Поделиться Поделиться

Автономія України в умовах громадянської війни та іноземної інтервенції

Після смерті Б. Хмельницького настали тяжкі часи, які в народі назвуть Руїною, а дослідники - анархією, міжусобицями, ярмарком самолюбства, громадянською війною. З утратою вождя, хто консолідував і вів за собою до спільної мети увесь народ, посилились розбрат, громадянське протистояння, боротьба за владу поміж старшинськими угрупованнями, багатовекторність їх зовнішньополітичних устремлінь. Не залишилась осторонь міжусобної боротьби і українська православна церква. Такі обставини полегшили Росії, Польщі, Туреччині втручання у внутрішнє життя України, вплив на неї.

Гетьманування Ю. Хмельницького тривало лише місяць - надто складною була внутрішня й особливо зовнішньополітична ситуація для країни. 26 серпня 1657 р. старшинська рада обрала гетьманом генерального писаря Івана Виговського. А 25 жовтня в Корсуні вже Генеральна рада визнала його гетьманом України. Проте антиросійські наміри нового гетьмана не були секретом для Москви і цар не затвердив його кандидатури. Лише потвердження у лютому 1658 р. у Переяславі Генеральною козацькою радою обрання гетьманом Виговського примусило царя погодитись із його вибором. Гетьман у свою чергу погодився на перебування російських воєвод у Ніжині, Переяславі і Чернігові.

Проте й гетьманування Виговського виявилося недовгим і невдалим. Його пропольські плани не поділяла значна частина козацької старшини, запорозькі козаки на чолі з кошовим Я. Барабашем, полтавські козаки, очолювані полковником М. Пушкарем, підняли проти гетьмана збройне повстання. Розпочалась братовбивча громадянська війна, збройна боротьба поміж двома таборами - пропольським і проросійським. Частина старшини і родовитої шляхти, вихованої на ідеалах шляхетської свободи і демократії, з острахом сприймала російське самодержавство, де навіть бояри і воєводи вважалися "холопами царськими". Вони підтримували гетьмана, прагнули порозуміння й союзу з Польщею. Інша ж частина старшини і шляхти, підтримувана рядовим козацтвом, селянами і міщанами, православним духовенством, боялися повернення польської колонізації, соціального і релігійного гніту.

Підтримуваний генеральною старшиною, більшістю полковників, гетьман Виговський 16 вересня 1658 р. уклав із Польщею Галицький договір про утворення унії поміж Україною, Польщею і Литвою. За ним Україна втрачала незалежність і поверталася до Речі Посполитої як її складова під назвою Руське князівство у складі Київського, Чернігівського і Брацлавського воєводств, із своїми урядовцями, державною казною, монетою, армією. З обраних від цих воєводств кандидатів король польський надасть одному гетьманство. Відновлювався старий - польський адміністративно-територіальний поділ, встановлювалися форми землеволодіння, що існували до 1648 р. Католицьким костьолам і шляхті поверталися їх маєтності. Посольств від іноземних держав гетьман не повинен був приймати, а мав надсилати їх до короля. Таким чином, Гадяцька угода, хоч і мала деякі вигідні статті для України, у цілому перекреслювала найголовніші положення Березневих статей Б. Хмельницького, важливі завоювання Національної революції. Це й спричинило невдоволення народу, поглиблення руїни, розгортання громадянської війни в Україні.

Царською грамотою, зверненою до українського народу, гетьмана І. Виговського було оголошено зрадником. Навесні 1659 р. 100-тисячна російська армія рушила на Україну. Проте гетьман із вірними йому козаками, поляками й татарами завдав у червні під Конотопом поразки російським військам. Однак ця перемога лише поглибила конфронтацію у середовищі старшини й козаків. Проти Виговського повстали Полтава, Гадяч, запорожці. У вересні 1659 р. козацька рада у Білій Церкві обрала гетьманом Ю. Хмельницького, відкинула союз із Польщею. Виговський був вимушений рятуватись у Польщі.

17 (24) жовтня 1659 р. Ю. Хмельницький в оточеному російськими військами Переяславі був вимушений підписати нові "Переяславські статті", які значно обмежували самостійність Української держави, посилювали її залежність від Росії. Підписання Других Переяславських статей формально припинило дію Березневих статей 1654 р. Надалі ж даний договір та Гадяцька угода стануть юридичною підставою для Росії і Польщі в поділі України поміж собою.

← Предыдущая страница | Следующая страница →