Поделиться Поделиться

Форма державного устрою

Форма державного устроюце елемент форми держави, котрий характеризує спосіб її територіального поділу, а також розподіл повноважень поміж центральними та місцевими органами влади.

Виділяють дві форми державного устрою: унітарну та федеративну.

Унітарна держава (від лат. unus – один) – це єдина держава, територія якої розділяється на адміністративно-територіальні одиниці.

Унітарними державами є Україна, Франція, Швеція, Польща, Велика Британія та ін., яким притаманні такі ознаки.

1. Адміністративно-територіальні одиниці, що входять до складу такої держави, не мають суверенних прав.

2. Єдина система органів державної влади, якому побудовано на засадах ієрархічної підпорядкованості місцевих органів центральним.

3. Єдина для всієї держави конституція та система законодавства.

4. Єдина судова система.

Залежно від розподілу повноважень поміж центральними та місцевими органами влади, а також поміж державною владою та місцевим самоврядуванням виділяють централізовані, відносно децентралізовані та децентралізовані унітарні держави.

Унітарні держави можуть бути прості (їх територія складається тільки з адміністративно-територіальних одиниць) та складні (вони мають у своєму складі певні форми автономії). Такі автономні утворення існують в Іспанії, Україні, Великій Британії. У складі України – це Автономна Республіка Крим, яка є адміністративно-територіальною автономією.

Федеративна держава (від лат. feudus – союз) – це союзна держава, до складу якої входять державні утворення (суб'єкти федерації).

Ознаками федеративної держави є такі.

1. Об'єднання суб'єктів федерації, які мають певну політичну самостійність.

2. Розмежування повноважень поміж федерацією та суб'єктами федерації.

3. Дворівнева система органів законодавчої, виконавчої та судової гілок влади: федеральні органи та органи суб'єктів федерації.

4. Дворівнева система законодавства: федеральне законодавство та законодавство суб'єктів федерації.

5. Двопалатний парламент (бікамералізм), в якому одна з палат представляє суб'єктів федерації, що дозволяє враховувати їх інтереси при ухваленні загальнодержавних рішень.

Федеративні держави класифікуються за різними критеріями.

1. За способом утворення федерації:

а) договірні – створюються на підставі договору поміж суб'єктами про створення федеративної держави (наприклад, США, Німеччина);

б) союзні – утворені на основі трансформації унітарних держав (Бельгія, Канада).

2. За способом утворення суб'єктів:

а) територіальні – суб'єкти федерації утворюються за територіальним принципом (наприклад, США, Мексика, Бразилія);

б) національні – суб'єкти утворюються за етнічною ознакою (СРСР, Чехословаччина, Югославія);

в) змішані – поділ здійснюється як за територіальними, так і за етнічними ознаками. Такі федерації називаються національно-територіальними (наприклад, Російська Федерація).

3. За правовим статусом суб'єктів федерації:

а) симетричні – усі суб'єкти федерації мають однаковий політико- правовий статус (США, Німеччина, Російська Федерація);

б) асиметричні – суб'єкти мають різний політико-правовий статус (Індія, Швейцарія).

Іноді держави об'єднуються в конфедерацію, тобто союз суверенних держав, створений для досягнення певних цілей і спільного здійснення деяких напрямів державної діяльності при збереженні в інших питаннях самостійності.

Конфедерація є тимчасовим союзом, котрий чи перетворюється на федерацію, чи припиняється після досягнення цілей його створення. У минулому конфедераціями були США, Швейцарія та ін. Остання зберегла назву Швейцарська Конфедерація, хоча у XIX ст. перетворилася на федерацію.

← Предыдущая страница | Следующая страница →