Поделиться Поделиться

Структура спілкування

В єдиному процесі спілкування дозволяється виділити три взаємопов'язані сторони: комунікативну (передавання інформації), інтерактивну (взааємодія) і перцептивну (взаємо сприймання).

Коли говорять про комунікативну сторону спілкування, то мають вазі той факт, що в спільній діяльності люди обмінюються уявними, інтересами ідеями, настроями, почуттями, установками, інформацією. Людська комунікація має свою специфіку, через те о в умовах людського спілкування інформація не лише передається, проте й формується, уточнюється, розвивається. Обмін інформацією поміж двома особистостями має суб'єкт-суб'єктний характер: посилаючи інформацію, ми орієнтуємось на іншого суб'єкта, враховуємо його цілі, мотиви, установки, одержуємо нову інформацію, тобто прагнемо виразити загальний смисл, а це можливо лише за умови, до інформація не просто прийнята, а й зрозуміла, осмислена. Через те в кожному комунікативному процесі реально представлені діяльність спілкування і пізнання. Взаєморозуміння можливе лише за умови наявності єдиної системи значень для всіх членів групи (так званого тезаурусу"). При цьому мають на увазі не лише розуміння значення слів, а й розуміння значення ситуації. Відомо, що пряме висловлення і його розуміння не завжди збігаються. Окрім того, в умовах людської комунікації можуть виникати абсолютно специфічні комунікативні бар'єри, пов'язані з соціальними, політичними, релігійними, професійними бар'єрами, чи з індивідуальними психологічними особливостями тих, хто спілкується (сором'язливість, некомунікабельність, ворожість, недовіра та ін.).

Спілкування як поміж особистісна взаємодія є сукупністю зв'язків поміж людьми і взаємовпливів, які виникають і закріплюються в процесі їхньої спільної життєдіяльності. Регулятором цих зв'язків є суспільні соціальні норми. Порушення цих норм приводить в дію механізми соціального контролю (несхвалення, осуд, покарання). Очікуваний від людини спосіб поведінки залежно від його статусу чи позиції в суспільстві називають роллю. Ролі бувають соціальними (вони визначаються об'єктивними соціальними відносинами), міжособистісними (залежать від місця людини в системі поміж особистісних відносин), внутрішньо груповими (суддя, арбітр, опікун і т. н.) та індивідуальними (визначаються власними очікуваннями та вимогами до себе особистості). Кожна людина виконує набір різних ролей. Взаємодія людей регулюється рольовими очікуваннями.

Умовою безконфліктного спілкування є відповідність його учасників взаємним рольовим очікуванням.

Перцептивний компонент спілкування - це сприймання, розуміння і оцінення людини людиною. Сприйняття іншої людини означає сприймання її зовнішніх ознак, співвіднесення їх з її особистісними характеристиками і інтерпритація на цій основі її вчинків. Процес переходу міжособистісного сприймання в розуміння і в оціненні іншої людини є особистісним психологічним завданням.

У процесі розуміння людини виокремлюють два рівні. На першому рівні відбувається усвідомлення цілей, мотивів, настанов іншої людини. Другий рівень взаєморозуміння характеризується здатністю прийняти цілі, мотиви, настанови іншої людини, як свої власні. Точність міжособистісної перцепції зумовлена такими чинниками: 1) що краще, точніше людина знає себе, то краще і точніше вона може сприйняти іншого; 2) що більше особистостей знає людина, то краще вона може зрозуміти конкретну особу; 3) тільки за доброзичливого ставлення до особи людина може краще пізнати її; 4) особливості ситуації, в якій здійснюється процес міжособистісної перцепції.

Механізмами міжособистісного сприймання є: - ідентифікація (від лат. - ототожнювати) - це спосіб розуміння іншої людини через усвідомлене чи неусвідомлене ототожнювання її з собою; зв'язки поміж суб'єктами, в яких вони виступають як громадяни, жителі одного району, пасажири транспорту, глядачі. Вони зустрічаються, вступають у контакти один з одним і розходяться. Партнери зі спілкування залишаються анонімними.

Функціонально-рольове спілкування передбачає зв'язки поміж його учасниками, які виконують певні соціальні ролі в часових відрізках різної тривалості. Партнерів у цьому спілкуванні поєднують взаємні обов'язки: лікар - хворий, керівник - підлеглий, вчитель - учень тощо.

Здебільшого функціонально-рольове спілкування - це різноманітні особистісні контакти поза межами офіційних стосунків, скажімо, спілкування поміж друзями (неформальне). Його особливістю є вибірковість відносно партнера.

Розрізняють спілкування першого роду (як комунікація, сторона спільної діяльності) і другого роду (як передача через виготовлений матеріальний продукт своєї індивідуальності іншим людям, закріплення і продовження себе в інших людях).

- рефлексія - усвідомлення суб'єктом, як його сприймають і оцінюють інші індивіди чи спільноти;

- емпатія - це здатність людини проникати в психічний стан іншої людини та прагнення емоційного відгуку на проблеми іншого (співпереживання, співчуття).

При сприйманні людини людиною проявляються стереотипи. Стереотип - це відносно стійкий і спрощений образ об'єкта, котрий складається в умовах недостатньої інформації, чи є результатом узагальнення власного досвіду особистості. Стереотипи сприймання можуть відігравати як позитивну, так і негативну роль. Для вчителя шлях подолання недоліків сприймання лежить через глибоке вивчення учня, вміння поставити себе на його місце, володіння психологічною культурою спілкування.

← Предыдущая страница | Следующая страница →