка.

Соціально-психологічні ознаки колективу

Для розкриття теми важливі поняття групи і колективу. Існують різні випадки вживання слова "колектив". У побутовому розумінні ним називають робітників (учнів, студентів) будь-якої установи чи підприємства.

У соціальній психології поняття колективу звужується. Ним позначаються лише групи високого рівня розвитку, в яких сформовані певні якості міжособистісних взаємин. Дані якості вказують на те, що група в своєму розвитку досягла високого рівня згуртованості й може називатися колективом.

У західній психології, зокрема в теоріях групової динаміки, такого розмежування не існує, а група розглядається як незмінна в часі, безвідносно до рівня її розвитку.

Ознаки колективу

- об'єднання людей на основі соціально заохочуваної мети;

- добровільність об'єднання;

- цілісність, що передбачає розподіл та узгодження ролей і функцій у групі;

- міжособистісні взаємини визначаються інтересами спільної справи, а не симпатіями людей.

Колектив – це група об'єднаних спільними цілями і задачами людей, що досягла в процесі соціально-цінної спільної діяльності високого рівня розвитку (А.В. Петровський).

← Предыдущая страница | Следующая страница →