Поделиться Поделиться

Темперамент у дошкільному віці

ПЛАН

1. Психофізіологічні особливості темпераменту у дітей від народження до

семи років

2. Характеристика дітей з різними типами темпераменту

3. Врахування типів темпераменту дітей у їх вихованні

Література

1. Горбачева В. А.. Опыт изучения индивидуально-типологических особенностей детей трехлетнего возраста / Известия АПН РСФСР. -1954. - Вып. 52. - С. 6-39.

2. Индивидуальный подход к детям в воспитательно-образовательном процессе детского сада.: Метод. реком. / Под ред. В. К. Котырло, С. Е. Кулачковской . - К.: Рад. школа, 1989. - 88 с.

3. Кагальняк А О. О связи характера и темперамента // Дошкольное воспитание. - 1974. - № 8. - С. 60-64.

4. Кузьменко В. У. Розвиток індивідуальності дитини 3-7 років: Монографія. - К.: НПУ їм. М. П. Драгоманова, 2005. - 354 с.

5. Люблінська Г. О. Дитяча психологія. - К.: Вища школа, 1974. -354 с. - С. 300-304.

6. Слободская Е. Р. Темперамент в раннем возрасте: родительские оценки поведения детей // Вопросы психологии. - 1955. - № 6. -С. 104-112

7. Уманский Л. И. Некоторые типологические различия в игровых действиях детей // Доклады АПН РСФСР. - 1961. - №3. - С. 61-64.

8. Морфофункциональное созревание основных физиологических систем организма детей дошкольного возраста / Под ред. М. В. Антроповой, М. М. Кольцовой.- М.: Педагогика,1983.- 160 с.

9. Файнберг С. У каждого ребенка свой темперамент и характер // Дошкольное воспитание. - 1965. - № 2. - С. 57-62.

10. Смирнова Е. О. Психология ребенка от рождения до 7 лет. -М.: Школа-Пресс, 1997. - 383 с.

11. Урунтаева Г. А. Дошкольная психология. - М.: Изд. центр "Академия", 1997. - С. 281-290.

12. Чиркова Т. Учет индивидуально-психологических особенностей детей // Дошкольное воспитание. - 1986. - № 5. - С. 38-42.

13. Чудновский В. 3. О специфике типологисеских особенностей у детей дошкольного возраста / Типологические особенности вьісшей нервной деятельности человека. - М., 1967. - Т. V. - С. 58-73.

Психофізіологічні особливості темпераменту дітей від народження до 7 років

Під властивостями темпераменту розуміють такі стійкі індивідуальні властивості психіки, що визначають динаміку психічної діяльності людини, залишаються відносно незмінними при різному змісті, цілях діяльності та утворюють структуру, що характеризує тип темпераменту.

Властивості темпераменту найбільш залежні від фізіологічних особливостей нервової системи, ніж всі інші психічні явища.

Фізіологічною основою темпераменту вважають тип вищої нервової діяльності, котрий визначається сукупністю основних властивостей нервової системи. До них відносяться сила, врівноваженість та рухливість процесів збудження і гальмування (І. П. Павлов) та динамічність у формуванні реакцій (В. Д. Нєбиліцин).

Традиційно розрізняють чотири типи темпераменту: меланхолік, сангвінік, холерик і флегматик.

Динамічні властивості психіки виявляються у дітей одразу після народження. Новонароджені відрізняються поміж собою, передовсім, реактивними пристосувальними властивостями: одні швидко засинають і просинаються, інші повільно; у відповідь на подразник спостерігається здригання тілом чи тільки тремтіння вік; при зміні пелюшок одні немовлята кричать, інші заспокоюються; одні інтенсивно смокчуть, а інші мляво. Так, маля (8 міс.), прокинувшись, відразу відкриває очі, посміхається і поспішає стати на ноги, простягає руки до дорослого. Так само легко воно засинає. Така врівноваженість нервових процесів - характерна риса сангвінічного темпераменту. Інакше поводяться діти з ознаками флегматичного темпераменту. Вітя (3 міс.) засинає не відразу, довго лежить у ліжку з розкритими очима, перебирає ковдру, ворушить пальцями і розглядає їх, часто щось белькоче, повертається з боку на бік. Під час сну іноді здригається.

Просинається, часто плачучи, деякий час після пробудження перебуває у напівсонному стані [79, с. 301].

Помітно розрізняються діти за реакцією на порушення звичного режиму. Коли у дітей із врівноваженою нервовою системою дані зміни майже не змінюють поведінки, то в усіх інших дітей вони надзвичайно негативно позначаються на їх поведінці.

У період дошкільного віку властивості темпераменту зумовлюють динаміку різних видів діяльності та спілкування дитини. Однак, відмінності у динаміці поведінки, діяльності, спілкування дітей також не дозволяють однозначно визначити тип темпераменту дитини. Особливо складно розрізняти типи темпераменту за ознаками сили й врівноваженості, тобто сангвініка і холерика, певною мірою флегматика і меланхоліка.

Окремі властивості темпераменту можуть за життя змінюватись, проте тип темпераменту залишається постійним, через те що визначений вродженим типом нервової системи. Хоча дитина і народжується із задатками певного типу темпераменту, проте він не виникає весь одразу, а залежить від дозрівання нервової системи. Через те відносно такого психічного утворення, як темперамент не вживають поняття "розвиток", а говорять про дозрівання темпераменту, маючи на увазі поступове виявлення його ознак. Так, у дошкільника нервові процеси слабкі й неврівноважені, а властивості темпераменту, які залежать від сили нервової системи, спочатку не виявляються. Більшість здорових дітей імпульсивні, непосидючі, швидко втомлюються, проте дані особливості зумовлені віковими особливостями нервової системи, а не темпераментом. У молодшого школяра вже яскраво спостерігаються властивості, які залежать саме від типу темпераменту: схильність до страху чи гніву, роздратованість, кволість.

На більш раннє чи пізнє виявлення властивостей темпераменту впливає також дозрівання ендокринного апарату. За винятком того, останнім часом психологи довели, що кожен тип темпераменту відзначається своїми закономірностями дозрівання.

У ранньому дитинстві нервова система також дуже незріла, процеси збудження й гальмування слабкі, нейронні зв'язки обмежені (у мікроскопі нейрон дитини має веретеноподібну форму, в той час як у дорослого виглядає як зірочка). Внаслідок цього діти швидко втомлюються, не здатні тривалий час виконувати діяльність, непосидючі, чутливі до несприятливих впливів. Поведінка дитини надмірно реактивна, і ця властивість також більше підсилюється внаслідок високої залежності показників психічних функцій малюка від оточуючої ситуації. Навіть незначне підвищення голосу мами вже може викликати сльози та образи малюка. Він дуже легко відволікається і дуже важко потім повертається до роботи.

Чим активніша психічна діяльність дитини, тим швидше вона втомлюється. Малюк особливо швидко втомлюється, коли переживає інтенсивні емоції, сприймає багато нових подразників, спілкується з великою кількістю людей, глибоко занурюється у роботу. Ознаками втоми є зниження у дитини інтересу до роботи, погіршення показників уваги, сприймання, пам'яті, мовлення, зниження керованості, погіршення координації рухів тощо.

Так, дошкільник може раптом стати невпізнанним: порушує правила поведінки, хоча давно їх засвоїв; не може скласти пірамідку, хоча добре вміє це робити. Коли у дорослої людини втома викликає зменшення кількості рухів, їх амплітуди й сили, то у малюка буває навпаки: він голосно плаче, жбурляє іграшки, бігає по кімнаті, бо не хоче лягати спати. Нервова система дошкільника дозріває дуже швидко і після вступу до школи має майже такі ж показники, як у дорослої людини.

Такі реакції дошкільника на втому зумовлені переважанням збудження над гальмуванням. Дитині важко довго всидіти на місці не рухаючись; виконувати роботу, що включає кілька послідовних етапів; повертатись до продовження того, що розпочала вчора. Негативно впливає на малюка зміна звичних умов життя: він вередує, втрачає засвоєні до цього навички та вміння, ніби повертається у своїй поведінці на кілька кроків у минуле. Важко дитині стримувати свої емоції, особливо у ситуаціях, що викликають страх і тривогу: наприклад, розлука з матір'ю, відвідування лікаря тощо.

Дорослі повинні оберігати незрілу нервову систему дитини від перенапруження, забезпечити спокійний та стабільний режим дня, злагоду у родинних взаєминах.

ВИСНОВКИ про психофізіологічні особливості темпераменту дітей від народження до 7 років:

- динамічні властивості психіки виявляються у пристосувальних реакціях дітей одразу після народження;

- окремі властивості темпераменту можуть за життя змінюватись, проте тип темпераменту залишається постійним;

- становлення типу темпераменту залежить від дозрівання нервової системи, ендокринного апарату та специфічних для кожного типу темпераменту закономірностей;

- чим активніша психічна діяльність дитини, тим швидше вона втомлюється;

- реакції дошкільника на втому зумовлені переважанням збудження над гальмуванням;

- дорослі повинні оберігати незрілу нервову систему дитини від перенапруження.

← Предыдущая страница | Следующая страница →