Поделиться Поделиться

Інші вірогідні результати досліджень за допомогою факторних планів 2x2

Розглянутий нами набір гіпотетичних емпіричних даних свідчить як про наявність основних ефектів кожної із змінних, так і про їх взаємодію. Більше того, ретельний аналіз результатів експерименту виявив, що обидва основних ефекти виникли завдяки взаємодії змінних.

Коли факторні плани 2x2 використовуються в умовах реальних досліджень, різноманітність їх результатів є досить великою. На рис. 5.8.2 ми наводимо декілька результатів, які дозволяється отримати за допомогою факторних експериментів типу 2x2. Для зручності в них збережено зміст розглянутого гіпотетичного експерименту відносно вивчення впливу функціонального стану досліджуваних, модифікованого за допомогою кофеїну, на показники ефективності сенсомоторних реакцій вибору в різних умовах експериментального випробування: за наявності та відсутності відволікаючих увагу дистракторів.

Поряд з гіпотетичними емпіричними даними наводяться відповідні графічні ілюстрації, що характеризують різні варіанти впливу незалежних змінних на залежну і наявність чи відсутність їх взаємодії.

їх дозволяється розглядати як своєрідні тренувальні вправи для оволодіння технікою первинного упорядкування даних факторних експериментів та інтерпретації результатів.

Інтерпретація до рис. 5.8.2 (а)

На рис 5.8.2(а) представлений результат, котрий свідчить про відсутність основних ефектів і взаємодії поміж змінними.

Для змінної А: головний ефект відсутній, бо: 1) маргінальні величини а і аг чи дуже близькі, чи ідентичні; 2) дуже мала чи повністю відсутня вертикальна відстань поміж лініями на графіку, що представляють кількісні показники залежної змінної для рівнів а і аг.

Для змінної В. Головний ефект відсутній, бо: 1) маргінальні величини в1 і в2 не відрізняються; 2) лінії, що представляють на графіку кількісні показники залежної змінної для умов а і аг, не змінюються залежно від в1 і в2. Вони паралельні осі X. Паралельність ліній свідчить також про відсутність ефекту взаємодії поміж змінними.

На рис. 5.8.2(б) представлений результат гіпотетичного дослідження, згідно з яким змінна В (функціональний стан, зумовлений вживанням кофеїну чи плацебо) має головний ефект, а змінна А (тип експериментального оточення) - не має.


Рис. 5.8.2 (г, д, е). Можливі результати досліджень за допомогою факторного плану 2x2

За винятком того, змінні не взаємодіють. Вплив кофеїну на показники залежної змінної відображено як у маргінальних величинах усереднених показників залежної змінної, так і на графіку. Маргінальні величини для двох рівнів змінної В відрізняються (в1 - 24,6; в2 = 16,5), а лінії для експериментальних умов з наявністю і відсутністю дистракторів мають негативний уклін (донизу), зумовлений зменшенням показників залежної змінної при переході від умов в1 до в2. Як таблиця, так і графік свідчать також про відсутність основного ефекту для змінної типу "експериментальне оточення" і відсутність взаємодії поміж станом досліджуваних і типом експериментального оточення. Про це свідчить те, що лінії для двох умов з дією дистракторів мають невеликий вертикальний розрив і є паралельними.

На рис. 5.8.2(в) наведено наприклад того, котрий вигляд можуть мати таблиця і графік, коли змінна А (тип експериментального оточення) має головний ефект, а змінна В (стан досліджуваного, зумовлений вживанням кофеїну чи плацебо) не має основного ефекту і дві змінні не взаємодіють.

Цього разу маргінальні величини для двох рівнів змінної А відрізняються, а лінії паралельні, проте з великим вертикальним розривом поміж ними. Звернемо увагу, що показники залежної змінної для умов відсутності дистракторів вищі, ніж показники для умов з дистракторами. Проте, функціональний стан, досліджуваного, як свідчать дані, не впливає на залежну змінну. Це видно з того, що вплив експериментального оточення залишається ідентичним як при вживанні кофеїну, так і при застосуванні плацебо.

На рис. 5.8.2 (г) представлений результат, згідно з яким як змінна А, так і змінна В мають головний ефект, хоча обидві змінні не взаємодіють.

У цьому випадку маргінальні величини обох змінних відрізняються і лінії мають негативний уклін, проте вони паралельні і розташовані на різній висоті відносно осі Y (тобто поміж ними є вертикальна відстань). Це означає, що на ефективність виконання експериментального завдання впливає як функціональний стан суб'єкта, зумовлений вживанням кофе чи плацебо, так і наявність дистракторів в експериментальному оточенні. Проте ефект від впливу кофеїну чи плацебо залишається однаковим, незалежно від того, в якому експериментальному оточенні досліджувані проходять тестування на визначення показників залежної змінної.

Рис. 5.8.2 (д) відображає цікавий результат, згідно з яким жодна зі змінних не справляє основного впливу на залежну змінну, проте обидві вони взаємодіють.


Зверніть увагу на те, що маргінальні величини у стовпчиках свідчать про відсутність ефекту від вживання кофеїну, а маргінальні величини у рядках - про відсутність ефекту під впливом типу експериментального оточення. Проте лінія, що представляє експериментальну умову без дії дистракторів має позитивний уклін (вгору), а лінія, що представляє умови з наявністю дистракторів, - негативний уклін (донизу).

Даний тип залежностей дає можливість припустити, що функціональний стан досліджуваних справляє протилежний ефект на діяльність суб'єктів, залежно від того, в якому експериментальному оточенні вони виконують завдання (за наявності чи відсутності дистракторів). Показники діяльності покращуються, коли суб'єкти не вживають кофе і проходять експериментальне випробування в приміщенні з дистракторами. Дані свідчать також про те, що взаємодія змінних є причиною відсутності основного ефекту.

На рис. 5.8.2 (е) продемонстровано результат дослідження, в якому були виявлені головні ефекти для двох змінних і взаємодія.

На графіку видно, що лінії, які представляють два рівні змінної А (функціональний стан) для умов з дією дистракторів і без них, вертикально розділені з негативними нахилом. Проте лінії, які представляють виконання експериментальних завдань в оточенні з дистракторами і без них, не паралельні. Коли порівняти різницю в ефективності виконання експериментальної діяльності при різних показниках функціонального стану (після вживання кофеїну і застосування плацебо), дозволяється спостерігати більше зниження ефективності для умов з дією дистракторів. Дані результати вказують на те, що як стан досліджуваного, так і тип експериментального оточення впливають на ефективність сенсомотор- них реакцій, проте стан справляє більший вплив, коли досліджувані проходять експериментальне випробування в умовах, що передбачають наявність дистракторів.

← Предыдущая страница | Следующая страница →