Поделиться Поделиться

Види і засоби спілкування

Види спілкування О.О. Леонтьев розрізняє за чотирма ознаками.

1. За орієнтацією: соціальне і особистісне.

2. За сферою перебігу: в сфері знань, навичок, умінь (навчання і виховання), у реально виконуваній діяльності (навіювання, переконання), у сфері мотивів і потреб (переконання).

3. За використовуваними засобами: матеріальне (предмети виступають засобами в спілкуванні), знакове – вербальне і невербальне, особистісно-смислове з використанням засобів, зрозумілих лише в окремій групі людей (погляди, репліки).

4. За ступенем опосередкування: безпосереднє – наявність прямого контакту (спільне місце і час зустрічі); опосередковане – поміж людьми, розділеними в просторі й часі за допомогою листа, телефону.

Особливості спілкування залежать і від професійної діяльності, в якій воно використовується. Важливого значення спілкування набуває у педагогічній діяльності.

Педагогічне спілкування – це професійне спілкування вчителя з учнями на уроці чи поза ним, що виконує певні педагогічні функції та спрямоване на оптимізацію навчання й виховання (О.О. Леонтьев).

Специфіка педагогічного спілкування розрізняє його із іншими видами спілкування. Вона полягає у наступному.

1. Обов'язковість: без педагогічного спілкування неможливе розв'язання задач навчання та виховання.

2. Педагогічна цілеспрямованість: педагогічне спілкування завжди переслідує цілі різноманітних та ефективних впливів на учнів.

3. Організованість: передбачає складання плану, відбір засобів і способів його реалізації.

4. Суперечливість ролей учасників педагогічного спілкування: з одного боку, спілкуються партнери з різним запасом

досвіду, що породжує нерівність, а з іншого – повноцінне спілкування вимагає рівноправності партнерів.

5. Володіння вчителем технологією педагогічного спілкування, яка є змістом професійної підготовки й удосконалення педагога.

В.О. Кан-Калик (1987) вирізняє такі етапи (структуру) педагогічного спілкування:

- моделювання майбутнього спілкування;

організація безпосереднього спілкування в момент початкової взаємодії;

- управління спілкуванням в ході педагогічного процесу;

- аналіз реалізованої системи спілкування у зв'язку з моделюванням наступної.

Розрізняють стилі педагогічного спілкування:

- спілкування в процесі спільної творчої діяльності;

- спілкування на основі дружніх відносин;

- спілкування-дистанція;

- спілкування-залякування;

- спілкування-загравання.

Будь-яке спілкування здійснюється за допомогою вербальних (мовлення) і невербальних засобів.

Мовлення – це універсальний засіб комунікації. Кожен учасник спілкування почергово то слухає, то говорить, то виражає думку в мовленні (кодує інформацію), то розкриває зміст висловів партнера (декодує).

Мовлення доповнюється невербальними засобами спілкування. Розрізняють наступні їх види:

а) екстралінгвістичні (жест, міміка, пантоміміка);

б) паралінгвістичні (пауза, тон, тембр мовлення, темп; сміх, плач);

в) простір і час спілкування (обличчя до обличчя).

Наприклад, важливою є відстань поміж учасниками спілкування, що сприймається ними як належна. Відомо, що у народів Європи така відстань близько 50 см, у народів Латинської Америки менше 50 см. Порушення дистанції поміж співрозмовниками слугує додатковим знаком (близькості, поваги чи навпаки). Невербальні засоби доповнюють, поглиблюють, уточнюють вербальні, проте їх не завжди легко розшифрувати і зрозуміти. Існує словник, у якому зібрано і розшифровано 120 тисяч виразів обличчя.

← Предыдущая страница | Следующая страница →