Поделиться Поделиться

Способи і особливості укладання, виконання, зміни та розірвання господарських договорів

Укладання господарського договоруце нормативно закріплені взаємні дії господарюючих суб'єктів, спрямовані на встановлення господарсько-договірних відносин та визначення змісту договірного зобов'язання.

Вимоги відносно застосування певних процедур (порядку) укладання господарського договору встановлюються волевиявленням сторін чи можуть бути передбачені законом (наприклад, про товарну біржу тощо).

Законодавчо закріплені два способи укладання господарського договору: загальний (неконкурентний) і конкурентний

Загальний (неконкурентний) спосіб укладення договору – це традиційний спосіб укладання господарського договору пов'язаний з тим, що при встановленні договірних відносин його суб'єктивний склад, як правило, є вичерпним і адресоване укласти господарський договір конкретному суб'єкту (суб'єктам).

Порядок укладання договору визначений ст. ст. 181 – 187 ГКУ та ст. ст. 638-650 ЦКУ. Коли договір укладається поміж суб'єктом підприємницької діяльності і особою, що не є суб'єктом підприємництва, застосовуються норми ЦК. За умови коли договір укладається поміж суб'єктами підприємницької діяльності застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність і ГКУ. Коли відносини суб'єктів підприємництва не можуть бути урегульовані положеннями договору чи нормами ГКУ, застосовуються норми цивільного законодавства.

Згідно ст. 181 ГКУ господарський договір за загальним правилом, укладається у формі документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками чи у спрощений спосіб, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, коли законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно ст. 209-210 ГК Украйни а також інших законодавчих актів передбачено нотаріальне посвідчення чи державну реєстрацію договорів. Наприклад, згідно ст. 14 ЗУ "Про концесііїї" від 16.07.1999 р. концесійні договори реєструються Фондом державного майна в специальному реєстрі.

Згідно 4.4 ст. 639 ЦК України нотаріальне посвідчення договорів є обов'язковим лише у передбачених законом чи у випадках коли сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору Зокрема, вимоги відносно обов'язкового нотаріального посвідчення правочину встановлено для довіреності, що видається у порядку передоручення, договору іпотеки, договору купівлі-продажу об'єкта приватизації державного майна, договору найму транспортного засобу за участю фізичної особи тощо.

Пропозиція укласти договір називається офертою. За законом, існують два види оферти: оферта, що містить вказівку на строк для відповіді на неї (ст. 643 ЦКУ) і оферта, що не містить вказівку на строк для відповіді на неї (ст. 644 ЦКУ). Договір вважається укладеним, коли пропозицію укласти договір зроблено з зазначенням строку для відповіді і одержано від іншої сторони відповідь про прийняття пропозиції протягом цього строку.

Укладення договору в межах строку нормально необхідного чи означеного в оферті називається акцептом. Коли згода укласти договір виникає на інших умовах, чи направлено повідомлення про додаткові умови, то наступають інші наслідки. Така відповідь не визнається акцептом, і розглядається як зустрічна (нова) оферта. Згідно ст. 646 ЦКУ відповідь про згоду укласти договір на інших, ніж було запропоновано, умовах є відмовою від одержаної пропозиції і водночас новою пропозицією особі, яка зробила попередню пропозицію.

Проект договору може бути запропонований як єдиний документ будь-якою із сторін і надається другій стороні у двох примірниках. Друга сторона, у разі згоди (акцепту) з його умовами оформляє договір і повертає один примірник договору іншій стороні чи надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у 20-денний строк після одержання договору.

У ч. 4 ст. 181 ГКУ говориться, що за наявності заперечень відносно окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі та у 20– денний строк надсилається іншій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором. Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом 20 днів розглянути його, в даний же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в даний же строк до суду, коли на це с згода другої сторони.

У разі досягнення сторонами згоди відносно всіх чи окремих умов, зазначених у протоколі розбіжностей, така згода повинна бути підтверджена у письмовій формі (протоколом узгодження розбіжностей, листами, телеграмами, телетайпограмами тощо).

Коли сторона, яка одержала протокол розбіжностей відносно умов договору, заснованого на державному замовленні чи такого, укладення якого є обов'язковим для сторін на підставі закону, чи сторона – виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, що залишилися неврегульованими, не передасть у зазначений 20 строк до суду, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими.

Уразі коли сторони не досягли згоди, такий договір вважається неукладеним. Коли одна із сторін здійснила фактичні дії відносно його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами ЦКУ.

Особливості укладання попередніх договорів (ст. 182 ГКУ). За попереднім договором СГ зобов'язується у певний строк, проте не пізніше одного року з моменту укладення попереднього договору, укласти головний господарський договір на умовах, передбачених попереднім договором. Попередній договір повинен містити умови, що дозволяють визначити предмет, а також інші істотні умови основного договору. До укладення попередніх договорів не застосовується загальний порядок укладення господарських договорів. У разі коли сторона, яка уклала попередній договір, одержавши проект договору від іншої сторони, ухиляється від укладення основного договору, друга сторона має право вимагати укладення такого договору в судовому порядку. Зобов'язання укласти головний договір, передбачене попереднім договором, припиняється, коли до закінчення строку, в котрий сторони мають укласти головний договір, одна із сторін не надішле проект такого договору другій стороні. Відносини відносно укладення попередніх договорів регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК.

Угода сторін про наміри (протокол про наміри тощо) не визнається попереднім договором і не породжує юридичних наслідків.

Особливості укладання господарських договорів за державним замовленням (ст. 183 ГКУ). Договори за державним замовленням укладаються поміж визначеними законом СГ-виконавцями державного замовлення та державними замовниками, що уповноважені від імені держави укладати договори (державні контракти), в яких визначаються господарські зобов'язання сторін та регулюються відносини замовника з виконавцем відносно виконання державного замовлення. Держава в особі Кабінету Міністрів України виступає гарантом за зобов'язаннями державних замовників.

Укладення сторонами договору за державним замовленням (державного контракту) здійснюється в порядку, передбаченому ст. 181 ГКУ, з урахуванням особливостей, передбачених ЗУ від 10.05. 2014 р. "Про здійснення державних закупівель" та ЗУ від 24.05.2012 р. "Про особливості здійснення закупівель в окремих сферах господарської діяльності".

Ухилення від укладення договору за державним замовленням є порушенням господарського законодавства і тягне за собою відповідальність, передбачену ГК та іншими законами. Спори, пов'язані з укладенням договору за державним замовленням, в через те числі при ухиленні від укладення договору однієї чи обох сторін, вирішуються в судовому порядку. Виконавець державного замовлення звільняється від обов'язку укладення державного контракту на умовах, визначених державним замовленням, у разі визнання в судовому порядку державного замовлення недійсним.

Особливості укладання господарських договорів на основі вільного волевиявлення сторін, примірних і типових договорів (ст. 184 ГКУ).

При укладенні господарського договору на основі вільного волевиявлення сторін проект договору може бути розроблений за ініціативою будь-якої із сторін у строки, погоджені самими сторонами. Укладення договору на основі вільного волевиявлення сторін може відбуватися у спрощений спосіб чи у формі єдиного документа, з додержанням загального порядку укладення договорів, встановленого ст. 181 ГКУ.

Укладення господарських договорів на основі примірних і типових договорів повинно здійснюватися з додержанням загальних умов, передбачених ст. 179 ГК, не інакше як шляхом викладення договору у вигляді єдиного документа, оформленого згідно з вимогами ст. 181 ГКУ та згідно до правил, встановлених нормативно-правовими актами відносно застосування примірного чи типового договору.

Укладання господарських договорів за рішенням суду (ст. 187 ГКУ). Спори, що виникають при укладанні господарських договорів за держзамовленням, чи договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі коли це передбачено угодою сторін чи коли сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного поміж ними попереднього договору.

День набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання відносно переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, коли рішенням суду не визначено інше.

Конкурентні господарські договори

Конкурентні господарські договори укладаються на біржах, ярмарках, публічних торгах про приватизацію держмайна і про цінні папери та фондовий ринок передбачені ст. 185 ГКУ де використовується конкуренція декількох продавців і покупців. Укладання договорів за результатами аукціонів, конкурсів відбувається у два етапи:

– укладання попереднього договору;

– укладання основного договору купівлі – продажу.

Таким способом можуть укладатися господарські договори різного виду (купівлі – продажу, закупівлі продукції для державних потреб, підряду на капітальне будівництво тощо).

До укладення господарських договорів на біржах, оптових ярмарках, публічних торгах застосовуються загальні правила укладення договорів на основі вільного волевиявлення, з урахуванням нормативно-правових актів, якими регулюється діяльність відповідних бірж, ярмарків та публічних торгів.

Зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, коли інше не передбачено законом чи договором. (ст. 188 ГКУ). Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити чи розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у 20 строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

У разі коли сторони не досягли згоди відносно зміни (розірвання) договору чи у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Коли судовим рішенням договір змінено чи розірвано, договір вважається зміненим чи розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, коли іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Згідно ч. 2 ст. 651 ЦКУ підставою для зміни чи розірвання господарських договорів за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом чи договором.

Виконання господарського договору полягає у здійсненні сторонами прав, виконанні ними обов'язків, що виникли із зобов'язання, основаного на договорі. Загальні положення про виконання господарських зобов'язань містяться у гл. 22 ГКУ та у гл. 48 ЦКУ. Так, згідно до ст. 193 ГКУ і ст. 526 ЦКУ, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином згідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог відносно виконання зобов'язання – згідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно до зобов'язання зобов'язальна сторона (боржник) повинна вчинити на користь іншої управненої сторони (кредитора) певну дію, як-то: передати майно, виконані роботу, сплатити гроші тощо чи утриматися від певної дії, а кредитор мас право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Характер дій, які боржник вчиняє на користь кредитора, визначається змістом конкретного виду договору.

Суб'єктами виконання зобов'язання, як правило, виступають сторони, що уклали поміж собою договір. Виконання зобов'язання, яке виникло з договору, може бути покладено в цілому чи в частині на третю особу, коли це передбачено встановленими правилами, а так само коли третя особа пов'язана з однією із сторін адміністративною підлеглістю чи відповідним договором. У цьому разі відповідальність за невиконання чи неналежне виконання зобов'язання несе сторона за договором, з якого воно виникло, коли законодавством не передбачено, що відповідає безпосередній виконавець. Коли із закону, договору чи суті зобов'язання не випливає обов'язок боржника виконати зобов'язання особисто, кредитор повинен прийняти виконання, запропоноване за боржника третьою особою.

Виконання договірних зобов'язань має загальні вимоги (принципи) зобов'язання: належне виконання; реальне виконання; взаємне сприяння; економічність. При виконанні господарських договорів усі вищезазначені загальні вимоги (принципи) тісно взаємопов'язані та взаємозумовлені.

Одностороння відмова від виконання зобов'язань, не допускається за винятком випадків, передбачених законом, а також відмову від виконання чи відстрочку виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконане належним чином (ч. 7 ст. 193 ГКУ).

Правило про недопустимість односторонньої відмови від зобов'язання за господарським договором чи односторонньої заміни його умов виникає з самої суті договірного правовідношення закріплене в ст. 525 ЦК. Згідно даної статті одностороння відмова від зобов'язання чи одностороння зміна його умов не допускається. Навіть відмова (повна чи часткова) постраждалої сторони від зобов'язання не звільняє порушника від умов договору і від відповідальності.

← Предыдущая страница | Следующая страница →