Поделиться Поделиться

Професійно важливі якості особистості

Основою особистісного становлення майбутнього лікаря є розвиток його професійних якостей. У практичній діяльності здійснюється перетворення особистісно важливих якостей у професійно важливі якості, тобто відбувається екстеріоризація. Особистісний підхід до навчання студентів у вищому медичному навчальному закладі повинен полягати у створенні умов, за яких особистість зможе максимально реалізувати весь відповідний потенціал особистісно важливих якостей і здібностей у його майбутній діяльності лікаря.

Підготовка лікаря відрізняється від фахової підготовки спеціалістів з інших галузей особливостями формуванням у них психологічних процесів, а саме професійного клінічного мислення. Через те при навчанні студентів у вищому медичному навчальному закладі необхідно орієнтувати знання на розвиток у них наукового світогляду, науково-теоретичних переконань, моральних якостей, активної життєвої позиції.

Цього дозволяється досягти в інтеграції гуманітарних, природничих і суто клінічних дисциплін, знаходити матеріал для формування наукової картини світу, всебічного світогляду і філософських уявлень, акцентувати увагу на тісний зв'язок стану людини, як з внутрішніми, так і зовнішніми факторами, Таким чином, соматичні, психічні та соціальні аспекти сутності людини взаємопов'язані, а відтак хворого слід розглядати з холістичних позицій, оскільки модель хвороби включає соматичні та психічні компоненти, поєднує тілесне і духовне. Очевидно, що холістичні позиції лежать в основі розвитку клінічного мислення, у зв'язку з цим при підготовці майбутніх лікарів слід неодмінно у методику викладання фундаментальних і професійно орієнтованих навчальних дисциплін вводити активні методи навчання, які сприяли б не лише механічному засвоєнню патологічних процесів, особливостей перебігу соматичного захворювання, й сприяли б особистісному становленню майбутнього лікаря.

Структура лікарської діяльності розроблялася нами за аналогією структури педагогічної діяльності, яка представлена у роботах Н.Кузьміної [169]. Досліджуючи структуру педагогічної діяльності, вона виділила такі компоненти: гностичний, проективний, конструктивний, комунікативний, організаторський, рефлексивний, соціально-перцептивний

Представник кожного типу професії має відповідний комплекс особистісних якостей, які сприяють успішному оволодінню і подальшому виконанню професійної діяльності. Оскільки професія лікаря, як і професія вчителя, належить до типу професій "людина-людина", через те, за твердженням Б.Ананьєва [9] вирішальним у діяльності має бути людський фактор. Через те майбутній лікар має бути взірцем толерантної особистості у сфері організації процесу лікування.

Важливим, у нашому дослідженні, компонентом у структурі діяльності лікаря є розвиток у студента емоційно-вольової сфери, зокрема емпатії, рефлексії, гнучкості, самоконтролю та саморегуляції. Різні аспекти становлення особистості та розвитку механізмів саморегуляції у процесі професійної підготовки розглядалися багатьма фахівцями: О.Конопкін, Т.Кириченко, В.Моросанова, І.Плахотнікова, О.Саннікова О.Чебікин та ін.. За твердженням С.Рубінштейна, успішність будь-якої діяльності забезпечують регулятивні процеси, які закріплюються в особистості у формі характеру і здібностей на всіх рівнях активності людини [290]. Ми припускаємо, що метою особистостісного становлення майбутнього лікаря в гуманістичному аспекті є становленням цілісної, досконалої особистості, у якої буде:

- вироблена стійка життєва позиція;

- сформувана установка на самосвідомості;

- моральна стійкість, бажання і уміння чинити опір злу, спокусі самовиправдовування при порушенні моральних вимог;

- милосердя і любов до пацієнтів.

Професійна діяльності лікаря включає в себе наступні операції та дії: складання плану обстеження хворого з урахуванням необхідного і достатнього обсягу отриманих даних і оптимальною послідовністю заходів обстеження; збір, аналіз і оцінка анамнестичних даних, вибір і здійснення адекватних щадних методів обстеження; аналіз і оцінка даних клінічних, лабораторних та інструментальних методів дослідження та ін.. У лікувальну діяльність входять: надання першої медичної допомоги при невідкладних станах; визначення показників до екстреного хірургічного чи терапевтичного втручання; складання плану лікування; встановлення тактики лікування; визначення показань і протипоказань до різних методів лікування тощо. Профілактична робота передбачає: виявлення та усунення патогенних факторів середовища і людського організму, проведення превентивних і оздоровчих заходів, диспансеризацію та ін.[54].

Процес діяльності лікаря проходить в умовах мінливих вихідних даних (симптоми можуть з'являтися і зникати, поєднуватися у різних комбінаціях), дефіциту часу і місця знаходження. При цьому лікар повинен змоделювати цілісну картину захворювання, встановити і проаналізувати причини, умови і механізми його виникнення, розвитку і лікування.

Виходячи з предмета нашого дослідження, найбільший інтерес для нас має внутрішня сторона діяльності лікаря. У психології особистісного становлення майбутнього лікаря у цьому плані потрібно розвивати мисленнєві дії (судження, умовиводи), операції (аналіз, синтез, порівняння, узагальнення, класифікація та інтуїція), які в інтеграції формують у студента професійне мислення лікаря - клінічну мисленнєву компетенцію - клінічне мислення. Під клінічним мисленням будемо розуміти внутрішній стан, можливість студента-лікаря виділяти головне, узагальнювати, систематизувати, диференціювати поняття, інтуїтивно оцінювати інформацію, встановлювати необхідність лабораторного та інструментального дослідження з метою швидкого й точного виставлення діагнозу. Комп'ютерне обстеження, яке вважається панацеєю при діагностуванні захворювання, нівелює клінічне мислення лікаря.

Клінічна діяльність лікаря вважається різновидом мистецтва (ars medica), тобто сплавом знань, досвіду, мислення й інтуїції. Також у 460370 p.p. до н.е. Гіппократ звертався до інтуїції, хоча відчував її недостатність у порівнянні з логічним "вивідним" мисленням. За твердженням Г.Захаріна (1829-1897) інтуїтивна діагностика базується на медичній ерудиції, досвіді та пам'яті. Однак у його діяльності вагому роль виконувала система опитування хворого, спілкування, лаконічність мови і мовлення. Для розвитку лікарської інтуїції важливо розвивати спостережливість і спостереження, уміння помічати найменші зрушення у зовнішньому і внутрішньому вигляді хворого. Інтуїція не є вродженим даром, вона приходить з роками наполегливої праці. Через те за роки навчання студента-лікаря у вищому медичному навчальному закладі необхідно акцентувати увагу на її розвитку, вчити майбутнього лікаря довіряти своїй інтуїції, а потім її удосконалювати.

Поглибленню клінічного мислення як основи психологічного розвитку особистості майбутнього лікаря сприятиме науково-дослідницька робота студента, яка стає обов'язковою у навчально-виховному процесі вищого медичного навчального закладу. Науково-дослідницька робота покликана у студента розвивати дослідницькі вміння, тобто потребу цікавитися останніми досягненням медичної науки, формувати уміння виступати з доповідями, обговорювати історії хвороби, результати лікування на медичних конференціях та нарадах, розширювати кругозір, сприяє інтелектуальному саморозвитку.

Різні сфери трудової діяльності потребують різноманітних поєднань професійно важливих якостей, через те розглянемо їх, виходячи з типів професій, які запропонував Є.Климов і які систематизували у своїй роботі Л.Шеховцова та Є.Тютюнник. Для професій типу "людина - людина", до якої належить професія лікаря, визначені такі професійно важливі якості:

• доброзичливість, такт;

• товариськість;

• емоційна стійкість;

• самовладання, витримка;

• чуйність, співпереживання (емпатія);

• самостійність;

• домінантність;

• організаторські здібності;

• соціальний інтелект;

• чистота, чіткість, виразність мови;

• експресія особи і поведінки;

• наполегливість.

На думку М.Громкової "професійно важливі якості (ПВЯ) - це сукупність таких якостей фахівця, які служать успішному виконанню професійної діяльності, ефективному розв'язанню професійних задач, особистісно-професійному зростанню та вдосконаленню" [86, с.8]. В.Шадриков під професійно важливими якостями розуміє "індивідуальні якості суб'єкта діяльності, що впливають на ефективність діяльності та успішність її опанування" [365, с.66]. О.Гура додає це визначення професійно важливих якостей тим, що ПВЯ "... є стійкими, суттєвими, рівноцінними та можуть бути оцінені" [88]. О.Смірнова вважає, що "професійно значущі якості - індивідуальні особливості людини, які виступають умовою успішного опанування професією та професійною діяльністю" [316, с.109].

Більш широкого розуміння надає професійно важливим якостям В.Толочек [336, с.238], зазначаючи, що до них традиційно відносять широкий спектр різних якостей - від природних задатків до професійних знань, одержуваних у процесі професійного навчання і самопідготовки; зокрема, особистісні особливості (мотивація, спрямованість, значеннєва сфера, характер), психофізіологічні особливості (темперамент, особливості ВНД), особливості психічних процесів (пам'ять, увага, мислення, уява), а у відношенні певних видів діяльності - навіть анатомо-морфологічні характеристики людини. Сутність процесу формування ПВЯ полягає у функціональному поєднанні окремих ПВЯ, що починають виявляти себе у режимі взаємодії стосовно досягнення мети діяльності [цит. з 141,с.21-22).

Таким чином, професійно важливі якості (ПВЯ) особистості - це комплекс найважливіших індивідуально-психологічних та психофізіологічних особистісних властивостей людини, які достатні та необхідні для успішного виконання діяльності на нормативному рівні. Термін "професійно важливі якості (ПВЯ)" особистості визначає якості людини, які безпосередньо включені у процесі реалізації професійної діяльності. Уперше його застосували для опису психології праці при розробці професіографії та професіограми професії. Розвиток професійно важливих властивостей фахівців досліджували О.Борисова, А.Деркач, Е.Зеєр, Е.Климов, Б.Ясько та інші. Термін "професійно значущі якості" в науковій літературі трактується неоднозначно.

Теоретичний аналіз досліджень засвідчив, що важливі якості особистості для професії вивчалися і характеризувалися науковцями: професійні здібності (Н.Кузнєцов, М.Паламарчук, С.Ступніцька; професійне мислення (М.Кашапов); комунікативне спілкування (М.Васильєв, С.Максименко, Л.Орбан-Лембрик, О.Сидоренко, Н.Чепелєва, Л.Цвєткова, В.Дуброва, С.Лігер, М.Тимофієва та ін..); емпатію та емпатійність (Т.Гаврилова, Л.Стрелкова, В.Філатов, О.Юдіна та ін.); ідентифікацію та вплив на професійне становлення особистості (Ж.Вірна, В.Рибалка, Е.Еріксон, Л.Попова та ін..); розвиток професійно-важливих якостей (Н.Чепелєва, Н.Пов'якель, О.Санніковіа, Н.Пророк та ін.

У професійній медичній практиці спостерігається поєднання важливих особистісних якостей, етичних норм і професійно важливих властивостей. Важливі особистісні якості лікаря були визначені та обґрунтовані нами у попередньому розділі, етичні норми визначені в Етичному кодексі медичного працівника.

Аналіз напрацювань науковців і практиків свідчить, що проблема розвитку професійно важливі якостей особистості вимагає виокремлення суттєво важливих властивостей, які будуть одночасно з особистісними якостями, утворювати психологічний портрет "ідеального лікаря".

Таким чином, під професійно важливими якості (ПВЯ) будемо розуміти рівень прояву будь-якої психічної властивості особистості та відповідність її високому рівню професійної діяльності. Напрацювання дослідників та практиків дозволили узагальнити і розробити комплекс професійно важливих якостей майбутнього лікаря, котрий включає, на нашу думку: професійну спрямованість, професійний інтелект, професійне мистецтво і професійне навчання.

1.Професійна спрямованість, що характеризує ступінь прагнення до оволодіння професією та бажанням у майбутньому працювати лікарем. Вона професійно важлива властивість особистості визначається мотивом (Л.Божович, В.Мерлін, К.Платонов); уявою про професію та реальною професійною освітою; сукупністю змістових особливостей медичної діяльності та адаптацією до неї студента-лікаря.

Параметрами професійної спрямованості є: любов до професії, відданість професії, відповідальність, обов'язок, чесність, толерантність, тактовність, гуманне ставлення до пацієнта; свідоме оволодіння під час навчання у вищому навчальному закладі знаннями, уміннями та навичками відносно організації та здійснення діагностичних та лікувальних заходів; особливостей перебігу захворювань, заходів профілактики та методів лікування; прагнення до постійного самовдосконалення та професійного кар'єрного росту.

Окремі аспекти розвитку професійної спрямованості майбутніх фахівців розглядалися у різних контекстах: формування професійної ідентичності особистості (О.Денисова, Т.Маралова, У.Родигіна, О.Трандіна, Л.Шнайдер та ін..); професійної свідомості (Л.Григорович, Н.Веселова, С.Кошелева та ін.); професійних інтересів і нахилі (С.Крягжде, О.Прядехо, Б.Федоришин та ін..); ціннісного ставлення до професії (М.Дьоміна).

Проте узагальнених досліджень з проблеми розвитку професійної спрямованості у межах психології особистісного становлення майбутнього лікаря на належному науковому рівні відсутні. Для обґрунтування необхідності розвивати у студентів професійну спрямованість через педагогічний процес освітнього середовища вищого медичного навчального закладу, нами проаналізовані напрацювання науковців і практиків з означеної проблеми:

- розвиток навичок учіння (С.Максименко);

- розвиток навичок навчально-пізнавальної діяльності як засобу дидактичної адаптації; розвиток професійного мислення; упровадження засобів педагогічного моніторингу (О.Неловкіна Берналь); [226].

- розвиток суб'єктивної значущості професії, емоційно-позитивне ставлення до неї; професійно орієнтоване освітнє середовище; особистісно-орієнтовані технології навчання; застосування інтерактивних групових форм і методів навчання; раннє включення у процес професійної діяльності та спілкування [94, с.13].

2.Професійний інтелект, котрий включає клінічне мислення, клінічне спостереження, професійну компетентність і визначається особистісно важливими якостями особистості, а саме: мисленням, ерудицією, пам'яттю, усним і письмовим мовленням. Означені ПВВ і ОВЯ базовими для психології особистісного становлення майбутнього лікаря. Адже професія лікаря вимагає від студента якісної професійної підготовки, фундаментальних знань теорії та практики медицини, опанування навичками, тактикою, відповідними методами і прийомами діяльності лікаря.

У нашому дослідженні ми передбачаємо, що у результаті розвитку особистісно важливих якостей будуть сформовані такі параметри професійно важливих якостей, які забезпечать особистісне становлення майбутнього лікаря:

- високий рівень навичок учіння;

- увага, емоційний стан та спостережливість для збору анамнезу життя і хвороби, скарг хворого;

- професійна мова і мовлення, щоби досягти найбільшої довіри, прихильності до себе, встановити психологічний контакт;

- уміння визначати морально-психологічний стан хворого;

- лідерські позиції при спілкуванні з пацієнтом;

- належне самовладання аби емоції, співчуття не проявлялися у міміці, жестах і поведінці;

- уміння спілкуватися: правильно ставити запитання; визначати можливі бар'єри, темп мовлення, аби уникнути повторних запитань; активно вислуховувати хворого; розпізнавати стан хворого за його позою, поставою, емоціями;

- здатність нагромаджувати інформацію, уміння її аналізувати, узагальнювати, систематизувати і класифікувати, роботи висновок;

- уміння проектувати процес лікування;

- уміння прогнозувати кінцевий результат лікарського втручання;

- уміння спрямовувати зусилля хворого на реабілітацію і профілактику повторного процесу.

Таким чином, розвиток означених та інших параметрів ПВЯ сприятимуть розвитку клінічного мислення, клінічної спостережливості та спостереження; професійної компетентності та компетенції, що у подальшому забезпечить особистісному становленню майбутнього лікаря.

3. Професійне мистецтво. Успіх майбутньої професійної діяльності буде визначатися професійною майстерністю, тобто рівнем сформованості особистісно важливих якостей, професійно важливих якостей, професійних компетентностей і компетенцій (професійних знань, професійних навичок і професійних умінь). Професіоналізм людини у будь-якій професії залежить від рівня сформованості професійної майстерності, котрий тісно переплітається з професійним мистецтвом.

Українська енциклопедія дає таке означення поняттю "мистецтво". "Мистецтво - одна із форм суспільної свідомості, складова частина духовної культури людства, специфічний рід практично-духовного освоєння світу. Мистецтво відносять до всіх форм практичної діяльності, коли вона здійснюється вміло, майстерно, уміло, вправно не лише в технологічному, проте й в естетичному сенсі".

Мистецтво асоціюється насамперед з творчим проявом особистості. Воно ґрунтується на емоційній сфері і спрямоване на пробудження та формування емоційних, естетичних почуттів. Мистецтво завжди зорієнтоване на творення.

Як бачимо, поняття "мистецтво" і "майстерність" взаємопов'язані: мистецтво виявляється через майстерність, а вона своєю чергою містить певні елементи творчої діяльності. Через те, під професійним мистецтвом (Н.Магазаник) лікаря будемо розуміти досконале, творче виконання своїх професійних функцій на рівні мистецтва, що поєднує уміння професійно правильно і доступно спілкуватися з пацієнтом про хворобу, повідомляти факти так, щоби вони сприяли не погіршенню, а поліпшенню стану хворого [185].

А.Маркова [204, с.62-64], говорячи про професійне мистецтво, називає даний процес професіоналізацією та визначає його "як цілісний, безперервний процес становлення особистості фахівця й професіонала, що починається з моменту вибору професії, триває протягом усього професійного життя людини й завершується, коли людина припиняє свою професійну діяльність".

О.Бондаренко указує, що професіоналізація у діяльності виступає, не тільки процесом входження та засвоєння професії, проте й, одночасно, здійсненням особистісного та професійного саморозвитку, формування норм, мети, змісту професії та засобів їх досягнення. Якість та успішність професійної діяльності , насамперед, залежить від того, чи зможе студент, перебуваючи в освітньому просторі, побудувати власну модель професійної діяльності, яка включатиме не тільки впевнене володіння технологією професійної діяльності, проте й ціннісно-рольове бачення майбутньої професії та себе в ній [42].

4.Професійне навчання пацієнтів, колег, середнього і молодшого персоналу, яке передбачає:

- здійснення заходів відносно запобігання виробничого травматизму та професійних захворювань;

- уміння правильно підготувати методичне забезпечення проведеного навчання.

Таким чином, розвиток професійно важливих якостей майбутнього лікаря забезпечить професійно-особистісне становлення у цілісному процесі розвитку студента у період навчання у вищому медичному навчальному закладі, а також у подальшому його саморозвитку. Через те, рання діагностика особистісно важливих якостей і професійно важливих якостей у студентів - важлива складова нашого дослідження.

Психологічну особистісну структуру майбутніх лікарів дозволяється представити з таких професійно важливих якостей як:

- спрямованість (світогляд, ідеали, інтереси, бажання, ціннісні орієнтації та ін..);

- індивідуально-психологічні характеристики (увага, воля, сприймання, мислення, відчуття, здібності, емоційно-вольова сфера та ін..).

- професійна компетентність і компетенція (знання, уміння та навички);

Спрямованість особистості - це сукупність стійких мотивів, які орієнтують діяльність особистості, і відносно незалежних від конкретних ситуацій [242, с.137]. Сутність поняття "спрямованість" тлумачиться по-різному. Спрямованість за:

- Б.Ананьєвим - основна життєва спрямованість;

- О.Леонтьєвим - системотвірний мотив;

- В.М'ясищевим - домінуюче відношення;

- С.Рубінштейном - динамічна тенденція.

Теоретичний аналіз системотвірної психології особистості майбутнього лікаря дозволив виокремити такі види особистісної професійної спрямованості:

- професійне прагнення, потреба у діяльності лікаря;

- інтерес та бажання до пошуку необхідної професійної інформації;

- володіння комп'ютерними технологіями;

- світоглядне розуміння;

- гуманістичні переконання, які стали внутрішнім досягненням і склалися у свідомості певних життєвих позицій, цілей та інтересів, ставлень та позицій;

- ідеали та морально-етичні норми.

Установимо залежність у психологічній особистісній структурі поміж особистісно важливими якостями і професійно важливими якостями та з'ясуємо якості, які заважатимуть у майбутньому ефективно виконувати професійну діяльність (табл.3.3.). Серед визначених нами ОВЯ і

ПВЯ є такі морально-психологічні якості (В.Рибалка) [283] як відповідальність, чесність, принциповість порядність та гідність, несформованість яких може призвести до моральної неповноцінності (С.Яковенко) [379].

Таблиця 3.3. Взаємозв'язок професійно важливих та особистісних якостей

Особистісно-важливі якості

Професійно-важливі якості

Якості, які заважають професійній діяльності

Відповідальність, емпатійність

Концентрація і стійкість уваги

Психічна й емоційна неврівноваженість

Чесність, принциповість порядність

Правильно орієнтуватися у соціальній ситуації безкорисливість альтруїзм

Пасивність,

невтручання у перебіг подій

Терпимість, безоцінне ставлення до людей

Переключення і розподіл уваги, а також утримувати в центрі уваги одночасно кілька предметів чи робити одночасно кілька дій

Агресивність

Інтерес і повага до іншої людини

Гарний розвиток образної і словесно-логічної пам'яті

Замкнутість

Прагнення до самопізнання, саморозвитку

Високий рівень розвитку критичного мислення

Нерішучість

Оригінальність, спритність, різнобічність

Розвиток логічного мислення

Відсутність схильності до роботи 3 людьми

Допитливість і навченість

Достатній розвиток мнемонічних здібностей (довгострокова і короткочасна пам'ять

Невміння зрозуміти позицію іншої людини

Тактовність, вихованість

Комунікативні здібності (спілкування і взаємодія з людьми, уміння встановлювати контакти)

Ригідність мислення (нездатність змінювати способи рішення задач згідно до умов середовища, що змінюються)

Схильність до співпереживання

Уміння слухати

Низький інтелектуальний рівень розвитку

Ініціативність

Вербальні здібності (уміння говорити чітко, ясно, виразно)

Слабка воля

Цілеспрямованість, наполегливість

Ораторські здібності (грамотне вираження думки)

Нерішучість

Інтуїція, уміння прогнозувати події

Здатність до самоконтролю

Відсутність рефлексії

Уміння зберігати таємницю

Деонтологічні вміння

Безвідповідальність

Таким чином, особистість є синтезом усіх характеристик індивіда і має унікальну структуру, яка виявляється та змінюється у результаті адаптації до постійно змінного середовища. Показником сформованості професійних якостей фахівця є професійна компетентність

← Предыдущая страница | Следующая страница →