Поделиться Поделиться

Предмет, завдання та методи дослідження в конфліктології

Найбільш загальне уявлення про конфліктологію як науку дає семантика слова "конфліктологія"- "наука про конфлікти". Більш точне уявлення дозволяється отримати з наступного визначення. Конфліктологія – це система знань про закономірності і механізми виникнення і розвитку конфліктів, а також про принципи і методи управління ними.

Провідна ідея конфліктологічної науки – думка про необхідність конфлікту в суспільному житті: "Конфлікт – не випадковий епізод, а постійний стан соціальних процесів". З цього випливає і сутнісний зміст основних категорій конфліктології.

Об'єкт конфліктології – конфлікти в цілому з усіма базовими ознаками, елементами й принципами розвитку, а також сфера життя суспільства чи особистості, у якій виникає конфлікт.

Предмет конфліктології – загальні закономірності виникнення, динаміки й закінчення конфліктів.

Головні завдання вивчення дисципліни "Конфліктологія":

– виявляти природу конфліктів;

– визначати їх види і динаміку розвитку;

– ознайомлюватися з психологічними аспектами міжособистісних ділових контактів;

– вивчати методи прогнозування, діагностування та попередження конфліктів;

– формувати системи управління конфліктними ситуаціями в організації.

Більшість спеціалістів у структурі конфліктології виділяють наступні проблеми й питання:

– сутність соціального конфлікту;

– типології та класифікації конфліктів;

– еволюція конфліктів;

– структура конфлікту;

– функції конфліктів;

– інформація в конфлікті;

– діагностика конфліктів;

– генеза конфлікту;

– динаміка конфлікту;

– закінчення конфлікту;

– управління конфліктом, механізми та засоби його врегулювання (розв'язання, попередження).

Специфіка конфліктології як науки полягає в через те, що вона основну увагу приділяє причинам формування і розвитку протиріч у системі відносин індивіда і груп, їх переростанню в конфлікти; вивчає шляхи попередження і методи управління конфліктами.

Конфліктологія як наука має декілька напрямків дослідження :

філософсько-соціальний (охоплює загальні тенденції розвитку конфлікту на макрорівні);

організаційно-соціологічний (вивчає причини й динаміку конфліктів організацій, груп і колективів);

індивідуально-психологічний (вивчає психофізіологічні особливості і характеристики окремих осіб, їх поведінку в конфлікті).

Детальніше зупинимося на організаційно-соціологічному та індивідуально- психологічному напрямах, оскільки вони мають і найбільший практичний інтерес. Загальним для цих напрямків досліджень є предмет вивчення – поведінка індивіда.

Як зазначалося вище, сьогодні прийнято виділяти 11 вітчизняних наук, що займаються дослідженням конфлікту. Особливо підкреслимо методологічну функцію філософії. Провідна позиція у дослідженні конфліктів належить також психології. З невеликим відривом від неї йдуть соціологія та політичні науки. Частка інших наук не перевищує 7%. Наведені дані свідчать, що проблема конфлікту має яскраво виражений міждисциплінарний характер.

Оскільки конфліктологія є міждисциплінарною наукою, існують різноманітні методи вивчення нею конфліктів (табл. 1.1) залежно від характеру конфліктів, кількості осіб, які приймають у них участь, а також інших умов і факторів, які зумовлюють необхідність використання ситуаційного підходу.

Таблиця 1.1.

Методи дослідження в конфліктології

№ п/п

Загальні методи

Конкретні чи часткові методи

1

Методи вивчення й оцінки особистості

Спостереження

Опитування

Тестування

2

Методи вивчення і оцінки соціально- психологічних явищ у групах

Спостереження

Опитування

Соціометричний метод

3

Методи діагностики й аналізу конфлікту

Спостереження

Опитування

Аналіз результатів діяльності

Експертне інтерв'ю

4

Методи управління конфліктом

Структурні

Внутрішньоособистісні

Міжособистісні

Персональні

Зауважимо, що при неабиякому позитивному значенні наукової методології, не дозволяється переоцінювати її роль. Недопустимість абсолютизації тих чи інших методів пізнання, в через те числі і тих, що використовуються у конфліктології, пов'язана з двома причинами:

1) обмеженістю можливостей людського пізнання взагалі, що було переконливо доведено також 1. Кантом;

2) специфікою самої конфліктної взаємодії, яка досить часто розвивається не стільки за раціональними, логічними законами, а скільки під впливом ірраціональних пристрастей.

Однак, не зважаючи на існуючі труднощі раціонального регулювання конфлікту, ефективне управління його розвитком можливе лише на раціональній основі, шляхом використання наукової методології та її вдосконалення.

Похожие статьи