Поделиться Поделиться

ХАРАКТЕРИСТИКА ТРАДИЦІЙНИХ ФОРМ ВИХОВНОЇ РОБОТИ

КЛАСНА ГОДИНА – форма позакласної виховної роботи, яка передбачає створення оптимальних умов для продуктивного спілкування з дітьми на рівні педагогіки співробітництва.

Основні функції класної години:

- освітня ( „ознайомлення зі світом ”);

- орієнтовна ( „оцінювання світу ”);

- спрямовуюча ( „взаємодія зі світом ”).

Орієнтовна структура і зміст години класного керівника:

1.Підготовчий етап. Передбачає повідомлення учням теми, основних її питань для попереднього обдумування, доручення окремим із них самостійно підібрати матеріал, залучення учнів до читання літературних творів, статей, журналів, газет, перегляду кінофільмів, спектаклів, телепередач, добору ілюстративних матеріалів, репродукцій картин, портерів, плакатів, виготовлення таблиць, схем. Вся ця робота стисло фіксується в конспекті.

2.Зміст години класного керівника:

а) вступна бесіда – повідомляється тема, мотивується її актуальність і необхідність, вказуються основні питання, визначаються завдання, які треба вирішити; учнів у загальних рисах вводять у суть теми. Вступ розрахований на 3-7 хв.

б) основна частина – всебічно висвітлюють суть теми, грунтовно розкривають головні її питання, пояснюють зміст невідомих понять, наводять приклади, які б спонукали дітей до гуманних вчинків, пробуджували позитивні почуття і викликали осудливе ставлення до негативних дій. На цьому етапі переглядають і аналізують відео – і діафільми, репродукції творів видатних художників, обговорюються прочитані твори, книги. Основна частина триває 35 хв.

в) підсумкова частина – короткі висновки й узагальнення на основі матеріалу, що розглядався, стислий аналіз виступів, а за потреби – їх доповнення чи уточнення; підсумки сказаного, спонукання учнів до формування в собі позитивних якостей, про які йшлося.

г) підсумкове слово класного керівника (5-7 хв.) Класний керівник має подбати , щоб учні не були пасивними слухачами і спостерігачами, а брали активну участь у проведенні цього заходу.

Тему класної години доцільно давати учням заздалегідь, а також розподілити необхідну літературу, підготувати питання, які їх цікавлять, зібрати місцевий матеріал.

Правила проведення класної години:

- систематичність;

- уникати „розборок”;

- обговорювати питання, яке цікавить учнів;

- працювати за планом;

- спонукати учнів до вільного висловлення думок;

- забезпечити мажорний тон у спілкуванні;

- заохочувати учнів в довільному висловлюванню думок;

- враховувати особливості соціально - психологічного розвитку дітей;

- навчити учнів правильно ставити питання і слухати;

- поважати думки всіх вихованців;

- вивчати інтереси дітей для подальшого формування класної години;

- не обмежувати проведення класної години стінами класної кімнати.

Можливе використання різних форм класних годин: рольові ігри, записи старовинних пісень, легенд, переказів рідного краю, уроки етики, уроки - подорожі, бесіди, диспути, дискусії, „сократівські бесіди, прес-діалоги, „філософські столи”, „рицарські турніри”, усні журнали, аукціони ідей, прес-діалоги, мозкові атаки, зустрічі, екскурсії, години поезії, години музики, „Круглі столи”, вікторини, виставки, прогулянки, дні іменника, практичні заняття тощо.

Контрольні запитання і завдання

1. Назвіть основні функції класної години.

2. Охарактеризуйте освітню функцію класної години. Охарактеризуйте орієнтовна функцію класної години.

3. Охарактеризуйте спрямовуюча функцію класної години.

4. Визначте орієнтовну структуру і зміст години класного керівника.

5. Сформулюйте правила проведення класної години.

6. Розкрийте зміст підготовчої частини класної години.

7. Розкрийте зміст основної частини класної години.

8. Розкрийте зміст підсумкової частини класної години.

9. Назвіть можливі форми проведення класної години.

10. Розробіть тематику класних годин для учнів 1 класу.

11. Розробіть тематику класних годин для учнів 2 класу.

12. Розробіть тематику класних годин для учнів 3 класу.

13. Розробіть тематику класних годин для учнів 4 класу.


БЕСІДА

В основі бесіди лежить прийом діалогу. У процесі етичних бесід відбувається узагальнення дитячих спостережень, особистих вражень і переживань, певних знань морально-етичних норм. Таким чином, на основі «первинного» матеріалу відбувається поступове сходження до нових моральних якостей.

У педагогічному спілкуванні бесіда є джерелом взаємовідносин між об'єктом та суб'єктом виховання (педагогом і школярем) в процесі колективної діяльності чи індивідуального впливу

Бесіда – форма виховної роботи, спрямована на формування в учнів знань, умінь і навичок моральної поведінки, оволодіння загальнолюдськими і національними морально-духовними цінностями.

Бесіди можна поділити на фронтальні, групові, індивідуальні, прогностичні і непередбачувані.

Алгоритм підготовки бесіди

- визначення теми;

- визначення мети;

- складання короткого плану;

- підбір літератури;

- надання попередніх завдань учням: прочитати певний твір, підібрати приклади, ситуації, вивчити вірші на задану тему;

- написання плану – конспекту.

Алгоритм проведення бесіди (етапи бесіди):

1. Обґрунтування теми ( підготовчий, мотиваційний )

- Обговорення життєво важливої події, факту, явища, морального вчинку, ситуації.

2. Обговорення першоджерела, запропонованого педагогом. Це може бути:

- розповідь;

- уривок художнього твору;

- фільм чи його фрагмент;

- стаття;

- конкретна подія будь-якого характеру;

- ситуація у житті школи, класу.

Цей етап є основним у бесіді.

3. Діалог з дітьми (здійснюється в довільній формі). Роль вчителя в процесі, здійснення цього етапу – сприяти вільному вираженню учнями своїх думок, підводити їх до самостійних висновків.Діалог здійснюється у вигляді:

- запитання - відповіді,

- тематичних вікторин,

- заочної подорожі,

- методів переконання і прикладу;

- створення умов для дитячої уяви,

- використання художніх репродукцій, відеофільмів.

ХАРАКТЕРИСТИКА ТРАДИЦІЙНИХ ФОРМ ВИХОВНОЇ РОБОТИ - Инвестирование -  1

4. Підведення підсумків. (Особливу роль відіграє педагог і його заключне слово)

- узагальнення всього висловленого;

- формування найбільш раціонального висновку з точки зору педагога;

- прийняття конкретної програми дій (що ми будемо робити після обговорення проблеми, наприклад, виготовимо годівничку і будемо підгодовувати птахів тощо)

У системі підготовки і проведення етичних бесід варто дотримуватися певних методичних правил:

1. Бесіди проводить класний керівник або вихователь групи продовженого дня.

2. Тривалість бесіди залежить від віку учнів: 1-4 класи - 25-30 хвилин, 5-7 класи - 30-40 хвилин, 8-11 класи - до 45 хвилин.

3. Підготовка до бесіди має займати 5-6 днів.

4. Тема бесіди залежить від віку учнів, рівня розвитку первинного колективу, стилю взаємин в колективі, соціально-економічних умов у суспільстві.

5. Проведення бесід включає такі основні етапи: підготовчий, проведення бесіди, наступна діяльність школярів, оцінка вчителем рівня сформованості моральних норм і навичок.

6. Слід залучати усіх дітей до висловлення власних думок щодо певних моральних понять.

7. Необхідно стимулювати школярів до виявлення соціальної активності під час бесіди.

8. Використовувати цікавий матеріал, педагогічні ситуації, які б спонукали школярів до активної емоційно-розумової діяльності.

9. Продумувати логічно доцільний план бесіди, виділяти опорні моральні поняття, які мають стати основою формування у школярів моральних вмінь і звичок.

10.Визначити для учнів, з урахуванням їх індивідуальних можливостей, конкретні завдання для підготовки до бесіди, які викликали б у них певний інтерес.

11. Після завершення бесіди класний керівник має уважно аналізувати особливості впливу бесіди на поведінку вихованців, класного колективу в цілому.

12. Не припиняти роботу вихованців навколо теми бесіди. Давати домашні завдання, залучати учнів до колективної роботи над матеріалом, що стосується теми (пошуки нових матеріалів, підготовка тематичних газет, альбомів та ін.).

Поради педагогу до проведення бесіди

1.Говоріть спокійним голосом. Діти краще реагують на нормальний звуковий рівень голосу, ніж на крик.

2.Використовуйте мовні різновиди: повні речення, короткі речення, по суті використовуйте мовні повтори, поширені речення.

3.Повторюйте те, що говорять діти, і виправляйте їх, заохочуйте висловлювання дітьми власних ідей та почуттів.

4.Підбирайте питання, які викличуть на розмову дітей.

5.Використовуйте навідні питання такі, як, наприклад: Як? Що? Чому? Коли?

6.Уникайте запитань, які вимагають відповіді „так” чи „ні”.

7.Знайдіть час для особистої бесіди з кожною дитиною, підберіть слова, які описують почуття.

8.Розширюйте запас слів, уникайте абстрактних понять.

9.Вживайте слова у властивому їм значенні, пояснюйте дітям значення слів та опорних понять.

10. Використовуйте морально-етичні ситуації.

11. Пов’язуйте матеріал з реальним життям класу.

Орієнтовний план - конспект проведення бесіди (етичної)

Бесіда, направлена на вияснення дітьми морально-етичних понять.

1. Вступ – опис яскравого факту або події (розповідь вихователя).

- читання оповідання, вірша, казки,

- розповіді дітей з життя.

2. Основна частина

- питання, направлені на аналіз і оцінку поведінки героїв, знайомих дітей,

- роз’яснення виховних форм і правил поведінки;

- розповідь – загадки;

- вирішення моральних завдань учнями;

- створення життєвих ситуацій для вправлення дітей в моральних вчинках;

- вікторина.

3. Підсумок.

Контрольні запитання і завдання

    1. Що таке бесіда.
    2. Чим відрізняються між собою бесіда як форма і як метод виховання?.
    3. Яка структура бесіди.
    4. Складіть алгоритм підготовки бесіди.
    5. Складіть алгоритм проведення бесіди.
    6. Складіть орієнтовний план - конспект проведення бесіди.
    7. Складіть поради педагогу до проведення бесіди.
    8. Яких методичних правил варто дотримуватися у системі підготовки і проведення етичних бесід ?
    9. Розробіть тематику бесід для учнів 1 класу.
    10. Розробіть тематику бесід для учнів 2 класу.
    11. Розробіть тематику бесід для учнів 3 класу.
    12. Розробіть тематику бесід для учнів 4 класу.

УСНИЙ ЖУРНАЛ

Усний журнал являє собою форму роботи, що поєднує в собі живе слово, наочний показ, засоби художнього й емоційного впливу. Кожен журнал містить 3-5 сторінок. Сторінки журналу - це бесіди, повідомлення, виступи дітей - артистів, відомих людей, ветеранів війни, учених, фахівців; перегляд відеофільмів, презентацій, читання віршів, виконання музичних творів.

Тривалість усного журналу 45 хвилин. Стислість у поєднанні із глибоким змістом й яскравою формою подачі - першочергова вимога до всіх елементів усного журналу. При його проведенні варто враховувати природну втомлюваність дитячої аудиторії, тому серйозні пізнавальні сторінки необхідно чергувати з розважальними, тим самим зберігаючи увагу аудиторії. У журналі завжди видне місце повинна займати пропаганда книги: це може бути бібліографічний огляд, бесіда про книги, оповідання про одну книгу, знайомство із книжковими новинками, книжкова виставка, виступ читачів про улюблені книги, про те, як книга допомогла їм у житті, навчанні, роботі.

Цілісне сприйняття програми усного журналу залежить від логічної послідовності й взаємозв'язку сторінок і вдалого рішення їх по формах подачі матеріалу. Журнал краще сприймається дітьми, якщо в усні повідомлення входять демонстрація слайдів, презентацій, уривків з відеофільмів, відеозаписів.

Розрізняють оглядові й тематичні усні журнали. Журнал оглядового характеру /"Хочу все знати", "Час, події, люди"/ має сторінки по різних галузях знань, відгукується на найважливіші події, що відбуваються в країні, у світі.

Тематичний усний журнал висвітлює одну тему. Іноді береться широка тема - "У світі прекрасного", іноді вужча - «Народні символи України».

Для підготовки журналу призначається група учнів у кількості 3-5 чоловік із числа активних читачів. На засіданнях обговорюються всі питання по організації усного журналу. Насамперед, визначаються мета й тема /загальна й окремих сторінок/, а потім детально розробляється план і програма номеру в цілому й кожної сторінки. За сторінками закріплюються відповідальні, які підбирають відповідну спеціальну й художню літературу, цитати, вірші, ілюстрації, образотворчі й музичні засоби. На підставі програми творча група розробляє сценарій проведення усного журналу, у якому дається зразковий текст ведучого, позначається характер і послідовність образотворчого, музичного й світлового оформлення випуску.

Успіх журналу багато в чому залежить від підбору й підготовки виступаючих, кожен з яких повинен чітко представляти своє місце в загальній програмі.

У проведенні журналу вирішальне значення має ведучий. Він коментує сторінки, представляє виступаючих.

Наочна агітація - виставки, плакати, стенди - сприяють глибокому розвитку теми.

Контрольні запитання і завдання

1. Щоявляє собою усний журнал?

2. Назвіть структуру усного журналу.

3. Розробіть алгоритм підготовки усного журналу.

4. Розробіть алгоритм проведення усного журналу.

5. Визначте критерії успішного проведення усного журналу.

6. Складіть поради педагогу по підготовці усного журналу.

7. Розробіть тематику усних журналів для учнів 1 класу.

8. Розробіть тематику усних журналів для учнів 2 класу.

9. Розробіть тематику усних журналів для учнів 3 класу.

10. Розробіть тематику усних журналів для учнів 4 класу.


ІГРИ. ІГРОВІ ПРОГРАМИ

Гра - засіб багатогранний. Це і самостійна діяльність, яка сприяє всебічному розвитку особистості, і засіб формування та згуртування колективу, і метод організації інших видів діяльності, і емоційний стан, і засіб спілкування.

У залежності від змісту та структури ігри поділяються на пізнавальні та інтелектуальні; творчі та рольові, рухливі та спортивні.

У практиці виховної роботи широко використовуються ігри-подорожі, психологічні ігри-тренінги, виховні та ділові ігри, моделюють певні виробничі та комунікативні ситуації для розв'язання учасниками.

Ігри-подорожі обов'язково мають певні етапи ("пункти", "станції"), при яких виконуються завдання трудового, пізнавального, художнього, спортивного характеру. Такі ігри можуть відбуватись з різних навчальних предметів: географічні, літературні, математичні та ін. У цих іграх передбачені ігрові ролі "організаторів", "суддів", "контролерів", "асистентів". Відбуваються такі ігри найчастіше як змагання між командами.

Психологічні ігри-тренінги мають характер системних вправ з навчання спілкуванню та пізнанню власних можливостей.

Важливими є і виховні ігри, які теж мають тренінговий характер. Ці ігри потребують ґрунтовної інформативної підготовки, дітей, під час яких вони знайомляться з правилами етикету. На основі цих знань і виробляють уміння та навички поведінки.

Педагогічні вимоги до організації та проведення ігор

Впровадження педагогічних ігрових технологій у практику роботи з дітьми вимагає дотримання певних правил. Вперше ці правила послідовно й обґрунтовано сформулював Я.А. Коменський у своїй праці «Закони добре організованої школи»:

• ігри повинні бути такими, щоб учасники звикли їх сприймати як щось другорядне, а не якусь головну справу; .

• гра повинна сприяти здоров'ю тіла не менше, ніж пожвавленню духу;

• ігри повинні бути початком серйозних речей;

• гра повинна завершуватись раніше, ніж набридне;

• ігри повинні відбуватися під контролем вихователів.

За умови суворого дотримання цих правил гра стає серйозною справою: сприяє розвитку здоров'я, відпочинку для розуму, підготовкою для життєдіяльності.

Прикрасою гри, за Я.А. Коменським, є рухова активність тіла, життєрадісність духу, порядок, гра за правилами, перемога доблестю, а не хитрістю. Пороками у грі є лінь, в'ялість, недоброзичливість, зазнайство, заздрість, крик, підступність. Ігри з негативним статусом взагалі не повинні використовуватись у роботі з дітьми.

Враховуючи правила організації ігор, сформульовані Я.А Коменським, можна визначити такі педагогічні вимоги до проведення ігор:

• організація дитячих ігор має унеможливити ризик для життя і здоров'я їх учасників; смисл ігрових дій повинен співпадати із смислом і змістом поведінки в реальних ситуаціях для того, щоб основний смисл ігрових дій переносився в реальну життєдіяльність;

• у грі діти повинні керуватися загальноприйнятими в суспільстві моральними нормами, що ґрунтуються на гуманізмі, загальнолюдських цінностях;

• діти повинні добре розуміти смисл і зміст гри, правила та умови її проведення, ідею кожної ігрової ролі;

• вибір гри залежить від вікових та анатомо-фізіологічних особливостей дітей, розвитку їх світогляду;

• педагог повинен забезпечити умови, які визначають правильне ставлення дітей до гри;

• не варто навчати дітей одразу багатьом іграм;

• завершення гри має бути результативним, яскравим, емоційним, містити аналіз, заохочення переможців;

• потрібно передбачити систему штрафних балів у разі порушення правил гри;

• не можна перетворювати гру в поступки для дитини;

• гру потрібно організовувати і спрямовувати, стримувати — якщо це необхідно, забезпечувати кожному учаснику можливість виявляти ініціативу;

• організовуючи ігри з підлітками та старшокласниками, потрібно спонукати їх до аналізу ігрової діяльності, співставлення імітації з відповідною сферою реального життя, надавати допомогу у встановленні зв'язку змісту гри із змістом практичної життєдіяльності чи із змістом навчального курсу; результатом обговорення гри може бути перегляд її змісту, правил, умов проведення тощо;

• ігри вимагають індивідуального підходу до кожної дитини, тому кожна гра вимагає відчуття міри та обережності;

• дітям властивий азарт і надмірне захоплення окремими іграми на шкоду навчанню; тому у роботі з дітьми потрібно розумно чергувати різні ігри з іншими видами діяльності, які допомагають вирішувати ті чи інші педагогічні завдання.

ХАРАКТЕРИСТИКА ТРАДИЦІЙНИХ ФОРМ ВИХОВНОЇ РОБОТИ - Инвестирование -  2

Пам’ятка для дітей. Поради бувалого гравця:

1. Вигравай лише чесним способом, бо інакше перемога не принесе тобі задоволення.

2. Не зазнавайся, якщо в тебе все виходить і ти виграєш.

3. Якщо умієш щось добре робити, навчи товаришів - нехай вони стануть спритними і умілими.

4. Вигравати у сильного суперника цікавіше.

5. Не смійся над тим, хто програє, бо і ти можеш стати переможеним.

6. Не падай духом, коли програєш, адже попереду ще багато цікавих ігор.

7. Не ображайся на переможця, привітай його з перемогою.

8. Не сердься і на тих, із-за кого, можливо, трапилась поразка. Вони потребують твоєї підтримки.

9. Життя складається з перемог і поразок. Навчись їх сприймати, як належить.

Пам’ятка для організаторів дитячих ігор

1. Перед початком гри треба зацікавити дітей її змістом, повідомити умови проведення гри, познайомити з правилами та розподілити завдання.

2. Кожна гра повинна бути забезпечена необхідним для її проведення обладнанням, інвентарем.

3. Необхідно привчати дітей контролювати й регулювати свою діяльність та діяльність товаришів по грі. Доцільним є аналіз гри, успіхів і помилок її.

4. Необхідно залучати самих дітей до проведення різних ігор, суддівства, бути членами журі. Треба пам’ятати, що дітей в більшості приваблюють ігри з поділом на команди.

5. Треба прагнути вносити в гру елементи романтики, загадковості, використовуючи для цього розвідку справ, пакети з завданням тощо.

6. Самоконтроль, стриманість, впевненість у своїх діях, спокійний і зацікавлений стан-ці якості допоможуть вихователю вчасно вирішити конфліктну ситуацію, яка виникла під час гри, встановити психологічну рівновагу.

Сутність понять «ігрова програма», «конкурсно-ігрова програма». Гру визначають як вид непродуктивної діяльності, мотив якої полягає не в її результатах, а в самому процесі. Слово «програма» у перекладі з грецької звучить як оголошення, розпорядження. Воно має багато значень: зміст і план діяльності, робіт; виклад основних положень діяльності організації, партії, окремого діяча; короткий виклад змісту навчальної дисципліни; перелік художніх номерів, виконавців, дійових осіб театральних, концертних та інших вистав.

Ігрова програма - це комплекс ігор різних видів, об'єднаних єдиною темою з метою втілення певної ідеї та реалізації конкретних педагогічних завдань, гармонійно й логічно взаємопов'язаних сюжетом.

Складовими ігрової програми можуть бути конкурси-експромти: наприклад, хто швидше складе з аркуша паперу літачок і запустить його в політ; хто швидше зможе вирізати із аркуша паперу сніжинку; хто шляхом відривання від аркуша паперу клаптиків отримає фігуру тварини (коня, кота, слона, жирафа тощо); хто із закритими очима виконає малюнок та багато інших.

Якщо програма містить подібні конкурси-експромти та ігри-змагання, то її можна назвати конкурсно-ігровою.

Конкурсно-ігрова програма — це комплекс конкурсів-експромтів та ігор-змагань різних видів, об'єднаних єдиною темою з метою втілення певної ідеї та реалізації конкретних педагогічних завдань, гармонійно й логічно взаємопов'язаних сюжетом.

Гра та конкурс - це також змагання. Будь-який вид людської діяльності може стати основою ігор чи конкурсів, учасник яких добровільно випробовує власні потенційні можливості у різних видах людської діяльності. В ігровій програмі всі види людської діяльності певним чином імітуються. Видів людської діяльності дуже багато - цим і пояснюється різноманітність змісту ігрових програм. Відповідно до ідеї, мети та змісту формулюють тему ігрової програми.

Тематика ігрових програм. Формулювання теми ігрової програми залежить від того, якими є її ідея, зміст та педагогічні завдання, з якою категорією вона проводиться. Тема ігрової програми має бути короткою й повинна відображати її ідею, викликати інтерес і зацікавленість майбутніх учасників програми. Формулювання теми залежить від естетичного смаку, почуття гумору та творчого потенціалу її організаторів.

У практиці роботи шкіл зустрічаємо такі теми ігрових програм: «Нумо, дівчата», «Нумо, хлопці», «Джентльмен-шоу», «Зачаруй нас, королево», «Веселка», «Господарочка», «Попелюшка», «Він і вона», «Симпатія з 1001 погляду», «Тато, мама, я - спортивна сім'я», «Зоряний час», «Учень року», «Розумники і розумниці», «Котилася торба», «Все знай і вмій», «Здоровенькі були!», «Ми-різні, ми-рівні!» та інші.

Алгоритм моделювання ігрової програми

1. Продукування ідеї програми та її педагогічного призначення. Ідея символізує те, для чого й заради чого проводиться програма. Вона може виникнути у зв'язку з необхідністю вирішення певної проблеми (кількох проблем одночасно). Проблема являє собою питання, яке слід розв'язати, вирішити заради чогось чи когось. Вона конкретизується й визначається у меті проведення ігрової програми.

2. Визначення мети програми: навчально-пізнавальної, розвиваючої, виховної. Готуючи будь-яку виховну справу, слід дотримуватися принципу цілеспрямованості, однак, не можна одразу побачити результат виховної роботи. Саме тому у формулюванні мети ігрової програми доцільно використовувати такі словосполучення: познайомити із значенням квіткової символіки; познайомити з історією виникнення та відзначення Дня Святого Валентина; сприяти розвитку творчої уяви, уваги, спостережливості; сприяти формуванню культури мовлення; сприяти вихованню відповідальності та дисциплінованості; спонукати до читання художньої літератури, самоосвіти, самовдосконалення.

3. Робота з першоджерелами: методичною, довідниковою, художньою літературою; добір віршованих та прозових текстів чи їх самостійне складання. Робота з літературою здійснюється з метою добору потрібного й цікавого матеріалу, за допомогою якого буде реалізовано мету, написано сценарій.

4. Формулювання теми. Визначення конкретної теми дозволяє звузити зміст програми.

5. Врахування адресності. Слід чітко уявляти, для якої вікової та соціальної групи дітей призначена програма, за яких умов і на якій сцені вона проводитиметься, якою буде аудиторія тощо. У зв'язку з цим продумується сюжет гри.

6. Продумування оригінального сценарно-режисерського ходу.

7. Творчий підхід до вибору чи розробки ігор (конкурсів) та складання плану їх проведення (оригінальність назви, завдання учасникам, правила та умови гри). Одну й ту ж гру можна використовувати в різних ігрових програмах. Однак для цього потрібно змінити її зміст та назву таким чином, щоб проведена гра була підпорядкована реалізації визначених педагогічних завдань.

8. Проектування логічних переходів від однієї гри до іншої. Логічні переходи можуть бути складені у прозовій або віршованій формі. У деяких програмах вони можуть продукуватися експромтом ведучими програми. Завдяки продуманим логічним переходам будується сюжетна лінія, яка об'єднує всі ігри та конкурси-експромти в єдину програму.

9. Проектування художньо-естетичного та музичного оформлення програми. Оформлення повинно бути підготовлене у відповідності з ідеєю та темою ігрової програми. Воно може бути символічним, але має виконувати певні функції: викликати інтерес до теми, концентрувати увагу на головному, психологічно готувати до сприйняття пропонованого змісту програми, розвивати увагу, пам'ять, формувати естетичні смаки. Завдяки оформленню присутні мають зрозуміти й запам'ятати те головне, заради чого організовувалась програма. Слова ведучих у супроводі музичного оформлення покликані психологічно готувати присутніх до відповідного сприймання того, що відбувається на сцені чи в залі: викликати веселий, радісний настрій; встановлювати тишу і спокій у залі; спонукати до вболівання, співпереживання, активної участі у масових іграх, підтримки та привітання учасників оваціями й оплесками тощо.

10. Вибір методів та форм активізації глядачів (болільників). Робота з глядачами організовується тоді, коли команди вирішують запропоновані їм завдання та готуються до їх захисту чи представлення. У цей час глядачам пропонуються масові ігри, ігри-жарти, фокуси, видовищні атракціони, участь уболівальників обох команд у кільці пісень тощо.

11. Підготовка до оцінювання участі команд (індивідуальних учасників) в іграх та конкурсах передбачає вирішення питань про нагородження переможців — емоційну й матеріальну підтримку творчої, інтелектуальної чи фізичної праці учасників, вироблення відповідних критеріїв, визначення форми оцінювання (в балах, фішках, прапорцях, інших символах тощо). Слід продумати, хто безпосередньо буде визначати переможців у конкурсах та іграх: ведучі чи компетентні члени журі. Необхідно передбачити відзначення й нагородження всіх активних учасників ігрової програми, продумати й дібрати оптимальні методи й форми підведення підсумків: першими доцільно нагороджувати учасників, а потім — переможців; подякувати всім, хто був причетний до її підготовки та проведення. Щоб нікого не залишити поза увагою, можна встановити нагороди за перемогу у певних номінаціях. Наприклад, у конкурсно-ігровій програмі «Попелюшка» кожну учасницю доцільно відзначити у номінаціях: «Чарівний голос», «Заповітна мрія», «Черевичок Терпсихори», «Умілі руки», «Кришталевий черевичок» тощо; у програмі «Нумо, хлопці» варто визначити переможців у номінаціях:«Містер Грація», «Рекорд дня», «Містер Смак», «Надія спорту», «Майстер на всі руки» та інших.

12. Передбачення форм відзначення й нагородження учасників. За результатами участі в ігровій програмі її учасники можуть бути відзначені пам'ятними дипломами, медалями, орденами із жартівливим змістом та побажаннями; сувенірами та призами, виготовленими у шкільних гуртках; безкоштовними квитками в театр, кіно тощо.

ХАРАКТЕРИСТИКА ТРАДИЦІЙНИХ ФОРМ ВИХОВНОЇ РОБОТИ - Инвестирование -  3

Методичні поради щодо підготовки

та проведення ігрових програм

1. Тривалість. Ігрова програма, як правило, обмежена часовими рамками - вона має продовжуватися не більше 45 хвилин. У структурі ігрової програми повинно бути 7 ігор. Кількість пропонованих ігор та конкурсів залежить від їх змісту та часу проведення, віку учасників.

2. Сценарій. Однією з умов ефективності проведення ігрової програми є написання її детального сценарію, в якому враховуються всі дрібниці. Сценарій пишеться згідно з вимогами до його письмового оформлення. Рекомендується підготувати кілька варіантів сценаріїв: для кожного ведучого, помічників ведучих, звукооператорів, а в разі потреби і для членів журі. Окрім цього, слід розробити детальний план підготовки до проведення ігрової програми: добір ігор, виготовлення реквізиту, визначення учасників, написання тексту та оформлення оголошення, вибір ведучих та їх помічників, підготовка наочного та музичного оформлення, перевірка наявності технічного забезпечення, робочого стану технічних засобів, оформлення приміщення, сцени, підготовка нагород, призів, запрошення членів журі тощо. Щоб нічого не забути, складіть список усього необхідного до початку проведення ігрової програми

3. Художнєі матеріальне забезпечення. Потрібно ретельно продумати художнє вирішення програми: зовнішній вигляд ведучих, оформлення сцени, добір музичного супроводу, виготовлення реквізиту (відповідних розмірів та яскравих кольорів). З метою дотримання правил санітарії та гігієни, нічого з реквізиту не повинно кластися на підлогу (аркуші паперу, ручки, елементи костюму тощо повинні знаходитися на спеціальних столиках чи стільцях). Тому важливим моментом є підготовка та розташування робочих місць для учасників програми, ведучих та їх помічників, членів журі, гостей, глядачів. Меблі потрібно розставити так, щоб створити максимально зручні умови для проведення програми. Якщо її ходом передбачено проведення виставки дитячих робіт, то необхідно підготувати місце для виставки, відповідно оформити творчі роботи учасників (назва виробу - малюнку, ілюстрації, ім'я та прізвище автора, школа, район, область тощо). Доцільно, щоб перед початком конкурсно-ігрової програми всі учасники, гості та члени журі могли оглянути виставлені конкурсні роботи. Етап демонстрації результатів дитячої творчості повинен стати яскравою емоційною подією в житті учасника.

Якщо в ході програми часто використовуються музичні фрагменти, то рекомендується здійснити запис фонограм, щоб не виникало проблем із музичним супроводом. Для зручності прораховують час на проведення окремих частин програми, добирають оптимальний музичний супровід, записують на одну касету у потрібній послідовності — таким чином уникають небажаних пауз, затримок, пов'язаних із пошуком музичних заставок.

Буває так, що в деяких конкурсно-ігрових програмах матеріальне забезпечення має взяти на себе сам учасник. У таких випадках про це слід зазначити в умовах проведення програми. Однак рекомендується не перекладати такі турботи на плечі дітей. Вони можуть відмовитися від участі у конкурсно-ігровій програмі через відсутність того чи іншого матеріалу. Бажано, щоб результат участі максимально залежав від таланту й наполегливості, знань, умінь та здібностей учасників, мінімально - від їх матеріального забезпечення.

4. Оцінювання. У спортивно-ігрових, інтелектуально-пізнавальних та розважально-ігрових програмах переможці визначаються за кількісними показниками: кількістю правильних відповідей, набраних балів, перемог в окремих іграх, конкурсах, скільки в змаганні витрачено часу на виконання завдання тощо. Якщо у конкурсних програмах завдання мають переважно творчий характер, то для визначення переможця використовують якісні показники: знання, витонченість, краса, художньо-естетична цінність, рівень складності, власна творчість, фантазія, винахідливість, дотепність, оригінальність.

З метою запобігання суб'єктивного оцінювання й наближення його до об'єктивного, необхідно дотримуватися ряду вимог: не доручати суддівство одній людині (у складі журі має бути три-сім компетентних осіб), не рекомендується запрошувати до складу журі людей, зацікавлених у результатах програми. Суддівство не повинно стати причиною конфліктів та непорозумінь, що призводять до дитячих образ. Для успішної роботи членів журі слід визначити критерії оцінювання кожного конкурсу, підготувати картки оцінювання, аркуші паперу, ручки, табло, зведену таблицю оцінок, картки із зазначеними на них балами. Після кожного конкурсу результати участі обов'язково потрібно оголошувати усно, висвітлювати на табло чи демонструвати іншим чином. Наприклад, в ігровій програмі «Веселка» за кожну перемогу команда отримує кольоровий спектр веселки й прикріплює його на візитці своєї команди; у програмі «Два кораблі» про перемоги команд свідчать різнокольорові прапорці на щоглах кораблів-макетів. Доцільно, щоб у своїх виступах члени журі не лише висловлювали власні думки та оцінки, а й переконливо їх обґрунтовували.

5. Ведучий. Вирішальна роль належить ведучому. Саме від нього залежить, наскільки цікаво й жваво пройде ігрова програма. Ведучий має бути ерудованим, спритним і кмітливим, готовим до коментарів-експромтів у ході проведення програми та подавати добрий приклад учасникам гри, багатьом з яких доведеться також бути ведучими. Роль ведучого ігрової програми може виконати не кожен. Ведучих потрібно готувати шляхом проведення репетицій (вихід на сцену, внесення коректив у вимову та інтонацію голосу, міміку та жести), що сприятиме формуванню їх сценічної культури. Помічників ведучих також потрібно підготувати: вони повинні знати порядок забезпечення учасників програми необхідним реквізитом, спортивним інвентарем чи іншим матеріалом та час, коли все зайве зі сцени слід забрати.

Залежно від характеру ігрової програми ведучий призначається або обирається шляхом конкурсного відбору, спільного обговорення чи за жеребом. Ведучих може бути кілька (2-5). Бажано організувати школу ведучих, у якій би вони вивчали основи сценічної культури та акторської майстерності.

Важливо застосовувати різні способи відбору ведучих, щоб діти запам'ятовували й використовували їх під час самостійної підготовки та проведення ігрових програм.

У процесі проведення ігрової програми ведучі повинні чітко оголошувати, кого вони запрошують до участі у грі-змаганні, як вона називається, лаконічно й доступно визначати завдання учасникам, знайомити їх з правилами та умовами проведення гри, а також з критеріями оцінювання результатів участі в ній.

Під час проведення конкурсу чи гри ведучі мають дозувати час їх проведення, коментувати дії учасників, підбадьорювати їх, звертатися до болільників із пропозицією підтримати учасників оплесками тощо.

У процесі підготовки та проведення ігрової програми потрібно суворо дотримуватися правил техніки безпеки.

Врахування вікових особливостей учасників ігрових програм. Однією з умов, яка забезпечує ефективність підготовки та проведення ігрової програми, є врахування вікових та індивідуальних особливостей її учасників; Це, звичайно, не означає, що учасниками ігрової програми можуть бути діти лише молодшого чи середнього шкільного віку. Адже відомо, що в деякі ігри, рекомендовані дітям, ох

← Предыдущая страница | Следующая страница →