Поделиться Поделиться

Результати біологічних досліджень

Мозочок пов'язується більшістю вчених із моторною руховою активністю. Проте він також частково відповідає за такі функції, як мовлення, навчання, емоції, мислення і увага. Було виявлено, що у більшості осіб, страждаючих від аутизму, окремі ділянки мозочка мають розміри значно менші, ніж це характерно для норми (Courchesne et al., 1995). Висловлювалися припущення, що патологіями мозочка можуть бути викликані проблеми, пов'язані зі швидким переключенням уваги з одного стимулу на інший, що характерно для дітей, страждаючих від аутизму.

Передбачається також, що з аутизмом пов'язані порушення, які виникають в серединних скроневих долях і сполучених з ними структурах лімбічної системи, до яких відносять мигдалеподібне тіло (amygdala) і гіпокамп (hippocampus). Вважається, що дані відділи мозку відповідають за емоційну саморегуляцію, навчання і пам'ять – функції, які часто порушені в осіб з аутизмом. Мигдалеподібне тіло відіграє особливо важливу роль у визначенні емоційного значення стимулів і співвідношення соціальної поведінки з подальшим отриманням винагород (позитивних підкріплень).

На підставі одержаних знімків мозку були проведені дослідження метаболізму головного мозку в осіб, страждаючих від аутизму. Знімки вказують на ослаблений кровообіг в лобних і скроневих долях. Дані дані свідчать про можливу затримку дозрівання лобних доль, що відповідає клінічним даним про порушення провідних функцій діяльності дитини при аутизмі (Ziibovicius et al„ 1995) [7, с. 28].

В. В. Лебединський і О. Н. Нікольська (1981,1985) при вирішенні питання про патогенез РДА виходять з положення Л. Виготського про первинні і вторинні порушення розвитку. До первинних розладів при РДА вони відносять підвищену сенсорну і емоційну чутливість (гиперстезію) і слабкість енергетичного потенціалу; до вторинних – сам аутизм як відхід від навколишнього світу, а також стереотипії, надцінні інтереси, фантазії, розгальмованість потягів – як псевдокомпенсаторні аутостимуляторні утворення, що виникають в умовах самоізоляції, заповнюють дефіцит відчуттів і вражень ззовні, і цим закріплюють аутистичний бар'єр.

Розглянемо клініко-психологічну класифікацію РДА в рамках рівневого підходу. О. Нікольська виділяє чотири типові групи раннього дитячого аутизму. Основними критеріями поділу обрані характер і ступінь порушень взаємодії із зовнішнім середовищем і тип самого аутизму.

Особливості психічного розвитку у дітей з РДА в залежності від ступеня тяжкості афективної патології.

Група 1. Спілкування практично відсутнє (погляд дитини вислизає від співрозмовника). Спостерігається самоагресія як прояв аутичного захисту. Характерні неадекватні бредоподібні страхи. Поведінка переважно польова (не звертає уваги на предмети, пересувається в невизначеному напрямку). При безцільних рухах можуть спостерігатися висококоординовані, пластичні рухи, що проявляються через активні форми аутостимуляції. У процесі обстеження предметів використовує нюхові, вестибулярні і тактильні відчуття. Спостерігається різке зниження інтелекту, можливі перцептивні узагальнення, освоєння глобального читання в більш старшому віці. Наявний мовленнєвий аутизм, неодразу розуміє звернену мову, проте при зміні інтонації може виконати просту інструкцію, у більш старшому віці спостерігаються ехолалії. Потребує постійної опіки з боку дорослих в умовах спеціальної установи чи в сім'ї.

Група 2. Спілкування обмежене, особливо в незвичних умовах, (зустрівши чийсь погляд, скрикують, закривають обличчя руками). При зміні обстановки афективні порушення частішають. Страхи обумовлені підвищеною гіперчутливістю. Активність вибіркова, виражена прихильність до сталості. Польова поведінка в незвичних для дитини умовах. Спостерігається скутість, напруженість м'язового тонусу, недорозвинення тонкої моторики. Когнітивні процеси проявляються через символічні ігри, які відрізняються вираженою стереотипністю. Можливий високий рівень розвитку механічної пам'яті та узагальнення предметів, проте переважно за афектними ознаками. Можуть користуватися мовою при афективно-значимих ситуаціях. Характерні ехолалії, телеграфний стиль мовлення, набір мовних штампів жорстко пов'язаний з ситуацією. Дитина не використовує звернену мову. Прогноз: можливе навчання на дому за індивідуальною програмою, оволодіння елементарним рахунком, читанням. Дитина потребує постійної опіки. Можливо володіє елементарними трудовими навичками.

Група 3. При обмеженій потребі спостерігається виражене виборче спілкування, переважно з дорослими (погляд спрямований "крізь людину"). Можлива агресія та афективні переживання частіше проявляються в вербальних формах, в однотипних малюнках. Поведінка дитини більш цілеспрямована, ніж у дітей другої групи. Діти менше зосереджені на відчуттях свого тіла, на зовнішніх враженнях. Спостерігається моторна невправність, порушення м'язового тонусу, слабка координація рухів. На ефективність сприйняття істотний вплив робить афективна установка. Сприйняття вибіркове. Високий рівень розвитку пам'яті, особливо на афективно значущі події. Характерний нерівномірний темп інтелектуальної діяльності, доступні узагальнення, судження з істотним ознаками, проте мотивування відповідей утруднене. Обмеженість (зацикленість) інтелектуальних інтересів. Для мовленнєвого розвитку характерний високий розвиток словникового запасу при слабкому розвитку комунікативної сторони мови. В екстремальній ситуації можливі мовні штампи. Прогноз: можливе навчання на дому чи в коррекційному класі за спеціальною програмою, самостійне проживання під наглядом родичів чи опікунів та оволодіння трудовими навичками.

Група 4. Діти не проявляють ініціативи в процесі спілкування (здатні дивитися в очі співбесідника, проте контакт носить переривчастий характер). Характерні неврозоподібні розлади: надзвичайна гальмівність, боязкість, полохливість, особливо в контактах, почуття власної неспроможності, що підсилює соціальну дезадаптацію. Поведінка в цілому цілеспрямована. При напрузі ситуації можуть спостерігатися моторні стереотипії, неспокій, зниження концентрації уваги. Характерні труднощі в засвоєнні моторних навичок. Затримка руху на відміну від здорових дітей. Ефективність сприйняття значною мірою залежить від емоційного стану дитини. У незнайомій ситуації, в ситуації, що вимагає максимального спілкування, ефективність когнітивних процесів знижується. Прояв окремих здібностей, зазвичай пов'язаних з невербальної сферою. Нормальний рівень розвитку узагальнень, суджень, висновків. В екстремальних ситуаціях можливі стереотипи розумових операцій, афективне фарбування. У цілому рівень мовного розвитку в діапазоні вікової норми. У процесі мовного спілкування можливі аграматизми. Прогноз сприятливий. Можливе навчання по масовій програмі в школі.

Клінічна диференціація РДА має важливе значення для визначення специфіки лікувально-педагогічної роботи, а також для шкільного і соціального прогнозу.

Нині прийнята МКБ-10 [5, с. 342], в якій аутизм розглядається в групі "Загальні розлади психологічного розвитку"(РОЦІ84):

F84.0 Дитячий аутизм

F84.01 Дитячий аутизм, обумовлений органічним захворюванням головного мозку

F84.02 Дитячий аутизм внаслідок інших причин

F84.1 Атиповий аутизм

F84.11 Атиповий аутизм з розумовою відсталістю

F84.12 Атиповий аутизм без розумової відсталості

F84.2 Синдром Pemma

F84.3 Інший дезінтегративний розлад дитячого віку

F84.4 Гіперактивний розлад, що поєднується з розумовою відсталістю і стереотипними рухами

F84.5 Синдром Аспергера

F84.8 Інші загальні розлади розвитку

F84.9 Загальний розлад розвитку, не уточнений

Стани, пов'язані з психозом, зокрема шизофреноподібним, до РДА не відносяться.

Усі класифікації побудовані за етіологічним чи патогенним принципом. Проте картина аутистичних проявів відрізняється великим поліморфізмом, що визначає наявність варіантів з різною клініко-психологічною картиною, різною соціальною адаптацією і різним соціальним прогнозом.

← Предыдущая страница | Следующая страница →