Поделиться Поделиться

Консультативна робота з дорослими людьми

Теорія і практика консультативної психологічної допомоги дорослим людям на сьогоднішній час узагальнена у багатьох психологічних публікаціях, серед яких видатне місце займають праці Г.С. Абрамової, Ю.Є. Альошиної, С.В. Васьківської та інших. Спільним у наукових публікаціях є погляди психологів відносно основних принципів консультативної практики, які включають: 1) доброзичливе і безоцінне ставлення до клієнта, 2) орієнтація на норми і цінності клієнта, 3) заборона давати поради, 4) анонімність, 5) обов'язковий розподіл особистих та професійних стосунків, 6) включення клієнта у процес консультування (Ю.Є. Альошина, 2004). Зазначені принципи мають бути обов'язково впроваджені у консультування саме клієнтів дорослого віку, що є гарантією професіоналізму та успіху психологічної допомоги.

Наголосимо, що консультативна допомога як вид професійної діяльності психолога якісно відрізняється від інших форм психологічного впливу на клієнта, зокрема, психокорекції та психотерапії. Даний аспект особливо підкреслюється у наукових публікаціях, як відмінність роботи психолога від допомоги лікаря, соціального працівника, духовного наставника, цілителя, екстрасенса, вчителя тощо. Ю.Є. Альошина надає важливого змісту саме цьому аспекту психологічної допомоги: "Психологічне консультування це безпосередня робота із людьми, спрямована на вирішення різного роду психологічних проблем, пов'язаних із труднощами у міжособистісних взаємодіях, де основним засобом впливу є певним чином побудована бесіда. Відповідна форма бесіди активно використовується і в психокорекційній роботі, і в психотерапії. Проте коли консультування передусім зорієнтоване на допомогу клієнту в реорганізації його міжособистісних відносин, то психокорекція чи психотерапевтичний вплив зорієнтовані в основному на розв'язання глибинних особистісних проблем людини, які є причиною більшості життєвих труднощів і конфліктів".

Таким чином, психологічне консультування дорослих клієнтів, на відміну від психологічної корекції чи психотерапії, має бути зорієнтоване, в першу чергу, на "певним чином побудовану бесіду" (Ю.Є. Альошина, 2004). Підкреслимо, що майже всі авторитетні психологи наголошують на необхідності психологічної допомоги здоровій особистості. Через те в роботі з дорослими клієнтами психолог повинен відразу та обов'язково відмежувати коло психологічних проблем здорової людини, які є об'єктом його психологічного впливу. Адже лише за таких умов консультування буде успішним та ефективним.

У роботі з дорослими клієнтами мета професійної консультативної діяльності психолога – змінити образ "Я" клієнта, що сприятиме покращенню соціальної адаптації, самопочуття, розв'язанню конфліктних ситуацій взаємодії. Г.С. Абрамова наголошує, що всі зусилля психолога мають бути спрямовані на "...характеристики внутрішнього світу людини, модальності цього внутрішнього світу: думки, почуття, бажання, можливості, інтегральні властивості образу "Я" (Г.С. Абрамова, 2003). Основним критерієм ефективності проведеної консультації дозволяється вважати наявність таких суттєвих особистісних перемін, які супроводжуються емоціями радості, задоволення, натхнення, покращення емоційного фону світовідчуття, самопочуття. Консультативну практику психолога з віковою категорією дорослих клієнтів слід вважати досить складним видом психологічної допомоги, оскільки досягти особистісних та світоглядних перетворень інколи непросто.

Серед основних об'єктивних причин зазначених труднощів виділимо такі. По-перше, дорослість, на відміну від інших періодів життя – найдовший часовий відрізок, орієнтовно від 25 до 55-60 років, коли відбувається остаточне утворення особистісної та професійної ідентичності. По-друге, психолог спілкується з дорослими людьми різного інтелекту, професій, життєвого досвіду, що вимагає від консультанта хоча б елементарних комунікативних навичок, вміння підтримувати бесіду, іншими словами, професійної компетентності. По-третє, у дорослої людини ускладнюється формулювання психологічного запиту та проблеми, яка маскується за допомогою механізмів психологічного захисту різного виду. Через те психолог-консультант повинен бути водночас професійним психоаналітиком, щоби зрозуміти та виділити головні першопричини виникнення життєвих проблем, приховану мотивацію поведінки, специфіку прийняття важливих рішень.

Окремо виділимо складність суто психологічного характеру. Під час консультації психолог має підтримувати у клієнта відчуття психологічного комфорту, захищеності. Розкриваючи особисті таємниці, переживання, замовник відчуває уразливість, тож від фахівця вимагається правильна поведінка, відповідне реагування. Інакше недоречний жест, міміка, фраза включають в дію потужний захист образу "Я" людини, яка прийшла на консультацію. Вона замикається, припиняє розмову, як правило, більше не звертається за психологічною допомогою, оскільки не хоче вдруге переживати психологічний дискомфорт.

Консультативна допомога завершується для психолога з'ясуванням єдиного питання: чи вдалося досягти мети – змінити особистість, її образ "Я", покращити самопочуття, знайти сили для життєдіяльності? Чи отримав замовник (клієнт) надію на покращення ситуації, повірив у себе, своє майбутнє? Коли відповіді на дані запитання позитивні, то консультація відбулася на професійному рівні.

Зупинимося на психологічних проблемах дорослих, що потребують психологічного консультування. Повторимо, що це найпоширеніший віковий сегмент суспільства, представники якого здебільшого звертаються із запитами – допомогти розв'язати конфлікти (сімейні, професійні, міжособистісні, внутрішньо- особистісні, в системі "батьки – діти", "дорослі – дорослі", фантомні), вирішити проблеми втрати здоров'я при неврозах, аддиктивній поведінці (алкоголізм, ігроманія, тютюнопаління, комп'ютерна, ігрова, Інтернет, харчова та інші залежності), визначити діагноз і встановити, чи дозволяється за певних умов вважати поведінку людини адекватною.

Психологічні запити дорослої категорії клієнтів яскраво узагальнені Ю.Є. Альошиною: "Психологічне консультування на сьогоднішній день є допомога тим, хто звертається з приводу своїх сімейних і особистісних проблем. Ця галузь включає в себе багато напрямків, серед яких дозволяється виділити такі, як робота із подружніми парами, спільне консультування дітей і батьків, передшлюбне консультування, психологічна допомога при розлученні і т.д." (Ю.Є. Альошина).

Таким чином, це найбільш поширені теми консультативної бесіди з дорослими людьми. Проте існують і специфічні – руйнація життєвого світу людини внаслідок втрат, цілісності образу "Я" під дією катастроф, катаклізмів, абсолютно не прогнозованих обставин; переживання значних фінансових збитків внаслідок маніпуляцій, залякувань, шахрайства з майном, грошима тощо.

Вибір методології консультування – наступний логічний елемент успіху практики. В реалізації консультативної допомоги, в своїх поглядах, судженнях відносно причини виникнення та подальшого розвитку проблеми замовника (клієнта) психолог свідомо чи несвідомо покладається на певну психологічну парадигму. Вибір парадигми справа особиста, проте найчастіше консультант починає свою професійну діяльність, впроваджуючи різні ідеї, положення, методи, проте через певний проміжок часу зупиняється на єдиній, тій, що приносить максимальний терапевтичний ефект. Іншими словами, професійне мислення психолога ніби "загострюється" на тих наукових принципах, що більше відповідають власному життєвому досвіду, індивідуальним особливостям, світогляду, здібностям.

Окрім цього, кожен фахівець має особистісний вибір – враховувати чи не враховувати суспільну думку та погляди психологічної спільноти відносно прийняття (неприйняття) теорій та концепцій, які впливають на ефективність психологічної практики. Проте в консультативній діяльності варто мати на увазі зазначений вище аспект, оскільки психолог неодноразово при записі на прийом може почути запитання: "Яким методом Ви працюєте?"

Потенційний клієнт також до зустрічі хоче почути відповідь, яка може бути – "Працюємо за методом психоаналізу чи научіння, навіювання, переконання, програмування, арт-психології, казко- терапії, гештальт-терапії, тілесно-орієнтованої терапії, гуманістичної психології, духовного підходу, самоактуалізації тощо)". Від того, наскільки позитивно сприймається клієнтом метод, наскільки він поширений та викликає позитивний відгук серед людей, залежить ефективність консультативної роботи.

Проте, незважаючи на широке розмаїття методологічних підходів, завжди ж таки успіх психологічної допомоги грунтується на виборі психологом духовної парадигми (І.Д. Бех). Коли йдеться про виховання, розвиток, самоактуалізацію людського потенціалу, будь то у навчальному процесі чи консультативній практиці, психолог має вибудовувати свою професійну діяльність на законах духовного розвитку особистості, суспільства, людства. Закон загальнолюдської духовності, сформульований І.Д. Бехом, звучить так: "На протязі всієї своєї історії людина шукала об'єктивні закони, що керують становленням і розвитком світу, які втілилися у різні наукові вчення. Та не менш важливим, а то й визначальним для розуміння навколишнього світу має бути закон, котрий керує людським родом, його прогресивним поступом. Це закон духовності.... Наголосимо, що, на відміну від законів природи, даний закон духовності слід випестувати кожній людині всім своїм життя".

Як же на практиці здійснювати консультативну практику з дорослими клієнтами? Як вирішити життєву кризу дорослої людини? Зупинимося на методичних особливостях консультування дорослих людей.

Загальновідомо, що консультативна практика грунтується на "трьох китах" досягнення успіху – уважне слухання замовника (клієнта) та намагання його почути; уміння "віддзеркалити" неправильні (не адаптивні) когнітивні погляди, ідеї, переконання, а також риси характеру, особистісні новоутворення; активізації духовного потенціалу людини, спрямованого до змін образу "Я", гармонізації особистісного та професійного життя. Проте більш детально на практиці необхідно організувати взаємодії системи "психолог – клієнт" на таких конкретних наукових засадах (С.В.Васьківська):

1) консультативну бесіду варто умовно поділити на дві частини: дослідницько-діагностичну – консультант працює над створенням раппорту, використовує активне слухання, збирає інформацію та терапевтичну – в якій зважуються і приймаються рішення з приводу можливих змін та формуються навички, необхідні для відповідних трансформацій (наприклад, використовуються відповідні техніки роботи з фобіями, обмеженнями, переконаннями тощо);

2) реалізувати в консультативній бесіді підхід „допомогти допомагати собі", тобто навчити особистість справлятися зі своїми проблемами, зі своїм життям. Мало сказати людині, яка хвилюється, „заспокойся", потрібно пояснити, показати, навчити (тобто потренувати), як це зробити, щоби людина мала можливість розвиватись далі, реалізовувати себе, вона повинна освоїти нові, більш складні елементи і блоки свідомості. Саме на створення функціональних новоутворень усвідомлення та вміння їх експлуатувати і має бути направлена робота консультанта;

3) проявляти медіаторські вміння, які допомагають людині віддзеркалити пережите, рефлексувати та усвідомити те, що з нею відбувається. Процес вербалізації (проговорювання) психологічних проблем на консультативній зустрічі дають можливість відокремити себе від своїх емоцій і думок, внести критику, оцінити ситуацію. Коли починається розмова про почуття та переживання, то їх влада закінчується і робиться перший крок у напрямку контролю за життєвою кризовою ситуацією;

4) спостереження та "калібрування" є центральними техніками консультативної діяльності. Психолог упродовж всього контакту із клієнтом здійснює підлаштування до несловесних сигналів клієнта, котрі свідчать про його стан. Техніка "калібрування" вимагає сенсорної чутливості, тобто здатності помічати зміни (навіть дуже дрібні і, на перший погляд, несуттєві) в таких елементах, як положення тіла, повороти голови та інших частин тіла, жести та вираз обличчя, мімічні рухи, дрібні рухи очей, зміни величини зіниць та вологості очей, характерні рухи губ, зміни кольору шкіри, дихання, гучність та інші якості голосу, темп мовлення тощо;

5) із багатьох стилів професійного спілкування психологу рекомендується обрати недирективний підхід (К. Роджерс), тобто вміння вести консультативну бесіду так, щоби стимулювати клієнта до самостійного пошуку розв'язання проблеми, прийняття рішення, а також покладання на себе відповідальності за реалізацію задуманого. Чим краще консультант вміє створювати психологічну атмосферу поваги й позитивності, тим конструктивнішими, ефективнішими будуть зміни у розв'язанні життєвої кризи клієнта.

Узагальнюючи питання відносно консультування дорослих, зазначимо, що даний вид діяльності потребує від психолога постійного вдосконалення теоретичних знань, практичних умінь, духовного розвитку. Таким чином, ефективне консультування дорослих клієнтів стимулюється професійним самоаналізом, підвищенням кваліфікації задля уникнення професійної деформації. Психологу рекомендується окрім самостійного професійного самовдосконалення підвищувати кваліфікацію при спілкуванні із супервізором, досвідченими фахівцями, брати активну участь у роботі центрів соціальної та психологічної допомоги і реабілітації.

← Предыдущая страница | Следующая страница →