Поделиться Поделиться

Типи та форми технологічного трансферу

Трансфер технологій - це розповсюдження науково-технологічних знань прикладного характеру відносно процесів, методів виробництва та інноваційних продуктів всередині галузі, поміж галузями та поміж країнами, яке включає в себе комерціалізацію наукових розробок, тобто передачу нової технології (інновації) в комерційне використання, а також розповсюдження вже існуючих технологій.

Трансфер і комерціалізація технологій відносно самостійні процеси і можуть існувати окремо один від одного. Проте вони можуть бути і пов'язані у випадку, коли в результаті трансферу технологій з'являється можливість успішної комерціалізації.

Термін застосовується у різних транскрипціях

- У франкомовній (трансферт, з літерою „т" на кінці) - використовується у професійній лексиці банківських працівників;

- у англомовній (трансфер, без літери „т" на кінці) - використовується у науковій сфері та наукоємному бізнесі (трансфер технологій).

Технологія як об'єкт трансферу може бути в окремих випадках конкретним об'єктом предметного типу, що сам по собі технологією як такою не є. Однак з відповідним об'єктом обов'язково пов'язані ті чи інші вміння й навички, та чи інша технологія (виробництва, застосування чи впровадження), через те термін найближче за тлумаченням не до усталеного виробничого змісту, а до його прямого перекладу - знання про ремесло, а точніше - інформація у різних формах, в т. ч. і про методи її практичного використання.

Згідно з ст.1 Закону України „Про державне регулювання діяльності у сфері трансферу технологій " трансфер технології - це передача технології, що оформляється шляхом укладення договору поміж фізичними та/чи юридичними особами, яким установлюються, змінюються чи припиняються майнові права і обов'язки відносно технології та/чи її складових.

Першими актами трансферу технологій вважають університетські програми підвищення кваліфікації працівників сільського господарства та промисловості, які проводили американські університети з середини ХХ ст.

Типи трансферу технологій :

Некомерційний трансфер - найчастіше використовується в галузі наукових досліджень фундаментального та прикладного характеру, що супроводжується незначними витратами, може підтримуватися державою чи проходити на основі особистих чи міжвідомчих контактів.

Трансфер комерційного характеру переважає у сфері виробництва та міжнародній економічній діяльності.

Форми здійснення некомерційного технологічного трансферу

Головним критерієм вибору тієї чи іншої схеми реалізації трансферу є наявність та підбір професійних кадрів. Так, у випадку відсутності підготовлених кадрів у галузі трансферу в установі (джерелі технології), доцільно залучити кваліфікованого посередника. При цьому витрати, пов'язані із залученням посередника, будуть окуплені рівнем організації процесу трансферу, що може полягати не лише в професійному юридичному супроводі контракту, проте й більш вигідних фінансових умовах договору.

Форми здійснення комерційного технологічного трансферу

Види трансферу технологій за способом здійснення

Прямий трансфер технологій - процес передачі технології від власника безпосередньо підприємству - виробнику кінцевої продукції. В такому процесі можуть брати участь безпосередньо винахідники чи спеціалісти відповідного підрозділу відносно трансферу технологій, котрий створено при науковій установі.

Умови досліджень і розробок у сфері науки і техніки, що передбачають одержання дослідницькими колективами чи окремими дослідниками відповідного результату у вирішенні конкретної проблеми протягом визначеного строку, регулюються договорами на виконання науково-дослідних, дослідно-конструкторських і технологічних робіт.

За договором на виконання науково-дослідних, дослідно-конструкторських та технологічних робіт підрядник-виконавець зобов'язується провести обумовлені завданням замовника дослідження, розробити зразок нового виробу та конструкторську документацію на нього, нову технологію тощо, а замовник зобов'язується прийняти виконану роботу. Зміст і строки виконання основних етапів робіт визначаються календарним планом, що становить невід'ємну частину договору. На підставі відповідних контрактів можуть, також, виконуватись наукові дослідження і розробки для потреб держави, зокрема за державними замовленнями.

Норми про договори на виконання науково-дослідних, дослідно-конструкторських чи технологічних робіт в Україні регламентуються Цивільним кодексом серед положень про договори підрядного типу, проте при їх укладанні слід враховувати ряд факторів

1) об'єктом підрядного договору є створення нової чи обробка існуючої речі чи виконання іншої подібної роботи, в той час як за договором на виконання науково-пошукових чи дослідно-конструкторських робіт досягнутим результатом є наукові дослідження, тобто результати інтелектуальної творчості;

2) у договорах підрядного типу ризик випадкової загибелі предмета підряду чи неможливості закінчення роботи несе підрядник, а в договорах на виконання науково-дослідних, дослідно-конструкторських і технологічних робіт ризик неможливості досягнення результату цих робіт покладається на замовника. Береться до уваги творчий характер робіт, при виконанні яких не завжди дозволяється гарантувати успіх.

Непрямий трансфер технологій процес передачі технології, одним з ключових учасників якого стає стороння організація - посередник поміж джерелом технології та підприємством.

У цьому випадку механізмом трансферу технологій буде укладання договору про посередницькі послуги в сфері трансферу зі спеціалізованою компанією.

Провайдинг інновацій - це посередницька діяльність у сфері трансферу технологій, що передбачає залучення фахівців-провайдерів до комерціалізації інноваційних розробок через консалтинговий супровід, венчурне фінансування та інноваційне бізнес-проектування з метою просування на ринок інноваційної продукції.

Приймаючи до уваги відмінності наукових установ різних регіонів України відносно потужності наукового потенціалу та концентрації промислового виробництва доцільно використати досвід США з організації прямого трансферу через центри трансферу технологій у великих наукових і промислових центрах.

Непрямий трансфер, тобто провайдинг інновацій за участі професійних посередників (досвід Німеччини), може бути використаний в регіонах з низьким науковим потенціалом і концентрацією виробництв.

Способи здійснення трансферу технологій

За даними Держкомстату України кількість переданих вітчизняними підприємствами технологій починаючи з 2006 р. неухильно зменшується; кількість придбаних технологій в 2009-2010 році. знизилась на 458 од. Основну частину технологій придбано з устаткуванням, значну частку у вигляді результатів досліджень і розробок та за договорами на придбання прав на патенти, ліцензіями на використання винаходів, промислових зразків, корисних моделей та угодами на придбання ноу-хау. Зафіксовано також факти придбання технологій разом з цілеспрямованим прийомом на роботу кваліфікованих фахівців. За період 200-2007 році. майже 40% загального обсягу нових технологій, необхідних для модернізації вітчизняної промисловості, було придбано за межами України, з них 29% - патенти і ліцензії, 10,6% - результати досліджень і розробок, 52% - нові технології, "ноу-хау", 42,8% - устаткування. В окремі роки дані показники були навіть значно вищими. Таким чином, вітчизняні підприємства підтримують не власну науку, а, фактично, фінансують закордонних інноваторів. Майже п'ята частина наукового потенціалу України працює на закордонні замовлення.

Кількість придбаних та переданих нових технологій в Україні

Починаючи з 70-8-х років ХХ ст., у технічно розвинених країнах стали активно поширюватись різні форми спільного проведення науково-дослідних робіт, які перш за завжди спрямовані на забезпечення великих технологічних проривів. Вирішення таких завдань потребує виконання складних програм НДДКР, значних фінансових, матеріально-технічних і людських ресурсів.

Порівняльний аналіз спільних європейських інноваційних і наукових програм

Програма

Мета програми

Зацікавлені кола

Структура

Механізми

Фінансування

Період

Рамкова програма

Побудова суспільства, заснованого на знаннях

Влада, науково-дослідні інститути, університети, великі

підприємства та ін.

Рада при ЄК

"Кооперація"

"Ідея"

"Кадри",

"Потенціал"

Програма

ERANET

Програма

EUROATOM

Централізоване фінансування

від ЄК

7 років

Європейські

технологічні

платформи

Визначення середовища для довгострокових стратегічних дослідницьких програм

Національна

влада,

промислові

дослідницькі

групи,

менеджери,

суспільство

Неофіційні форуми

Мобілізація суспільних і приватних джерел фінансування

Головним чином від зацікавлених кіл

Гнучкий

Спільні

технологічні

ініціативи

Інструмент для

здійснення

стратегічних

дослідницьких

програм

Промисловість країн-членів Європейського Союзу,

приватні банки

Юридична особа, суспільно-приватне партнерство

Здійснення довготермінового приватного та суспільного партнерства

Національні та європейські суспільні фонди

5-15 років

Програма EUREKA

Співробітництво по інноваціях на міжнародних ринках

Влада, НДІ,

університети,

великі

підприємства та ін.

EUREKA секретаріат

- Регулярні проекти

- Кластерні проекти

Кожна країна фінансує свою частину проекту.

1-4

роки

EUREKA кластери

Розвиток та

комерційна

експлуатація

стратегічних

технологій

ключового

рівня

Промисловість країн-членів EUREKA, влада,

університети, НДІ та ін.

Призначена

юридична

особа

Проекти, об'єднані спільною метою на засадах самоорганізації

Промисловість країн-членів

EUREKA

4-5

років

Програма EUROSTART

Підтримка ринково орієнтованих міжнародних Я&Б проектів

Ринково спрямовані підприємства, які виконують дослідження

Юридична особа у складі EUREKA секретаріату

Проекти підготовлені за правилами EUREKA

Децентралізоване фінансування

7 років

Програма COST

Міжнародна співпраця у сфері

фундаментальних наук

Науково-дослідні інститути, університети

Секретаріат COST

Проведення наукових досліджень, конференцій і семінарів

Централізоване фінансування від ЄК

2-5 років

Україна є членом програми EUREKA (European Research Coordination Agency),

покликаної сприяти просуванню на ринок науково-технічних розробок в усіх сферах новітніх технологій; посиленню конкурентоспроможності на європейському і світовому ринках; розвитку міжнародного співробітництва.

Максимальну увагу у сфері інноваційної діяльності і трансферу технологій сьогодні привертають нейрокомп'ютері, інформаційні та біотехнології.

Головні перспективні напрямки сучасного розвитку нейрокомп'ютерних технологій нейромережеві експертні системи, СУБД із включенням нейромережевих алгоритмів, обробка зображень, керування динамічними системами й обробка сигналів, керування фінансовою діяльністю, віртуальна реальність. Розробками в цій сфері займається більше 300 компаній, серед яких Intel, IBM і Motor olla.

Загальні задачі

- контроль кредитних карток за допомогою нейромережевих технологій;

- система виявлення схованих речовин за допомогою системи на базі теплових нейронів і за допомогою нейрокомп'ютера на замовлених цифрових нейрочипах. Подібна система фірми SAIC вже експлуатується в багатьох аеропортах США при огляді багажу для виявлення наркотиків, вибухових речовин, ядерних і інших матеріалів;

- система автоматизованого контролю безпечного збереження ядерних виробів.

Прикладні задачі

- обробка аерокосмічних зображень (стиснення із відновленням, сегментація) обробка сигналів. У першу чергу це клас задач, пов'язаних із прогнозуванням часових ; залежностей прогнозування фінансових показників; прогнозування надійності електродвигунів; передбачення потужності АЕС і прогнозування надійності систем електроживлення на літаках - системи керування динамічними об'єктами. Це одна із самих перспективних галузей застосування нейрокомп'ютерів. В США і Фінляндії ведуть роботи з використання нейрокомп'ютерів для керування хімічними реакторами. Перспективною вважається розробка нейрокомп'ютера для керування рухливою установкою гіперзвукового літака.

- нейромережеві експертні системи. Прикладами реалізації конкретних нейромережевих експертних систем можуть служити система вибору повітряних маневрів у ході повітряного бою і медична діагностична експертна система;

- нейрочіпи і нейрокомп'ютери. Даний напрямок дозволяє створити унікальні суперкомп'ютери на наявній елементній базі. Нейромережеві архітектури у порівнянні з іншими приводять до активізації використання нових технологічних напрямків реалізації нейросистеми на пластмасі, оптоелектронні й оптичні нейрокомп'ютери, молекулярні нейрокомп'ютери і нанонейроелементи. і Інформаційні технології, IT, інформаційно-комунікаційні технології (Information and

- Communication Technologies, ICT) - сукупність методів, виробничих процесів і програмно- технічних засобів, інтегрованих з метою збирання, обробки, зберігання, розповсюдження, відображення і використання інформації в інтересах її користувачів. (Процеси пошуку, збору передачі, збереження, накопичення, тиражування інформації та процедури доступу до неї).

Біотехнології (Biors/voAoyia, від грец. bios - життя, techne - мистецтво, майстерність і logos - слово, навчання) - використання живих організмів і біологічних процесів у виробництві. Біотехнологія - міждисциплінарна галузь, що виникла на стику біологічних, хімічних і технічних наук. З розвитком біотехнології пов'язують вирішення глобальних проблем людства - ліквідацію недостачі продовольства, енергії, мінеральних ресурсів, поліпшення стану охорони здоров'я і якості навколишнього середовища.

9-ті роки ХХ ст. відзначаються швидким розвитком міжнародної науково-технічної кооперації фірм та зростанням науково-технічних стратегічних альянсів.

Міжфірмова науково-технічна кооперація - тривалі об'єднання фірм різних розмірів поміж собою і/чи з університетами на основі угод про спільне фінансування НДДКР. Така кооперація націлена на вирішення довгострокових комерційних завдань, пов'язаних із глобальним поширенням нової технології, скороченням строків розробки й освоєння проектів, швидшим просуванням нових виробів на ринок. У наш час практично всі промислові компанії розвинених країн активізують міжфірмові зв'язки.

Головні форми міжфірмового співробітництва У угоди про співпрацю в окремих видах наукової діяльності - "спільна науково-технічна і виробнича діяльність"; У угоди про поглинання новаторських малих підприємств (венчурних фірм) великими компаніями з метою одержання нових технологій; У угоди про розподіл поміж фірмами витрат на НДДКР. Ця форма розвивається у вигляді технічного співробітництва, обміну і передачі технологій, ноу-хау (непатентованих технологічних рішень), виробничого і технологічного досвіду, навчання технічного персоналу, установлення і налагодження устаткування та ін.;

- створення кластерів - зосередження в географічному регіоні взаємозалежних підприємств та установ у межах окремої області. Кластери охоплюють значну кількість різного роду підприємницьких структур, важливих для конкурентної боротьби, а саме постачальників спеціального оснащення, нових технологій, послуг, інфраструктури, сировини, додаткових продуктів і т. п. За винятком того, багато кластерів включають органи влади та інші установи - такі як університети, центри стандартизації, торговельні асоціації, які забезпечують утворення, спеціалізоване перенавчання, інформацію, дослідження та технічну підтримку;

- угоди про розподіл відповідальності поміж компаніями - засновниками консорціуму.

Науково-технічні стратегічні альянси (НТА) - це стійкі об'єднання фірм різних країн поміж собою і з науковими установами, державними лабораторіями на основі угоди про спільне вирішення науково-технічних проблем.

Головні напрями взаємодії у рамках науково-технічних стратегічних альянсів спільне проведення НДДКР; взаємний обмін науковими досягненнями; взаємний обмін виробничим досвідом; підготовка кваліфікованих кадрів.

Основними мотивами створення стратегічних альянсів є

• швидкий розвиток технологій і скорочення життєвого циклу товарів, технологічних процесів і згідно скорочення часу на проведення НДДКР;

• зростання вартості досліджень у високотехнологічних галузях і згідно розподіл витрат поміж фірмами на проведення спільних НДДКР;

• одержання доступу до науково-технічних досягнень партнерів по альянсу;

• розподіл ризику невдач у разі спільного проведення НДДКР;

• підвищення ефективності та прибутковості.

Існує кілька видів міжнародних стратегічних альянсів. Найпоширенішими є консорціуми, спільні підприємства, спільна науково-технічна і виробнича діяльність (кейрецу). Науково-технічні альянси бувають горизонтальними (фірми однієї галузі) і вертикальними (фірми різних галузей). Управління альянсом здійснюється чи одним із провідних членів, чи спеціально створеним координаційним комітетом.

← Предыдущая страница | Следующая страница →