Поделиться Поделиться

Стан рецепторів та їх розвиток у внутрішньоутробному періоді

На рецептори плода, що знаходиться в порожнині матки, постійно діють різні подразники. У перші місяці внутрішньоутробного життя плід плаває в навколоплідній рідині вільно, далі ритмічні скорочення серця матері поштовхоподібно стрясають плід. Дані рухи сприймаються вестибулярним апаратом плода. Уже в 14 тижнів вестибулярний апарат плода досягає такого рівня зрілості, що може активно функціонувати. Таким чином, вестибулярний апарат дуже рано збуджується від тих чи інших рухів і посилає імпульси в мозок. Під виливом цих імпульсів дозрівають не лише клітини вестибулярного апарату, а й пов'язані з ними клітини і аксони рухової частини дуги. Через це рухові корінці спинного мозку мієлінізуються раніше, ніж інші.

Під час рухів плода подразнюються також рецептори суглобів, м'язів і сухожиль. Імпульси від них по волокнах задніх корінців надходять до моторних клітин спинного мозку, до проміжного мозку і рухової кори, внаслідок чого починається дозрівання рухових і чутливих шляхів. Шкірні рецептори, а також рецептори слизової оболонки рота і носа, у свою чергу, зазнають постійних подразнень через систему трійчастого нерва. Важливим подразником рецепторів рота і носа є сечовина і сечова кислота амніотичної рідини, концентрація яких з часом досягає 5,1 мг на 100 мг амніотичної рідини, а заковтування її відбувається весь час, уже на 16-му тижні дозволяється відзначити у плода рефлекс ковтання.

Таким чином, при дозріванні людського плода до його центральної нервової системи надходить дуже багато подразнень від рецепторів, під їх впливом дозрівають нервові клітини і конструюється мозок. У цьому і полягає суть теорії рефлекторного розвитку організму. Завдяки їй стають зрозумілими нерівномірність і різночасність дозрівання різних відділів головного мозку.

Таблиця 1.3. Пропорції тіла людини в різні періоди життя

Питання про можливість функціонування слухового аналізатора у внутрішньоутробний період остаточно не з'ясоване. Ряд клінічних спостережень дають підставу припускати, що ненароджена дитина має звукові відчуття, це підтверджується рухами плода, що були відзначені вагітними жінками під час концертів та при інших звукових подразненнях. Око новонародженого порівняно велике, завжди необхідне для зору у новонародженого сформоване, за винятком центральної ямки, розвиток якої закінчується на VI місяці. Колір очей у переважної більшості новонароджених синій, потім змінюється. Є зіничні реакції. Спочатку рухи очей не узгоджені поміж собою. Поступово розвивається здатність до фіксації і відчуття кольору.

Таким чином, до моменту народження дитина вже має досить різноманітну, функціонально готову до подальшого розвитку вже в іншому середовищі, нервову систему.

Постнатальний період

Після народження дитини продовжується розвиток її центральної нервової системи. Коли у внутрішньоутробному періоді маса мозку збільшується в 1253 рази, то у постнатальному приріст маси уповільнюється, хоч і продовжується, особливо в період 6-10 років, і досягає максимуму близько 20 років (табл. 1.4).

Таблиця 1.4. Маса мозку після народження (в грамах)

Вік, роки

Чоловіки

Жінки

1

944,7

872,0

2

1025.0

960.0

3

1168,0

1040.0

4

1263,0

1138.7

5

1330.1

1220.9

6

13 59.1

1264.5

7

1348.4

1265.8

10

1408,3

1284,2

14

1429.0

1345.0

16

1435.1

1272.8

18

1444.5

1228.4

Динаміка збільшення маси головного мозку відображає дуже складні співвідношення його складових частин, збільшення маси проходить не за рахунок зростання кількості нервових клітин, розмноження яких припиняється також до народження.

Дуже важливим моментом в онтогенезі мозку є густота нервових клітин. Уже в пізньому внутрішньоутробному періоді густота клітин починає зменшуватись за рахунок зв'язків клітин (відростків), глії і судин. Надалі густота клітин швидко зменшується в полях, що знаходяться ближче до лобного полюса. Поміж 18 і 40 роками густота різко знижується.

Дуже важливими показниками розвитку кори великих півкуль мозку є ріст поверхні окремих її ділянок. Це дуже важливий ознака основного напрямку розвитку, оскільки різко збільшується поверхня тих ділянок, які вважаються носіями психічних функцій.

← Предыдущая страница | Следующая страница →