Поделиться Поделиться

Предмет, завдання та методи дослідження в конфліктології

Найбільш загальне уявлення про конфліктологію як науку дає семантика слова "конфліктологія"- "наука про конфлікти". Більш точне уявлення дозволяється отримати з наступного визначення. Конфліктологія – це система знань про закономірності і механізми виникнення і розвитку конфліктів, а також про принципи і методи управління ними.

Провідна ідея конфліктологічної науки – думка про необхідність конфлікту в суспільному житті: "Конфлікт – не випадковий епізод, а постійний стан соціальних процесів". З цього випливає і сутнісний зміст основних категорій конфліктології.

Об'єкт конфліктології – конфлікти в цілому з усіма базовими ознаками, елементами й принципами розвитку, а також сфера життя суспільства чи особистості, у якій виникає конфлікт.

Предмет конфліктології – загальні закономірності виникнення, динаміки й закінчення конфліктів.

Головні завдання вивчення дисципліни "Конфліктологія":

– виявляти природу конфліктів;

– визначати їх види і динаміку розвитку;

– ознайомлюватися з психологічними аспектами міжособистісних ділових контактів;

– вивчати методи прогнозування, діагностування та попередження конфліктів;

– формувати системи управління конфліктними ситуаціями в організації.

Більшість спеціалістів у структурі конфліктології виділяють наступні проблеми й питання:

– сутність соціального конфлікту;

– типології та класифікації конфліктів;

– еволюція конфліктів;

– структура конфлікту;

– функції конфліктів;

– інформація в конфлікті;

– діагностика конфліктів;

– генеза конфлікту;

– динаміка конфлікту;

– закінчення конфлікту;

– управління конфліктом, механізми та засоби його врегулювання (розв'язання, попередження).

Специфіка конфліктології як науки полягає в через те, що вона основну увагу приділяє причинам формування і розвитку протиріч у системі відносин індивіда і груп, їх переростанню в конфлікти; вивчає шляхи попередження і методи управління конфліктами.

Конфліктологія як наука має декілька напрямків дослідження :

філософсько-соціальний (охоплює загальні тенденції розвитку конфлікту на макрорівні);

організаційно-соціологічний (вивчає причини й динаміку конфліктів організацій, груп і колективів);

індивідуально-психологічний (вивчає психофізіологічні особливості і характеристики окремих осіб, їх поведінку в конфлікті).

Детальніше зупинимося на організаційно-соціологічному та індивідуально- психологічному напрямах, оскільки вони мають і найбільший практичний інтерес. Загальним для цих напрямків досліджень є предмет вивчення – поведінка індивіда.

Як зазначалося вище, сьогодні прийнято виділяти 11 вітчизняних наук, що займаються дослідженням конфлікту. Особливо підкреслимо методологічну функцію філософії. Провідна позиція у дослідженні конфліктів належить також психології. З невеликим відривом від неї йдуть соціологія та політичні науки. Частка інших наук не перевищує 7%. Наведені дані свідчать, що проблема конфлікту має яскраво виражений міждисциплінарний характер.

Оскільки конфліктологія є міждисциплінарною наукою, існують різноманітні методи вивчення нею конфліктів (табл. 1.1) залежно від характеру конфліктів, кількості осіб, які приймають у них участь, а також інших умов і факторів, які зумовлюють необхідність використання ситуаційного підходу.

Таблиця 1.1.

Методи дослідження в конфліктології

№ п/п

Загальні методи

Конкретні чи часткові методи

1

Методи вивчення й оцінки особистості

Спостереження

Опитування

Тестування

2

Методи вивчення і оцінки соціально- психологічних явищ у групах

Спостереження

Опитування

Соціометричний метод

3

Методи діагностики й аналізу конфлікту

Спостереження

Опитування

Аналіз результатів діяльності

Експертне інтерв'ю

4

Методи управління конфліктом

Структурні

Внутрішньоособистісні

Міжособистісні

Персональні

Зауважимо, що при неабиякому позитивному значенні наукової методології, не дозволяється переоцінювати її роль. Недопустимість абсолютизації тих чи інших методів пізнання, в через те числі і тих, що використовуються у конфліктології, пов'язана з двома причинами:

1) обмеженістю можливостей людського пізнання взагалі, що було переконливо доведено також 1. Кантом;

2) специфікою самої конфліктної взаємодії, яка досить часто розвивається не стільки за раціональними, логічними законами, а скільки під впливом ірраціональних пристрастей.

Однак, не зважаючи на існуючі труднощі раціонального регулювання конфлікту, ефективне управління його розвитком можливе лише на раціональній основі, шляхом використання наукової методології та її вдосконалення.

← Предыдущая страница | Следующая страница →