Поделиться Поделиться

ПРАВА ПОКУПЦЯ І ПРОДАВЦЯ

Обов'язок поставити товари

Положення статті 27 Закону про продаж товарів передбачають, що продавець зобов'язаний поставити (передати) товари, а покупець - прийняти їх і оплатити згідно до умов контракту. Слово "передати" застосовується не в через те розумінні, в якому його застосовують нефахівці, котрі його розуміють як те, що товари доставляються чи надсилаються продавцем до приміщень покупця. Насправді, за відсутності інших намірів, виражених у контракті, місцем передачі є приміщення продавця (див. нижче).

Положення статті 61(1) визначають "передачу" (поставку) як добровільну передачу власності. Правомочне володіння не обов'язково означає фізичне володіння. Хоч концепція правомочного володіння започаткувала широкі академічні дискусії, для наших цілей термін "володіння" може інтерпретуватись як намір володіти спільно з правом володіння. Так, коли ви вирушаєте з дому за покупками, хоч ви і не берете з собою особистого майна, ви завжди одно за законом володієте ним. Складність, про якому слід пам'ятати, полягає в через те, що одна сторона може фізично володіти товарами, наприклад, власник оптового складу (тобто особа, бізнесом якої є надання приміщень для складування товарів, що відносять іншим), тоді як за законом дані товари перебувають у володінні власника. Володіння за законом, як правило, має більшу силу, ніж фізичне володіння, тож коли власник товарів дає розпорядження власнику оптового складу передати фізичне володіння товарами особі, названій їх власником (наприклад, працівникові власника чи особі, якій власник перепродав товари), то власник оптового складу повинен виконати це розпорядження.

Фактична, символічна та опосередкована передача

Як наслідок, передача може бути фактичною, опосередкованою чи символічною. Фактична передача включає передачу прав власності на товари покупцеві. Символічна передача має місце, коли покупцеві передається щось, що дозволяє йому здійснити фізичну передачу товару. Наприклад, ключі від машини.

Опосередкована передача означає, що покупець одержує за законом право володіння, не набуваючи фізичного володіння. Наприклад, продавець може продати покупцеві запас вина, яке продавець тримає у своїх погребах, відклавши його й прикріпивши до пляшок етикетки із зазначенням того, що це власність покупця. У такому разі покупець опосередковано володіє товарами. Нерідко в таких випадках продавець видає покупцеві варант (розписку) в через те, що зберігає товар за його дорученням.

Товари у володінні третьої сторони

Коли продані товари перебувають у володінні третьої сторони, стаття 29 передбачає, що передача товарів покупцеві не відбувається доти, доки третя сторона не підтвердить покупцеві, що тримає товари від імені його. Процедура, за допомогою якої продавець передає опосередковане володіння покупцеві, називається "attornment". На практиці спершу продавець дає розпорядження третій стороні (наприклад, власнику оптового складу) зберігати товари від імені покупця, а згодом (і це чинник фундаментального значення для цілей статті 29 закону) третя сторона підтверджує, що тримає товари від імені покупця.

Інколи для досягнення цього використовуються два документи, інколи один. Продавець може надіслати третій стороні розпорядження про передачу покупцеві товарів, що зберігаються на складі. Третя сторона може просто індосувати його, підтвердивши, що зробить це. Інший варіант: одержавши розпорядження про передачу товарів, що зберігаються на складі, третя сторона може видати розписку на користь покупця.

Передача товаророзпорядчих документів може розцінюватись як опосередкована передача. За загальним правом коносамент є товаро - розпорядчим документом. Це докладна розписка, якому дає капітан судна особі, яка відправляє товари на консигнацію на його судно. Наприклад, продавець у Лондоні продає товар покупцю в Нью-Йорку. Капітан судна підписує коносамент, зазначаючи, що товар перебуває на борту його судна. Продавець відправляє коносамент покупцеві до Нью-Йорка. Коли товари прибудуть до Нью-Йорка, покупець може пред'явити коносамент судноплавній компанії як доказ, що він є власником товарів.

Положеннями статті 1(4) Закону про агентів дано визначення "товаророзпорядчих документів", схвалене в статті 61 Закову про продаж товарів, згідно з яким даний термін включає будь-котрий коносамент, доковий варант, сертифікат власника оптового складу чи розпорядження про передачу товарів чи будь-котрий інший документ, котрий діє у звичайному ході бізнесу як доказ володіння товарами чи контролю їх. Даний термін охоплює також документи, що уповноважують чи через індосамент, чи через передачу особі, яка володіє цим документом, передати чи одержати товари, які він представляє. На практиці товаророзпорядчий документ є чи варантом, чи розпорядженням. Варант - документ, що зазвичай видається власником оптового складу на свідчення утримання ним товарів від імені особи, названої у варанті. Прикладом варанта є коносамент. Розпорядження - документ, підписаний особою, уповноваженою на володіння товарами (яка може бути чи власником, чи, наприклад, третьою особою, в заставу якій надано товари на забезпечення позики), адресований стороні, яка фізично володіє товарами, скажімо, власнику оптового складу. В розпорядженні містяться інструкції власнику оптового складу передати товари особі, названій у розпорядженні, чи іншій названій ним особі. У разі, коли продавець, а не третя сторона, залишається у фізичному володінні товарами, які придбав покупець, варант просто адресується продавцем покупцеві.

← Предыдущая страница | Следующая страница →