Поделиться Поделиться

Конфлікти та конфліктна взаємодія

Рівні вияву та типологія конфліктів

1. Класифікація конфліктів.

2. Особистісні конфлікти.

3. Міжособистісні конфлікти.

4. Міжгрупові конфлікти.

5. Внутрішньогрупові конфлікти.

6. Спільне у конфліктах різних видів.

Література:

1. Бабосов Е.М. Конфликтология. - М.: Тетра Системе, 2000.

2. Гришина H.B. Психология конфликта. - СПб.: Питер, 2000. -С. 77-125.

3. Анцупов АЛ., Шипилов А.И. Словарь конфликтолога. 2-е изд. - СПб.: Питер, 2006. - 528 с.

4. Ложкін Г.В., Пов'якель Н.І. Психологія конфлікту: Теорія і сучасна практика: Навч. посібн. - К.: Професіонал, 2006. -416 с.

5. Дэна Д. Преодоление разногласий. Как улучшить взаимоотношения на работе и дома. - СПб., 1994.

6. Ложкин Г.В., Повякель Н.И. Практическая психология конфликта: Учеб. пособ. - К.: МАУП, 2000. - С. 37-42.

7. Анцупов А.Я., Шипилов А.И. Конфликтология: Учебник. - М.: ЮНИТИ, 1999.-С. 205-212; 291-326.

8. Агеев B.C. Межгрупповое взаимодействие: социально-психологические проблемы. - М., 1990.

9. Алешина Ю.Е., Лекторская Е.В. Ролевой конфликт работающих женщин // Вопросы психологии. - 1989. - № 5. - С. 80-88.

Ю.Митина Л.М., Кузьменкова О.В. Психологические особенности внутриличностных противоречий учителя // Вопросы психологии. - 1998. -№ 3. - С. 3-16.

П.Коломинский ЯЛ., Жизневский Б.П. Социально-психологический анализ конфликтов между детьми в игровой деятельности // Попросы психологии, 1990. - № 2. - С. 35-42.

12. Левкович В.П., Зуськова О.Э. Социально-психологический подход к изучению супружеских конфликтов // Психологический журнал. - 1985. - № 3. - С. 126-137.

13.Трунов Д.Г. Психологические аспекты конфликтных взаимоотношений между родителями и детьми на религиозной почве // Теория и практика социальной работы. - Пермь, 1994. -С. 72-79.

Н.Полозова ТА. О применении теоретико-игрового подхода к анализу внутригруппового конфликта // Личность в системе коллективных отношений. - М.: ОП АПН СССР, 1980.

15. Конфликтология. Серия "Учебники и учебные пособия". -Ростов-на-Дону: Феникс, 2000. - С. 6-31.

16.Бородкин Ф.М., Коряк Н.М. Внимание: конфликт! - Новосибирск, 1984.-С. 23-139.

17.Ващенко І.В. та ін. Загальна конфліктологія: Навч. Посіб. / Заг. ред. І.В. Ващенко, СП. Пренка. - 2-ге вид. - X.: Оригінал, 2001. - 384 с.

Класифікація конфліктів

Одна з вузлових проблем психології конфлікту - проблема виділення критеріїв для класифікації та типології конфліктів.

Класифікація - це науковий метод, котрий полягає у роз'єднанні всієї множини об'єктів та наступному їхньому об'єднанні у групи на основі якоїсь ознаки.

Ознака, наявність, відсутність чи міра вираженості якої є критерієм віднесення об'єкта до тієї чи іншої групи, називається основою для класифікації.

Коли як основу для класифікації вибирати суттєві ознаки конфліктів, то вона називатиметься природною. Природні класифікації мають пізнавальне значення. Прикладом природної класифікації може бути групування конфліктів залежно від виду суперечностей, які лежать у їхній основі, особливостей суб'єктів конфлікту, характеру та масштабів збитків, завданих у результаті конфлікту, та інші.

Коли з дослідницькою метою просто потрібно систематизувати конфлікти, то за основу обирають ознаки, які є для цього зручними. Вони можуть бути несуттєвими для самих конфліктів. У такому разі класифікація називається штучною.

Основними видами класифікації є:

- систематика;

- типологія;

- таксономія.

Класифікацію, в основу якої покладено суттєву ознаку конфлікту, називають типологією. Унаслідок типології виділяють низку типів конфліктів. Сам тип є одиницею розчленування множини конфліктів за обраною основою класифікації.

Систематика полягає у приведенні в систему уявлень про деяку сукупність конфліктів. При цьому основою для класифікації слугує менш суттєва ознака конфлікту, ніж тип. Проте повну систематику конфліктів у конфліктології найближчим часом навряд чи буде створено, хоча це в принципі можливо. Однак вона матиме не такі суворі межі поміж класами конфліктів, як біологічна систематика.

Таксономія - це "теорія класифікації та систематизації діяльності, яка зазвичай має ієрархічну будову". Сьогодні таксономічних класифікацій конфліктів поки що немає, хоча в принципі вони можливі.

Найпоширенішою у конфліктології є класифікація у формі типології.

Головні труднощі класифікації конфліктів пов'язані з тим, що вони є складними і недостатньо вивченими.

Конфліктологія наразі перебуває на етапі виділення в самостійну науку. У таких умовах одним із першорядних завдань класифікації є уточнення меж тієї множини конфліктів, які є об'єктами науки та виділення найзагальніших структурних одиниць в об'єктному полі конфліктології.

А.Я. Анцупов та А.І. Шипілов розробили базисну типологію конфліктів. Усі конфлікти вони розділили на дві великі групи - ті, які відбуваються за участю людини, та зооконфлікти. Конфлікти, які відбуваються за участю людини, своєю чергою, поділяють на дві групи:

1) соціальні:

- міжособистісні - поміж особистістю та групою;

- поміж малими соціальними групами - поміж середніми соціальними групами;

- поміж великими соціальними групами - міждержавні (поміж окремими державами - поміж коаліціями держав);

2) внутрішньоособистісні:

- поміж "хочу" та "хочу" - поміж "можу" та "не можу";

- поміж "хочу" та "не можу" - поміж "потрібно" та "потрібно";

- поміж "хочу" та "потрібно" - поміж "потрібно" та "не можу". Зооконфлікти вони поділяють на інтропсихічні та зоосоціаль-

ні (поміж двома тваринами, поміж твариною та групою, поміж групами тварин).

Важливою особливістю конфліктів є характер потреби людини, за задоволення якої вона бореться. З огляду на це наводимо на рисунку запропоновану А. Маслоу ієрархію потреб.

Коли якась із потреб не задовольняється, людина може йти на конфлікт. Коли градацію потреб дещо узагальнити і подати їх у вигляді матеріальних, соціальних та духовних, то дозволяється виділити такі типи конфліктів:

1) ресурсний конфлікт: об'єктом задоволення потреб є ресурси, задовольняються матеріальні .потреби;

2) статусно-рольовий конфлікт: об'єктом задоволення потреб виступає статус у групі, роль у міжособистісних стосунках, задовольняються соціальні потреби;

3) конфлікт через ідеї, норми та принципи: об'єктом задоволення потреб є ідеї, норми, принципи, задовольняються духовні потреби.

Залежно від типу суперечності конфлікти можуть бути:

1)ті, що виникли внаслідок антагоністичної суперечності;

2) ті, що виникли внаслідок неантагоністичної суперечності.

Важливою характеристикою конфліктів є гострота протидії його учасників. У зарубіжній конфліктології цю характеристику називають інтенсивністю конфлікту.

Залежно від інтенсивності конфлікти можуть бути:

1) низької інтенсивності (відбувається у формі суперечки);

2) середньої інтенсивності;

3) високої інтенсивності (завершується фізичним знищенням однієї із сторін).

Залежно від сфер життєдіяльності людини, у якій відбуваються конфлікти, їх поділяють на:

1) сімейні;

2) побутові;

3) виробничі;

4) трудові;

5) політичні та ін.

Суттєвою кількісною характеристикою конфліктів, яка часто призводить до виникнення якісних відмінностей, є їхня тривалість.

За часом перебігу конфлікти бувають:

1) гострі - хронічні;

2) швидкоплинні;

3) мляві.

Залежно від співвідношення позитивних та негативних елементів у конфліктах їх поділяють на:

1) конструктивні - одночасно мають позитивні та негативні наслідки;

2) деструктивні.

Залежно від міри розробленості нормативних способів розв'язання конфліктів виділяємо:

1) конфлікти, для вирішення яких не розроблено жодних нормативних механізмів (наприклад, суперечка пасажирів у транспорті);

2) інституціоналізовані, механізми вирішення яких жорстко регламентовані (наприклад, дуель).

Звісно, що поміж цими двома крайніми полюсами існує багато видів конфліктів, нормативне регулювання яких здійснюється частково.

Окрім загальних класифікацій конфліктів, існує велика кількість часткових типологій. Вони охоплюють лише частину об'єктного поля конфліктології, пов'язану з одним із видів чи типів конфліктів.

Різноманітність конфліктів багато в через що визначається закладеними в них причиново-мотиваційними зв'язками. Враховуючи даний факт, Н.В. Гришина у результаті вивчення виробничих конфліктів виділила конфлікти, які виникають як реакція на:

1) перешкоди до досягнення первинних, тобто основних шлей трудової діяльності;

2) перешкоди до досягнення вторинних цілей трудової діяльності, які мають особистий характер;

3) поведінку, яка не відповідає загальноприйнятим нормам відносин, і поведінку людей у спільній трудовій діяльності, яка не відповідає їхнім очікуванням;

4) особисті конфлікти, які виникають через особисті особливості членів трудового колективу.

За мірою гостроти суперечностей, які виникають (залежно від емоційного стану), конфлікти визначають як:

1) беземоційні;

2) помірні;

3) з високою напругою, які можуть виражатися у невдоволеності, незгоді, протидії, розбраті, ворожості.

За проблсмно-діяльнісною ознакою конфлікти бувають:

1) управлінські;

2) педагогічні;

3) виробничі;

4) економічні;

5) політичні;

6) творчі та ін.

За мірою втягнутості людей у конфлікт їх поділяють на:

1) діадичні (парні);

2) порціональні (з невеликою кількістю учасників: міжособистісні, міжгрупові);

3) міжкорпоративні;

4) міждержавні;

5) міжпартійні і т.ін.

За службово-комунікативною спрямованістю взаємодій конфлікти поділяють на:

1) "вертикальні" - поміж різними ієрархічними рівнями;

2) "горизонтальні" - поміж рівними за службовим становищем співробітниками.

З функціонального погляду конфлікти можуть бути:

1) конструктивні;

2) деструктивні, до яких відносять:

- закономірні, яких не дозволяється уникнути;

- необхідні;

- вимушені;

3) функціонально невиправдані.

Конструктивним конфліктам притаманні неузгодженості, які зачіпають принципові сторони, проблеми життєдіяльності колективу та його членів. їхнє розв'язання виводить колектив на новий, вищий та ефективніший рівень функціонування. Тобто вони попереджають "застій" і "омертвіння" індивідуальної чи групової життєдіяльності. Такі конфлікти об'єктивують джерело неузгодженості і тим самим дають змогу його знищити. Деструктивним конфліктам притаманна тенденція до розширення та ескалації.

Конструктивні конфлікти виражаються у принципових суперечках, дискусіях. Деструктивні виявляються у інтригах, чварах, сварках.

Із погляду мотиву конфлікти поділяють на:

1) особисті;

2) групові;

3) програмні (близькі, віддалені);

4) відкриті - приховані.

У динамічному аспекті конфлікти бувають:

1) стихійні;

2) заплановані:

- спровоковані;

- ініціативні.

Залежно від етапу перебігу конфлікти перебувають:

1) на етапі існування та розвитку:

- короткочасні;

- тривалі;

- затяжні;

2) на етапі усунення:

- керовані;

- слабо керовані;

- некеровані;

3) на етапі згасання:

- ті, які спонтанно припиняються;

- ті, які припиняються під дією засобів, знайдених сторонами конфлікту;

- ті, які вирішуються лише при втручанні зовнішніх сил. У тактичному плані конфлікти бувають:

1) виправдані;

2) невиправдані.

Залежно від характеру виникнення Н.Ф. Вишнякова визначає конфлікти як:

1) об'єктивно-цілеспрямовані;

2) об'єктивно-нецілеспрямовані;

3) суб'єктивно-цілеспрямовані;

4) суб'сктивно-нецілеспрямовані.

З урахуванням мотивації конфліктів та суб'єктивних сприймань ситуації Г.І. Козирєв виділяє конфлікти:

1) несправжні;

2) потенційні;

3) справжні:

- конструктивні;

- випадкові;

- зміщені;

- неправильно приписані.

Залежно від психічного стану сторін і згідно до цього стану поведінки людей у конфліктних ситуаціях конфлікти бувають:

1) раціональні;

2) емоційні.

Н.І. Пов'якель та Г.В. Ложкін виділяють також додатково інші класифікації:

1) за часом перебігу (див. вище);

2) за змістом: змістовні (чи проблемні) - "комунальні";

3) за мірою інтенсивності:

- головні - неосновні,

- реалістичні - нереалістичні і т.д.

Додатково до зазначених типів у межах кожної класифікації види конфліктів конкретизуються.

Окрім того, у деяких класифікаціях розрізняють конфлікти відразу за кількома основами:

1. Ідеологічні: можуть виникати на рівні макросередовища та кількісно малих об'єднань, можуть бути глибокими, гострими та важко вирішуваними, стосуватися політики держави чи партії, бути пов'язані з міжнаціональними, сімейними відносинами, побутом чи офіційними обставинами.

2. Економічні.

3. Соціально-побутові: пов'язані із суперечностями груп чи окремих людей із питань житла, користування побутовими послугами, розподілу обов'язків, встановлення черговості у наданні соціально-побутових послуг і т.ін.

4. Сімейно-побутові: основані на дисгармонії сімейних стосунків, неблагополуччі психологічної атмосфери в сім'ї.

5. Соціально-психологічні у їхній основі лежать порушення в галузі взаємин (боротьба за лідерство, вплив, престиж, увагу, підтримку оточення).

6. Емоційні: причини їхнього виникнення лежать зазвичай у сфері стану здоров'я.

7. Психолого-педагогічні.

8. Конфлікти належності: виникають через подвійну належність індивідів, наприклад, коли вони утворюють групу всередині іншої, більшої групи чи коли індивід входить одночасно до двох конкурентних груп, які прагнуть однієї мети.

Проте для нас найбільший інтерес становлять ті види конфліктів, які основані на психологічних засадах.

У психології проблематику соціальних конфліктів відносять до сфери інтересів соціології. Проте Л.А. Петровська вказує на те, що в кожному соціальному конфлікті наявні вторинні соціально-психологічні аспекти. Через те включеність психологічних аспектів у будь-якому соціальну проблему передбачає обов'язково звернення для її розуміння до психологічних факторів та закономірностей взаємодії людей, які виявляються соціальною психологією.

Окремі галузі психології поділили поміж собою цілісний простір психічного життя людини. "Поділили" вони також поміж собою і людські конфлікти.

Психологічні конфлікти внутрішнього світу людини, інтра-суб'єктні конфлікти, як і інші внутрішньоособистісні явища, традиційно відносять до загальнопсихологічної проблематики, до психології особистості. Інтерсуб'єктивні, інтерперсональні конфлікти - міжособистісні та міжгрупові - є предметом вивчення соціальної психології.

Такий поділ на окремі види є загальноприйнятим у психологічній науці. Проте він є досить умовним і не означає, що поміж ними є жорсткі межі.

← Предыдущая страница | Следующая страница →