Поделиться Поделиться

Природа й причини конфліктів

Класична психологія запропонувала кілька варіантів розуміння природи конфліктів, зокрема:

- як явища, сутність якого визначається через інтрапсихічні процеси та фактори (психоаналітична традиція);

- як явища, виникнення й особливості якого зумовлені переважно ситуацією (біхевіоризм);

- як явища, для розкриття якого недостатньо знання особистісних властивостей чи об'єктивного опису ситуації, а необхідне розуміння когнітивної складової – суб'єктивної інтерпретації того, що відбувається (когнітивна психологія).

Кожен з цих підходів зробив відповідний внесок у розробку конфліктології. Психоаналітична традиція збагатила психологію унікальними описами та клінічним досвідом спостереження й інтерпретації взаємозв'язків поміж внутрішнім світом особистості та її існуванням в умовах міжособистісних взаємин. Інтерес психоаналітиків до індивідуальних особливостей та їхніх сполучень стимулював до опису особистісних типів, стилів, до підняття проблеми конфліктних особистостей. У межах ситуаційних підходів виконана величезна кількість експериментальних досліджень різних аспектів поведінки учасників конфліктів залежно від змінюваних параметрів ситуації. Когнітивні підходи відкрили можливість глибшого розуміння конфлікту, включеного у ширший, ніж обмежений параметрами ситуації безпосередньої взаємодії, соціально-психологічний контекст.

Напрямки класичної психології не просто запропонували різні підходи до розуміння природи конфліктів, проте й, виходячи зі своїх концептуальних побудов, фактично розробляли різні виміри даного явища. Психодинамічні підходи з їхньою увагою до внутрішнього світу особистості збагатили "афективний" аспект у вивченні конфлікту, що зв'язаний з почуттями і переживаннями людей. Представники ситуаційного підходу працювали над розкриттям "поведінкової" складової. Когнітивні теорії додали до цього врахування когнітивних факторів при формуванні як афективного, так і поведінкового параметрів, розкривши конфлікт як суб'єктивний феномен.

З погляду причин конфліктної ситуації існують три типи конфліктів. Перший – це конфлікт цілей, коли сторони конфлікту по-різному бачать бажаний стан об'єкта в майбутньому. Другий – це конфлікт пізнання, коли у сторін конфлікту розходяться погляди, ідеї та думки відносно вирішуваної проблеми. І, нарешті, третій – це емоційний конфлікт, що з'являється, коли в учасників в основі їх міжособистісних взаємин лежать різні почуття і емоції. Люди просто викликають один у одного роздратування стилем своєї поведінки, ведення справ, взаємодії чи поведінки в цілому.

С.М. Ємельянов (2001) класифікує причини конфліктів на загальні та часткові. Загальні так чи інакше виявляються у всіх конфліктах. До них відносять:

- соціально-політичні та економічні;

- соціально-демографічні – відображають розбіжності поміж людьми, зумовлені їх статтю, віком, приналежністю до етнічних груп;

- соціально-психологічні – явища у соціальних групах (взаємини, лідерство, настрої, групова думка);

- індивідуально-психологічні – індивідуальні особливості особистості (здібності, темперамент, характер, мотиви).

Часткові причини конфлікту виявляються залежно від ситуації. Цими причинами найчастіше є обмеженість ресурсів, які потрібно розподілити, взаємозалежність завдань, відмінності в цілях, у цінностях, у манері поведінки, у рівні освіти, неякісна комунікація, незбалансованість соціальних ролей (робочих місць), недостатня мотивація тощо.

← Предыдущая страница | Следующая страница →