Поделиться Поделиться

Функції конфлікту

Дослідження в галузі функціональних можливостей конфліктів вперше були проведені Л. Козером і Р. Дарендорфом. Вони узагальнили позитивні і негативні функції конфліктів. Розглянемо позитивні функції конфлікту.

1. Встановлення і дотримання нормативних і фізичних параметрів груп. Внаслідок конфлікту визначаються вузькі місця і невирішені питання в загальному управлінні організацією, у формуванні структурних підрозділів, недоліках кваліфікації окремих спеціалістів, у існуючому розподілі праці поміж групами.

2. Розрядка напруженої обстановки. Внаслідок конфлікту у групі, в організації відбувається конфліктна взаємодія, що супроводжується бурхливими реакціями, які знімають в учасників емоційне напруження, призводять до зниження інтенсивності негативних емоцій.

3. Встановлення і підтримання відносно стабільної структури внутріиіньогрупових і міжособистісних відносин. Конфлікти підтримують соціальну активність людей, сприяють попередженню застою, слугують джерелом нововведень та інновацій.

4. Згуртування групи, організації перед зовнішніми труднощами і загрозою існуванню та розвитку. Конфлікти допомагають визначити можливі осередки зовнішньої загрози (конкуренти, інші організації, природні явища та ін.) та вчасно дати їм спільний опір.

5. Створення і підтримання балансу сил, а також влади та соціального контролю. При здійсненні конфліктуючих дій останні стають об'єктом споглядання інших, що часто призводить до виявлення об'єктивних причин конфлікту і прозорості громадської думки.

6. Створення нових інформаційних інститутів. Після конфлікту можливе створення в громадських організаціях, комітетах, інформаційних центрах нових відділів та інших структурних підрозділів, які удосконалюватимуть систему управління.

7. Діагностика можливостей опонентів. Конфлікт допомагає виявити вірогідність відповідних дій іншої сторони в можливих зіткненнях у майбутньому.

8. Виявлення порушень функціонування організації. Саме конфлікт дає змогу визначити, що в організації не завжди гаразд і які потрібні зміни для удосконалення.

Негативні (деструктивні) функції конфлікту полягають у загальній напруженості міжособистісних стосунків, погіршенні психологічного мікроклімату поміж конфліктуючими сторонами, що часто призводять до безладу, нестабільності, насильства, значних витрат часових і емоційних ресурсів, уповільнення та ускладнення прийняття управлінських рішень.

Деструктивні функції конфлікту проявляється у наступному:

– зниження зацікавленості працівників у виконанні службових обов'язків; підвищення емоційної напруги в міжособистісному спілкуванні;

– руйнація довіри у взаємовідносинах в системі "керівник-підлеглий"; частішання випадків порушення трудової дисципліни.

Таким чином, в залежності від причин конфлікту, сфер та груп, де він розгортається, шляхів та способів вирішення вони можуть виконувати як позитивну так і негативну функцію.

Класифікація конфліктів

Конфлікти – складне соціально-психологічне явище, через те у конфліктологічній літературі поки що немає універсальної наукової класифікації конфліктів. Вчені акцентують увагу на різних підставах для неї, назвемо найбільш поширені.

Типологія з урахуванням суб'єктів конфліктної взаємодії:

– внутрішньоособистісні (зіткнення протилежних мотивів у свідомості однієї особистості);

– міжособистісні (особистість-особистість, особистість-група, група-група).

М. Дойч класифікує конфлікти на основі співвідношення поміж об'єктивним станом справ та тим станом, котрий реально склався у сторін конфлікту. Він виділяє такі види конфліктів:

Реальний конфлікт – це конфлікт, що об'єктивно існує і адекватно сприймається.

Зміщений конфлікт – це реальний конфлікт, за яким приховується інший, що є справжнім чинником конфліктної ситуації.

Помилково дописаний конфлікт – це конфлікт, що помилково тлумачиться.

Латентний конфлікт – це конфлікт, котрий має відбутися, проте не виникає через те, що не усвідомлюється сторонами конфлікту.

Хибний конфлікт – це конфлікт, для виникнення якого немає об'єктивних основ, проте він виникає у свідомості сторін конфлікту через помилкове сприйняття та розуміння ситуації.

На основі принципу доцільності і недоцільності конфлікту дозволяється виділити конструктивні (позитивні) та деструктивні (негативні) конфлікти.

За обсягом конфлікти класифікуються так: широкі – стосуються інтересів великих груп людей, та локальні – не виходять за межі інтересів сторін конфлікту.

За керівництвом конфлікти розрізняють як керовані (регульовані) та некеровані (нерегульовані).

За часовим фактором конфлікти розділяють на короткострокові (вони можуть мати вибуховий характер), довгострокові, разові та повторні.

За джерелами виникнення конфлікти бувають об'єктивні та суб'єктивні, істинні та хибні.

За формою вираження – вербальні та невербальні, внутрішні й зовнішні, організаційні та неорганізаційні, навмисні й спонтанні тощо.

За типом структурних взаємин – конфлікти "по вертикалі" (поміж керівником та підлеглим) і "по горизонталі" (коли в конфлікт втягнені особистості, що займають рівнозначні посади). Небезпека горизонтальних конфліктів полягає в через те, що вони можуть перерости у вертикальні.

За силою емоційного впливу на учасників конфлікту – сильні, які стосуються соціального статусу особистості, її гідності, престижу, і слабкі, які не стосуються основних принципів існування особистості.

Завершальною, узагальнюючою основою класифікації конфлікту є його результативність: позитивний конфлікт та негативний. Конфлікт оцінюється позитивно, коли він сприяє усуненню причин самого конфлікту, залагоджується об'єктивно, утверджується істина й усуваються недоліки в житті колективу. Через те керівникові організації інколи навіть потрібно спричинити такий конфлікт, щоби змінити стиль діяльності колективу, усунути наявні недоліки і вчасно вирішити назріваючий конфлікт. Уникнути негативних наслідків міжособистісних конфліктів допомагає знання причин виникнення конфліктів. Безумовно, всі причини вказати неможливо, бо скільки учасників конфлікту, стільки і причин для його виникнення.

← Предыдущая страница | Следующая страница →