Поделиться Поделиться

Злочини проти релігійних прав і правовідносин

Група кримінально-правових норм, що містяться в статтях 178-181 КК, здійснюють кримінально-правову охорону відносин, пов'язаних із свободою совісті та релігією. Хоча говорити, що всі вони мають один видовий об'єкт, не дозволяється. Зокрема, коли перші три статті дійсно охороняють різні аспекти свободи світогляду і віросповідань, то остання (ст. 181 КК), навпаки, обмежує цю свободу з метою захисту здоров'я і моральності населення чи захисту прав і свобод інших людей, як визначено в Конституції.

Пошкодження релігійних споруд чи культових будинків (ст. 178 КК).

Безпосереднім об'єктом злочину є суспільні відносини, що забезпечують свободу совісті та віросповідання. Додатковим обов'язковим об'єктом виступають відносини власності.

Виходячи зі змісту диспозиції ст. 178 КК, дозволяється дійти висновку, що предметом злочину е релігійні споруди чи культові будинки.

Об'єктивна сторона досліджуваного злочину полягає у вчиненні дій, спрямованих на пошкодження чи зруйнування релігійних споруд чи культових будинків.

Під пошкодженням релігійних споруд чи культових будинків слід розуміти приведення їх у часткову непридатність за цільовим призначенням на певний проміжок часу, тобто неможливість їх використання для задоволення релігійних потреб, погіршення їх якісних показників і зменшення цінності.

Під, зруйнуванням релігійних споруд чи культових будинків слід розуміти вчинення дій відносно доведення їх до повної непридатності для цільового використання, внаслідок чого предмет цього злочину чи зовсім перестає існувати, чи втрачає свою цінність і не може слугувати для задоволення релігійних потреб.

У разі пошкодження чи зруйнування релігійної споруди, культового будинку, вчиненого шляхом підпалу чи іншим загальнонебезпечним способом, чи коли це спричинило загибель людей чи інші тяжкі наслідки, дії винної особи потрібно кваліфікувати за сукупністю злочинів: за ст. 178 та ч. 2 ст. 194 КК.

Згідно до ч. 4 ст. 17 Закону "Про свободу совісті та релігійні організації" релігійним організаціям можуть бути передані та використовуватися ними, з додержанням установлених правил охорони і використання пам'яток історії та культури, культові будівлі й інше майно, що становлять історичну, художню чи іншу культурну цінність. Через те в разі, коли винна особа усвідомлювала, що пошкоджує чи знищує релігійну споруду чи культовий будинок, що має вищевказаний статус, її дії потрібно кваліфікувати за відповідною частиною ст. 298 КК.

За конструкцією об'єктивної сторони склад злочину, передбаченого ст. 178 КК, є матеріальним. Злочин вважається закінченим з моменту настання суспільно небезпечних наслідків у вигляді пошкодження чи зруйнування релігійної споруди чи культового будинку. При цьому розмір завданої шкоди для кваліфікації дій винної особи значення не має (за винятком випадку малозначності такої шкоди в розумінні ч. 2 ст. 11 КК).

Суб'єкт злочину загальний.

Суб'єктивна сторона злочину характеризується умисною формою вини. У разі, коли винна особа не усвідомлює, що пошкоджує чи руйнує релігійну споруду, її дії за наявності підстав потрібно кваліфікувати як відповідний злочин проти власності. Мотиви та мета вчинення злочину не є обов'язковими ознаками його суб'єктивної сторони.

Незаконне утримування, осквернення чи знищення релігійних святинь (ст. 179 КК).

Безпосередній об'єкт злочину становлять суспільні відносини у сфері охорони прав громадян на свободу совісті та їх релігійних почуттів.

Предметом злочину є релігійні святині. Чинне законодавство не дає визначення цього злочину, через що виникають питання відносно відмежування цього складу злочину від складу злочину, передбаченого ст. 178 КК. Питання про визнання того чи іншого предмета матеріального світу чи місця релігійною святинею має вирішуватися на підставі висновків релігієзнавчої експертизи.

Об'єктивна сторона злочину може виражатися у формі: 1) незаконного утримування релігійних святинь; 2) оскверненні релігійних святинь; 3) знищенні релігійних святинь.

Під незаконним утримуванням релігійних святинь потрібно розуміти самоправні, всупереч встановленому законодавством порядку, дії винної особи відносно безпідставного збереження їх під своїм контролем, непередання їх без правових підстав релігійним організаціям, які мають на них законне право, позбавляючи таким чином останніх передбаченої законом можливості реалізовувати за їх допомогою свої релігійні потреби. При цьому обов'язковими умовами є відсутність права винної особи на релігійну святиню, наявність вимог релігійної організації, якій належить даний релігійний предмет чи місце релігійного поклоніння, відносно їх повернення чи звільнення, позбавлення можливості використовувати їх законними власниками для задоволення своїх духовних потреб.

Ця форма об'єктивної сторони злочину не охоплює порушення порядку користування різними релігійними святинями, коли відповідні особи чи організації користуються ними на законних підставах. Через те порушення такого порядку може чи взагалі не містити складу злочину, чи містити склад іншого злочину, наприклад, передбаченого ст. 180 КК - у випадку створення незаконних перешкод для відправлення у святих місцях релігійних обрядів, обмеження доступу до них тощо.

Під оскверненням релігійних святинь розуміється вчинення публічно чи таємно будь-яких дій відносно релігійних святинь, які свідчать про принизливе ставлення до релігійних почуттів громадян певної конфесії. Такі дії можуть виражатися у розмальовуванні предметів та (чи) місць релігійного поклоніння, здійсненні на них написів, інших дій, пов'язаних з наругою над святинями, тощо.

Під знищенням релігійних святинь слід розуміти вчинення дій відносно доведення їх до повної непридатності для цільового використання, внаслідок чого предмет цього злочину чи зовсім перестає існувати, чи втрачає свою цінність і не може слугувати для задоволення релігійних потреб.

У випадку вчинення дій, пов'язаних із знищенням релігійних святинь, таких як могили чи інші місця поховання, тіло (останки, прах) померлого чи урну з прахом померлого, вони мають додатково кваліфікуватися за ст. 297 КК. За наявності потрібних ознак дії винної особи можуть бути кваліфіковані також за ст. 161 КК.

Злочин вважається закінченим з моменту вчинення будь-якої дії (дій), що утворює (утворюють) незаконне утримування, осквернення чи знищення релігійних святинь. Обов'язковою ознакою злочину у формі знищення релігійних святинь є завдання відповідної шкоди.

Суб'єкт злочину загальний.

Суб'єктивна сторона злочину характеризується умисною формою вини.

← Предыдущая страница | Следующая страница →