Поделиться Поделиться

Сприймання і розуміння людьми одне одного у процесі міжособистісного спілкування

Особливості та результати взаємодії поміж людьми значною мірою залежать від того, як вони сприймають, розуміють, відтворюють та інтерпретують поведінку одне одного, оцінюють можливості інших учасників спілкування та власні. Процес взаємодії супроводжується взаєморозумінням чи непорозумінням, здатністю чи нездатністю прогнозувати поведінку партнера по спілкуванню. Оскільки людина є істотою соціальною, то і її пізнавальна діяльність реалізується в соціальному контексті.

Соціальне і міжособистісне пізнання

Пізнаючи соціальне оточення, навколишній світ, індивід сприймає, пояснює і відтворює у своєму мисленні різні його соціальні аспекти. Процес соціального пізнання надзвичайно важливий у житті особи та її соціальній взаємодії. Соціальну психологію він цікавить у таких вимірах:

- через що люди звертають увагу на одні дії індивідів, ігноруючи інші, як вони формують свої висновки, отримуючи соціальну інформацію з навколишнього середовища;

- у через що полягає специфіка соціального пізнання, спрямованого на особливості сприймання і кодування соціальної інформації;

- за допомогою яких методів люди інтегрують інформацію, намагаючись отримати уявлення та зробити відповідні висновки про соціальний світ;

- як відбувається процес отримання знання про себе та інших і за допомогою яких інструментів набувається соціальне знання;

- як люди акумулюють і пригадують інформацію про соціальні події та інших людей.

Важливим механізмом пізнання є категоризація, передумова якої - стабільність, тобто категорії виникають як фіксація певних, стабільних взаємозв'язків у навколишньому середовищі. Однак історичний процес охоплює як періоди відносної соціальної стабільності, так і етапи гострої дестабілізації. Соціальна нестабільність - це не лише швидкі й радикальні соціальні перетворення, а й їх неузгодженість, дисгармонія у різних сферах соціального життя та суспільства у цілому. Дестабілізуючі процеси, культурна специфіка, національний менталітет, умови історичного розвитку країни безпосередньо впливають на соціальне пізнання, модифікуючи процес конструювання образу соціальної реальності. Через те пізнання соціального світу в нестабільні періоди вимагає особливої компетентності людини, що неможливо без її! постійної комунікації з іншими людьми.

Проблема соціального пізнання за соціальної нестабільності актуальна для нашого суспільства, що переживає етап радикальних перетворень в економіці, політиці, соціальному житті. Дані зміни непросто сприймаються і наукою. Ситуація особливо складна з психологічної точки зору, адже в попередній період стабільність була офіційною ідеологією, тобто весь тодішній уклад життя інтерпретувався як позитивний. Плюралізм думок, варіативність економічних і соціальних рішень сприймаються непросто і масовою свідомістю, і окремою особистістю. Сприймання індивідом нестабільного суспільства характеризують:

- невизначеність ситуації, що ускладнює прогнозування свого майбутнього;

- почуття тривоги, розгубленості, неготовності жити і працювати в нових умовах;

- уявлення про відсутність будь-якого контролю в суспільстві;

- сприймання нових механізмів соціальної регуляції як неефективних;

- відчуття певності в через те, що від людини нічого не залежить;

- почуття негативізму, незадоволеності;

- стан когнітивного дисонансу, породженого невідповідністю уявлень, очікувань реальним змінам соціальної дійсності;

- незнання критеріїв оцінок нових способів соціальних дій.

За таких умов індивід не відчуває себе суб'єктом суспільних процесів, не може чи відмовляється бачити і розуміти соціальні проблеми.

Найзагальнішою соціально-психологічною проблемою для індивідуальної та масової свідомості є глобальне руйнування соціальних стереотипів і зміна системи цінностей. Руйнування стереотипів у масовій свідомості часто сприймається окремими групами людей як крах ідеалів, втрата сенсу життя. Нові стереотипи приживаються і сприймаються важко, суперечливо. Це стосується і системи цінностей, в якій утверджуються нові затребувані суспільством ціннісні орієнтації, нова ієрархія цінностей. В оцінці сучасною масовою свідомістю цінностей з точки зору моралі окреслилися такі полюси:

- так званий моральний вакуум, в якому панує вседозволеність;

- сприйняття світу крізь призму цінностей ринку (світ оцінюється категоріями ціни, вартості, грошей, ділових відносин);

- дотримання традиційної точки зору (духовні цінності - понад усе, інше - аморальне).

Кожну з позицій по-різному дозволяється оцінити з точки зору привабливості. Безумовно, найпродуктивнішим є багатовимірне бачення світу, яке охоплювало б і духовні цінності, і цінності ринку.

Суперечливість історичного процесу на етапі радикальних перетворень характеризують, за переконанням Г. Андрієвої, такі параметри:

- соціальна ідентичність. Криза ідентичності є особливою ситуацією свідомості, коли більшість соціальних категорій, за допомогою яких людина визначає себе і своє місце в суспільстві, здаються такими, що втратили цінність;

- побудова образу іншої людини. В епоху нестабільності відносно легко приписується іншій людині образ ворога, активізується пошук індивідуального і групового ворога, посилюється індивідуальна і групова напруженість, агресивність;

- побудова образу соціальних інститутів, форм соціального контролю, суспільства, образу соціального світу. У період соціальної нестабільності важко визначити, котрий тип суспільства оптимальний. Відбувається втрата соціального ідеалу, багато людей взагалі не знають, в якому напрямі розвивається суспільство, що чекає їх у соціальному майбутньому, що переживається особливо болісно.

Процес соціального пізнання ніколи не був простим, людину завжди підстерігали труднощі й перешкоди на шляху пізнання себе та інших у соціумі. В особливо напружені часи індивіду важливо не втратити відчуття реальності, творчо застосувати свої знання та вміння, адекватно оцінити ситуацію і себе в ній.

Пізнання соціальних об'єктів у соціальному контексті, передусім сприймання і розуміння людьми одне одного, називають соціальною перцепцією. Даний термін запровадив у науковий обіг американський психолог Дж. Брунер.

Соціальна (лат. - суспільний) перцепція (лат. - сприймання, пізнавання) - цілісне сприймання суб'єктом соціальних об'єктів (людей, труп, спільностей), яке дає змогу надійніше визначати успішність і перспективи міжособистісної взаємодії.

Сприймання соціальних об'єктів якісно відрізняється від сприймання предметів матеріального світу. Соціальний об'єкт (індивід, група) не є пасивним і байдужим стосовно суб'єкта сприймання, а намагається викликати у нього позитивне уявлення про себе. Сприймання супроводжується смисловою і оцінювальною характеристикою об'єкта сприймання, йому притаманна єдність пізнавальних та емоційних компонентів.

У цілому дослідження в межах соціальної перцепції зосередились на таких проблемах: особливості суб'єкта і об'єкта сприймання; вікові, статеві, професійні особливості соціальної перцепції; механізми соціального сприймання (міжособистісні та міжгрупові); особливості міжособистісного сприймання і розуміння людьми одне одного; структурна типологія міжособистісного і міжгрупового сприймання; точність і адекватність сприймання соціальних об'єктів; закономірності та ефекти міжгрупового сприймання; закономірності формування першого враження; вплив на процеси соціального пізнання минулого досвіду, характеру взаємин, самооцінки, особистісних властивостей індивідів, що спілкуються поміж собою, та ін.

Усі дані проблеми безпосередньо включені в спілкування як міжособистісне пізнання. Термін "пізнання" найточніше окреслює коло проблем, пов'язаних із соціальною перцепцією, відображає процеси у міжособистісній взаємодії.

Процес міжособистісного пізнання охоплює такі складові: сприймання та оцінювання зовнішніх ознак, поведінки індивіда, створення уявлень про його психологічні особливості, стани; оцінювання отриманих уявлень та зіставлення зовнішніх ознак індивіда з особистісними характеристиками; розуміння та інтерпретація отриманої інформації; оцінювання партнера у цілому; загальні умовиводи; прогнозування дій і вчинків партнера; створення стратегії власної поведінки.

Даний перелік доповнюють такі характеристики, як прийняття рішення, прийняття партнера по спілкуванню, його цілей, мотивів, установок.

← Предыдущая страница | Следующая страница →