Поделиться Поделиться

Спеціалізація судової системи

Спеціалізація судової системи (ч. 1 ст. 125 Конституції України) як спеціальний прояв загальнотеоретичного принципу розподілу функціональних повноважень може мати зовнішні і внутрішні прояви.

Згідно до зовнішньої спеціалізації створюється відокремлена підсистема судів, які мають чітко окреслену юрисдикцію і правила розгляду справ. Згідно до ст. 18 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суди загальної юрисдикції спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Внутрішня спеціалізація судової діяльності реалізується у функціональному розподілі обов'язків поміж суддями одного суду, коли створюються спеціальні палати (окремі структурні одиниці) чи запроваджується спеціалізація окремих суддів з розгляду конкретних категорій справ. Внутрішня спеціалізація у межах одного суду спрямована на підвищення компетентності судді при розгляді справ, що, у свою чергу, позитивно відбивається на скороченні строків судового провадження та якості винесеного рішення.

Інстанційність

Згідно до ч. 1 ст. 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" одним із принципів побудови системи судів загальної юрисдикції є принцип інстанційності. Ця засада зумовлена необхідністю забезпечити конституційне право на апеляційне й касаційне оскарження судових рішень, що передбачено Основним Законом (п. 8 ч. 3 ст. 129).

Під інстанційністю розуміють організацію судів згідно до необхідності забезпечити право на перегляд судового рішення судом вищого рівня. Судовий порядок розв'язання спорів є найбільш складним і тривалим. Формалізованість судового процесу є виправданою, наскільки це потрібно для створення гарантій ухвалення правосудного судового рішення. В умовах ускладнення суспільних відносин, а таким чином, і їх правового регулювання навіть із досягненням реальної незалежності суду не дозволяється говорити про непогрішність судових рішень. Інстанційна побудова судової системи дає можливість невдоволеній судовим рішенням стороні звернутися до вищої судової інстанції з вимогою про його перегляд.

Моделі інстанційної побудови судової системи різняться згідно до національних традицій певної країни. Однак міжнародні стандарти в цій сфері (п. 5 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 р.; ч. 2 ст. 2 Протоколу № 7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод) наполягають на необхідності створення принаймні двох інстанцій: першої, яка розглядає справи по суті, і другої, яка переглядає рішення першої в іншому процесуальному режимі. Українське законодавство йде далі й передбачає дві інстанції з перегляду рішення суду першої інстанції - апеляційну і касаційну. Апеляційна інстанція наділена повноваженнями перевіряти правильність застосування нижчим судом закону, а також повноту й об'єктивність установлення фактичних обставин справи. Касаційна інстанція обмежена лише переглядом питань права.

Принцип незалежності суддів

Суд як носій судової влади виконує свою діяльність незалежно від законодавчої чи виконавчої влади. Судді під час здійснення судочинства незалежні та підкоряються лише закону. їхні гарантії незалежності дозволяється класифікувати на процесуальні, правові, організаційні й матеріальні.

Процесуальні гарантії: І) передбачена законом процедура здійснення судочинства; 2) таємниця прийняття судового рішення й заборона її розголошення. Вони закріплені у процесуальному законодавстві.

Правові гарантії: 1) заборона під загрозою відповідальності за втручання у справляння судочинства; 2) відповідальність за неповагу до судді чи суду; 3) недоторканність суддів.

Організаційні гарантії: 1) установлений законом порядок формування суддівського корпусу, призначення і звільнення суддів з посади; 2) право судді на відставку; 3) суддівське самоврядування.

Матеріальні гарантії: 1) стабільна й висока матеріальна винагорода за роботу; 2) заборона зменшення рівня матеріальної винагороди суддям.

Принцип незалежності суддів передбачає незалежність: а) від впливу й думки різних органів державної влади та управління, посадових осіб, громадських організацій, партій чи рухів, засобів масової інформації, окремих громадян; б) від вищих судів; в) від висновків слідчого, прокурора та інших осіб; г) у самому суді, зокрема незалежність народних засідателів і присяжних від суддів, а суддів - від головуючого (тобто можливість кожного із суддів і народних засідателів вільно брати участь у дослідженні доказів, обговоренні і прийнятті рішень за своїм переконанням, їх непідзвітність будь-кому); д) суддя не зобов'язаний давати будь-які пояснення по суті розглянутих справ чи справ, які знаходяться у його провадженні, а також давати їх будь-кому для ознайомлення не інакше як у випадках і порядку, передбачених законом.

Принцип недоторканності суддів

Недоторканність суддів полягає в через те, що носій судової влади не може бути:

- без згоди Верховної Ради України затриманий чи заарештований до винесення обвинувального вироку судом;

- притягнений до відповідальності й покараний за прийняття судового рішення чи інші дії, пов'язані зі здійсненням своїх посадових функцій. Це може мати місце, лише коли встановлено його вину в зловживанні своєю владою чи вчиненні іншого злочину у сфері службової діяльності;

- затриманий за підозрою у вчиненні діяння, за яке встановлена кримінальна чи адміністративна відповідальність, повинен бути негайно звільнений після з'ясування його особи;

- суддя не може бути підданий приводу чи примусово доставлений до будь-якого органу чи установи, за винятком суду;

- кримінальна справа відносно судді може бути порушена лише Генеральним прокурором України чи його заступником.

Гарантії недоторканності поширюються на житло, службове приміщення судді, його особистий і службовий транспорт, телефонні розмови, кореспонденцію, речі й документи. Проникнення в його житло чи службове приміщення, особистий чи службовий транспорт, проведення там огляду, обшуку чи виїмки, прослуховування телефонних розмов, обшук судді, а так само огляд, виїмка його кореспонденції, речей і документів можуть провадитися тільки за вмотивованим рішенням суду.

Принцип незмінюваності суддів

Судді, обрані Верховною Радою України (за винятком суддів Конституційного Суду України), перебувають на посаді до досягнення шістдесяти п'яти років, інші судді - до закінчення строку, на котрий вони обрані чи призначені.

Дострокове звільнення судді з посади допускається лише у випадках: а) неможливості виконувати ним свої повноваження за станом здоров'я; б) порушення суддею присяги чи вимог відносно несумісництва;

в) набрання законної сили обвинувальним вироком стосовно нього;

г) припинення громадянства судді; д) визнання його безвісно відсутнім чи оголошення померлим; е) подання суддею заяви про відставку чи звільнення за власним бажанням.

Принцип професіоналізму суддів

Право здійснювати функції судової влади надано лише суддям, а у визначених законом випадках представникам народу - присяжним і народним засідателям. Суддею може бути лише громадянин України, котрий згідно до Конституції та Закону України "Про судоустрій і статус суддів" призначений чи обраний на відповідну штатну посаду в одному із судів.

Стаття 51 Закону "Про судоустрій і статус суддів" передбачає, що судді здійснюють правосуддя на професійній основі, що передбачає, по-перше, певний освітньо-кваліфікаційний рівень судді і, по-друге, заборону займатися на професійній основі іншими видами діяльності, окрім викладацької, наукової і творчої діяльності. Однак навіть дані види діяльності не повинні перешкоджати судді виконувати його головні професійні обов'язки.

В Україні передбачено достатньо складну процедуру добору суддівських кадрів і механізм контролю за рівнем професійної придатності (зокрема, інститут дисциплінарної відповідальності суддів, призначення (обрання) на адміністративну посаду голови та заступників голови суду тощо).

Такий жорсткий кваліфікаційний добір кадрів і контроль за їх професійним рівнем притаманний саме судовій владі на відміну від виконавчої і законодавчої. Це пов'язано з особливою роллю судової влади в суспільстві, специфічністю сфери її застосування.

← Предыдущая страница | Следующая страница →