Поделиться Поделиться

Причини та механізми відхилень у розвитку. Класифікація мовленнєвих порушень

Мовлення, як унікальна здатність, що властива тільки людині, пов'язана з процесами мислення та забезпечує спілкування за допомогою тієї чи іншої мови. Мозкова організація мовленнєвих функцій стала предметом різнобічного вивчення медиків, нейрофізіологів і психологів починаючи з Середньовіччя. Перші повідомлення про механізми мовлення з'явилися в роботах П. Брока (1861) К. Вернике (1873). Подальше вивчення ділянок різних зон кори та їх вплив на мовленнєву діяльність дало можливість вважати, що моторні функції локалізуються в задніх відділах лобної звивини лівої півкулі (у правші) головного мозку (центр Брока), а сенсорна сторона мовлення – в лівій задній скроневій звивині (центр Вернике). Організація мовленнєвої функції різнобічно висвітлена О. Лурія в основах нейропсихології (1973).

Мовленнєва патологія є наслідком пошкодження периферичних і центральних відділів слухового, зорового, рухового аналізаторів. При пошкодженні периферичних відділів слухового аналізатора страждає сприйняття усного мовлення, що є причиною виникнення сенсорної афазії (чи алалії), при цьому порушується фонетичний слух. Пошкодження різних відділів зорового аналізатора супроводжується порушенням сприйняття писемного мовлення. Порушення моторних зон рухового аналізатора призводить до недоліків вимови, оскільки страждають рухові органи артикуляції (язик, губи, м'яке піднебіння) і статичне (тверде піднебіння), а також органи голосоутворення і дихання (голосові зв'язки, гортань, легені, бронхи, трахея, діафрагма). Завжди перераховане в літературі часто позначається як периферичний відділ мовленнєво-рухового аналізатора.

Лінгвістична характеристика мовлення

Мовлення є складною психічною діяльністю, що має різні види і форми. Виділяють експресивне та імпресивне мовлення.

Експресивне (відтворене) мовлення – це висловлювання за допомогою мовлення, спрямоване зовні, що проходить декілька етапів: задум -внутренне мовлення -зовнішнє висловлювання.

Імпресивне (сприймане) мовлення – це процес розуміння мовлення (усного чи писемного) оточуючих, котрий також проходить декілька етапів: сприйняття мовленнєвого повідомлення – виділення інформаційних моментів – формування у внутрішньому мовленні загальної смислової схеми сприйнятого повідомлення.

В цілому виділяють чотири самостійні форми мовленнєвої діяльності, з яких до експресивного мовлення відносять усне і писемне мовлення (власне письмо), а до імпресивного – розуміння усного мовлення і розуміння писемного мовлення (читання).

Усне мовлення – складний, багатогранний процес, що включає:

фонетичну сторону мовлення (змісторозрізні звуки мовлення);

лексико-граматичну (слова, фрази, повідомлення);

мелодико-інтонаційну (інтонація, голос, забарвлення);

темпо-ритмічну (темп і ритм мовлення).

Усне мовлення може бути діалогічним і монологічним.

На основі усного мовлення будується і розвивається писемне мовлення, яке може бути самостійним чи під диктовку, і читання.

Залежно від випадіння того чи іншого компоненту мовлення лінгвістичні порушення поділяються на наступні.

1. Фонетичні порушення – неправильна вимова одного чи групи звуків (шиплячих, свистячих, середньо- і задньоязикових звуків; порушення твердості – м'якості, глухості – дзвінкості приголосних звуків).

2. Лексико-граматичні порушення.

Серед цих порушень виділяють:

обмежений словниковий запас;

збіднена фраза;

неправильне узгодження слів у фразі;

неправильне вживання прикладів, відмінків;

недомовки, перестановки.

3. Порушення мелодико-інтонаційної сторони;

неправильне вживання наголосів (логічних – у фразі, граматичних – в слові);

порушення пов'язані з силою, висотою, тембром голосу (тихий, хрипкий, квакаючий, здавлений, невиразний, верескливий, глухий, немодульований).

4. Темпо-ритмічні порушення;

прискорений темп, пов'язаний з переважанням в корі головного мозку процесів збудження (тахилалія);

сповільнений темп з переважанням процесів гальмування (брадилалія);

переривчастий темп (необгрунтовані паузи, спотикання, скандування звуків і слів, запинки несудомного (фізіологічні ітерації, полтерн) і судомного характеру – заїкання).

5. Порушення писемного мовлення;

письмо:

неправильна перешифровка фонеми в графему;

недописки;

пропуски і зміщення букв у слові;

неузгодження і перестановки слів у реченні;

виходи за рядок та ін.

читання:

заміна і зміщення звуків;

побуквене читання;

спотворення звуко-складової структури слова;

порушення розуміння прочитаного;

аграматизми.

← Предыдущая страница | Следующая страница →