Поделиться Поделиться

Соціально-психологічний тренінг

Ми вже раніше зазначали, що М. Форверга у 50-і (за іншими оцінками в 70-і) роки XX століття розробив і науково обґрунтував метод, основою якого були рольові ігри з елементами драматизації і котрий називався соціально-психологічним тренінгом. Основною метою СПТ був розвиток компетентності в спілкуванні. На підставі великої експериментально-дослідницької роботи М. Форверг зробив висновок про ефективний вплив СПТ на підвищення інтерперсональної компетентності за рахунок інтериорізації особистістю нових комунікативних установок і їх перенесення на професійну діяльність.

Теоретичні й методичні основи СПТ як методу описані в працях В.Ю. Большакова, І.В. Вачкова, Д.У. Джонсона, О.В. Євтіхова, Ю.М. Ємельянова, В.П. Захарова, Н.В. Клюєвої, Г.О. Ковальова, В.В. Козлова, С.І. Макшанова, Г.І. Марасанова, Е. Мелібруди, Х.Й. Міккіна, Б.Д. Паригіна, В.Е. Пахальяна, Л.А. Петровської, С.В. Петрушина, А.С. Прутченкова, О.В. Сидоренко, К. Фопеля, М. Форверга, С.С. Харіна, Н.Ю. Хрящевої, Т.С. Яценко та ін.

У вітчизняній психології поширені визначення тренінгу як одного з активних методів навчання чи СПТ. Він отримав широке розповсюдження й у вітчизняній практиці (колишнього Радянського Союзу).

Першою, також у 1982 році вийшла фундаментальна наукова праця Л.А. Петровської, присвячена теоретичним і методичним аспектам соціально-психологічного тренінгу [87].

У психологічній науці склалося певне уявлення про поняття "соціально-психологічний тренінг". Так, Л.А. Петровська розглядає СПТ як засіб дії, спрямований на розвиток знань, соціальних установок, умінь і досвіду в галузі міжособистісного спілкування, як "засіб розвитку компетентності в спілкуванні", "засіб психологічної дії" [87, с. 208]. На її думку, терміни "активна соціально-психологічна підготовка", "активне соціальне навчання", "лабораторний тренінг", "групи інтенсивного спілкування", "групи відкритого спілкування", "перцептивно-орієнтований тренінг", "тренінг чутливості (сенситивності)" є еквівалентами соціально-психологічного тренінгу, мета якого - розвиток компетентності в спілкуванні, її комунікативної, інтерактивної і перцептивної складових.

У широкому сенсі СПТ - будь-яке активне соціально-психологічне навчання, здійснюване з опорою на механізми групової взаємодії (на відміну, наприклад, від тренінгу розвитку пізнавальних процесів - уваги, пам'яті, мислення тощо). Так, Л.А. Петровська [88, с. 7] і Л.Ф. Анн [6, с. 33] позначають цим терміном практику психологічної дії, засновану на активних методах групової роботи. Іноді поняття "соціально-психологічний тренінг" виступає і як вужче, таке, що означає тільки один різновид ПТ, спрямованих на вдосконалення навичок спілкування за допомогою рольових ігор з елементами драматизації.

До середини 80-х років XX ст. соціально-психологічний тренінг в СРСР вважався єдиним видом тренінгу, котрий набув широкого розповсюдження у психологічній практиці. Проте треба зауважити, що в даний час вже існували й інші види психологічних тренінгів (наприклад, тренінг сенситивності Ю.М. Ємельянова, відеотренінги прибалтійських фахівців тощо).

У психологічній науці склалося певне уявлення відносно поняття "соціально-психологічний тренінг". Так, у "Психологічному словнику" [97] СПТ визначається як галузь практичної психології, орієнтована на використання активних методів групової психологічної роботи з метою розвитку компетентності у спілкуванні.

Деякі автори вважають, що соціально-психологічний тренінг (Social - psychological) - це прикладний частина соціальної психології, котрий є сукупністю групових методів формування умінь і навичок самопізнання, спілкування і взаємодії людей у групі [50, c. 262], інші розглядають його як сукупність методів розвитку комунікативних якостей і здібностей рефлексії, уміння аналізувати поведінку членів групи і свою, аналізувати соціальні ситуації й себе в них, уміння адекватно сприймати себе і оточуючих [156].

На думку С.В. Петрушина [89], соціально-психологічний тренінг відрізняється від інших методів роботи з групою наявністю таких принципових положень:

- одна з провідних передумов, механізмів і, водночас, результат утворення групи - якісні зміни процесів спілкування в ній;

- активна позиція учасника тренінгу;

- обмеження обговорення подій лише в рамках тренінгу (принцип "тут і тепер") і персоніфікація висловів;

- навмисний міжособистісний зворотний зв'язок;

- високий ступінь емоційного включення;

- проходження певних етапів розвитку групи (входження - перебудова тренінгу);

- узгодження підпроцесів розвитку компетентності в спілкуванні особистості і розвитку групи, а також одночасне управління ними;

- добровільність участі.

Для соціально-психологічного тренінгу характерна чітка обмеженість діапазону цілей, так чи інакше пов'язаних з формуванням і розвитком комунікативних навичок. Цю межу дозволяється вважати одночасно і перевагою, і недоліком методу.

Вже в минулому столітті стало очевидним, що спеціально організований тренінг є однією з найбільш зручних, конструктивних, швидкодіючих форм психологічної роботи з групами. При цьому тренінг повинен включати, за винятком спеціальної психотерапевтичної і психокоректувальної техніки, ділові й рольові ігри, дискусійні методи групового ухвалення рішень тощо - іншими словами, всі ті прийоми, які націлені на формування необхідних навичок.

У наш час окрім найбільш сталого терміну - соціально-психологічний тренінг - наявні й інші назви для позначення методів підвищення соціально-психологічної компетентності: групи відкритого спілкування, партнерського спілкування, активне соціальне спілкування, групи інтенсивного спілкування та інші, в англомовних країнах - тренінг соціальних навичок, тренінг умінь соціального життя, тренінг комунікативних умінь тощо.

Більшість видів тренінгів, що існують сьогодні, спрямована не стільки на розвиток компетентності в спілкуванні, скільки на зняття обмежень і подолання труднощів, що заважають оптимальному розвитку тих чи інших сторін особистості і її ефективної життєдіяльності, на розкриття внутрішніх потенціалів людини і розширення її самосвідомості.

В "Етичних стандартах психолога", прийнятих Американською психологічною асоціацією, другим принципом є "Компетентність" (першим - "Відповідальність"). "Забезпечення високого рівня професійної компетентності є обов'язком, котрий визнається всіма психологами на користь суспільства і професії як такої..." [22].

Практична психологія використовує декілька різноманітних тренінгових груп. Відмінність поміж ними не є суттєвою. Академік

Т.С. Яценко метод активного соціально-психологічного навчання (АСПН) розглядає як подібний до СПТ, проте зі своїми відмінностями. Спільною є гуманістична орієнтація всіх психокорекційних процедур. До відмінностей дозволяється віднести максимілізацію спонтанності групової взаємодії при АСПН і орієнтованість процедур на дослідження особистісної проблеми суб'єкта спілкування. Через виявлення особистих причин труднощів у спілкуванні ми намагаємося не тільки розширити самосвідомість педагога, проте і вплинути на його установки, переорієнтувати увагу з власного "Я" на "Я" іншої людини.

У руслі АСПН використовують різноманітні напрями й методи соціально-психологічного впливу з метою розвитку в індивідів здібностей до ефективнішого соціального функціонування, а також підвищення їхньої психологічної культури і соціально-психологічної компетентності як суб'єктів спілкування.

На нашу думку, СПТ спрямований на розвиток особистості, формування комунікативних умінь та навичок, засвоєння міжособистісної взаємодії. Саме СПТ є найперспективнішим методом психолого-педагогічної підготовки фахівців різних галузей, особливо тих, що пов'язані з різноманітними людськими контактами. Результати тренінгу не дозволяється зводити лише до розвитку когнітивного компоненту (навчання), завдяки йому в кожного учасника формується адекватне розуміння самого себе і корекція самооцінки, відбувається вивчення індивідуалізованих прийомів міжособистісної взаємодії для підвищення її ефективності тощо.

Ми виходимо з того, що СПТ - це активне навчання за допомогою набуття життєвого досвіду, що набувається у спеціально створених безпечних умовах, завдяки моделюванню життєвих ситуацій, які імплементовані в інтерактивні методи. Останні реалізуються у відповідній програмі тренінгу.

До того ж, тут тренінг - у найбільш загальному значенні - розглядається як спосіб, вірніше, сукупність різних прийомів і способів, спрямованих на розвиток в особистості тих чи інших навичок і умінь.

Як один із інструментів психолога, він може використовуватися як в індивідуальній, так і груповій роботі.

← Предыдущая страница | Следующая страница →