Поделиться Поделиться

Маніпулятивна та предметна діяльність як провідний вид діяльності. Інші види діяльності

Як уже було сказано раніше, провідною діяльністю у ранньому дитинстві є предметна діяльність, яка впливає на всі сфери психіки дітей. Вона виникає поступово з маніпулятивною і знаряддєвою діяльністю немовлят. Уже у період немовляти дитина виконує досить складні маніпуляції з предметами – вона може навчитися деяким діям, показаним їй дорослим, перенести засвоєну дію на новий предмет, вона навіть може освоїти деякі власні вдалі дії. Перехід від немовляти до раннього дитинства пов'язаний з розвитком нового ставлення до світу предметів – вони починають виступати для дитини не просто як об'єкти, зручні для маніпулювання, а як речі, що мають певне призначення і певний спосіб вживання.

Маніпулятивна діяльність поступово замінюється предметними діями, пов'язаними з оволодінням виробленими людьми способами користування предметами, їхні функціональні властивості (одні предмети, як, наприклад, пірамідки, коробочки, конструктори тощо вимагають чітко визначеного способу дій; для інших – їх дозволяється назвати предметами-знаряддями (молоток, олівець, ложка тощо) - спосіб використання жорстко фіксується їхнім соціальним призначенням) відкриваються дитині лише через навчаючий вплив дорослого.

Головні інтереси дитини переносяться в область оволодіння завжди новими і новими діями з предметами, а дорослий набуває роль наставника і помічника.

У зв'язку з оволодінням предметною діяльністю змінюється характер орієнтування дитини в нових ситуаціях, воно спрямоване на з'ясування того, для чого служить предмет, як його дозволяється вжити. Орієнтування попереднього віку – що це таке? – змінюється на орієнтування "що з цим дозволяється робити?".

Особливо значущими для психічного розвитку дитини є два види дій:

1. Співвідносні дії – їх мета полягає у приведенні кількох предметів (чи їх частин) у певні просторові взаємини: складання пірамідок з кілець, використання збірно-розбірних іграшок, закривання коробок.

2. Знаряддєві дії – це дії, в яких один предмет (знаряддя) вживається при впливі на інші предмети. Освоєння дій з ложкою, совочком, чашкою, олівцем і т.п. – досить непросте завдання для дитини. Знаряддями дитина опановує в ході навчання при систематичному керівництві дорослого.

Саме оволодіння предметною діяльністю найсуттєвіше впливає на психічний розвиток дитини в цьому віці.

На третьому році життя вже починають формуватися (своїх зрілих форм вони досягають за межами раннього дитинства і вже тоді визначають психічний розвиток) нові види діяльності, такі як гра, малювання, конструювання, ліплення тощо.

Одна з ранніх форм гри дітей раннього віку – предметна гра (вона являє собою багаторазове відтворення загальних схем використання речей, варіювання функцій предмета в реальний практичній дії). Поступово предметна гра переростає у сюжетно – відображальну, коли дитина відтворює у діях свої власні спостереження повсякденного життя.

Усі дані етапи розвитку предметної гри складають одночасно передумови сюжетно-рольової гри: перейменування предметів, ототожнення дитиною своїх дій з діями дорослого, називання себе ім'ям іншої людини. З боку дорослих дитині необхідна допомога, живий інтерес та практичні поради.

О.В. Самольотова (1999) у своїх дослідженнях виділила етапи розвитку предметної діяльності в ранньому віці.

1. Наслідування дій дорослого в ситуації спілкування, де предмет і способи дії з ним виступають його змістом.

2. Далі дитина починає орієнтуватися у функціональних значеннях предметів, тобто предметна діяльність стає метою її активності.

3. Зорієнтувавшись у функціональному значенні предмета, дитина вимагає підтвердження з боку дорослого своєї компетентності у поводженні з певним предметом. Тут на перший план знову виходить спілкування дитини з дорослим, проте змістом є предметна діяльність.

4. Дитина починає вільно діяти з тими предметами, ключову дію яких вона пізнала.

5. Самостійні дії з різними предметами. Дитина починає переносити функції з одного предмета на інший.

Дані етапи дозволяють простежити наступність видів діяльності, виникнення діяльності та механізм переходу від спілкування до предметної діяльності як ведучої за собою розвиток у ранньому віці. Спілкування виступає формою, в руслі якої формується предметна діяльність.

Дослідники Новосьолова, Кисленко, Гальперін та інші вивчали проблему розвитку предметної діяльності і виділили етапи її розвитку:

1 -й етап: 1-1,5 року – дитина не знає функцій предметів;

2-й етап: 2-2,5 року – жорстке закріплення функції за предметом;

3-й етап: після 2,5 років – відокремлення дії від предмета, дитина освоює функції предмета і починає використовувати одні предмети замість інших (предмети-заступники, коли дитина починає переносити засвоєні способи дії на інші предмети).

Становлення предметної діяльності як самостійної має велике значення для становлення гри – провідної діяльності дошкільного періоду.

Особливе значення цього віку пояснюється тим, що він безпосередньо пов'язаний з трьома фундаментальними життєвими надбаннями дитини: прямоходінням, мовним спілкуванням і предметною діяльністю. Зупинимося на мовному спілкуванні. Мовне спілкування дозволяє дитині засвоювати знання, формувати необхідні вміння та навички і через вчителя, людину, що володіє ними, швидше долучатися до людської культури.

Незважаючи на те, що за своєю структурою і правилами мова являє собою один з найбільш складних винаходів людства, діти всіх країн і народів з дивовижною легкістю в ранньому дитинстві засвоюють її й опановують мовленням, причому даний процес починається у всіх дітей однаково і проходить одні й ті ж самі стадії.

Основою розвитку мовлення дитини служить досвід, нагромаджений у предметній діяльності. Саме даний період є сензитивним для розвитку мови, тобто її засвоєння в даний час відбувається найефективніше, а втрачені можливості пізніше вкрай важко надолужити.

Розвиток мови здійснюється по двох лініях: вдосконалюється розуміння мови дорослих і формується власна активна мова дитини.

Приблизно до трьох років пам'ять, сприйняття, уява та увага дитини починають набувати людських властивостей. Проте головне полягає в через те, що в цьому віці дитина опановує тим умінням, яке істотно впливає на її подальший поведінковий, інтелектуальний та особистісний розвиток. Йдеться про здатність розуміти й активно користуватися мовою у спілкуванні з людьми. Завдяки постійній мовній взаємодії з дорослими дитина з біологічної істоти до середини раннього дитинства перетворюється за своїми поведінковими і психологічними якостями в людину, а до кінця цього періоду в особистість.

До віку близько року дитина вимовляє окремі слова; приблизно в два роки вона говорить двох – трьохслівними реченнями; у чотири роки діти в змозі розмовляти майже так само добре, як і дорослі. З безлічі якостей, укладених в слові як понятті, діти спочатку засвоюють далеко не всі, а лише окремі властивості, характерні для того предмета, з яким спочатку це слово виявилося пов'язаним в їх сприйнятті. Надалі, у міру накопичення досвіду використання цього слова, діти поступово засвоюють більш глибокий, узагальнений зміст поняття, відокремлюючи істотне від несуттєвого в відображених у ньому ознаках. У них склалися більш-менш певні уявлення про своїх батьків, про їжу, про навколишнє оточення, про іграшки.

Називати речі своїми словами дитина починає у віці близько одного року. До цього часу діти зазвичай мають уже досить багатий досвід пізнання навколишньої дійсності за допомогою органів чуття.

У спільній діяльності з дорослими дитина поступово починає розуміти зв'язки поміж словами і реальністю, що стоїть за ними.

Бурхливо формується активна мова дитини. Зростає словниковий запас (на кінець третього року життя дитина використовує вже до 1500 слів, тоді як роком раніше – до 300). Засвоюється граматична і синтаксична будова та звуковий лад рідної мови.

Розвиток пізнавальних процесів і мови допомагає дитині прискорено здобувати знання, засвоювати норми і форми людської поведінки. Саме в ранньому віці дитина вперше відкриває для себе той чудовий факт, що завжди в світі людей має свою назву. Через мову, якою дитина практично оволодіває в дані роки, вона отримує прямий доступ до найважливіших досягнень людської матеріальної та духовної культури. Через мовне спілкування з дорослими вона набуває в десятки разів більше інформації про навколишній світ, ніж за допомогою всіх даних їй від природи органів почуттів. Для дитини мова є не тільки незамінним засобом спілкування, проте також відіграє найважливішу роль у розвитку мислення і в саморегуляції поведінки.

Спрямована з кінця раннього дитинства не тільки на оточуючих людей, а й на саму себе, мова дозволяє дитині оволодівати власною поведінкою і власними психічними процесами, робити їх певною мірою довільно регульованими. Без мови неможливі були б ні людське сприйняття дійсності, ні людська увага, ні розвинена пам'ять, ні досконалий інтелект. Завдяки мові поміж дорослим і дитиною виникає ділове співробітництво, стає можливим свідоме, цілеспрямоване навчання і виховання.

Формування активної мови є джерелом усього психічного розвитку дитини.

Як же засвоюється мова й формується мова дитини з точки зору психологічних механізмів цього складного процесу? Припускають, що трьома основними шляхами засвоєння мови та індивідуального розвитку мови є такі: наслідування, утворення умовно-рефлекторних асоціацій, постановка і дослідна перевірка емпіричних гіпотез.

Наслідування впливає на формування всіх аспектів мови, проте особливо фонетики та граматики. Даний механізм включається в дію відразу ж, як тільки у дитини з'являються перші ознаки відповідної спроможності. Проте наслідування – це тільки початковий етап мовного розвитку. Без наступних двох етапів він не в змозі привести до великих успіхів у засвоєнні мови.

Функція умовно-рефлекторного обумовлення в породженні мовлення виступає в через те, що використання дорослими людьми різноманітних заохочень прискорює розвиток дитячого мовлення. Не дозволяється сказати, що без цього мова формуватися у дитини не буде взагалі.

Ідея про формулювання і перевірку гіпотез як механізм засвоєння мови найкраще підтверджується численними фактами активного використання мови дітьми і дитячої словотворчості.

На початку періоду раннього дитинства дитина вже починає сприймати властивості предметів, що її оточують, вміє знаходити поміж ними найпростіші зв'язки та використовувати їх. Усе це створює необхідні передумови для подальшого розумового розвитку, котрий тісно пов'язаний з оволодінням дитиною предметною діяльністю, мовленням, елементарними формами гри, малювання тощо.

← Предыдущая страница | Следующая страница →