Поделиться Поделиться

Судові інстанції

Судова інстанція - це процесуальне поняття, яке визначає побудову судової системи "по вертикалі". Потреба утворення декількох рівнів судових установ, кожна з яких с вищою над іншою, виникла історично у зв'язку з необхідністю убезпечити суспільство від судових помилок. У зв'язку з цим в усіх міжнародно-правових актах закріплено право особи на перегляд рішення суду як невід'ємне право, що одночасно служить гарантією забезпечення інших прав людини. Міжнародні стандарти не встановлюють вимог до сутності, назв, видів судових інстанцій з перегляду рішень нижчих судів, дані особливості зумовлюються історичними традиціями і досвідом певної держави.

Конституція України закріпила серед засад судочинства забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, за винятком випадків, встановлених законом (п. 8 ч. 3 ст. 129). За загальним правилом усі процесуальні кодекси передбачають розгляд справ у трьох судових інстанціях: першій, апеляційній та касаційній, кожна з яких має свої особливості. Назви цих інстанцій відображають сутність трьох процесуальних функцій, якими наділені суди: розгляд справ по суті, апеляційний і касаційний перегляд рішень.

Судом першої інстанції є суд, уповноважений первісно розглянути й вирішити кримінальні, цивільні, господарські й адміністративні справи, справи про адміністративні правопорушення та інші справи, віднесені до юрисдикції цих судів. Дані суди розглядають справу по суті, установлюючи обґрунтованість, необґрунтованість чи часткову обґрунтованість позову (спір про цивільне право чи про захист прав, свобод та інтересів у публічно-правових відносинах), винуватість чи невинуватість особи (при обвинуваченні її у вчиненні злочину). При цьому до суду викликаються позивач, відповідач, обвинувачений (підсудний), потерпілий, свідки, щоби завдяки їхнім показанням, а також документам і речовим доказам були отримані фактичні дані, на підставі яких установлювалися б обставини, що мають значення для вирішення справи. Суд оцінює надані ними докази на підставі всебічного аналізу обставин справи, процесуального законодавства та внутрішнього переконання. При цьому суддя має залишатися неупередженим до сторін, не надаючи жодній із них будь-яких переваг, щоби забезпечити реальну змагальність у залі судового засідання. Судовий процес завершується відповідним актом правосуддя: вироком у кримінальних справах, рішенням у цивільних і господарських справах і постановою у справах адміністративної юрисдикції.

Суд апеляційної інстанції - це суд, котрий розглядає апеляції на рішення судів першої інстанції, що не набрали законної сили, з вирішенням питання про законність і обґрунтованість оскарження. Метою звернення до апеляції є перегляд справи, тобто повторний її розгляд. У суді апеляційної інстанції справа може перевірятися чи у повному обсязі, чи в обсязі вимог, указаних в апеляції. При створенні інститутів перегляду судових рішень західноєвропейські держави виходили з принципу скільки скарги - стільки й рішення. Відбиттям цього принципу стали відповідні правила у законодавстві цих країн, згідно з якими апеляційний суд перевіряє правильність рішення першої інстанції стосовно особи, яка подала скаргу, і лише відносно тієї частини рішення суду першої інстанції, що нею оскаржена.

Поряд із правом на оскарження рішення суду в апеляційному порядку Конституція України надає право учасникам процесу оскаржувати судові рішення в касаційному порядку, тобто в державі запроваджено двох інстанційність перевірки судових рішень за ініціативою сторін. За загальним правилом касаційний порядок перегляду здійснюється стосовно рішень, які набули законної сили, тобто які вже виконані чи виконуються, і лише відносно законності судового рішення. Перевірка обґрунтованості судового рішення (оцінка відповідності висновків суду встановленим у справі обставинам) відбувається при апеляційному перегляді.

Процесуальне законодавство розвивається у визначеному в Основному Законі напрямі. По-перше, касаційна скарга може бути подана лише на рішення, що набрало законної сили. По-друге, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. По-третє, звернення до суду касаційної інстанції можливе лише після використання механізмів захисту прав та інтересів у суді попередньої - апеляційної інстанції (це правило не є загальним, оскільки КПК та КАС містять із нього винятки). Судами касаційної інстанції в Україні у системі загальних судів є вищі спеціалізовані суди (Вищий адміністративний суд України, Вищий господарський суд України, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ).

Таким чином, під судовою інстанцією розуміється судовий орган у цілому чи його структурний підрозділ, що виконує певну процесуальну функцію при відправленні правосуддя. Судові інстанції відрізняються колом процесуальних повноважень з розгляду справи і прийняття судових рішень. Кожна наступна інстанція є вищестоящим судом відносно судової інстанції, що раніше постановила рішення у справі. Суд апеляційної інстанції є вищим відносно суду першої інстанції. Суд касаційної інстанції є вищим відносно суду апеляційної інстанції. Іноді одна судова установа наділяється декількома інстанційними повноваженнями (наприклад, за КАС Вищий адміністративний суд України здійснює розгляд низки категорій справ як суд першої інстанції). Правилом є те, що одна й та ж скарга не може послідовно проходити обидві інстанції в одному й через те ж суді. Це порушило б міжнародно-правові вимоги, підтверджені багатьма рішеннями Європейського суду з прав людини стосовно забезпечення відправлення правосуддя незалежним і неупередженим судом.

Як бачимо, такі принципи, як необхідність забезпечення кожному розгляду його справи в суді по суті (у першій інстанції), реалізації права особи на апеляційне і касаційне оскарження рішень (окрім випадків, установлених законом) і заборона розгляду справи в одній судовій установі у двох інстанціях, є важливими критеріями побудови судової системи, а саме визначення кількості її рівнів (ланок).

Поняття "ланка судової системи" визначається засадами побудови судової системи, воно застосовується для відокремлення в судовій системі групи судових установ, які мають ідентичний процесуальний статус, тобто виконують однакові процесуальні функції. Зміст поняття "ланка судової системи" визначається колом повноважень, наданих тій чи іншій судовій установі, і обсягом обов'язків, які вона виконує.

Суди, що утворюють певну ланку судової системи, мають однакову предметну юрисдикцію, аналогічну структуру, виконують єдині функції і діють у межах рівних територіальних одиниць. Так, основну, нижню ланку в системі судів загальної юрисдикції утворюють місцеві суди, основна процесуальна функція яких - розгляд і вирішення справи по суті. Другою ланкою є апеляційні суди, які здійснюють апеляційний перегляд справ, третю утворюють вищі спеціалізовані суди, наділені повноваженнями касаційної інстанції. Верховний Суд України очолює судову систему судів загальної юрисдикції і є найвищою - четвертою ланкою судової системи. Даний суд у визначеному законом порядку розглядає найскладніші випадки правозастосування, а також виконує функцію забезпечення дії принципу верховенства права в правовій системі України.

Для визначення підсистеми судів, які входять до єдиної системи судів загальної юрисдикції, у літературі застосовують також поняття "гілка судової системи" (підсистема судової системи). На відміну від поняття "ланка", яке покликане бути елементом систематизації такого складного й різноманітного утворення, як судова система України "по горизонталі", поняттям "гілка судової системи" оперують для відокремлення певних її підсистем "по вертикалі", констатуючи певну їх автономність у межах єдиної судової системи: гілка адміністративних судів, гілка господарських судів.

← Предыдущая страница | Следующая страница →