Поделиться Поделиться

ПРЕДМЕТ ТА МЕТОДИ ВІКОВОЇ ПСИХОЛОГІЇ

Предмет вікової психології

Вікова психологія - це галузь психологічної науки, що вивчає закономірності етапів психічного розвитку та формування особистості протягом всього життя людини. Це передбачає вивчення особливостей структурних змін, новоутворень, співвідношення фізіологічних і природних чинників, рушійних сил індивідуального розвитку, індивідуально-типологічних відмінностей та їх детермінації тощо.

Предметом вікової психології є дослідження закономірностей психічного розвитку людини на різних етапах її онтогенезу, а також вивчення виникнення та розвитку психічних процесів та властивостей у дітей, підлітків, юнаків, дорослих та людей похилого віку. Вікова психологія вивчає особливості розвитку психічних процесів: відчуття, сприйняття, пам'яті, мислення, уяви на всіх вікових етапах життя особистості; становлення різних видів діяльності: гри, навчання, праці, спілкування; формування психічних якостей і властивостей особистості: самосвідомості, емоційної царини, характеру, здібностей.

Вікова психологія виявляє структурні зміни, новоутворення, які виникають з віком у психічній діяльності людини і свідчать про перехід від нижчих до вищих ступенів розвитку. Вікова психологія розкриває умови, які визначають процес розвитку, співвідношення в цьому процесі природних (спадковість, дозрівання) і соціальних чинників, за допомогою яких і через які реалізуються можливості психічного розвитку людського індивіда. Вона визначає роль історично здобутих цінностей (мови, досягнень науки, техніки, мистецтва) у формуванні людського індивіда як особистості. До предмету вікової психології входить вивчення рушійних сил індивідуального розвитку людської психіки, закономірностей переходу від попереднього до наступного, від нижчих до вищих, визначення індивідуально-типологічних відмінностей у психічному розвитку дітей, підлітків, молоді, дорослих.

Головна відмінність вікової психології від інших галузей психології - акцент на динаміці розвитку. Через те її називають генетичною психологією (від грецького "генезис" - походження, становлення).

У загальній структурі вікової психології виокремлюють дитячу психологію, психологію молодшого школяра, психологію підлітка, психологію ранньої юності, психологію дорослої людини, геронтопсихологію. Загальні вікові властивості завжди по-різному виявляються в конкретних соціальних та історичних умовах.

Дитяча психологія, у свою чергу, розділяється на психологію раннього віку, психологію дошкільника. Дані галузі знань розглядаються як розділи вікової психології.

Вікова психологія тісно пов'язана з іншими галузями психології: загальною психологією, психологією особистості, соціальною, педагогічною, диференційною психологією. Як відомо, загальна психологія вивчає та досліджує психічні функції - сприйняття, мислення, мовлення, пам'ять, увагу, уяву тощо. Вікова психологія простежує процес розвитку кожної психічної функції та зміну міжфункціональних зв'язків на різних вікових етапах. У психології особистості розглядаються такі особистісні утворення як мотивація, самооцінка та рівень домагань, ціннісні орієнтації, світогляд тощо, а вікова психологія відповідає на запитання, коли дані утворення з'являються, які їх особливості в певному віці. Зв'язок вікової психології з соціальною дає можливість простежити залежність розвитку та поведінки дитини і потім дорослої людини від специфіки тих груп, до яких вона входить: від сім'ї, групи дитячого садка, шкільного класу, підліткових компаній тощо. Кожен вік - це відповідний, особливий вплив людей, що оточують дитину, дорослих і однолітків. Цілеспрямований вплив дорослих, які виховують і навчають дитину, є предметом педагогічної психології. Вікова та педагогічна психологія вивчають процес взаємодії дитини і дорослого з різних боків: вікова психологія з точки зору дитини, педагогічна -з боку дорослого.

Вікова психологія тісно пов'язана з диференційною психологією, яка займається індивідуальними відмінностями у властивостях особистості та рівні розвитку інтелекту. Вікова психологія вивчає типові вікові закономірності, проте при цьому розглядає і можливі відхилення в той чи інший бік від магістральних ліній розвитку, у через те числі різні лінії розвитку у дорослому віці.

Вікова психологія - особлива галузь психологічних знань. Вона дає характеристику різних вікових періодів, при цьому оперуючи поняттями "вік" та "дитинство".

Вік є основною категорією та проблемою вікової психології. Це певний період життя, котрий має фіксовані межі, це цикл розвитку, що має свою структуру і динаміку. Він не зводиться до суми окремих психічних процесів, не розглядається як календарна дата. Його тривалість зумовлюється власним внутрішнім змістом. Як наслідок, визначають календарний, чи паспортний, вік (система хронологічного відліку від дня народження), біологічний (рівень функціонування біологічних систем організму, передусім, нервової), психологічний (рівень розвитку психічних структур - пам'яті, мислення тощо).

Психологічний вік може не співпадати з календарним. Віковий період зі своїм неповторним змістом - особливостями розвитку психічних функцій і особистості, особливостями взаємостосунків з оточуючими і провідною для нього діяльністю - має певні межі. Проте дані календарні межі можуть зрушуватися, і одна людина вступає у новий віковий період раніше, інша - пізніше.

Початкові вікові періоди утворюють дитинство - цілу епоху, яка за своєю суттю є підготовкою до дорослого життя. Дитинство - явище історичне: його зміст і тривалість змінювалися протягом століть. Дитинство в первіснообщинному ладі було коротким, у середньовіччя тривало довше; дитинство сучасної дитини також більш тривале і наповнилося складними видами діяльності - діти копіюють у своїх іграх стосунки дорослих, сімейні і професійні, засвоюють основи наук. Специфіка дитинства визначається рівнем соціально-економічного і культурного розвитку суспільства, в якому живе, виховується і навчається дитина.

Традиційна дитяча психологія, як перша частина вікової, охоплює процес розвитку дитини від народження до 7-ми років. Проте сучасне дитинство триває і після вступу до школи. Деякі психологи розглядають підлітковий період як такий, що належить до дитинства. Частіше за завжди доцільніше вважати, що справжня дорослість настає після закінчення школи в 15 чи 17 років.

← Предыдущая страница | Следующая страница →