Поделиться Поделиться

Результати процесу управління конфліктом

Найбільш переконливим свідченням ефективності застосування як загальних стратегічних принципів, так і конкретних тактик вирішення конфліктів служать реальні результати. Результати управління конфліктом можуть бути двох видів: 1) позитивні, чи конструктивні, 2) негативні, чи деструктивні.

Результатами конфлікту можуть бути:

– усунення однієї чи обох сторін;

– припинення конфлікту;

– перемога однієї зі сторін;

– розподіл об'єкту конфлікту;

– угода про правила спільного використання об'єкту конфлікту;

– рівнозначна компенсація однієї зі сторін іншій стороні за оволодіння об'єктом конфлікту;

– відмова обох сторін від зазіхань на об'єкт конфлікту;

– альтернативне визначення таких об'єктів, що задовольняють інтереси обох сторін.

Позитивний, чи конструктивний результат успішно вирішеного конфлікту проявляється в:

– розрядженні емоційної напруженості;

– глибокому взаєморозумінні сторін, Їхньому зближенні, забезпеченні інформаційно-об'єднувального результату;

– зростанні продуктивності праці, стимуляції соціальних змін, прогресу;

– розкритті наявних протиріч і визначенні шляхів їх подолання;

– збільшенні можливостей переоцінки колишніх цінностей і норм;

– посиленні взаємної довіри, терпимості членів даної групи, їхньої згуртованості.

Розглянемо головні умови і фактори конструктивного вирішення конфлікту

Умови:

– припинення конфліктної взаємодії;

– пошук близьких чи навіть спільних точок дотику;

– зниження інтенсивності негативних емоцій;

– усунення "образу ворога";

– об'єктивний погляд на проблему;

– вибір оптимальної стратегії вирішення конфлікту.

Фактори:

– час: скорочення часу веде до збільшення ймовірності вибору агресивної поведінки;

– третя сторона: участь третіх осіб, що прагнуть врегулювати конфлікт, приводить до більш спокійного його протікання і швидкого вирішення;

– своєчасність: чим швидше сторони перейдуть до врегулювання конфлікту, тим кращі прогнози відносно його вирішення;

– рівновага сил: коли сторони приблизно рівні, у них немає іншого вибору, за винятком пошуку компромісу;

– досвід: наявність досвіду у вирішенні конфлікту хоча б у однієї зі сторін приводить до прискорення його вирішення;

– відносини: гарні взаємини сторін до початку конфлікту прискорюють його вирішення.

На думку класика американської конфліктології Льюіса Козера, саме позитивні результати конфліктів є джерелом соціальної зміни й розвитку. Однак, він вважає що, ця соціальна функція конфлікту вільно реалізується тільки в умовах демократичного, плюралістичного суспільства. У суспільствах недемократичних, в умовах панування методів насильства конфлікти здобувають характер конфронтації, ворожнечі поміж групами й класами, служать джерелом руйнування соціальних зв'язків і навіть самого суспільства, тобто мають переважно негативні наслідки.

Негативний результат відносно вирішення конфліктів полягає у наступному:

• почутті незадоволеності, пригніченості, депресії, зниженні активності, падінні продуктивності праці, плинності кадрів;

• низькому ступені співробітництва, зростанні відчуження поміж конфліктуючими сторонами;

• утвердженні "комплексу ворога", тобто сприйняття іншої сторони як ворога;

• тенденції до збільшення ворожості поміж сторонами, зменшення співробітництва;

– збереженні можливості подальшої ескалації конфлікту.

Дані негативні наслідки конфліктів можливі й у демократичних суспільствах, коли в конфліктних ситуаціях у силу тих чи інших причин не використовуються відповідні методи управління конфліктами.

Зіставлення двох полярних за своїми результатами типів завершення конфліктів також раз свідчить про високу ціну процесу ефективного управління конфліктом, а також особливе соціальне й психологічне значення його своєчасного попередження.

Таким чином, будь-котрий конфлікт впливає на поведінку людини в колективі, її авторитет і особисту гідність. Через те дуже важливо знати і володіти методиками попередження конфліктів. Об'єктивне вирішення конфлікту сприяє знаходженню істини, усуненню причин, через які даний конфлікт виник. В будь-якому випадку керівник організації в процесі управління конфліктом має намагатися покласти йому край, через те що припинення конфлікту в разі відмови опонентів від своїх зазіхань не завжди є його закінченням.

← Предыдущая страница | Следующая страница →