Поделиться Поделиться

П'ятифакторна модель вивчення особистості (РОКАХ)

Спроба створити факторну теорію особистості була здійснена наприкінці 80-х років XX ст. в межах лексичної моделі, побудованої на основі досліджень Олпорта, Кеттела, Терстоуна. Основна ідея полягала в через те, що всі істотні психологічні і поведінкові відмінності обов'язково фіксуються в мові, а таким чином, достатньо вивчити побутові і літературні вирази, що стосуються опису людини, її поведінки, рис тощо, щоби бути впевненим у відображенні системотвірного ядра особистості. Однак визначити співвідношення різних характеристик без запровадження вертикального і горизонтального вимірів, які задають основу ієрархії усередині системи особистості, майже неможливо. Модель ґрунтувалася на змінних, що найпопулярніше представлені в мові. "Мовну особистість" уявляли такою, що складається з п'яти найстійкіших факторів. До них відносять:

1) екстраверсія (включеність) - товариськість, напористість чи спокій, пасивність;

2) доброзичливість (приємність) - доброта, довірливість, теплота чи ворожість, егоїзм, недовірливість;

3) сумлінність (надійність) - організованість, ґрунтовність, надійність чи безтурботність, недбалість, ненадійність;

4) емоційна стабільність - розслаблення, врівноваженість, стійкість чи невротизм - нервозність, пригніченість, дратівливість;

5) культурність, відкритість до досвіду - спонтанність, креативність чи обмеженість, посередність, вузькість інтересів.

П'ятифакторну модель підтвердили і психометричні дослідження. її активно розробляють, через те що виділені фактори мають високу конвергентну валідність. Ця теорія ґрунтується на таких постулатах:

1) усіх дорослих людей дозволяється охарактеризувати комбінацією особистісних рис, що впливають на думки, почуття і поведінку (про індивідуальність);

2) риси особистості є ендогенними базовими тенденціями (про походження);

3) риси розвиваються в дитинстві, остаточно формуються в дорослому віці і зберігають свою незмінність в адаптованих суб'єктів (про розвиток);

4) риси організовані ієрархічно, від вузьких і специфічних до широких, більш загальних диспозицій (про структуру).

За змістом і методологічно модель подібна до спеціальної теорії індивідуальності, якому розвивають у вітчизняній психологічній науці. Важливо усвідомлювати, що теорії рис - проміжний поміж типологічним та ідіографічним (клінічним) підхід до вивчення індивідуальності. Проте будь-яка теорія має свої обмеження евристичних можливостей. Через те, визначивши рису як ситуаційно стійкий прояв, слід і це твердження поставити під сумнів. Кеттел, усвідомлюючи складність прогнозування людської поведінки, пропонував використовувати для цього просте рівняння специфікації:

де R- специфічна реакція людини у відповідь, S - стимулююча ситуація, а Р - структура особистості.

Внесення поправок відображає принципову можливість виділення, вивчення, вимірювання і прогнозування рис особистості.

Для створення цілісної моделі особистості необхідне об'єднання обох тенденцій - "вертикальної" і "горизонтальної". Використання ієрархічної шкали для вимірювання рис у цьому контексті дуже ефективне, проте необхідно враховувати й горизонтальні тенденції, що позначають базові джерела класифікації. Вертикальні відносини Поміж властивостями легко помітити лише у деяких випадках аналізу особистісних властивостей, закодованих у природній людській мові, а горизонтальні - очевидні для багатьох. Через те справою майбутнього є визначення в описі особистості граней, що відносять до детальніших, індивідуалізованіших, ніж п'ять базових факторів, ієрархічних рівнів.

На відміну від наголошування на проекції поведінкових особливостей у лексичних закономірностях, у п'ятифакторній моделі враховують, що особистісні шкали розробляли для вимірювання найважливіших індивідуальних відмінностей, виявлених в особистісних теоріях. Автори психометричного підходу - сучасні американські психологи Р. МакКрей і П. Коста - наводять багато даних, що характеризують взаємозв'язки вимірювань Б^М з найважливішими параметрами, загальними для багатьох особистісних шкал, що описують темпераментальні, еволюційні, психопатологічні, мотиваційні, міжособистісні характеристики на основі факторно-аналітичних, типологічних і крос-культурних моделей.

Таким чином, за результатами психометричного вивчення п'яти базових особистісних факторів дозволяється дійти висновків, що усі досліджувані фактори мають високу конвергентну валідність, підтверджену великою кількістю експериментальних даних; кожний з п'яти факторів має глибоке концептуальне коріння в різних психологічних концепціях; позначені цими факторами риси перспективні для аналізу особистості.

Похожие статьи